Рішення № 104099613, 20.04.2022, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/13103/21

Провадження №2/201/1248/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2022р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого: судді - Ткаченко Н.В.

за участю секретаря Алпенідзе К.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська у м.Дніпрі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

20.12.2021р. АТ КБ ПриватБанк звернулося до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 17 252 грн. 24 коп. (а.с. №3-4).

Разом з позовною заявою до суду надійшло клопотання представника позивача Кіріченка В.М. (діє на підставі довіреності від 10.08.2020р.- а.с.№.43) про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. №54).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 20.01.2022р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, відповідно до положень ч.2,3 ст.274, ч.5 ст.279 ЦПК України призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. №58).

В обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяви посилався на те, що 04.11.2010р. ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим відповідачкою була підписана анкета- заява б/н від 04.11.2010р., після підписання якої ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. Підписавши анкету-заяву позичальника від 04.11.2010р., відповідачка погодилася з запропонованими їй Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, які разом з заявою складають договір про надання банківських послуг. Зобов`язання за договором про надання банківських послуг банк виконав у повному обсязі, а саме, надав відповідачці кошти та можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах договору та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідачка свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, не здійснила в повному обсязі сплату отриманих кредитних коштів, процентів передбачених договором, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 11.11.2021р. становить 17 252 грн.24коп., з яких: 15 127грн.93коп. заборгованість за простроченим тілом кредиту, 2 124грн.31коп. заборгованість за простроченими відсотками. Зазначену суму заборгованості представник позивача просив суд стягнути з відповідачки, а також понесені ним судові витрати у розмірі 2 270 грн.

В судові засідання 24.02.2022р. та 20.04.2022р. представник позивача не з`явився, про дату та час слухання позивач був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи наявні відповідні докази (а.с.№59, 62, 66). Разом з позовною заявою представником позивача - Кіріченком В.М. було подано заяву, в якій представник зазначив, що позов підтримує в повному обсязі та просить суд його задовольнити з підстав викладених в позовній заяві та згідно доказів, наявних в матеріалах справи, розгляд справи просив проводити за його відсутності (а.с. №55).

20.04.2022р. до суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій відповідачка не заперечувала, що отримувала в банку кредитну карту з кредитним лімітом, але в зв`язку з тяжким матеріальним становищем не мала змоги своєчасно повернуту всю суму тіла кредиту, зазначила, що при укладенні договору з банком її не було ознайомлено з умовами щодо сплати відсотків. Крім того, просила суд врахувати, що банком при зверненні до суду пропущено строки позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду з позовом після 10 років з видачі кредитної карти (а.с. №67).

В цій самій заяві відповідачка просила справу розглядати в судовому засіданні 20.04.2022р. за її відсутності та без фіксації судового процесу технічними засобами.

За таких обставин, враховуючи належне повідомлення сторін про день та час розгляду справи, надані сторонами письмові заяви, суд розглянув справу в судовому засіданні 20.04.2022р. відповідно до вимог ст.223, ч.2 ст. 247 ЦПК України за відсутністю обох сторін (представників) та без фіксації судового процесу технічними засобами.

Суд, вивчивши матеріали справи, надавши оцінку змісту заперечень відповідачки, оцінивши докази у справі за принципами встановленими ст.89 ЦПК України та у сукупності з нормами чинного законодавства, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

04 листопада 2010р. ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ ПриватБанк з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим нею була підписана анкета-заява №б/н від 04.11.2010р. про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, згідно якої відповідачка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. З підписанням відповідної анкети-заяви, відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею анкета-заява разом з запропонованими їй для ознайомлення Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку, складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг (а.с. №14).

Відповідно до ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України ).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України ).

За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

При ухваленні рішення, надаючи оцінку обґрунтованості та доведеності заявленої позивачем суми заборгованості, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно до ч.1 ст.76, ч.2 ст.77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В позовній заяві представник позивача просив стягнути з відповідачки суму заборгованості за договором банківського обслуговування б/н від 04.11.2010р. станом на 11.11.2021р. у розмірі 17 252грн.24коп., з яких: 15 127грн.93коп. заборгованість за простроченим тілом кредиту, 2 124грн.31коп. заборгованість за простроченими відсотками.

Відповідний розмір заборгованості позивачем визначений згідно до розрахунків заборгованості, які долучені до позовної заяви (а.с. №5-11).

З наданих розрахунків вбачається, що після укладення договору, ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами, що не заперечувалося і відповідачкою в наданій суду заяві від 20.04.2022р.

Крім того, надана позивачем виписка з карткового рахунку відповідачки також вказують на отримання ОСОБА_1 кредитної картки, користування кредитними коштами та внесення платежів на погашення заборгованості (а.с. № 49-52).

Частина 5 ст.263 ЦПК України визначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Визначаючи розмір заборгованості за договором, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх та оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими обставинами справи та наявними у справі доказами.

При цьому, згідно з ч.6 ст.81ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги заборгованості, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 04.11.2010р. посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна та Витяг з Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємні частини договору.

Частиною 1 ст.1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Судом встановлено, що у анкеті-заяві, яка була підписана ОСОБА_1 04.11.2010р., не зазначена процентна ставка, виходячи з якої банком нараховуються проценти за користування кредитом та те, що позичальник надала письмову згоду про погодження розміру процентної ставки. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони у письмовому вигляді обумовили ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків за користування кредитними коштами, їх розмір та порядок нарахування (а.с.№14).

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме надану редакцію Тарифів банку та Умов та правила надання банківських послуг розуміла відповідачка, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву від 04.11.2010р. про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент підписання клієнтом анкети-заяви містили умови щодо сплати відсотків саме у зазначених в цих документах розмірах і порядках нарахування, як про це наголошує позивач у позовній заяві.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За таких обставин, та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про розмір відсотків, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися, як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч.1 ст. 11 Закону України від 12.05.1991р. № 1023-XII Про захист прав споживачів ).

Згідно з пунктом 22 ч.1 ст.1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у рішенні щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22.11.1996р. №543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11.07.2013р. у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч.4 ст.42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

В даному випадку відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із ОСОБА_1 АТ КБ ПриватБанк дотримався вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування розміру відсоткової ставки за користування кредитом та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Такі висновки відповідають правовим позиціям, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019р. у справі № 342/180/17-ц (провадження № 14-131цс19), у постановах Верховного Суду від 14.08.2019р. у справі № 229/1953/16-ц (провадження № 61-32390св18), від 21.08.2019р. у справі № 643/5386/17-ц (провадження № 61-2699св18), від 16.08.2019р. у справі №595/290/17-ц (провадження № 61-29972св18), які в силу ч.2 ст.416 ЦПК України є обов`язковими для застосування судами в аналогічних правовідносинах.

Таким чином, позовні вимоги АТ КБ ПриватБанк в частині стягнення простроченої заборгованості по відсоткам у розмірі 2 124грн.31коп. не ґрунтуються на умовах договору, а тому не підлягають задоволенню.

З наданих позивачем доказів на обґрунтування доведеності позовних вимог в частині стягнення простроченої заборгованості по тілу кредиту у розмірі 15 127грн.93коп. судом встановлено наступне.

Згідно наданих позивачем довідок, за договором б/н від 04.11.2010р. відповідачкою було отримано в користування одну кредитну карту НОМЕР_1 , дата відкриття рахунку 27.06.2015р., термін дії карти 06/19. Після закінчення терміну дії картки, нову картку відповідачкою отримано не було, отже користуватися кредитними коштами після 30.06.2019р. клієнт можливості не мала.

Початковий кредитний ліміт в сумі 1 000 грн. на карту НОМЕР_1 було встановлено 21.08.2015р., в подальшому 25.04.2017р. збільшено до 12 000 грн. та анульовано 15.06.2021р.

З розрахунків заборгованості здійснених позивачем за договором б/н від 04.11.2010р. та виписки по картковому рахунку вбачається, що кредитний ліміт після граничного розміру у 12 000 грн. банком збільшувався за рахунок погашення відсотків і належних правових обґрунтувань з цих підстав позивачем в позовній заяві не наведено.

Таким чином, враховуючи, що позивачем не доведено, що при підписанні анкети-заяви від 04.11.2010р. відповідачка була обізнана, погодилася та приєдналася до Умов і Правил в редакції на яку посилається позивач, як невід`ємні частини договору, суд дійшов висновку, що позивачем ненадано належнихдоказів,що відповідачкабула обізнаната погодиласяз правовимипідставами керуючисьякими банкздійснював погашенняпроцентів за рахуноккредитного ліміту,чим збільшувавзаборгованість потілу кредитуз граничногорозміру (12000грн.)та післязакінчення термінудії картки, а тому суд вважає, що з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості по простроченому тілу кредиту саме у розмірі 12 000 грн.

Щодо строків позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Тобто, позовна давність - це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого права шляхом подання позовної заяви до суду.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).

У своїй постанові від 19.03.2014р. у справі № 6-14цс14, предметом якої був спір за позовом банківської установи про стягнення заборгованості за кредитним договором, Верховний Суд України зазначив, що відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Зазначене підтверджується правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.06.2018р. у справі № 686/6697/16-ц.

Враховуючи, що термін дії картки НОМЕР_1 , якою користувалася відповідачка встановлений до 30.06.2019р., з позовом до суду позивач звернувся 20.12.2021р. тобто в межах 3 років, суд не вбачає підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності до позовних вимог про стягнення простроченої заборгованості по тілу кредиту.

Таким чином, стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ КБ ПриватБанк за договором про надання банківських послуг б/н від 04.11.2010р. підлягає прострочена заборгованість по тілу кредиту станом 11.11.2021р. у розмірі 12 000 грн.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, з відповідачки на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно задоволеній частині позовних вимог, а саме у розмірі 1 578 грн.93коп. (12 000грн. х 2 270грн. : 17 252грн.24 коп. = 1 578 грн.93коп.).

На підставі викладеного,керуючись ст.ст.207,634,638,648,1054ЦК України,постановами ВеликоїПалати ВерховногоСуду від03.07.2019р.у справі№ 342/180/17-ц(провадження № 14-131цс19),постановами ВерховногоСуду від14.08.2019р.у справі№229/1953/16-ц(провадження№ 61-32390св18),від 21.08.2019р.у справі№643/5386/17-ц(провадження№ 61-2699св18),від 16.08.2019р.у справі№595/290/17-ц(провадження №61-29972св18),ст.ст.207,256,257,259,267,625,634,638,648,1054ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, ч.4 ст.223, ч.2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265, ч.2,3 ст. 274, ч.5 ст. 279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за договором про надання банківських послуг б/н від 04.11.2010р. станом 11.11.2021р. по тілу кредиту у розмірі 12 000 грн. (дванадцять тисяч грн.)

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 накористь Акціонерноготовариства комерційнийбанк "ПриватБанк" судові витрати по оплаті судового зборуу розмірі 1 578 грн.93коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Ткаченко Н.В.