Рішення № 104099615, 19.04.2022, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/13551/19

Провадження № 2/201/95/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2022р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

в складі : головуючого - судді - Ткаченко Н.В.

за участю секретаря - Алпенідзе К.Т.

за участю позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2

за участю представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2

адвоката Мелещука Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (треті особи ОСОБА_7 , Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради, Адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради, ОСОБА_8 ) про визнання недійсним розпорядження органу приватизації від 01.03.2007р. № 1/126-07 та визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру від 01.03.2007р.,

ВСТАНОВИВ:

09.12.2019р. в провадження Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (в інтересах якого діяла як законний представник ОСОБА_1 ) до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (треті особи ОСОБА_7 , Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради, Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Соборної районної у м. Дніпрі ради) про визнання недійсним розпорядження органу приватизації від 01.03.2007р. № 1/126-07 та визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру від 01.03.2007р.

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 13.12.2019р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження і призначено розгляд справи в загальному позовному провадженні (а.с. № 50 т. № 1).

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначали,що ОСОБА_1 15.03.1997р. зареєструвала шлюб із ОСОБА_7 , втім в квартирі АДРЕСА_1 ) вона стала проживати ще з 1996р. з дозволу основного наймача - ОСОБА_9 (свекра), а їх спільні діти - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від днів свого народження ( ІНФОРМАЦІЯ_1 та 29.11.2002р. відповідно). Після фактичного припинення шлюбних відносин із ОСОБА_7 відповідачі не визнають за нею та її дітьми право на проживання в спірній квартирі, без її згоди та відома здійснили приватизацію квартири.

Посилаючись на ст. 64 ЖК України, ст. 29 ЦК України, просили задовольнити позовні вимоги та визнати недійсним розпорядження органу приватизації від 01.03.2007р. № 1/126-07 та визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 01.03.2007р., яке було видано на ім`я ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 21.09.2020р. вжито заходи забезпечення позовних вимог та накладено арешт на кв. АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_8 (а.с. № 199 т. № 1).

ІНФОРМАЦІЯ_2 один в позивачів - ОСОБА_2 досяг повноліття (а.с. № 40 т. № 1).

Ухвалою суду від 02.12.2020р. було відмовлено в задоволенні клопотання позивачки ОСОБА_5 від 11.11.2020р. про закриття провадження по справі (а.с. № 212-213 т. № 1, а.с. № 19-20 т № 2).

Ухвалою суду від 30.03.2021р. було задоволено клопотання позивачки ОСОБА_1 про зупинення провадження по справі до розгляду Верховним Судом касаційної скарги ОСОБА_2 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30.01.2012р. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05.11.2019р. по цивільній справі № 412/1277/12 (провадження № 61-18309ск20) за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 (треті особи КЖЄП № 37 м. Дніпропетровська, виконавчий комітет Жовтневої районної в м. Дніпропетровську ради, Управління житлового господарства ДМР, Орган опіки та піклування Жовтневої районної в м. Дніпропетровську ради) про встановлення права на проживання, визнання розпорядження органу приватизації та права власності на квартиру недійсними (а.с. № 65 т. № 2).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 01.11.2021р. провадження по справі поновлено (а.с. № 85 т.№ 2).

Відповідачкою ОСОБА_4 09.06.2020р. подано заяву про застосування строків позовної давності, оскільки у позові, який подано 09.12.2019р. заявлені вимоги про визнання недійсними розпорядження органу приватизаціївід 01.03.2007р.№ 1/126-07та свідоцтвапро право власності на квартиру,якк видано01.03.2007р. (а.с. № 109-110 т. № 1),

Відповідачкою ОСОБА_5 20.07.2020р. суду подано відзив на позов в порядку ст.178 ЦПК України, де остання зазначала, що обставини постійного проживання позивачів в спірній квартирі спростовуються копіями паспортів, де зазначалось, що з 07.12.2004р. до 31.05.2010р. вони були зареєстровані за іншою адресою: АДРЕСА_2 . Також ОСОБА_5 звертала увагу на те, що приватизація спірної квартири відбулася з дотриманням положень законодавства, оскільки квартира була приватизована на усіх зареєстрованих в квартирі на той час осіб (а.с. № 137-139 т. № 1).

У зв`язку з викладеним просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представником третьої особи - Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради Григоренко А.В. (діє за довіреністю від 20.01.2020р. а.с. № 76 т. № 1) в порядку ст. 181 ЦПК України 25.06.2020р. подані письмові пояснення, в яких остання зазначала, що позов вважає необґрунтованим, оскільки приватизація квартири АДРЕСА_1 ) відбувалася в повній відповідності до положень Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», оскільки свідоцтво про право власності на квартиру від 01.03.2007р. було видано на ім`я ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , які і були в квартирі на той час зареєстрованими (а.с. № 123-126 т. № 1).

Позивачами 07.08.2020р. в порядку ст. 179 ЦПК України подано відповідь на відзив, який по суті містить аналогічні аргументам, як і позовна заява (а.с. № 167-171 т. № 1)

14.09.2020р. позивачами було уточнено позовні вимоги та залучено до участі у справі як третю особу ОСОБА_8 , оскільки спірна квартира була їй продана 27.08.2020р. (а.с. № 173-180 т. № 1).

Правом подачі відзиву на уточнений позов відповідачки не скористалися.

Підготовче засідання у справі у відповідності до положень ст. 197 та п.3 ч.2 ст. 200 ЦПК України проведено 21.02.2022р., під час якого ухвалами суду (постановлені без виходу до нарадчої кімнати з огляду на положення ст. 353 ЦПК України) було замінено третю особу у справі - з Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Соборної районної у м. Дніпрі ради на Адміністрацію Соборного району Дніпровської міської ради, а також задоволені клопотання сторони позивачів про огляд в судовому засіданні цивільної справи № 412/1277/12 та про допит позивачів в якості свідків (а.с. № 114-117 т. №2).

Всудовому засіданні19.04.2022р.позивачка ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а також представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 адвокат Мелещук Г.М. (діє на підставі ордерів від 20.002.2020р. та 20.08.2021р. - а.с. № 70 т. № 1, а.с. № 92, 95 т. № 2) позовні вимоги в редакції від 14.09.2020р. підтримали, наполягали на їх задоволенні. Додатково позивачка ОСОБА_1 суду повідомила, що зняття з реєстраційного обліку в спірній квартирі її чоловіка ОСОБА_7 відбулося десь в грудні 2006р. - січні 2007р. за його власною заявою, тому він і не приймав участі в приватизації житла. Також позивачка не заперечувала тих обставин, що спочатку вона мала в спірній квартирі тимчасову реєстрацію (до 07.12.2005р.) та у період з 07.12.2004р. по 31.05.2010р. була зареєстрована в квартирі АДРЕСА_3 . Зареєстрованою в спірній квартирі вона стала з 01.04.2011р. завдяки рішенню Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі № 412/1277/2012.

Відповідачки, а також треті особи в судові засідання по справі, які призначалися на 23.03.2022р. та 19.04.2022р., повторно не з`явилися, про дату розгляду справи були кожного разу повідомлені належним чином (а.с. № 119, 129-133, 135-149 т. № 2).

Про причини неявки в судове засідання 23.03.2022р. відповідачки та треті особи суд не повідомили.

Про причини неявки в судове засідання 19.04.2022р. відповідачки ОСОБА_4 та ОСОБА_6 ,а також треті особи суд також не повідомили.

Відповідачка ОСОБА_5 19.04.2022р. до канцелярії суду подала заяву про відкладення розгляду справи, посилаючись на воєнний стан в державі.

Ухвалами суду від 19.04.2022р. (постановлені без виходу до нарадчої кімнати з огляду на положення ст. 353 ЦПК України) було відмовлено відповідачці ОСОБА_5 у задоволення клопотання про відкладення судового засідання, а також постановлено про розгляд справи за відсутності усіх не зявившихся відповідачокта третіхосіб (а.с.№ 162-166т.№2,дія №23,26,29).

В ході розгляду справи в підготовчому засіданні 21.02.2022р. та судовому засіданні 19.04.2022р. у відповідності до положень ч.1 ст. 247 ЦПК України здійснювалася повна фіксація судового процесу технічними засобами.

Суд, вивчивши матеріали справи, надавши оцінку змісту заперечень стосовно позовних вимог, допитавши позивачку ОСОБА_1 в якості свідка, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення стосовно них, об`єктивно оцінивши докази за принципами ст. 89 ЦПК України у сукупності з нормами чинного законодавства України, вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Міжсторонами існує багаторічний спірщодо користування квартирою АДРЕСА_1 .

Відповідачі, на ствердження позивачів, не визнають їх права проживання в спірній квартирі та без їх дозволу та відома 01.03.2007р. приватизували квартиру та отримали відповідне свідоцтво.

Матеріалами цивільної справи підтверджено, що квартира АДРЕСА_1 ) була приватизована відповідно до розпорядження органу приватизації від 01.03.2007р. № 1/126-07 та на ім`я ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 було видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 ) від 01.03.2007р. (а.с. № 31 т. № 1).

02.04.2007р. за ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 зареєстровано право власності на кв. АДРЕСА_1 ) (а.с.№32 т. № 1).

В подальшому, квартира № 53 в будинку АДРЕСА_4 ) 04.08.2020р. була продана ОСОБА_8 за договором купівлі-продажу від 27.08.2020р., який посвідчено приватним нотаріусом ДМНО Батовою Л.Г. (а.с. № 186, 187 т. № 1).

Уточнивши 14.09.2020р. позовні вимоги та зазначивши третьою особою - ОСОБА_8 , позивачі позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири від 27.08.2020р. (або скасування реєстрації за ОСОБА_8 права власності тощо), не заявили (а.с. № 173-180 т. № 1).

Позовними вимогами в редакції від 14.09.2020р. залишилися вимоги про визнання недійсним розпорядження органу приватизації від 01.03.2007р. № 1/126-07 та визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру від 01.03.2007р.

Розглядаючи позовні вимоги в межах предмету позовних вимог, суд зазначає наступне.

В свій час, а саме 23.10.2006р., ОСОБА_1 , яка діяла в своїх інтересах та в інтересах двох своїх неповнолітніх на той час дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , звернулася до суду вперше.

Предметом позовнихвимог у цивільній справі № 412/1277/2012 були позовнівимоги про встановлення права на проживання в квартирі АДРЕСА_1 ) та визнання розпорядження органу по приватизації та права власності на квартиру частково недійсними (а.с. № 153-155, 158 -161 т. № 2).

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.03.2010р. у цивільній справі № 412/1277/2012 ці позовні вимоги були задоволені.

У період, коли заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.03.2010р. у цивільній справі № 412/1277/2012, було таким, що набрало законної сили, а саме01.04.2011р., ОСОБА_1 здійснила реєстрацію свого місця постійного проживання разом з неповнолітніми дітьми в спірній квартирі. До цього реєстрація місця проживання в цій квартирі була тимчасовою (до07.12.2005р.), а у період з 07.12.2004р. до 31.05.2010р. ОСОБА_1 взагалі була зареєстрована за іншою адресою: АДРЕСА_2 (а.с. № 41-42 т. № 1).

Ці обставини підтвердила в судовому засіданні 19.04.2022р. і сама позивачка.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03.10.2011р. заочне рішення суду від 22.03.2010р. було скасовано та справу призначено до судового розгляду.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30.01.2012р. у цивільній справі № 412/1277/2012 позовні вимоги знову були задоволені (а.с. № 8-10 т. № 1). В рішенні суду 07.12.2012р. виправлена описка стосовна адреси спірної квартири (а.с. № 11-12 т. № 1).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30.01.2019р. заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30.01.2012р. було залишено без змін.

Втім, постанова Дніпровського апеляційного суду від 30.01.2019р. була скасована постановою Верховного Суду від 01.08.2019р., а цивільну справу направлено на розгляд до суду апеляційної інстанції (а.с. № 13-21 т. № 1).

При новому розгляді справи в апеляційній інстанції, постановою Дніпровського апеляційного суду від 05.11.2019р. була задоволена апеляційна скарга ОСОБА_6 , заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30.01.2012р. було скасовано та в задоволені позовних вимог про встановлення права на проживання та визнання розпорядження органу поприватизації таправа власностіна квартиру частково недійсними відмовлено (а.с. № 23-28 т. № 1).

Постановою Верховного Суду від 27.09.2021р. в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 05.11.2019р. було відмовлено, постанова Дніпровського апеляційного суду від 05.11.2019р. залишена без змін (а.с. № 73-84 т. № 2).

Отже,з 05.11.2019р.є такою,що набрала законної силипостанова Дніпровськогоапеляційного судувід 05.11.2019р., якою, окрім скасування заочного рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30.01.2012р., було відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , яка діяла в своїх інтересах та в інтересах двох своїх неповнолітніх на той час дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , про встановлення права на проживання в квартирі АДРЕСА_1 ) та визнання розпорядження органу по приватизації та права власності на квартиру частково недійсними.

09.12.2019р. ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (в інтересах якого діяла як законний представник ОСОБА_1 ) звертаються до суду з позовом, що наразі розглядається судом.

29.11.2020р. один із позивачів - ОСОБА_2 досяг повноліття (а.с. № 40 т. № 1).

Серед відповідачів вже було зазначено ОСОБА_6 , яка була неповнолітньою під час розгляду судом цивільної справи № 412/1277/2012, що до речі і призвело в подальшому до скасування заочного рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30.01.2012р. та постанови Дніпровського апеляційного суду від 30.01.2019р.

Порівняльний аналіз предмету позовних вимог у цивільній справі № 412/1277/2012 та у справі, що наразі розглядається судом, свідчить про те, що у цивільній справі № 412/1277/2012 серед позовних вимог, окрім тих, що розглядаються судом зараз, були і вимоги про встановлення права на проживання в квартирі АДРЕСА_1 ) (а.с. № 153-155, 158-161 т. № 2, а.с. № 8-10 т. № 1).

При зверненні до суду 09.12.2019р. позивачі позовних вимог про встановленняправа на проживання вже не заявляли, а залишили тільки позовні вимоги про визнання недійсним розпорядження органу приватизації від 01.03.2007р. № 1/126-07 та визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру від 01.03.2007р. (а.с. № 3-7 т. № 1). Не містить вимог про встановленняправа на проживання і уточнена редакція позовних вимог від 14.09.2020р. (а.с. № 173-180 т. № 1).

При розгляді цивільної справи19.04.2022р.,на запитанняголовуючого,представник позивачів адвокатМелещук Г.М.(а.с.№ 162-166т.№ 2,дія №86,87),відповів,що,звертаючись 09.12.2019р.до суду з цим позовом,позивачі незаявили позовнихвимог про встановлення права на проживання в спірній квартирі, оскільки це вимагало би сплати зайвого судового збору ще за одну позовну вимогу.

Ці доводи представника позивачів суд вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки, у 2019р. судовий збір за позовними вимогами немайнового характеру складав лише 840грн.80коп.

Отже, на сьогоднішній день, є таким, що набрало законної сили судове рішення (постанова Дніпровського апеляційного суду від 05.11.2019р.), яким (окрім іншого) було відмовлено в задоволенні позовних вимог про встановлення права на проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 .

За наявності судового рішення, яке набрало законної сили, та яким відмовлено в задоволені позовних вимог про встановлення права на проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в спірній квартирі, суд при розгляді цивільної справи № 201/13551/19 в межах заявлених позовних вимог, суд використовує цей доказ на загальних засадах поруч з іншими доказами у справі (тобто без врахування положень ч.4, ч.5 ст. 82 ЦПК України), оскільки суб`єктний склад сторін у двох цивільних справах різний (так, у цивільній справі № 201/13551/19 справі серед відповідачок зазначена додатково і ОСОБА_6 , яка під час розгляду цивільної справи № 201/13551/19 була неповнолітньою), крім того, як зазначено вище, у справі, що наразі розглядається судом не заявлено позовних вимог про встановлення права на проживання.

Стосовно законності здійсненої 01.03.2007р. приватизації спірної квартири в аспекті перевірки органом приватизації, кола зареєстрованих у спірній квартирі осіб, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 5, ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» наймачі квартир (будинків) державного житлового фонду та члені їх сімей, які постійно проживають у квартирі разом із наймачем або за яким зберігається право на житло, мають право на приватизацію займаних квартир шляхом передачі їм цих квартир в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у вказаній квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, на підставі рішення відповідного органу приватизації.

Як свідчать матеріали цивільної справи, станом на час здійснення 01.03.2007р. приватизації квартири АДРЕСА_1 ) на підставі розпорядження органу приватизації від 01.03.2007р. № 1/126-07, в квартирі були зареєстровані лише - ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 (а.с. № 33, 34 т. № 1).

22.12.2006р. з реєстраційного обліку за власною заявою був знятий ОСОБА_7 (чоловік позивачки ОСОБА_1 ), а сама позивачка знята з реєстраційного обліку в спірній квартирі ще 28.09.1998р.,маючи прицьому тимчасовуреєстрацію (до07.12.2005р.) (а.с. № 25, 29-30, 41-42 т. № 1).

По тексту постанови Дніпровського апеляційного суду від 05.11.2009р. також йдеться про відповідь Управління житлового господарства ДМР № 3/2307 від 04.05.2007р., де зазначається, що правоустановчі документи отримали лише ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 (а.с. № 26 т.№ 1).

Так само, по тексту письмових пояснень третьої особи йдеться про цю відповідь Управління житлового господарства ДМР № 3/2307 від 04.05.2007р., та стверджується, що на момент приватизації в квартирі були зареєстровані лише ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 (а.с. № 126 т.№1).

До речі, як по тексту відповіді на ці письмові пояснення (а.с. № 130 т. № 1), так і в ході судового розгляду цивільної справи, позивачі не заперечували того факту, що станом на 01.03.2007р., ніхто з них не був зареєстрований в спірній квартирі.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні 19.04.2022р. суду пояснила, що вона спочатку в спірній квартирі була зареєстрована тимчасово (з 23.12.1997р. до 28.09.1998р.), при можливості бути зареєстрованою до 07.12.2005р., втім, самостійно знялася з реєстраційного обліку та з 07.12.2004р. до 31.05.2010р., отже істаном начас здійсненняприватизації 01.03.2007р., була зареєстрована за іншою адресою: АДРЕСА_2 .

В квартирі АДРЕСА_1 ) вона зареєструваласятільки 01.04.2011р. на підставі заочного рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30.01.2012р. у цивільній справі № 412/1277/2012 (а.с. № 8-10 т. № 1), а саме у той час, коли воно було таким, що набрало законної сили.

Але,як зазначеновище,це заочне рішеннясуду булоскасовано та постановою Дніпровськогоапеляційного судувід 05.11.2019р. в задоволеніпозовних вимог про встановлення права на проживання та визнання розпорядження органу поприватизації таправа власностіна квартиру частково недійсними відмовлено (а.с. № 23-28 т. № 1).

Оскільки,судом прирозгляді цивільної справи встановлено,що станомна 01.03.2007р. в спірнійквартирі АДРЕСА_1 )були зареєстровані лише - ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 ,підстав для визнання недійсним розпорядження органу приватизації від 01.03.2007р.№ 1/126-07 та визнання недійсним свідоцтвапро право власності на квартирувід 01.03.2007р.,виданого на підставіцього розпорядження,на ім`я зареєстрованих в квартирі осіб - ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , немає (а.с № 31 т. № 1).

Розглядаючи цивільно-правовий спір, суд оцінює критично свідчення позивачки ОСОБА_1 , яка за її згодою була 19.04.2022р. допитана в якості свідка, про те, що вона станом на 01.03.2007р. разом з дітьми постійно проживала в спірній квартирі, отже і вони мали право на приватизацію цього житла, оскільки ОСОБА_1 є особою зацікавленою в результатах розгляду цієї цивільної справи, крім того, усі докази усправі за правиламист.89ЦПК Українисуд оцінює у їх сукупності тавзаємозв`язку, а як зазначено вище, наявне судове рішення, яке набрало законної сили 05.11.2019р. (постанова Дніпровського апеляційного суду а.с. № 23-28 т. № 1), яким відмовлено в задоволені позовних вимог про встановлення права на проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 .

Долучені до матеріалів, як цивільної справи № 412/1277/2012 (певні докази з якої були оглянуті судом 19.04.2022р. а.с. № 162-166 т. № 2, дія № 76-81), так і до матеріалів цивільної справи № 201/13551/19, акти від 09.10.2006р. (а.с. № 35-37 т. № 1, а.с. № 156 т. № 2), суд не може покласти в основу висновку про факт постійного проживання позивачів в спірній квартирі станом на 01.03.2007р., оскільки, ні під час розгляду цивільної справи № 412/1277/2012, ні під час розгляду цивільної справи № 201/13551/19 за клопотанням сторони позивачів не були допитані в якості свідків особи, що підписали ці акти,

При розгляді цивільної справи 19.04.2022р., на запитання головуючого, представник позивачів адвокат Мелещук Г.М. (а.с. № 162-166 т. № 2, дія № 66, 67), відповів, що, дійсно, при розгляді цивільної справи № 412/1277/2012 у 2012році, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в якості свідків не допитувалися.

Крім того, усі акти датовані 09.10.2006р. і в них йдеться мова про періоди проживання позивачів в квартирі - з 01.09.1996р., з січня 1998р., з листопада 2002р. (відповідно до кожного з позивачів), в той час, коли для вирішення спору має значення період їх постійного проживання станом на 01.03.2007р., колі відбувалася приватизація квартири.

Долучена до позовної заяви довідка про реєстрацію в спірній квартирі ОСОБА_2 , не може бути доказом факту його постійного проживання з матір`ю за цією адресою станом на 01.03.2007р., оскільки в довідці зазначено, що позивач зареєстрований в цій квартирі з 01.04.2011р. (а.с. № 47 т. № 1).

Підводячи підсумок вищевикладеному, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані, отже задоволенню не підлягають.

Суд не обговорює питання про застосування до позовних вимог строків позовної давності за заявою відповідачки ОСОБА_4 від 09.06.2020р. (а.с. № 109-110 т. № 1), оскільки дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позову, оскільки в межах строків позовної давності підлягає захисту тільки порушене право.

З урахуванням тих обставин, що в задоволенні позовних вимог відмовлено, у відповідності до положень ч.9 ст. 158 ЦПК України підлягають скасуванню і заходи забезпечення позовних вимог, які були вжиті ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 21.09.2020р. (а.с. № 199 т. № 1).

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦК України та приймаючи до уваги, що в задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати, які понесені стороною позивачів відносяться на їх рахунок (а.с. № 2 т. № 1).

На підставі викладеного, керуючись ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 128-131, ч.9 ст. 158, ст. 223, ч.1 ст. 247, ст. ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (третіособи ОСОБА_7 ,Департамент житловогогосподарства Дніпровськоїміської ради,Адміністрація Соборногорайону Дніпровськоїміської ради, ОСОБА_8 )про визнання недійснимрозпорядження органуприватизації від01.03.2007р.№ 1/126-07та визнання недійсним свідоцтвапро право власності на квартирувід 01.03.2007р. - відмовити.

Заходи забезпечення позовних вимог,які буливжиті ухвалоюсудді ТкаченкоН.В. від21.09.2020р. та яківиразилися внакладенні арешту на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1791410312101, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_1 ) - скасувати.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Ткаченко Н.В.