Рішення № 104113508, 28.04.2022, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2-а/760/495/22

Справа № 760/11964/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2022 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва в складі головуючого судді - Зуєвич Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до інспектора батальйону № 1 роти № 2 Управління патрульної поліції міста Києва Дорошенка Максима Леонтійовича /далі - інспектор поліції Дорошенко М.Л./ (адреса: 02068, м. Київ, вул. О.Кошиця, 3-А; 03151, вул. Народного Ополчення, 9), Департаменту патрульної поліції /далі - Департамент/ (код ЄДРПОУ: 40108646; адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3), третя особа: Головне управління Національної поліції в місті Києві /далі - Управління поліції/ (код ЄДРПОУ: 40108583; адреса: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15), про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

11.05.2021 до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, датована 05.05.2021, за підписом позивача, в якій він просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 4122598 від 26.04.2021.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2021 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 24.05.2021 вказаний позов прийнято до провадження, розгляд справи вирішено здійснювати у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін (письмовому провадженні).

Клопотань від позивача та відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надійшло.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України /далі - КАС України/).

Доводи позову

В позові, зокрема, вказується, що 26.04.2021 інспектором батальйону патрульної поліції Дорошенко М.Л. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 4122598 від 26.04.2021, якою на мене, ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Позивач вражає постанову серії ЕАН № 4122598 від 26.04.2021 протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки позивач не вчиняв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.122 КУпАП, а відповідачем всупереч вимогам ст. 245, 280 КУпАП при винесенні оскаржуваної постанови не було належним чином з`ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи наявна вина позивача у вчиненні такого правопорушення.

Позивач зазначає, що відповідно до змісту постанови серії ЕАН № 4122598 від 26.04.2021 «26.04.2021 року о 03 год. 59 хв. в м. Київ, по вул. Кошиця Олександра, буд. ЗА водій, керуючи ТЗ проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3 (е) ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Позивач звертає увагу на те, що винесена відповідачем постанова серії ЕАН № 4122598 від 26.04.2021 не містить правильних відомостей про місце та час вчинення адміністративного правопорушення. Так, зазначає, що в оскаржуваній постанові місцем вчинення адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП відповідач вказав: м. Київ, вул. Кошиця Олександра, буд. ЗА по якій знаходиться Дарницьке відділення поліції ГУНП в м. Києві, куди поліцейські привезли позивача для встановлення особи. Однак, приблизно о 02 год. 59 хв. позивач проїжджав пішохідний перехід (вул. Харківське шосе) про який йдеться в оскаржуваній постанові, після чого, приблизно через 500-700 метрів його зупинили по вул. Новодарницькій, буд. 2-А, що,на думку позивача, свідчить про невідповідність оскаржуваної постанови вимогам ч. 3 ст. 283 КУпАП.

Позивач наголошує, що будь-яких фото-, відеозаписів відповідачем до оскаржуваної постанови долучено не було, що свідчить про безпідставність висновків про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

При цьому позивач просить врахувати, що неодноразово звертався до відповідача з клопотання про надання доказів щодо вчиненого адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП, у відповідь на що йому надано лише письмові пояснення напарника інспектора поліції.

Разом з тим, позивач вважає, що поліцейський є зацікавленою особою, а тому його рапорт/письмові пояснення не можуть бути доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Щодо правової позиції відповідачів

Від інспектора патрульної поліції Дорошенка М.Л. та Департаменту патрульної поліції до суду відзиви на позов не надійшли.

При цьому матеріали справи містять рекомендовані повідомлення про вручення з яких вбачається, що інспектором патрульної поліції ухвалу суду від 24.05.2021, яка направлялась разом з позовом та додатками до нього, отримано 24.06.2021, а Департаментом - 22.06.2021.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Щодо правової позиції третьої особи

23.12.2021 до суду надійшли пояснення Головного управління Національної поліції в місті Києві за змістом яких вказується, зокрема, на те, що позивачем заявлено позовну вимогу щодо рішення, яке не приймалось ні Головним управлінням Національної поліції у м. Києві, ні його працівниками.

Так, звертається увага на те, що позивач оскаржує дії патрульного поліцейського, який є працівником Управління патрульної поліції в місті Києві, що є виключно структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - юридичної особи утвореної відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерство внутрішніх справ". Одночасно входити і до структури ГУНП у м. Києві і бути його підпорядкованим підрозділом Управління патрульної поліції в місті Києві не може оскільки це суперечитиме чинному законодавству України.

Крім того, зазначається, що інспектор батальйону № 1 роти № 2 Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції Дорошенко Максим Леонтійович не перебуває в жодних службових (трудових), адміністративних відносинах з ГУНП у м. Києві, оскільки не обіймає жодних штатних посад та не перебуває на фінансовому, речовому, продовольчому забезпеченні в Головному управлінні Національної поліції у м. Києві.

Наголошується, що ГУНП у м. Києві не вступало в жодні правові відносини з позивачем, не має відношення до адміністративної справи, відомості, інформація, копії документів (матеріали) у ГУ НП у м. Києві відсутні.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що постановою інспектора патрульної поліції Дорошенка М.Л. серії ЕАН № 4122598 від 26.04.2021 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

За змістом вказаної постанови 26.04.2021 о 03:59 позивач керуючи транспортним засобом Renault Megane KA6462AE проїхав врегульований пішохідний перехід на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3е ПДР - порушення проїзду на заборонений червоний сигнал або миготливий або два червоних миготливих сигнали або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.

Позивач факт вказаного правопорушення не визнає та вказує на відсутність будь-яких належних доказів на його підтвердження.

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п. 8.7.3 (е) Правил дорожнього руху (далі - ПДР) сигнали світлофора мають такі, зокрема, значення червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З викладеного вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.

Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

При цьому, ст. 62 Конституції України регламентує, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Визначення доказів в справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований ст. 251 КУпАП, а саме: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

В постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 560/751/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, також звертається увага на те, що обов`язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорій справ, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладений на відповідача, - суб`єкта владних повноважень.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п. 1.9. ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

При цьому, графа оскаржуваної постанови: «до постанови додаються …» - працівником поліції не заповнена, що свідчить про відсутність будь-яких доказів, отриманих в порядку, визначеному чинним законодавством України, щодо вчинення водієм адміністративного правопорушення.

Департамент патрульної поліції своїм правом на подання відзиву у даній справі не скористався, доводів позивача не спростував.

Оцінюючи оскаржувану постанову на предмет її обґрунтованості (п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України), суд має констатувати, що працівником Національної поліції факт вчинення правопорушення, в якому звинувачено позивача, жодним чином не зафіксовано та не підтверджено жодним допустимим й належним доказом, що міг бути забезпечений для такого роду порушень правил дорожнього руху.

Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 зазначив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Посилання на оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення є помилковим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Отже, працівник поліції у своїй діяльності порушив принципи всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітників поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (здійснення відповідних замірів, показання свідків, відеофіксація тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а).

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

З іншого боку, рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Враховуючи викладене, відсутність доказів правомірності своїх дій з боку поліцейських, встановлені судом обставини, не спростовані відповідачами, суд приходить висновку про обґрунтованість вимог позивача та скасування оскаржуваної постанови, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Водночас, належним відповідачем в даній категорії справ є саме Департамент патрульної поліції.

Так, як зазначено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 742/2298/17 від 17.09.2020 належним відповідачем у справах про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення є орган який таке стягнення застосував, а не конкретна посадова особа вказаного органу.

На підставі наведеного інспектор патрульної поліції Дорошенко М.Л. є неналежним відповідачем у даній справі, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в частині належного відповідача.

Висновок суду

Скасувати постанову серії ЕАН № 4122598 від 26.04.2021 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Щодо судового збору

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, з урахуванням задоволення позову на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судовий збір у розмірі 454,00 грн, сплачений позивачем при зверненні до суду (а.с. 15).

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 257, 269, 286 КАС України, ст.ст. 7, 9, 251, 256, 268, 276, 287-289, 293 КУпАП, ст. 62 Конституції України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора батальйону № 1 роти № 2 Управління патрульної поліції міста Києва Дорошенка Максима Леонтійовича, Департаменту патрульної поліції, третя особа: Головне управління Національної поліції в місті Києві, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, - задовольнити в частині належного відповідача -Департаменту патрульної поліції.

Скасувати постанову серії ЕАН № 4122598 від 26.04.2021 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складену щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції ((код ЄДРПОУ: 40108646; адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л. Л. Зуєвич