Ухвала суду № 104104223, 23.04.2022, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 638/15547/20

Провадження № 1-і/638/10/22

23 квітня 2022 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

судді Аркатової К.В.,

секретаря Рижикової В.Г.,

розглянувши клопотання прокурора Шевченківської прокуратури м. Харкова Овод К.К. про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню №12013220480001902, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 19.03.2013 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 2 статті146, частиною 2 статті187, частиною 4 статті189 Кримінального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження №12013220480001902, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 19.03.2013 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 2 статті146, частиною 2 статті187, частиною 4 статті189 Кримінального кодексу України.

Прокурор Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Овод К.К. заявила клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , посилаючись на наявність ризиків, передбаченихстаттею 177 КПК України.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, після чого був продовжений.

Згідно із ст.12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Складовою принципу верховенства права є право на звернення до суду, що передбачено ст. 55 Конституції України та гарантовано ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд).

У зв`язку з веденням воєнного стану на території України, з урахуванням ст. 3 Конституції України, з метою забезпечення життя, здоров`я та безпеки відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів, данне клопотання розглядається дистанційно.

Згідно з ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Ухвалою Дзержинського районного суду від 25 лютого 2022 року продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 60 днів, тобто до 24.04.2022 року включно.

Прокурор Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Овод К.К. підтримала клопотання та просила продовжити запобіжний захід відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 частини 1 статті 177 КПК України, які на теперішній час не зменшилися. Також просила розглянути це клопотання за її відсутності.

Зазначене клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу направлено на адресу знаходження ОСОБА_1 в законний спосіб, яке отримано останнім 19.04.2022 року. Про розгляд цього клопотання також повідомлений захисник Певний А.М., який не згоден з думкою прокурора, вважав клопотання необґрунтованим, просив змінити підзахисному запобіжний захід на особисте зобов`язання, та розглянути клопотання за його відсутністю.

Відповідно до частини 1, 2статті 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченомуглавою 18 цього Кодексу.

Кримінальним процесуальним кодексом Українивизначено мету, підстави та обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу.

Статтею 177 КПК Українивизначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1статті 177 КПК України.

Відповідно до положеньстатті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу.

В обґрунтування застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, адже обвинувачений був оголошений у держаний розшук; незаконно впливати на потерпілих і свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого злочину та продовження своєї злочинної діяльності. Так, обвинувачений не має офіційного місця роботи та стабільного доходу; раніше притягувався до кримінальної відповідальності; у останнього відсутні стійкі соціальні зв`язки, оскільки він не одружений, осіб на утриманні не має; підозрюється у вчиненні нетяжкого, тяжкого та особливо тяжкого злочинів, відповідальність за які встановлена у вигляді: за частиною 2статті 146 Кримінального кодексу Україниобмеженням волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк; за частиною 2статті 187 Кримінального кодексу України- позбавлення волі на строк від семи до десяти років із конфіскацією майна; за частиною 4статті 189 Кримінального кодексу України- позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Підставою застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні вказаних злочинів, а також наявність вищезазначених ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити зазначені вище дії.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 суд враховує наступні обставини, передбаченістаттею 178 КПК України: 1) вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 2 статті146, частиною 2 статті187, частиною 4 статті189 Кримінального кодексу України; 2) тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним; 3) наявність обґрунтованого повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів.

Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищевказаних ризиків, однак, враховуючи реальне існування ризиків, передбаченихстаттею 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, враховуючи особу обвинуваченого, наявні підстави вважати, що останній може продовжити злочинну діяльність, суд вважає, що застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим, а тому продовжує для нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

При цьому суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Так, Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину, ухилення від явки до суду, вчинення іншого злочину.

Крім того, суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України» при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Водночас, розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Згідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами. Окрім того, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно до частини 4статті 183 КПК Українислідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями177та178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Враховуючи те, що обвинуваченому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 2статті 187 Кримінального кодексу Українита частиною 4статті 189 Кримінального кодексу України, тобто кримінальних правопорушеньзлочинів із погрозою застосування насильства, суд не визначає розмір застави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.314-316,334,369 КПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Овод К.К. про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 -задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою терміном на 60 днів, тобто до 22 червня 2022 року.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а ОСОБА_1 в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.

СУДДЯ