Рішення № 104114385, 28.04.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.04.2022Справа № 910/19729/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронні системи майбутнього», м. Київ

до Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування», м. Київ

про стягнення 36 345,14 грн,

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Охоронні системи майбутнього» (далі - ТзОВ «Охоронні системи майбутнього»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» (далі - ДП «НДПІ містобудування»/відповідач) про стягнення 36 345,14 грн, у тому числі: 34 500,00 грн - основного боргу, 623,84 грн - 3% річних та 1 221,30 грн - інфляційних втрат, у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором субпідряду №1752 від 12.02.2018 на виконання проектних робіт до договору №2016-173 від 28.12.2016.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 02.12.2021 позовну заяву ТзОВ «Охоронні системи майбутнього» залишив без руху, встановив позивачу спосіб та строк усунення недоліків поданої позовної заяви.

20.12.2021 до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 21.12.2021 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

03.02.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ДП «НДПІ містобудування» не заперечує належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором субпідряду №1752 від 12.02.2018 на виконання проектних робіт до договору №2016-173 від 28.12.2016, проте зазначає, що заявлений позов є передчасним, оскільки сторони в п. 3.1.2. договору субпідряду передбачили строк оплати за виконані роботи із вказівкою на подію, зокрема, після отримання коштів за ці роботи від ТзОВ «Нові будівельні матеріали». Таким чином, за твердженням відповідача, договір містить «відкладальну» умову щодо здійснення оплати за виконані роботи згідно умов цього договору.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12.02.2018 між Державним підприємством «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Охоронні системи майбутнього» (далі - виконавець) укладено договір субпідряду №1752 на виконання проектних робіт до договору від 28.12.2016 №2016-173, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання за плату, відповідно до умов цього договору виконати проектно-кошторисну документацію по об`єкту: «Комплексна забудова території об`єктами житлового і соціального побутового призначення (1-6 мікрорайони) житлового масиву Осокорки-Центральні у Дарницькому районі м. Києва. Школи на 36 класів позн. №51, 52 та 53 по ГП» (стадія «Проект»), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх.

Згідно п. 2.1. договору вартість робіт є договірною, визначається Протоколом погодження договірної ціни і становить 69 000,00 грн, в тому числі ПДВ 20% - 11 500,00 грн.

В п. 3.1. договору сторони погодили, що за розробку проектно-кошторисної документації (стадія «Проект») замовник проводить розрахунки в такому порядку:

- авансовий платіж становить 50% вартості проектних робіт та перераховується протягом 10-ти (десяти) банківських днів після підписання сторонами договору, за умови отримання коштів на ці роботи від ТзОВ «Нові будівельні матеріали» відповідно до основного договору від 28.12.2016 №2016-173.

- оплата робіт здійснюється поетапно, відповідно до Календарного плану виконання робіт протягом 10-ти (десяти) банківських днів після здачі матеріалів проектних робіт замовнику та підписання сторонами акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) за умови отримання коштів за ці види робіт від ТзОВ «Нові будівельні матеріали» відповідно до умов основного договору від 28.12.2016 № 2016-173.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що передача-приймання виконаних робіт здійснюється шляхом підписання сторонами актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), які складаються за результатом повного виконання робіт.

Відповідно до п. 4.2. договору замовник зобов`язаний протягом 10-ти календарних днів після отримання вказаного в п. 4.1. акта та результату виконаних робіт підписати та повернути його виконавцю або надати мотивовану відмову від прийняття робіт.

При неотриманні виконавцем підписаного акта або мотивованої відмови від прийняття робіт частково або повністю у встановлений термін, роботи вважаються прийнятими (п. 4.3. договору).

Відповідно до п. 5.3.2. договору замовник зобов`язаний оплатити виконавцеві вартість робіт за договором в порядку, в об`ємах та в строки, що передбачені даним договором.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами взаємних зобов`язань за цим договором. Строк виконання робіт визначається календарним планом виконання робіт (п. 8.1. договору).

12.02.2018 позивачем виставлено відповідачу на оплату рахунок № 79 на суму 34 500,00 грн, який ДП «НДПІ містобудування» оплатило 14.02.2018, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача.

30.06.2020 між сторонами підписано акт надання послуг № 424 на суму 34 500,00 грн, в якому сторонами підтверджено виконання першого етапу проектних робіт.

26.03.2021 позивач направив відповідачу для підписання акт надання послуг №202 від 23.03.2021 на суму 34 500,00 грн.

Проте, акт надання послуг №202 від 23.03.2021 відповідач не підписав, мотивованої відмови у підписанні цього акту також не надав.

Отже, відповідач за виконані роботи з позивачем не розрахувався, внаслідок чого у ДП «НДПІ містобудування» утворилась заборгованість у розмірі 34 500,00 грн, що не заперечується у поданому відзиві на позовну заяву.

За таких обставин, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення з відповдіача заборгованості за виконані проектні роботи в сумі 34 500,00 грн, а також нараховує на суму боргу 3% річних у розмірі 623,84 грн за період з 20.04.2021 по 25.11.2021 та інфляційні втрати в сумі 1 221,30 грн за період з 01.05.2021 по 31.10.2021.

Разом із тим, відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, зазначає, що строк оплати за виконані роботи не настав, оскільки в п. 3.1.2. договору сторони погодили відкладальну обставину, а саме після здійснення оплати на користь відповідача ТзОВ «Нові будівельні матеріали» за основним договором від 28.12.2016 № 2016-173.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам правочин є договором підряду на проектні та пошукові роботи, який підпадає під правове регулювання норм ст.ст. 887-900 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

За договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх (ст. 887 ЦК України).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Отже, судом вище встановлено, що 12.02.2018 між позивачем та відповідачем укладено договір субпідряду №1752 на виконання проектних робіт до договору від 28.12.2016 №2016-173, відповідно до якого позивачем виконані, а відповідачем прийняті роботи у повному обсязі.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 26.03.2021 позивач направив на адресу відповідача для підписання акт надання послуг №202 від 23.03.2021.

Проте, відповідач не повернув позивачу підписаний акт надання послуг №202 від 23.03.2021, при цьому, мотивованої відмови від прийняття робіт також не надав.

Відповідно до п. 4.2. договору замовник зобов`язаний протягом 10-ти (десяти) календарних днів після отримання вказаного в п. 4.1. акта та результату виконаних робіт підписати та повернути його виконавцю або надати мотивовану відмову від прийняття робіт.

При неотриманні виконавцем підписаного акта або мотивованої відмови від прийняття робіт частково або повністю у встановлений термін, роботи вважаються прийнятими (п. 4.3. договору).

Таким чином, з огляду на відсутність в матеріалах справи мотивованої відмови від прийняття виконаних позивачем робіт, та приймаючи до уваги пояснення відповідача у відзиві на позовну заяву, з яких вбачається, що ДП «НДПІ містобудування» не заперечує проти повного виконання позивачем проектних робіт згідно умов договору субпідряду №1752 від 12.02.208, суд вважає, що ТзОВ «Охоронні системи майбутнього» виконало взяті на себе зобов`язання щодо виконання проектних робіт у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 1 ст. 889 ЦК України замовник зобов`язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Так, в п. 3.1. договору сторони погодили, що за розробку проектно-кошторисної документації (стадія «Проект») замовник проводить розрахунки в такому порядку:

- авансовий платіж становить 50% вартості проектних робіт та перераховується протягом 10-ти (десяти) банківських днів після підписання сторонами договору, за умови отримання коштів на ці роботи від ТзОВ «Нові будівельні матеріали» відповідно до основного договору від 28.12.2016 №2016-173.

- оплата робіт здійснюється поетапно, відповідно до Календарного плану виконання робіт протягом 10-ти (десяти) банківських днів після здачі матеріалів проектних робіт замовнику та підписання сторонами акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) за умови отримання коштів за ці види робіт від ТзОВ «Нові будівельні матеріали» відповідно до умов основного договору від 28.12.2016 № 2016-173.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що ДП «НДПІ містобудування» за виконані позивачем роботи не розрахувалося, внаслідок чого утворилась заборгованість перед ТзОВ «Охоронні системи майбутнього» в сумі 34 500,00 грн.

При цьому, судом не приймаються до уваги доводи відповідача про ненастання обов`язку оплати виконаних робіт з посиланням на відкладальну обставину, передбачену п. 3.1.2. договору, з огляду на таке.

Відповідно до ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Однак, суд звертає увагу на те, що вказівка у договорі, що відповідач здійснює оплату за умови отримання коштів за ці види робіт від ТзОВ «Нові будівельні матеріали», не може бути відкладальною обставиною в розумінні статті 212 ЦК України, оскільки відкладальною є та обставина, щодо якої невідомо, настане вона чи ні, та, яка обумовлює настання чи зміну і прав і обов`язків, при чому для обох сторін правочину, тобто сторони в момент укладення договору можуть визначити обставину, у випадку настання якої виникне зобов`язання між сторонами, тобто права і обов`язки у обох сторін.

Таким чином, відкладальна обставина повинна мати вірогідний характер, однак сторонам завчасно невідомо, чи матиме місце така обставина; при цьому сторони не можуть впливати на настання такої обставини.

Обумовлення сторонами виникнення між ними певного господарсько-правового зобов`язання настанням певної обставини може здійснюватись саме на етапі укладення договору, тобто сторони визначають, що при умові настання погодженої умови між сторонами виникнуть відповідні правовідносини за договором. Однак, настання такої умови впливає на настання прав і обов`язків у обох сторін договору. Водночас, обумовлення сторонами настання обов`язку (тільки у однієї сторони) з оплати за виконані роботи з виникненням певної відкладальної обставини вже після фактичного виконання робіт - суперечить засадам справедливості, добросовісності та розумності (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Зокрема, у випадку, якщо ТзОВ «Нові будівельні матеріали» не розрахується з ДП «НДПІ містобудування» згідно умов основного договору від 28.12.2016 № 2016-173, відповідно за такої умови обов`язок з оплати у відповідача може не виникнути взагалі.

Отже, згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ураховуючи встановлене вище, оскільки відповідач не надав суду належних доказів на спростування заявлених позивачем позовних вимог, суд дійшов висновку, що Державним підприємством «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» порушено умови договору субпідряду від 12.02.2018 №1752 на виконання проектних робіт до договору від 28.12.2016 №2016-173 та положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, що має наслідком задоволення вимог позивача в частині стягнення заборгованості у розмірі 34 500,00 грн.

Крім того, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором субпідряду, позивач нараховує на суму боргу 3% річних у розмірі 623,84 грн за період з 20.04.2021 по 25.11.2021 та інфляційні втрати у сумі 1 221,30 грн за період з 01.05.2021 по 31.10.2021.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснив перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, і встановив, що їх суми обчислено арифметично правильно, відповідно ці вимоги також підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронні системи майбутнього» задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26 А; ідентифікаційний код 01422832) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронні системи майбутнього» (03680, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 4; ідентифікаційний код 36797376) основний борг у розмірі 34 500 (тридцять чотири тисячі п`ятсот) грн 00 коп., 3% річних в сумі 623 (шістсот двадцять три) грн 84 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 221 (одна тисяча двісті двадцять одна) грн 30 коп. та судовий збір в сумі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.В. Бондарчук