Ухвала суду № 104106766, 27.04.2022, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/6387/22

Провадження № 2-а/127/64/22

УХВАЛА

27 квітня 2022 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Шаміна Ю.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до старшого дільничного офіцера поліції Вінницького районного відділення поліції Головного управління поліції у Вінницькій області Здорика Д.В. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

21 березня 2022 року до Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до старшого дільничного офіцера поліції Вінницького районного відділення поліції Головного управління поліції у Вінницькій області Здорика Д.В. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 березня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, оскільки не відповідала вимогам, встановленим ст. 160, 161 КАС України, зокрема, зважаючи на те, що позивачем до позовної заяви не додано заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та не вказано підстав для поновлення строку, не надано суду доказів про сплату судового збору, не надано власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, разом з тим позивач при зверненні до суду з даним позовом керується нормами статей ЦК України, ГПК України та КК України.

Копію ухвали 13 квітня 2022 року вручено особисто ОСОБА_1 , що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (2105022830140)

21 квітня 2022 року позивачем ОСОБА_1 подано заяву про усунення недоліків (вх. №24085) у якій позивач просив поновити йому строк звернення до суду з адміністративним позовом, а також звільнити його від сплати судового збору у зв`язку із скрутним фінансовим становищем, посилання на нормами статей ЦК України, ГПК України не враховувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, якщо позивачами є члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї.

Згідно ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк.

Таким чином, відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору можливе виключно за наявності відповідних підстав і є правом, а не обов`язком суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду.

Положення п. 1 ст. 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах, так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (п. 59 рішення ЄСПЛ від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland»)).

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 6364 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).

Отже, законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати, а єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони.

Майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов`язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити. Отже, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати належні і допустимі, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Таким чином, для застосування судом положень ч. 1 ст. 133 КАС України повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 р. у справі «Креуз проти Польщі», вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Разом з тим, ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження свого майнового стану.

За таких обставин, клопотання про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Крім того, всупереч положенням п. 11 ч. 5 ст. 160 КАС України, позивачем не надано власного письмового підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Таким чином, суд дійшов висновку про неусунення позивачем недоліків, зазначених в ухвалі Вінницького міського суду Вінницької області від 28 березня 2022 року.

При цьому, суд зауважує, що чинним законодавством не передбачене повторне залишення позовної заяви без руху та повторне надання строку для усунення недоліків.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, суд вважає за необхідне повернути позивачеві позовну заяву.

Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.

Позовну заяву ОСОБА_1 до старшого дільничного офіцера поліції Вінницького районного відділення поліції Головного управління поліції у Вінницькій області Здорика Д.В. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - повернути позивачеві.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна