Рішення № 104114203, 21.04.2022, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.04.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1262/21

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є., секретар судового засідання Феденько Н.М., за участю керівника ТОВ "Фозі-Агро" Савіна О.О., керівника ФГ "Володимир" Микитина І.В. та представника ФГ "Володимир" Родікова І.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу № 909/1262/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фозі-Агро" до Фермерського господарства "Володимир" про стягнення неустойки (штрафу) в сумі 510300,00 грн та зустрічним позовом Фермерського господарства "Володимир" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фозі-Агро" про визнання недійсним договору поставки сільськогосподарської продукції.

Суть спору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фозі-Агро" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Фермерського господарства "Володимир" про зобов`язання виконати договір поставки № 25-12/21 від 09.12.2021 в натурі та стягнення неустойки (штрафу) в сумі 510 300,00 грн та судових витрат по справі. В подальшому, ТОВ "Фозі-Агро" змінило предмет позову, і просить суд стягнути з Фермерського господарства "Володимир" в свою користь неустойку (штраф) в сумі 510 300,00 грн.

Відповідач - Фермерське господарство "Володимир" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фозі-Агро" із зустрічним позовом про визнання недійсним з моменту укладення договору поставки сільськогосподарської продукції № 25-12/21 від 09 грудня 2021 р.

Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 28.12.2021 для розгляду справи № 909/1262/21 визначено суддю Горпинюка І.Є.

29.12.2021 суд своєю ухвалою залишив позовну заяву без руху, надавши позивачу десятиденний строк з дня отримання ухвали на усунення недоліків позовної заяви, а саме надання Господарському суду Івано-Франківської області доказів оплати судового збору в розмірі 84199,50 грн.

10.01.2022 до суду надійшла заява ТОВ "Фозі-Агро" про усунення недоліків, в якій позивач зазначає, що на виконання вимог ухвали суду від 29.12.2021 подає докази сплати судового збору в розмірі 7654,50 грн (1,5% за майнову вимогу про стягнення штрафу в сумі 510300,00 грн). До заяви долучено оригінал квитанції про оплату судового збору в сумі 7654,50 грн.

В цей же день, одночасно з заявою позивача про усунення недоліків, надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог, в якій позивач виклав п.п. 1, 2 прохальної частини позовної заяви в іншій редакції, та просить суд стягнути з Фермерського господарства "Володимир" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фозі-Агро" неустойку (штраф) в сумі 510 300,00 грн та судові витрати.

12.01.2022 Господарський суд Івано-Франківської області відкрив провадження у справі та ухвалив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; розгляд справи по суті призначив на 08.02.2022; встановив сторонам строки на подання суду відзиву, відповіді на відзив, заперечення.

01.02.2022 від Фермерського господарства "Володимир" надійшла заява із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з підстав наміру ФГ "Володимир" звернутися із зустрічним позовом (а.с. 68).

07.02.2022 Фермерське господарство "Володимир" подало до суду зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фозі-Агро" (вх. № 1936/22 від 07.02.2022), в якій просить суд визнати недійсним з моменту укладення договір поставки сільськогосподарської продукції № 25-12/21 від 09 грудня 2021 р.

Судове засідання 08.02.2022 у справі не відбулося у зв`язку з збільшенням захворюваності на коронавірусну інфекцію COVID-19 серед працівників суду і запровадженням з 24 січня 2022 р. в Івано-Франківській області червоного рівня епідемічної небезпеки, та враховуючи розпорядження голови Господарського суду Івано-Франківської області від 01 лютого 2022 № 3/г.

Ухвалою від 08.02.2022 суд ухвалив: здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням; розгляд справи здійснювати зі стадії відкриття провадження у справі; підготовче засідання призначити на 02.03.3021, прийняти зустрічний позов Фермерського господарства "Володимир" б/н від 04.02.2022 (вх. № 1936/22) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фозі-Агро" про визнання недійсним договору поставки сільськогосподарської продукції № 25-12/21 від 09.12.2021; об`єднати вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом; призначити розгляд зустрічного позову разом з первісним; встановив сторонам строки на подання суду відзиву, відповіді на відзив, заперечення.

Ухвалою суду від 16.02.2022 задоволено клопотання ТОВ "Фозі-Агро" від 09.02.2022 (вх. № 2270/22 від 14.02.2022) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із застосуванням власних технічних засобів.

В підготовче засідання 02.03.2022 сторони не з`явились, від ФГ "Володимир" надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з введенням воєнного стану на всій території України. Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, суд відклав підготовче засідання на 30.03.2022.

В підготовчому засіданні 30.03.2022, яке проводилось в режимі відеоконференції, суд, за участю представників сторін, вирішив питання, передбачені статтею 182 ГПК України, та заслухавши думку сторін постановив ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, якою закрив підготовче провадження по справі та призначив розгляд справи по суті на 11.04.2022.

В судові засідання 11.04.2022 та 21.04.2022 з`явились сторони та їх представники: керівник ТОВ "Фозі-Агро" Савін О.О., керівник ФГ "Володимир" Микитин І.В., представник ФГ "Володимир адвокат Родіков І.С., з участю яких суд розглянув справу. За результатами розгляду справи суд, після виходу з нарадчої кімнати 21.04.2022 проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Стислий виклад позиції позивача за первісним позовом та заперечень відповідача за зустрічним позовом.

Позовні вимоги ТОВ "Фозі-Агро" про стягнення 510300,00 грн штрафу обґрунтовані невиконанням ФГ "Володимир" умов договору поставки сільськогосподарської продукції № 25-12/21 від 09 грудня 2021 року, що полягало в тому, що відповідач за первісним позовом не виконав обов`язку забезпечити у строк передачі/поставки товару надання автомобільного транспорту під вантаження, чим порушив п. 2.6 договору. За допущене порушення господарського зобов`язання позивач нарахував відповідачу неустойку (штраф) у розмірі 10% від вартості товару, зазначеної у п. 1.3 договору.

У відзиві на зустрічний позов (а.с. 91-98) ТОВ "Фозі-Агро" заперечує проти задоволення зустрічної позовної заяви, зазначає, що договір між сторонами було підписано за допомогою електронно-цифрового підпису у сервісі "Вчасно"; до підписання договору Фермерське господарство "Володимир" вивчало його зміст та вносило до договору свої зауваження, крім того у 2020 та 2021 роках підписувало статистичні звіти електронним цифровим підписом.

У вступному слові керівник ТОВ "Фозі-Агро" Савін О.О. додатково обґрунтував свої вимоги та заперечення тим, що ФГ "Володимир" в порушення п. 2.10 договору не забезпечило збереження товару у повній його кількості до вирішення між сторонами всіх спорів та розбіжностей, заявою про розірвання договору від 16.12.2021 позбавило ТОВ "Фозі-Агро" можливості прийняти товар на складі постачальника до завершення узгодженого строку поставки (20.12.2021), не надало жодної відповіді на лист ТОВ "Фозі-Агро від 17.12.2021 та вимогу ТОВ "Фозі-Агро" від 17.12.2021 щодо виконання укладеного договору та здійснення поставки товару. Щодо прийняття товару на зерновому складі постачальника, зазначив, що товар міг бути відправлений покупцю без участі представника покупця разом з результатами лабораторних експертиз товару, виконаних на зерновому складі постачальника.

Стислий виклад позиції позивача за зустрічним позовом та заперечень відповідача за первісним позовом.

Позиція Фермерського господарства "Володимир", викладена у зустрічній позовній заяві (а.с. 73-76), полягає у тому, що в телефонному режимі ФГ "Володимир" вказувало на неприйнятність умови договору щодо поставки сої транспортом постачальника, оскільки ФГ "Володимир" не займається перевезенням продукції, і не має можливості здійснити доставку продукції на склад покупця. Умови договору щодо перевезення сої транспортом покупця були детально обговорені з керівником ТОВ "Фозі-Агро", який стверджував що автомобілі для завантаження продукції вже очікують в м. Івано-Франківськ. Не маючи навичок користування електронним підписом керівник ФГ "Володимир" доручив підписати відкоригований договір бухгалтеру, якого, в свою чергу, мав навчити керівник ТОВ "Фозі-Агро". З зазначених підстав позивач за зустрічним позовом вважає, що договір поставки сільськогосподарської продукції № 25-12/21 від 09.12.2021 має бути визнаний недійсним, оскільки укладений внаслідок обману зі сторони керівника ТОВ "Фозі-Агро", та помилки з боку керівника ФГ "Володимир".

У вступному слові представник ФГ "Володимир" адвокат Родіков І.С. додатково обґрунтував свої вимоги та заперечення тим, що ТОВ "Фозі-Агро" не направляло свого представника для приймання товару, яке мало відбутися на зерновому складі постачальника (згідно з п. 1.4 договору), договір є несправедливим, одностороннім, передбачає відповідальність виключно сторони постачальника.

Фактичні обставини справи встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд та інші мотиви ухваленого рішення.

Предметом доказування у справі є обставини укладення та виконання сторонами договору поставки сільськогосподарської продукції № 25-12/21 від 09.12.2021 року; порушення Фермерським господарством "Володимир" своїх зобов`язань, передбачених п. 2.6 договору, які є підставою для накладення неустойки у вигляді штрафу; укладення договору під впливом обману або помилки, що має наслідком його недійсність.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, заслухавши пояснення сторін та їх представників, об`єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.

09 грудня 2021 року між Фермерським господарством "Володимир" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фозі-Агро" (покупець) було укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 25-12/21 (далі - договір поставки або договір).

Як підтверджується протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 11.04.2022, сформованими за результатами перевірки судом електронних документів, наданих на флеш-носії (а.с. 65), даний договір підписано сторонами в електронній формі, а саме на договір накладено електронний підпис Товариства з обмеженою відповідальністю "Фозі-Агро" (власник ключа Савін Олександр Олегович) та електронний підпис Фермерського господарства "Володимир" (підписант Микитин Іван Васильович).

Договір укладено в електронній формі з допомогою інтернет-сервісу електронного документообігу "Вчасно".

За умовами укладеного договору поставки (пункти 1.1, 1.3), Фермерське господарство "Володимир" зобов`язалось продати (передати у власність), а ТОВ "Фозі-Агро" - прийняти у власність та оплатити сою не ГМО українського походження за такими характеристиками та вартістю товару: найменування: Соя ДСТУ 4964:2008; кількість: 270 т. (+/- 10%); ціна товару за 1 т. без ПДВ: 16578,95 грн; ціна товару за 1. т. з ПДВ: 18900,00 грн; загальна вартість товару з ПДВ: 5103000,00 грн.

У п. 1.4 договору сторони обумовили вимоги до якості товару, що мав постачатися, а також передбачили, що приймання товару за якістю проводиться на підставі лабораторних експертиз на зерновому складі постачальника.

Згідно з пунктом 2.1 договору, строк поставки товару постачальником покупцю - 20.12.2021 (включно), але не пізніше строку дії даного договору. Якщо кінцева дата передачі товару випадає на вихідний або святковий день, кінцева дата передачі товару автоматично переноситься на перший робочий день, що йде за кінцевою датою передачі.

Згідно з п. 2.1.1 договору, товар може поставлятись/передаватись покупцю окремими партіями. Партією товару сторони визнають товар, який поставляється відповідно до кожної видаткової накладної, оформленої постачальником. Поставка товару партіями узгоджується сторонами шляхом обміну заявками на поставку та їх підтвердженнями. Обмін сторонами заявками та їх підтвердження проводиться сторонами засобами електронного зв`язку із використанням електронних поштових скриньок, відомості про які зазначені у даному договорі. Такий обмін визначається сторонами як офіційний. У будь-якому випадку загальна кількість товару (п. 1.3 даного договору) має бути передана постачальником покупцю з дотриманням терміну, встановленого у п. 2.1 даного договору.

За змістом п. 2.2 договору, датою поставки товару вважається дата поставки товару на зерновий склад вказаний покупцем, відомості про який зазначаються покупцем у відповідній заявці.

У п. 2.4 договору поставки сторони передбачили, що при передачі товару постачальник зобов`язується передати одночасно з передачею товару покупцю або особі, уповноваженій покупцем на отримання товару відповідно до довіреності на отримання ТМЦ: оригінал даного договору, підписаного уповноваженою особою постачальника та завіреного печаткою постачальника окрім випадку, передбаченого цим пунктом договору; рахунок-фактуру на оплату партії товару; видаткову накладну на партію товару, оформлену не пізніше дати передачі товару. Постачальник має право направити оригінали документів, перелічених у цьому пункті договору на поштову адресу покупця, зазначену у даному договорі, засобами поштового зв`язку у строк не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів до дати настання строку передачі товару.

Відповідно до пунктів 2.6 - 2.7 договору, постачальник приймає на себе зобов`язання забезпечити у строк передачі/поставки товару надання автомобільного транспорту під вантаження. Постачальник після завантаження транспорту надсилає на електронну адресу покупця по одному примірнику товарно-транспортної накладної на кожну завантажену одиницю транспорту.

Згідно з пунктом 2.10 договору поставки сторони домовились, що у разі виникнення спорів та розбіжностей щодо якості, кількості або передачі/поставки товару за даним договором та внаслідок яких товар не передано/не поставлено на користь покупця, такий товар має бути збережений постачальником у належній кількості та якості, до повного вирішення сторонами всіх спорів та розбіжностей. Постачальник зобов`язаний по першому запиту покупця надати повну інформацію про збережений товар.

Оплата товару, відповідно до п. 3.1 договору здійснюється шляхом перерахування 100% вартості партії товару на банківський рахунок постачальника протягом 1 (одного) банківського дня з дати поставки/передачі товару.

Розділом 4 договору поставки сторони передбачили відповідальність сторін, зокрема у п. 4.7 договору встановили, що у випадку порушення постачальником вимог п. 2.6 даного договору, постачальник зобов`язаний сплатити на користь покупця неустойку (штраф) у розмірі 10% від вартості товару зазначеної у п. 1.3 даного договору.

Відповідно до п. 5.3 договору, листування між сторонами засобами електронного зв`язку (електронна пошта) вважається дійсним і таким, що не потребує подальшого обміну оригіналами документів (заявка/повідомлення про транспортні засоби), а також підтверджують право сторін на використання такого листування в якості доказів при виникненні спорів.

У п. 6.1 договору сторони погодили, що строк дії договору встановлюється з дня його укладення сторонами і до "31" грудня 2021 р., а у випадку несвоєчасного виконання сторонами своїх договірних обов`язків - до повного виконання ними прийнятих на себе зобов`язань.

За змістом п. 6.11 договору поставки, до моменту отримання сторонами оригіналів належним чином оформленого даного договору, а також додаткових угод до нього, у випадку їх укладання, мають силу договори, підписані сторонами і отримані одна від одної за допомогою електронного зв`язку.

14 грудня 2021 року ТОВ "Фозі-Агро" направило керівнику ФГ "Володимир" - І.В. Микитину заявку № 1 до договору поставки № 25-12/21 від 09.12.2021 (а. с. 10), згідно з якою просило надати підтвердження про готовність 15 грудня 2021 року передати/поставити товар, сою не ГМО українського походження, у кількості 270 тон. Пункт розвантаження (зерновий склад) знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Хімічна, 1/23.

15.12.2021 Фермерське господарство "Володимир" направило директору ТОВ "Фозі-Агро", засобами інтернет-сервісу електронного документообігу "Вчасно" підтвердження заявки № 1 до договору поставки № 25-12/21 від 09.12.2021, згідно з яким ФГ "Володимир" підтверджує про готовність 15 грудня 2021 року передати/поставити товар, сою не ГМО українського походження, у кількості 270 тон. Пункт розвантаження (зерновий склад) знаходиться за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Хімічна 1/23.

16.12.2021 Голова ФГ "Володимир" І.В. Микитин направив директору ТОВ "Фозі-Агро" заяву про розірвання договору поставки № 25-12/21 від 09.12.2021(а. с. 15), відповідно до якої ФГ "Володимир" повідомляє директора ТОВ "Фозі-Агро" про розірвання договору в зв`язку із невиконанням вчасно поставки транспорту для відвантаження товару, та скасування підтвердження заявки № 1 вих. № 65 від 15.12.2021 року, в зв`язку з невиконанням зобов`язань вами. Заява підписана електронним підписом ФГ "Володимир" (підписувач І.В. Микитин). Заяву направлено засобами інтернет-сервісу електронного документообігу "Вчасно".

17.12.2021 директор ТОВ "Фозі-Агро" направив засобами електронної пошти (на адресу kobrynm22@gmail.com) лист, адресований директору ФГ "Володимир", згідно з яким, з метою недопущення виникнення збитків, яких зазнає покупець внаслідок невиконання ним договорів, укладених з третіми особами на наступну поставку товару, а також з метою недопущення виникнення збитків у постачальника (п.п. 4.2, 4.3, 4.5, 4.7 договору) просить підтвердити намір постачальника виконати умови укладеного договору щодо поставки товару з дотриманням строків, передбачених умовами даного договору. Відповідно додатково підтверджує, що покупець при отриманні відповіді постачальника щодо готовності поставити/передати товар, виконає обов`язок по оплаті з дотриманням умов даного договору щодо строків оплати товару.

У цей же день, 17.12.2021 ТОВ "Фозі-Агро" засобами інтернет-сервісу електронного документообігу "Вчасно" направило ФГ "Володимир" вимогу від 17.12.2021 щодо оплати штрафу у сумі 5103000,00 грн штрафу, нарахованого на підставі п. 4.3 договору поставки (за невмотивовану відмову постачальника від поставки/передачі товару) та здійснення у строк не більше семи календарних днів поставки 270 тон сої не ГМО ДСТУ 4964:2008 на загальну суму 5103000 грн з ПДВ, попередньо повідомивши покупця про дату надання транспортних засобів під вантаження.

Як підтвердили обидві сторони спору, в погоджений заявкою № 1 (а.с. 10) та підтвердженням заявки (а.с. 12) день поставки - 15.12.2021 поставка товару не відбулась, жодна зі сторін не забезпечила прибуття автомобільного транспорту для завантаження товару, а представник ТОВ "Фозі-Агро" не прибував на зерновий склад ФГ "Володимир" для приймання товару за якістю.

За твердженням керівника ФГ "Володимир" Микитина І.В. , він 15.12.2021 впродовж дня намагався зв`язатись телефоном з представницею ТОВ "Фозі-Агро" щодо прибуття транспортних засобів під вантаження сої, однак вона відповідала що лише спробує з`ясувати це питання, однак транспортні засоби так і не прибули.

Судом при розгляді справи досліджено електронні докази, надані позивачем на USB флеш накопичувачі Т864GB (а.с. 65), за результатами чого встановлено, що на USB флеш накопичувачі знаходяться електронні документи: договір поставки сільськогосподарської продукції № 25-12/21 від 09.12.2021, підписаний електронними підписами ТОВ "Фозі-Агро" та ФГ "Володимир"; заявка № 1 до договору поставки № 25-12/21 від 09.12.2021, підписана 14.12.2021 електронним підписом ТОВ "Фозі-Агро" та 15.12.2021 електронним підписом ФГ "Володимир", підтвердження заявки № 1 до договору поставки № 25-12/21 від 09.12.2021, за Вих. № 65 від 15.12.2021, підписане 15.12.2021 електронними підписами ФГ "Володимир" та ТОВ "Фозі-Агро"; заява про розірвання договору поставки № 25-12/21 від 09.12.2021, підписана 16.12.2021 електронним підписом ФГ "Володимир".

Укладенню договору поставки передувало узгодження сторонами його умов, а саме сторони вносили зміни до первинно запропонованих умов договору.

Як слідує з наданого позивачем підтвердження перевірки електронних підписів сторін в інтернет-сервісі електронного документообігу "Вчасно" на договорі поставки (а. с. 9), власником документа є ТОВ "Фозі-Агро", а отримувачем є ФГ "Володимир". З цього слідує, що проект договору складався саме ТОВ "Фозі-Агро", і направлявся для підписання ФГ "Володимир". Зазначена обставина також підтверджена в документах по суті спору, наданих кожною зі сторін. Зокрема у зустрічній позовній заяві ФГ "Володимир" та відзиві на зустрічний позов, кожна зі сторін підтверджує, що ТОВ "Фозі-Агро" надсилало ФГ "Володимир" шаблон договору поставки. За результатами розгляду проекту договору, Фермерське господарство "Володимир" повідомило ТОВ "Фозі-Агро" про необхідність внести зміни в п. 4.1, 2.1.1 та 6.5 проекту договору. Такі зміни були внесені в первинний проект договору, після чого сторони підписали договір своїми електронними підписами. Дані обставини внесення змін в первинний шаблон договору підтверджуються також листуванням між сторонами електронною поштою (а. с. 100-105), а також підтверджені сторонами в судовому засіданні.

Судом було здійснено перевірку електронних адрес сторін, які зазначені в листуванні на предмет їх офіційності, та з`ясовано, що останні відповідають дійсності, оскільки зазначені в укладеному сторонами договорі (а.с. 8). Водночас сторони не заперечували, що поставка продукції була узгоджена на 15.12.2021.

До матеріалів справи ТОВ "Фозі-Агро" додало первинний проект договору (названий як шаблон договору) (додаток до відзиву на зустрічний позов, а.с. 126 - 128).

В порівнянні з укладеним договором поставки, первинний проект договору (шаблон договору) зазнав таких змін:

- у пункті 1.4 умову проекту договору "Приймання товару за якістю проводиться на підставі лабораторних експертиз на зерновому складі покупця" змінено на умову: "Приймання товару за якістю проводиться на підставі лабораторних експертиз на зерновому складі постачальника", а решту положень цього пункту, після зазначеної умови, з проекту договору виключено;

- виключено абзаци другий - п`ятий пункту 2.1.1 проекту договору поставки, згідно з якими для прийняття партії товару покупець надає постачальнику наступні документи: довіреність на отримання ТМЦ, оформлену на ім`я особи, уповноваженої покупцем на його отримання від постачальника. Для передачі/поставки партії товару постачальник надає покупцю наступні документи: відомості про державні номери та марки автомобільного транспорту, який буде наданий постачальником для перевезення товару. Такі відомості надаються постачальником не пізніше настання строку передачі товару шляхом направлення повідомлення на електронну поштову скриньку покупця, що зазначена у даному договорі;

- виключено пункт 4.1 з проекту договору поставки, відповідно до якого за прострочення поставки/передачі товару на строк до 3 (трьох) календарних днів постачальник сплачує на користь покупця неустойку (штраф) у розмірі 6% від вартості несвоєчасно переданого/не переданого товару, а в разі прострочення поставки/передачі товару на строк більш ніж на 3 (три) календарні дні постачальник сплачує на користь покупця неустойку (штраф) у розмірі 11% від вартості несвоєчасно переданого/ не переданого товару. Сторони дійшли згоди, що право на отримання такої неустойки постачальник може передати третій особі (відступлення права вимоги);

- виключено п. 6.5 з проекту договору поставки, відповідно до якого сторони погодили, що даний договір може бути розірвано згідно статті 658-1 Цивільного кодексу України. Вартість права на розірвання договору 8% від вартості Товару

- змінено нумерацію пунктів 4.6.1, 4.6.2 та 4.7 договору поставки на пункти 4.6, 4.7, та 4.8 відповідно.

Також обома сторонами надано проміжні проекти договорів, у яких, порівняно з первинним проектом (шаблоном) договору внесено зміни лише до п. 1.4 договору, а інші умови договору відповідають первинному проекту (шаблону) договору. Зокрема такий проміжний проект договору наданий зі сторони ФГ "Володимир" (а.с. 78-79), та зі сторони ТОВ "Фозі-Агро" (а. с. 129-131).

Крім того, в матеріалах справи наявна статистична звітність ФГ "Володимир", а саме звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2021 року (а.с. 107-109), звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2020 році (а.с. 111-121), які подавались у формі електронного документа, що підтверджується квитанціями, наявними на а.с. 110 та 122.

Дану статистичну звітність ФГ "Володимир" направляло ТОВ "Фозі-Агро" до укладення договору поставки, а саме 08.12.2021 о 17:30 год електронною поштою (а.с. 99).

З даних доказів, судом встановлено, що первинний проект договору поставки було розроблено стороною ТОВ "Фозі-Агро", і такий проект (шаблон) договору наявний на а.с. 126-128 матеріалів справи. В процесі узгодження умов договору, за наполяганням Фермерського господарства "Володимир", спершу були внесені зміни у п. 1.4. проекту (шаблону) договору, і такий проміжний проект договору поставки наявний на а.с. 78-79 та на а.с. 129-131. В подальшому, за ініціативою ФГ "Володимир" були внесені і всі інші, викладені вище, зміни у первинний проект (шаблон) договору (пункти 2.1.1, 4.1, 6.5, 4.6.1, 4.6.2 та 4.7 проекту (шаблону) договору).

Узгодження умов договору сторони здійснили протягом 09.12.2021, що підтверджується листуванням сторін електронною поштою (а.с. 101-106).

Виходячи зі змін, які були внесені сторонами в процесі узгодження умов договору поставки, порівняно з первинним проектом (шаблоном) договору, такі зміни, в значній мірі, стосувались узгодження сторони, на яку буде покладено обов`язок доставки товару до місця розвантаження, тобто перевезення товару з зернового складу постачальника в узгоджений пункт розвантаження.

В порівнянні з первинним проектом (шаблоном) договору поставки, в укладеному сторонами договорі відсутні ряд умов, які б покладали обов`язок доставки товару саме на сторону постачальника.

В той час, як п. 1.4 проекту (шаблону) договору (а.с. 126) передбачав, що приймання товару за якістю проводиться на підставі лабораторних експертиз на зерновому складі покупця, то п. 1.4 укладеного договору поставки (а.с. 6) передбачає, що приймання товару за якістю проводиться на підставі лабораторних експертиз на зерновому складі постачальника. Така умова договору свідчить про те, що покупець має перевірити якість придбаного товару до моменту відправки товару з зернового складу постачальника, тобто представник покупця має прибути на зерновий склад постачальника та перевірити якість товару до початку його транспортування. Без прийняття покупцем товару за якістю, транспортування товару не проводиться.

Так само, абзац четвертий пункту 2.1.1 проекту (шаблону) договору поставки передбачав, що для передачі/поставки партії товару постачальник надає покупцю наступні документи: відомості про державні номери та марки автомобільного транспорту, який буде наданий постачальником для перевезення Товару. Такі відомості надаються постачальником не пізніше настання строку передачі товару шляхом направлення повідомлення на електронну поштову скриньку покупця, що зазначена у даному договорі (а.с. 126). На відміну від цього, в укладеному між сторонами договорі поставки такий абзац у пункті 2.1.1 договору поставки відсутній, і, як слідує з наданого ТОВ "Фозі-Агро" листування електронною поштою (а.с. 103 - 104), був виключений за наполяганням Фермерського господарства "Володимир".

Зміна місця приймання товару за якістю з зернового складу покупця на зерновий склад постачальника, а також виключення з договору поставки умови про надання постачальником покупцю відомостей про державні номери та марки автомобільного транспорту, який буде наданий постачальником для перевезення товару, свідчать що на етапі узгодження умов договору постачальник не мав наміру брати на себе зобов`язання забезпечити доставку товару до покупця (перевезення товару), а брав на себе зобов`язання лише щодо передачі товару покупцю на своєму зерновому складі.

Про те, що постачальник не брав на себе обов`язку доставити товар покупцеві свідчить також і заява Фермерського господарства "Володимир" про розірвання договору поставки № 25-12/21 від 09.12.2021 (а.с. 15), у якій ФГ "Володимир" вказує на невиконання вчасної поставки транспорту для відвантаження товару та невиконання зобов`язань ТОВ "Фозі-Агро". Дана заявка була направлена ТОВ "Фозі-Агро" 16.12.2021 о 13-48 год, тобто наступного дня після узгодженого дня поставки товару.

Виходячи з встановлених обставин, суд при вирішенні спору застосовує норми права, які регулюють правовідносини сторін.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з статтею 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Вимоги первісного позову про стягнення в користь ТОВ "Фозі-Агро" 510300,00 грн неустойки (штрафу) базуються на пунктах 2.6 та 4.7 укладеного договору поставки. ТОВ "Фозі-Агро" наполягає на тому, що ФГ "Володимир" не виконало пункт 2.6 договору, яким передбачено, що постачальник приймає на себе зобов`язання забезпечити у строк передачі/поставки товару надання автомобільного транспорту під вантаження. Пункт 4.7 договору поставки передбачає застосування до постачальника за невиконання цього обов`язку неустойки (штрафу) у розмірі 10% від вартості Товару.

Застосування передбаченого договором штрафу можливе лише у разі укладення між сторонами дійсного договору. Якщо договір, на підставі якого заявлено позовну вимогу про стгянення неустойки (штрафу, пені) є нікчемним, або визнаний судом недійсним, то такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, що в свою чергу виключає застосування передбачених таким договором штрафних санкцій.

Так як Фермерське господарство "Володимир" заявило зустрічний позов про визнання недійним з моменту укладення договору поставки сільськогосподарської продукції № 25-12/21 від 09 грудня 2021 року, укладеного між ТОВ "Фозі-Агро" та Фермерським господарством "Володимир", то суд в спершу викладає свої висновки щодо доводів зустрічного позову про визнання недійсним договору.

Правові підстави свого зустрічного позову ФГ "Володимир" обґрунтувало посиланням на ст. 3, 203, 215, 229, 230 ЦК України, тобто стверджує що оспорюваний правочин вчинено як внаслідок обману зі сторони ТОВ "Фозі-Агро", так і внаслідок помилки з боку ФГ "Володимир".

Частинами першою та третьою статті 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

В силу статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами), зокрема вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини першої статті 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Обґрунтовуючи те, що спірний договір укладено внаслідок обману, ФГ "Володимир" зазначає, що до укладення договору, директор ФГ "Володимир" в телефонному режимі повідомляв ТОВ "Фозі-Агро" про неприйнятність для себе умови договору щодо поставки сої транспортом постачальника, на що керівник ТОВ "Фозі-Агро" запевнив, що транспортні засоби надасть ТОВ "Фозі-Агро", і такі вже очікують в м. Івано-Франківську, за 1-1,5 години їзди до складу постачальника. Керуючись цією неправдивою інформацією, а також через наполягання керівника ТОВ "Фозі-Агро" якнайшвидше підписати договір та здійснити поставку товару, керівник ФГ "Володимир" доручив своєму бухгалтеру підписати надісланий ТОВ "Фозі-Агро" відкорегований договір своїм електронним підписом.

Тлумачення норм статті 230 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що під обманом розуміють умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

Тобто правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Отже, правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел. Установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов`язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 Цивільного кодексу України.

Подібні за змістом висновки викладені, зокрема, в постанові Верховного Суду від 29.06.2021 у справі N 172/1457/19-ц.

Однак ФГ "Володимир" не надало суду належних, допустимих, достовірних та вірогідних в розумінні положень статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України доказів обставин введення керівника ФГ "Володимир" в оману зі сторони ТОВ "Фозі-Агро", у тому числі самого факту обману, наявності умислу в діях покупця товару. Зокрема жодних доказів, що керівник ТОВ "Фозі-Агро" запевняв постачальника про надання ним транспорту для перевезення сої, що такий транспорт уже очікує в місті Івано-Франківську і готовий для завантаження товару, ФГ "Володимир" не надало. Так само не надано доказів і того, що договір підписувався цифровим підписом бухгалтером ФГ "Вололдимир" за дорученням керівника, а не самим керівником. У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що позивачем за зустрічним позовом не доведено, що відповідачем за цим позовом повідомлялись відомості, які не відповідають дійсності, або замовчувалися обставини, що мали істотне значення для укладення правочину.

Що стосується доводів зустрічного позову про вчинення оскаржуваного правочину під впливом помилки, то відповідно до частини першої статті 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 29.11.2021 № 927/656/20, правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним і у разі встановлення судом певних обставин може бути визнаний недійсним. Водночас при вирішенні такого спору слід ураховувати, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення. У разі якщо сторона спірного правочину була обізнана або не могла не бути обізнана стосовно обставин, щодо яких стверджує про наявність помилки, це виключає застосування норм ст. 229 ЦК (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 911/1171/18, від 04.06.2019 у справі № 910/9070/18, від 03.10.2019 у справі № 910/12959/18).

Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів наявність обставин, які вказують на помилку, - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення.

Таким чином, наявність чи відсутність помилки, тобто неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи під час укладення договору, суд визначає на підставі встановлених під час судового розгляду обставин конкретної справи.

Наявність обставин вчинення оспорюваного правочину внаслідок помилки позивач за зустрічним позовом обґрунтовує тим, що керівник ФГ "Володимир" помиляючись щодо сторони правочину, яка повинна надати транспорт під вантаження, доручив бухгалтеру господарства поставити електронний підпис під оскаржуваним договором поставки.

Таким чином, помилка, за твердженням позивача за зустрічним позовом, мала місце щодо прав та обов`язків сторін за договором, а саме сторони, на якій за договором лежить обов`язок надати транспорт під вантаження.

Однак, оскільки позивач за зустрічним договором на момент підписання спірного договору не був позбавлений можливості ознайомитись з текстом договору, який укладали сторони, йому були відомі всі обставини, які мають істотне значення для укладення договору, застосування ст. 229 ЦК виключається. Доказів вчинення правочину під впливом помилки ФГ "Володимир" також не надало.

У постанові від 27.01.2021 у справі № 910/17876/19 Верховний Суд зазначив, що кожна сторона при укладенні правочину має поводити себе добросовісно, обачливо і розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію.

Тому суд визнає недоведеними Фермерським господарством "Володимир" обставини, які би свідчили про наявність підстав для застосування правових наслідків правочину, який вчинено під впливом помилки, відповідно до положень статті 229 ЦК України та відмовляє в задоволенні зустрічного позову ФГ "Володимир" про визнання недійсним договору.

Вирішуючи первісний позов ТОВ "Фозі-Агро" до ФГ "Володимир" про стягнення штрафу неустойки (штрафу) в сумі 510300,00 грн за порушення постачальником передбаченого п. 2.6 договору зобов`язання забезпечити у строк передачі/поставки товару, надання автомобільного транспорту під вантаження, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2.6 укладеного між сторонами договору, постачальник приймає на себе зобов`язання забезпечити у строк передачі/поставки Товару надання автомобільного транспорту під вантаження.

Таке зобов`язання постачальника стосується завантаження товару, і не є тотожним зобов`язанню доставити товар покупцеві за кошт постачальника (здійснити перевезення товару від зернового складу постачальника до пункту розвантаження).

Так само і п. 2.2 договору, на який покликається позивач, визначає лише момент завершення поставки товару датою поставки товару на зерновий склад покупця, і не передбачає обов`язку постачальника забезпечити власним коштом доставку товару на зерновий склад покупця.

Жодне інше положення договору також не передбачає обов`язку ФГ "Володимир" доставити товар продавцю.

Відповідно до статті 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Частинами п`ятою та шостою статті 267 Господарського кодексу України передбачено, що у договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем. Договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем.

Умовами укладеного сторонами договору поставки не передбачено, котра зі сторін зобов`язана забезпечити та оплатити доставку (перевезення) товару на зерновий склад покупця.

З встановлених судом обставин справи слідує, що поставка товару 15.12.2021 не була здійснена саме з тієї причини, що кожна зі сторін вважала, що обов`язок доставки (перевезення) товару покладено на іншу сторону.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 213 Цивільного кодексу України, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Досліджуючи зміст попередніх переговорів між сторонами, а саме зміни, внесені в первинний проект договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції, суд, як зазначено вище, встановив, і це підтверджують сторонами у заявах по суті спору, що за наполяганням ФГ "Володимир" з первісного проекту договору купівлі-продажу було виключено умову про те, що для передачі/поставки партії товару постачальник надає покупцю наступні документи: відомості про державні номери та марки автомобільного транспорту, який буде наданий постачальником для перевезення Товару. Такі відомості надаються постачальником не пізніше настання строку передачі Товару шляхом направлення повідомлення на електронну поштову скриньку Покупця, що зазначена у даному договорі.

Така умова була передбачена у п. 2.1.1 попередніх проектів договорів, які направлялись на підпис ФГ "Володимир (а.с. 126 та 129), та відсутня в укладеному між сторонами договорі (а.с. 6).

Зміст змін у договір купівлі-продажу, які сторони внесли в процесі узгодження умов договору поставки, порівняно з первинним проектом (шаблоном) договору, свідчить, що такі зміни стосувались узгодження сторони, на яку буде покладено обов`язок здійснення доставки товару, і сторона постачальника не брала на себе обов`язку доставити товар покупцеві за свій кошт.

Про цей же висновок свідчить і подальша поведінка ФГ "Володимир", яка згідно ч. 4 статті 213 ЦК України теж враховується при тлумаченні правочину. Так, у заяві про розірвання договору поставки від 16.12.2021, тобто на наступний день, після дня, в який мала бути виконана поставка товару, ФГ "Володимир" зазначає, що причиною розірвання договору є невиконання вчасної поставки транспорту для відвантаження товару, невиконання зобов`язань стороною ТОВ "Фозі-Агро".

У зв`язку з цим, суд вважає, що до відносин сторін у спрірному випадку має застосовуватись положення частини другої статті 664 ЦК України - якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві. При цьому, зазначена норма закону не вимагає від покупця оплати доставки (перевезення) товару покупцеві (доставка може бути здійснена за рахунок отримувача (покупця)).

Одночасно з цим, в процесі узгодження умов договору, сторони змінили також і п. 1.4. договору, а саме змінили місце приймання товару за якістю з зернового складу покупця (проект договору - а.с. 126) на зерновий склад постачальника (укладений договір - а.с. 6).

При цьому п. 2.9 договору, за яким якість поставленого товару підлягає перевірці після поставки відповідно до вимог ДСТУ 4525:2006, не скасовує того, що місцем прийняття товару за якістю визначено саме зерновий склад постачальника, оскільки у п. 2.9 договору встановлено порядок перевірки товару після поставки, а не місце приймання товару за якістю. Крім того, вказаний у пункті 2.9 договору ДСТУ 4525:2006 має назву "Кукурудза. Технічні умови". Натомість, згідно п. 1.3 договору поставлятись мав товар Соя ДСТУ 4964:2008. Тому виконання пункту 2.9 договору щодо перевірки якості поставленого товару за ДСТУ 4525:2006 "Кукурудза. Технічні умови" є неможливим.

Таким чином, місцем приймання товару за якістю сторони визначили зерновий склад постачальника.

Пунктом 1.1 укладеного договору постачальник взяв на себе зобов`язання прийняти у власність та оплатити сою не ГМО українського походження. Тобто приймання товару, в тому числі за якістю, у погодженими сторонами місці, є одним із зобов`язань покупця.

При цьому, оскільки приймання товару за якістю має бути проведено саме на зерновому складі постачальника, то таке приймання товару передує відвантаженню товару покупцю. За умовами договору, товар має бути прийнятий покупцем за якістю на зерновому складі постачальника, тобто до відправки товару покупцю. Для прийняття товару за якістю представник покупця мав прибути на зерновий склад постачальника та перевірити якість товару до початку його транспортування, на підставі лабораторних експертиз. Без прийняття покупцем товару за якістю, навантаження та транспортування товару не мало розпочинатись.

Суд вважає необґрунтованими доводи ТОВ "Фозі-Агро" про необов`язковість прибуття представника покупця для прийняття товару за якістю на зерновий склад постачальника, і можливість відправки товару разом з результатами проведених на зерновому складі постачальника лабораторних експертиз. Як слідує з п. 1.1 укладеного договору та статті 265 Господарського кодексу України, прийняття товару є одним з обов`язків покупця за договором поставки. Пунктом 13 Інструкції № П-7 від 25.04.1966 про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю передбачено, що приймання продукції проводиться уповноваженими на те керівником підприємства-отримувача або його заступником, компетентними особами. Ці особи несуть відповідальність за суворе дотримання правил приймання продукції. Положення пунктів 16-20 даної Інструкції передбачають можливість приймання продукції за якістю у відсутності представників відправника (продавця) товару. Однак приймання продукції у відсутності її покупця (отримувача) Інструкцією не передбачено. Тому суд вважає, що приймання товару за якістю на зерновому складі постачальника (ФГ "Володимир") не могло бути проведено 15.12.2021 у відсутності представника покупця (ТОВ "Фозі-Агро").

Відповідно до статті 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

З огляду на викладене ТОВ "Фозі-Агро", яке не направило 15.12.2021 свого представника для приймання товару за якістю, не вчинило жодних дій на виконання свого обов`язку з прийняття товару за якістю на зерновому складі постачальника (ФГ "Володимир"), тим самим не довело наявності протиправних дій ФГ "Володимир" щодо невиконання зобов`язання забезпечити надання автомобільного транспорту під вантаження, та не довело наявності порушеного свого права. У спірних правовідносинах, за умовами договору, обов`язок ФГ "Володимир" забезпечити надання автомобільного транспорту під вантаження залежав від виконання ТОВ "Фозі-Агро" обов`язку прийняти товар за якістю на підставі лабораторних експертиз на зерновому складі постачальника.

Як вбачається з норм ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, (ч. 1. ст. 612 ЦК України).

У ч. 1 ст. 230 ГК України визначено поняття штрафних санкцій за Господарським кодексом України, якими визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Однак зазначені норми ЦК України та ГК України стосуються правовідносин, що виникають між суб`єктами господарювання у випадку невиконання або неналежного виконання умов договору.

Законодавством у ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умисел або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Для застосування наслідків у вигляді стягнення штрафу необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог ст. 614 ЦК України.

Оскільки виконання ФГ "Володимир" зобов`язання забезпечити надання автомобільного транспорту під вантаження обумовлене прийняттям ТОВ "Фозі-Агро" товару на зерновому складі постачальника, у суду відсутні правові підстави для застосування правових наслідків, що виникають у разі порушення зобов`язання у вигляді стягнення штрафу. Тому суд відмовляє в задоволенні цієї позовної вимоги.

Суд відхиляє також і доводи ТОВ "Фозі-Агро", що заявою про розірвання договору поставки (а.с. 15) ФГ "Володимир" позбавило покупця можливості здійснити прийняття товару в наступні дні, до закінчення узгодженого договором строку поставки, оскільки такі доводи не стосуються предмета спору, адже позовні вимоги про стягнення штрафу заявлені на підставі п. 2.6 та 4.7 договору поставки, і стосуються невиконання постачальником обов`язку забезпечити надання автомобільного транспорту під вантаження, а не розірвання договору постачальником. Крім того, умовами п. 2.1.1 договору передбачено узгодження поставки товару партіями шляхом обміну заявками на поставку та їх підтвердження. Як встановив суд, заявкою на поставку товару та її підтвердженням (а.с. 10 та 12) сторони попередньо узгодили дату поставки - 15.12.2021, і в цю дату покупець не забезпечив прибуття свого представника для приймання товару за якістю на зерновому складі постачальника. Доказів узгодження сторонами якоїсь іншої дати поставки товару матеріали справи не містять.

Крім того, вирішуючи позовну вимогу про стягнення з Фермерського господарства штрафу у розмірі 510 300 грн, суд вважає за необхідне застосувати також і принцип contra proferentem, зокрема під час тлумачення пунктів 1.4 та 2.6 та 2.9 укладеного між сторонами договору поставки сільськогосподарської продукції № 25-12/21 від 09.12.2021. Зміст даного принципу викладено, зокрема, у п. 5.2.5 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.05.2019 по справі № 917/803/18. Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав) - особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які не були індивідуально узгоджені (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір під переважним впливом однієї зі сторін (under the diminant sinfluence of the party).

Оскільки, як встановив суд з результатів перевірки електронних підписів сторін на укладеному договорі у сервісі електронного документообігу "Вчасно", а також як підтверджується обома сторонами у їх заявах по суті спору, проект договору поставки готувало ТОВ "Фозі Агро". Воно ж вносило всі наступні коригування у цей договір, та надсилало Фермерському господарству "Володимир" остаточну редакцію договору після внесених змін. Тому саме на ТОВ "Фозі-Агро" покладаються ризики неясності усіх умов укладеного договору.

Судові витрати.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи той факт, що суд відмовив у задоволенні як первісного, так і зустрічного позовів, сплачений сторонами судовий збір слід залишити за сторонами.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 129, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фозі-Агро" до Фермерського господарства "Володимир" про стягнення про стягнення неустойки (штрафу) в сумі 510300 (п`ятсот десять тисяч триста) грн 00 коп. відмовити повністю.

В задоволенні зустрічного позову Фермерського господарства "Володимир" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фозі-Агро" про визнання недійсним з моменту укладення договору поставки сільськогосподарської продукції № 25-12/21 від 09 грудня 2021 року відмовити повністю.

Судові витрати у вигляді сплаченого кожною зі сторін судового збору покласти на сторону, яка їх понесла.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 28.04.2022.

Суддя І.Є. Горпинюк