Рішення № 104102517, 20.04.2022, Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 168/666/21

Провадження № 2/168/10/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2022 року Старовижівський районний суд Волинської області у складі

головуючого - судді Хаврони О.Й.,

за участю: секретаря Островерхої Т.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши в смт. Стара Вижівка в залі суду у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Смідинської сільської ради Ковельського району Волинської області про визнання права власності на цінні папери за набувальною давністю,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати за ним право власності за набувальною давністю на сертифікат РН № 063902 на право на земельну частку (пай), яка перебувала у колективній власності КСП «Іскра», розміром 4,81 га в умовних кадастрових гектарах, виданого ОСОБА_3 , на підставі рішення Старовижівської РДА № 225 від 04.11.2005 р.

Позов обґрунтований тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 відкрилася спадщина на вищевказаний сертифікат. На день смерті ОСОБА_3 з нею проживав разом її племінник ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач вважав, що його батько ОСОБА_4 після смерті своєї тітки ОСОБА_3 прийняв спадщину. Проте при зверненні до нотаріуса з метою оформлення спадщини після смерті батька - ОСОБА_4 нотаріус позивачу роз`яснив, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 був чиннимЦК УРСР 1963 р., згідно з яким племінники не були включені до кола спадкоємців. У зв`язку із цим у позивача відсутні підстави для оформлення права власності на спірне майно в порядку спадкування. Разом з тим, після смерті ОСОБА_4 позивач володіє вказаними сертифікатом, який за життя належав ОСОБА_3 . Оскільки цим цінним папером позивач заволодів добросовісно і продовжує ним володіти понад десять років, але в позасудовому порядку не може реалізувати свої права на майно, вважає, що є всі підстави для визнання за ним права власності на спірний сертифікат за набувальною давністю.

Ухвалою судді від 19.11.2021 р. позовну заяву прийнято до розгляду, провадження у справі відкрито, розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Представник відповідача відзив на позовну заяву не подав, проте подав заяву, в якій вказує, що з позовом згідний та просить справу розглядати за відсутності представника сільської ради.

Ухвалою суду від 21.12.2021р.відмовлено у прийнятті визнання відповідачем позову ОСОБА_1 , підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 21.01.2022 р. витребувано докази та відкладено розгляд справи.

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, просять задовольнити, дали пояснення аналогічні наведеним. Додали, що батько позивача звертався до нотаріуса з метою оформлення спадщини після смерті тітки, однак йому було відмовлено у зв`язку із тим, що він не входить в коло спадкоємців. Позивач також усно звертався до різних органів з метою оформити право власності на вказаний сертифікат. Доказом володіння вказаним сертифікатом є також довідка сільської ради. Спадкоємців у померлої немає. Можливості оформити право власності на вказане майно також.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, подав заяву, в якій вказує, що з позов згідний та просить справу розглядати за відсутності представника сільської ради.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5) і після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої, окрім іншого майна, увійшов сертифікат на право на земельну частку (пай) серії РН № 063902 (далі Сертифікат).

Згідно з сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії РН № 063902, виданим 15.10.2012 р. на підставірішення СтаровижівськоїРДА від04.11.2005р.№225, ОСОБА_3 , яка проживає в с. Паридуби належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Іскра», розміром 4,81 в умовних кадастрових гектарах (а.с.4).

Спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилася, заповіт останньою за життя не складався, що підтверджується інформаційними довідками зі Спадкових реєстрів та довідкою сільської ради (а.с. 8, 43-44).

Згідно з довідкою виконавчого комітету Смідинської сільської ради Старовижівського району Волинської області № 1213 від 19.07.2021 р. ОСОБА_4 прийняв спадщину до спливу шести місяців після смерті своєї тітки ОСОБА_3 шляхом вступу в управління і володіння спадковим майном (сертифікатом серії РН № 063902) /а.с.8/.

Проте, згідно з положеннями Цивільного кодексу 1963 р., який був чинним на момент відкриття спадщини ОСОБА_3 - батько позивача, як племінник не належав до кола її спадкоємців за законом. Відтак не міг успадкувати майно ОСОБА_3 .

Згідно з тією ж довідкою сільської ради позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину до спливу шести місяців після смерті свого батька ОСОБА_4 шляхом спільного проживання на час відкриття спадщини та володіння сертифікатом серії НОМЕР_1 з 27.04.2005 р. Також виконавчим комітетом Смідинської сільської ради Старовижівського району Волинської області був посвідчений 08.08.2003 р. заповіт від імені ОСОБА_1 (а.с. 8).

У довідці №1411 від 20.10.2021 р., виданій Смідинською сільською радою Старовижівського району Волинської області вказується, що ОСОБА_1 володіє сертифікатом серії РН № 063902, починаючи з 27.04.2005 р. (а.с. 7).

Разом з тим, суд звертає увагу, що сертифікат на право на земельну частку (пай) серії РН № 063902 на ім`я ОСОБА_3 , виданий лише 15.10.2012 р.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст. 317 ЦК України).

Ст. 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Ч.1 ст.344 ЦК України встановлено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Умовами набуття права власності за набувальною давністю на підставі ст.344ЦК України є: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду.

Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Верховний Суд у постанові від 28.04.2020 р. у справі №552/1354/18 зазначив, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Разом із цим добросовісність свідчить про те, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Тобто, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 р. у справі № 910/17274/17 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.01.2019 р. у справі № 755/16913/16-ц.

Позивач підтверджує, що завжди знав (і не міг не знати, оскільки прізвище власника вказане в Сертифікаті) хто є власником вказаного сертифіката. Також, позивач стверджує, що знав про відсутність права батька на спадкування цього майна після смерті тітки, відтак і про відсутність і в нього права на вказаний Сертифікат після смерті батька, оскільки звертався з усними заявами з приводу оформлення права власності на Сертифікат та отримував роз`яснення про неможливість такого оформлення. Позивач на підтвердження вимог посилається також на довідку сільської ради, про те, що він володіє сертифікатом з моменту смерті свого батька 2005 р. Однак вказаний сертифікат був виданий через сім років після смерті батька у 2012 році.

Оскільки судом встановлено, що позивач завжди знав, хто є власником Сертифіката, і вчиняв дії для оформлення права власності у порядку спадкування на вказане майно, суд вважає, що позивачем не доведено в сукупності усіх обставин, передбаченихст.344 ЦК України, необхідних для набуття права за набувальною давністю, оскільки лише за сукупністю визначених ч.1ст.344 ЦК Україниумов набувається право власності за набувальною давністю, у зв`язку із чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Також суд звертає увагу, що звертаючись з позовом про визнання права власності за набувальною давністю на вказаний Сертифікат як на цінний папір, фактично ставиться питання про визнання за позивачем права на право на середню земельну частку (пай), яке вказаним Сертифікатом посвідчується.

З огляду на викладене, з урахуванням позицій Верховного Суду, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Визнання відповідачем позову не є безумовною підставою для задоволення позову, оскільки за змістом ч. 4 ст. 206 ЦПК України суд задовольняє позов у разі визнання його відповідачем тільки за наявності для того законних підстав, однак, як встановлено судом, визнання відповідачем позову суперечить вимогам закону, який регулює спірні правовідносини.

Керуючись ст.ст. 316, 317, 328, 344 ЦК України, ст.ст. 82, 141, 142, 206, 211, 247, 258-259, 263, 265, 268, 273, 279, 352, 354 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Смідинської сільської ради Ковельського району Волинської області про визнання права власності на цінні папери за набувальною давністю відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду через Старовижівський районний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Представник позивача: ОСОБА_2 , адреса місця знаходження: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Смідинська сільська рада, адреса місця знаходження: вул. Грушевського, 9, с.Смідин, Ковельський район, Волинська область, код за ЄДРПОУ 04332880.

Повне рішення складено 28.04.2022 р.

Суддя О. Й. Хаврона