Рішення № 104114383, 28.04.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.04.2022Справа № 910/20545/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Азот», м. Черкаси

до Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ

про стягнення 101 712,00 грн,

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Азот» (далі - ПрАТ «Азот»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця»/відповідач) про стягнення 101 712,00 грн штрафних санкцій за порушення строків доставки порожніх вагонів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що АТ «Укрзалізниця» під час здійснення перевезення вантажу залізничним транспортом у вересні - жовтні 2021 року порушило взяті на себе зобов`язання та доставило вантаж з простроченням строків поставки, внаслідок чого ПрАТ «Азот» нарахувало та заявило до стягнення штрафні санкції.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 14.12.2021 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

06.01.2022 через канцелярію суду від відповідача надійшла заява про продовження строку на подання відзиву до 11.01.2022.

Водночас, 24.01.2022 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву разом із заявою про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву, мотивована тим, що у регіонального відділення «Одеська залізниця», відповідального за ведення цієї справи, виникла необхідність витребування у структурних та виробничих підрозділів додаткових письмових пояснень та документів.

Так, згідно ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Приймаючи до уваги, що відповідачем у заяві про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву належним чином обґрунтовано поважність причин пропуску процесуального строку, суд дійшов висновку про задоволення цієї заяви, що має наслідком прийняття відзиву АТ «Українська залізниця» до розгляду.

У поданому відзиві на позовну заяву, АТ «Українська залізниця» заперечує проти задоволення позову в частині стягнення 3 201,49 грн з огляду на те, що за накладними №00960 та №00961, які здійснювалися в міжнародному сполученні, позивачем не дотримано обов`язкового претензійного порядку, встановленого параграфом 1 ст. 47 Угоди про міжнародне вантажне залізничне сполучення, що є підставою для відмови у стягненні штрафу за цими накладними у розмірі 2 855,10 грн. Крім того, позивачем при розрахунку штрафу за залізничними накладними № 43715713 та № 38948170 не враховано, що за цими накладними відбулась переадресація вагонів згідно наказів №5925 від 01.10.2021 та № 5926 від 01.10.2021, про що міститься відмітка в графі 49 цих накладних, відповідно строк перевезення вантажу збільшився на одну добу. Таким чином, на думку відповідача, за накладною №43715713 відсутні підстави для нарахування штрафу, а за накладною №38948170 прострочення терміну доставки складає 2 (дві) доби, відповідно застосовується штраф у розмірі 10% провізної плати та становить 1 482,68 грн.

Водночас, разом із відзивом на позовну заяву АТ «Українська залізниця» подало заяву, в якій просить суд зменшити розмір штрафу на 50% від заявленої суми штрафу.

03.02.2022 через канцелярію суду від ПрАТ «Азот» надійшла відповідь на відзив АТ «Українська залізниця».

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

У вересні - жовтні 2021 року АТ «Українська залізниця» прийняло порожні вагони до перевезення на адресу ПрАТ «Азот», станція призначення - Черкаси, згідно залізничних накладних: №00960, №00961, №32370694, №41416249, №38603916, №38607834, №41591926, №32297608, №32351348, №32422347, №38534350, №38742128, №41961640, №42355776, №42390997, №43715713, №38591061, №32552549, № 38576203, №38744405, №38897310, №38897369, №42481143, №38948170, № 38868063, № 32577645, №32523383, №42045336, №42171892, № 41416223, 41416272, №42642454, №42690479, №42630848, №47050489, №47050927, №47050935, №43815307, №42810473, №32674509, №32694812, №32708075, №42338301, №47212345, №51114999, №32712432, №32712499, №32712515, №32712531, №32718575, №32718686, №47253398, №32677429, №32738049, №42909341, №42909606, №42909689, №43876580, №47237367, №47278312, №47282694, №32722241, №32723728, №32723785, №43876606, №47240684, №40052060, №40052078, №32754913, №32767246, №32767311, №32767352, №32767535, №32770323, №32770349, №32774648, №47305263, №47305271, №40010498, №40010506, №40014334, №40014342, №40027534, №42930818, №42930834, №43866474, №32781171, №32781221, №32781270, №32791386, №32797573, №32802803, №30805723, №43891191, №43907617, №43936640, №47406525, №43942598, №40132896, №43927631, №43951607, №43958206, №43959857, №43959899, №43959949, №43976646, №40339111, №40339129, №40339137, №43984830, №43984905, №43985910, №43999374.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач стверджує, що відповідач прострочив доставку вантажу за вказаними накладними, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача 101 712,00 грн штрафу на підставі статті 116 Статуту залізниць України.

Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти задоволення позову в частині стягнення штрафу в сумі 3 201,49 грн зазначає, що за міжнародними залізничними накладними №00960 та №00961 позивачем не дотримано претензійного порядку звернення до АТ «Українська залізниця», внаслідок чого нарахування штрафу за цими накладними є безпідставним. А також, при розрахунку штрафу за накладними № 43715713 та № 38948170 позивачем не враховано, що термін доставки вантажу за цими накладними було збільшено на одну добу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

В силу приписів статті 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до частини 1 статті 919 ЦК України, перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (частина 1 статті 313 ГК України).

Статтею 920 ЦК України обумовлено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Частиною 5 статті 307 ГК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Приписами статті 3 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України «Про транспорт», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Як передбачено частиною 1 статті 307 ГК України, пунктом 22 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (надалі - Статут) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до статті 5 Статуту залізниць України, на підставі даного Статуту Мінтранс затверджує:

а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила);

б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів;

в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів);

г) інші нормативні документи.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статтею 6 Статуту передбачено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Частинами 1, 2, 5 статті 23 Статуту передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.

Відповідно до статті 41 Статуту залізниць України, залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (із змінами та доповненнями), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 № 644 (далі - Правила), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Відповідно до підпункту 1.1.1. Правил обчислення термінів доставки вантажів (статті 41, 116 Статуту залізниць України) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.

Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі «Навантаження призначено на ___число ___місяць» (пункт 2.1. Правил).

Згідно з пунктом 2.4. наведених Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.

У разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: виконання митних та інших адміністративних правил; тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці; необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин; вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника; інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача. Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (пункт 2.9. Правил).

Відповідно до пункту 2.10. Правил, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно зі статтею 23 Закону України «Про залізничний транспорт», у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

Відповідно до статті 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

Відповідно до Інформаційного листа ВГСУ України №01-06/420/2012 від 04.04.2012, нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.

Згідно пункту 8 Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.

У вересні - жовтні 2021 року відповідачем здійснено перевезення пустих вагонів на адресу позивача, які було доставлено у період з 09.10.2021 по 31.10.2021.

Як підтверджується календарним штемпелем на накладних:

№41416249, №41416223, №41416272 від 06.09.2021,

№38603916, №38607834 від 16.09.2021,

№41591926 від 11.09.2021,

№32297608 від 17.09.2021,

№32351348 від 21.09.2021,

№32422347, №42171892 від 25.09.2021,

№38534350 від 13.09.2021,

№38742128, №38744405, №42045336 від 22.09.2021,

№41961640 від 20.09.2021,

№38591061, №38576203 від 15.09.2021,

№38897310, №38897369 від 28.09.2021,

№38868063 від 27.09.2021,

№32577645 від 04.10.2021,

№32523383 від 30.09.2021,

№42630848 від 06.10.2021,

№43815307 від 08.10.2021,

№32674509 від 09.10.2021,

№42338301 від 29.09.2021,

№32677429 від 09.10.2021,

№32722241, №32723728, №32723785, №43866474 від 12.10.2021,

№32754913, №43891191 від 14.10.2021,

№40010498, №40010506, №40014334, №40014342 від 15.10.2021,

№40027534, №32781171, №32781221, №32781270, №43907617 від 16.10.2021,

№42930818, №42930834 від 13.10.2021,

№32791386, №32797573 від 17.10.2021,

№40132896, №43927631 від 18.10.2021,

№43951607 від 19.10.2021,

№43984830, №43984905, №43985910 від 22.10.2021, доданих до позовної заяви, вантаж відповідачем доставлено з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, зокрема, з матеріалів справи вбачається, що за переліченими накладними відбулося прострочення на чотири і більше доби.

Як підтверджується календарним штемпелем на накладних:

№38948170 від 30.09.2021,

№42642454 від 06.10.2021,

№47050489, №47050927, №47050935 від 08.10.2021,

№42810473 від 10.10.2021,

№47237367 від 13.10.2021.

№32767246, №32767311, №32767352, №32767535, №32770323, №32770349 від 15.10.2021,

№32802803, №32805723, №43936640 від 18.10.2021,

№47406525, №43942598 від 19.10.2021,

№43958206 від 20.10.2021,

№40339111, №40339129, №40339137, №43999374 від 23.10.2021, доданих до позовної заяви, вантаж відповідачем доставлено з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, зокрема, з матеріалів справи вбачається, що за наведеними накладними відбулося прострочення на три доби.

Як підтверджується календарним штемпелем на накладних:

№32370694 від 22.09.2021,

№42355776 від 29.09.2021,

№42390997, №43715713 від 30.09.2021,

№32552549, №42481143 від 02.10.2021,

№42690479 від 07.10.2021,

№32694812, №32708075 від 11.10.2021,

№47212345, №32712432, №32712499, №32712515, №32712531, №32718587, №32718686 від 12.10.2021,

№51114999 від 10.10.2021,

№47253398, №32738049, №42909341, №42909606, №42909689, №43876580, №43876606, №47240684 від 13.10.2021,

№47278312, №47282694 від 14.10.2021,

№47305263, №47305271 від 15.10.2021,

№40052060, №40052078, №32774648 від 16.10.2021,

№43959857, №43959899, №43959949 від 20.10.2021,

№43976646 від 21.10.2021, доданих до позовної заяви, вантаж відповідачем доставлено з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, зокрема, з матеріалів справи вбачається, що за наведеними накладними відбулося прострочення на дві доби.

З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для стягнення з відповідача штрафу за порушення строків доставки вантажу за переліченими вище накладними, що складає 98 856,90 грн.

Водночас, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача щодо безпідставного нарахування штрафу за порушення термінів доставки вантажу за накладною №43715713 та невірного розрахунку штрафу за порушення термінів доставки вантажу за накладною №38948170 з підстав переадресування вантажу за цими накладними, внаслідок чого термін доставки збільшено на одну добу, з огляду на таке.

Судом вище зазначено, що відповідно до пункту 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: виконання митних та інших адміністративних правил; тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці; необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин; вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника; інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача.

Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.

В графі 49 залізничної накладної №43715713 зазначено: «вантаж переадресовано за наказом 01.10.2021 на станції 5925. Акт від 01.10.2021 №225 за переадр. 450-40 грн за ман. роб. 884-50 грн на ст. призначення».

В графі 49 залізничної накладної №38948170 зазначено: «вантаж переадресовано за наказом 01.10.2021 на станції 5926».

Так, в обґрунтування доводів про збільшення терміну доставки за цими двома накладними відповідачем надано суду накази про переадресування №5925 від 01.10.2021 та №5926 від 01.10.2021, проте з наданих документів не вбачається за можливе встановити підстави для переадресування вантажу, відповідно суд унеможливлений встановити з чиєї вини відбулася затримка перевезення вантажу.

Разом із тим, щодо нарахування штрафу за порушення термінів доставки за міжнародними накладними №00960 та №00961, суд зазначає таке.

За змістом частини 5 статті 307 ГК України, яка кореспондується з положеннями частини 2 статті 908 та статті 920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

За приписами статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Частинами 1, 2 статті 3 ГК кодексу України встановлено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Отже, до спірних правовідносин в частині нарахування штрафу за порушення термінів доставки вантажу за міжнародними залізничними накладними застосовуються положення Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 зі змінами та доповненнями від 01.07.2019 (далі - УМВС).

У відповідності до § 1 статті 3 УМВС ця Угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу в прямому міжнародному сполученні та в прямому міжнародному залізнично-поромному сполученні.

В § 1 статті 8 УМВС передбачено, що порядок застосування умов дійсної Угоди, а також спеціальні умови перевезення окремих видів вантажів встановлюються «Правилами перевезень вантажів» (додаток 1 до цієї угоди).

Згідно § 1, 3 та 5 статті 14 УМВС у відповідності до договору перевезення перевізник зобов`язується за плату перевезти вантаж відправника до станції призначення по маршруту, визначеному відправником та договірним перевізником, та видати його отримувачу. Укладення договору перевезення підтверджується накладною. Кожний наступний перевізник, який приймає вантаж до перевезення разом з накладною, вступає в договір перевезення та приймає на себе відповідні зобов`язання.

Відповідно до § 1, 2 статті 15 УМВС в накладній повинно міститися обов`язкові відомості: найменування відправника та його адресу; найменування одержувача та його адресу; спосіб визначення маси вантажу; найменування залізниці і станції відправлення; найменування залізниці і станції призначення; найменування прикордонних станцій переходів; найменування вантажу і його код; номер відправки; рід упаковки; кількість місць вантажу; маса вантажу; номер вагона (контейнера), ким надано вагон для перевезення вантажу (відправником або перевізником) перелік супровідних документів, прикладених відправником до накладної; про оплату провізних платежів; кількість і знаки пломб; спосіб визначення маси вантажу; дата укладення договору. У накладній крім відомостей, зазначених у § 1 цієї стаття, у разі необхідності повинні міститися такі відомості: найменування наступних перевізників; заяви відправника, що стосуються вантажу; припортові залізничні станції і порти передачі на водний транспорт; інші відомості, передбачені Правилами перевезення вантажів ( далі - Правила).

Пунктом 7.1. розділу ІІ Правил передбачено, що перевезення вантажу оформляється накладною єдиного зразку за формою, наведеною у додатку 1 до Правил. Накладна складається відправником та пред`являється договірному перевізнику. Графи накладної заповнюються відправником та перевізником у відповідності до приписів Правил.

Водночас, у відповідності до § 1 статті 46 УМВС право пред`явлення претензії до перевізника належить відправнику і одержувачу.

Параграфом 2 статті 37 УМВС встановлено, що претензія пред`являється з відповідним обґрунтуванням та зазначенням суми відшкодування. Претензія пред`являється в паперовому вигляді, а при наявності домовленостей між учасниками перевезення - в електронному вигляді. Претензія пред`являється: відправником - до договірного перевізника; одержувачем - до перевізника, який видає вантаж.

Відповідно § 5 статті 37 УМВС особа, яка подає претензію зобов`язана обґрунтувати претензію відповідно з Правилами перевезень вантажів.

При цьому, згідно з § 1 ст. 47 УМВС позов може бути пред`явлено тільки після пред`явлення відповідної претензії і тільки к тому перевізнику, до якого була пред`явлена претензія. Право пред`явлення позову на підставі цієї Угоди належить тій особі, яка має право пред`являти претензію до перевізника.

З матеріалів справи вбачається, та не заперечується позивачем у поданій відповіді на відзив, що ПрАТ «Азот» до відповідача із претензією про стягнення штрафу за порушення строків доставки вантажу за міжнародними накладними №00960 та №00961 не звертався.

При цьому, судом не приймаються до уваги заперечення позивача щодо необов`язковості досудового врегулювання спору, з огляду на наступне.

Частинами 1-3 статті 124 Конституції України унормовано, що делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 у справі № 1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів) положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Одночасно, як роз`яснено у підпункті 3.17.2 пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №7 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) судами першої інстанції», місцеві господарські суди приймають у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, до свого провадження як позови з вимогами, що ґрунтуються на визнаних претензіях позивача, так і позови, щодо вимог яких не подано доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору. У зв`язку з викладеним суди не мають права застосовувати пункт 4 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, а також відмовляти в прийнятті заяви про збільшення розміру позовних вимог через недотримання порядку досудового врегулювання спору (частина четверта статті 22 названого Кодексу), крім позовів, пов`язаних з перевезеннями, що здійснюються на підставі угод про міжнародне залізнично-вантажне сполучення (СМГС) та міжнародне залізничне перевезення (КОТІФ).

Отже, приймаючи до уваги, що перевезення за залізничними накладними №00960 та №00961 здійснювалося у міжнародному залізничному вантажному сполученні, то для даної категорії перевезення застосовуються положення Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, які превалюють над вимогами національного законодавства.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем не дотримано претензійного порядку, встановленого § 1 ст. 47 УМВС, внаслідок чого суд дійшов висновку про передчасність звернення позивача до суду із позовними вимогами про стягнення штрафу у розмірі 2 855,10 грн за порушення термінів доставки вантажу у міжнародному сполученні за залізничними накладними №00960 та №00961, що має наслідком відмову у позові в цій частині.

Щодо клопотання відповідача про зменшення суми штрафу на 50% від заявленого розміру, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 ГПК України, статтею 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18.

Отже, дослідивши подане відповідачем клопотання про зменшення штрафу за несвоєчасну доставку порожніх вагонів, перевіривши доводи, якими обґрунтовується таке клопотання, зокрема розмір нарахованого штрафу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення суми штрафу.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Ураховуючи встановлене вище, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Азот» про стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» штрафу за порушення строків доставки вантажу підлягають частковому задоволенню у розмірі 98 856,90 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Азот» задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Азот» (18028, місто Черкаси, вулиця Героїв Холодного Яру, будинок 72; ідентифікаційний код 00203826) 98 856 (дев`яносто вісім тисяч вісімсот п`ятдесят шість) грн 90 коп. - штрафу за несвоєчасну доставку порожніх вагонів та 2 206 (дві тисячі двісті шість) грн 28 коп. - судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В. В. Бондарчук