Ухвала суду № 104098369, 28.04.2022, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/2127/22

Провадження № 2/522/2972/22

УХВАЛА

28 квітня 2021 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Федчишена Т. Ю., вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди.

Разом з позовною заявою позивач подав до суду клопотанням про звільнення його від сплати судового збору за подання позовної заяви із посиланням на ст. 8 Закону України «Про судовий збір», оскільки в позовній заяві йдеться про житло, порушення його використання та повернення майна.

Вирішуючи клопотання щодо звільнення від сплати судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Спеціальним законом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України «Про судовий збір».

Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Тобто, законом передбачено перелік умов, за наявності яких суд, враховуючи майновий стан сторони, вправі звільнити позивача (фізичну особу) від сплати судового збору.

Отже, єдиною підставою для звільнення від сплати судового збору, розстрочення, відстрочення його сплати чи зменшення його розміру є врахування судом майнового стану сторони.

Вищезазначена норма закріплює дискреційне право суду відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати. Його реалізація не може призводити до порушення принципу процесуальної рівноправності сторін та знаходиться в безпосередній залежності від доведеності за допомогою належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів обставин щодо того, що скрутне майнове становище особи не дозволяє їй сплатити судовий збір у встановленому чинним законодавством розмірі.

Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (§ 44 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі Kniat v. Poland ; § 63, 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі Jedamskiand Jedamska v. Poland).

Проте позивач, звертаючись до суду з указаним клопотанням, не зазначає та не надає жодних доказів на підтвердження свого майнового стану та неможливості сплати ним судового збору у визначеному законом розмірі.

Разом з тим, посилання позивача на звільнення його судом касаційної інстанції від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2020 у справі № 522/3191/19, без надання доказів на підтвердження свого майнового стану, не є підставою для звільнення його від сплати судового збору за подання даної позовної заяви у розумінні ст. 8 Закону України «Про судовий збір».

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг.

Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).

Враховуючи, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, а вимога сплати судового збору, виходячи з практики Європейського Суду з прав людини, не може вважатися перешкодою у доступі до правосуддя, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору слід відмовити.

Приписами ч. 4 ст. 177 ЦПК України закріплено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду,- у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За змістом п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 цього Закону ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2022 року встановлено у розмірі 2 481 гривні.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Також, відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Як слідує з позовної заяви ОСОБА_1 , вона містить чотири вимоги немайнового характеру (зобов`язати ОСОБА_2 закрити незаконно пророблені в несучій стіні вентиляційні отвори; звільнити незаконно зайнятий сарай; забрати туалет з-під його житлової кімнати; забрати кондиціонер, який знаходиться навпроти його квартири).

Таким чином, позивачу за вимоги немайнового характеру необхідно сплатити судовий збір у розмірі 3 969, 60 грн (992, 40 грн х 4 вимоги).

Також, позивачем при зверненні до суду заявлено вимогу про стягнення з ОСОБА_2 на його користь 150 000 гривень за заподіяну йому моральну шкоду.

Вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою, а отже, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру (В/КЦС від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц).

Таким чином, позивачу за позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1 500 грн.

Таким чином, позивачу за позовними вимогами майнового та немайнового характеру слід сплатити судовий збір на загальну суму 5469, 60 грн (3969, 60 + 1500).

Статтею 175 ЦПК України визначено вимоги до позовної заяви.

Так, п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.

Однак, у порушення зазначеної процесуальної норми позивачем не вказано в позовній заяві реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта відповідача (якщо такі відомості позивачу відомі).

Відсутність указаних відомостей унеможливлює ідентифікувати особу, до якої пред`явлено позов.

Також, відповідно до пунктів 8, 10 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Проте, усупереч вищевказаних процесуальних норм, позивачем у позовній заяві не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів доказів, копії яких додано до заяви та не надано підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Згідно з ч. 2, ч. 5 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Відповідно до ч. 4 ст. 95 ЦПК України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Порядок засвідчення копій документів визначений п. 5.26 Національного стандарту ДСТУ 4163:2020 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів», відповідно до якого відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів Згідно з оригіналом (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.

Проте, копія письмового доказу, що доданий позивачем до позовної заяви, не засвідчений у встановленому законом порядку, оскільки містить лише відмітку Згідно з оригіналом, підпис, ініціали та прізвище особи, яка виконала засвідчення без дати такого засвідчення.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Усупереч вказаній процесуальній нормі позивачем не надано суду копії всіх документів, що додаються до неї, для відповідача.

При цьому, зазначення позивачем у позовній заяві про те, що відповідач ці документи та інші отримав в попередніх судах, не узгоджується з положеннями ч. 1 ст. 177 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Отже, позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків поданої позовної заяви, а саме для сплати судового збору у визначеному законом розмірі, для подання позовної заяви, яка б відповідала вимогам ст. 175, 177 ЦПК України та для надання належним чином засвідченої копії письмового доказу, який доданий ним до позовної заяви.

Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору: Отримувач коштів ГУК в Од.обл./Приморський р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37607526; банк отримувача Казначейство України(ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача UA268999980313111206000015758; код класифікації доходів бюджету 22030101.

Керуючись ст. ст. 175,177,185,260 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИЛА:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди - залишити без руху.

Надати позивачу десятиденний строк з дня отримання копії ухвали суду для усунення недоліків поданої позовної заяви.

У разі неусунення зазначених недоліків у встановлений строк позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Ю. Федчишена