Рішення № 104092260, 27.04.2022, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3450/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул.Семінарська,5, м.Одеса, 65044) про визнання протиправним та скасування податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулася ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області в якому просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.12.2019 року № 0010883202 на суму 34000,00 грн.;

скасувати податковий борг в сумі 34000,00 грн. по коду платежу 21081500 за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів, який обліковується за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в Головному управлінні Державної податкової служби в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ ВП 44069166);

стягнути з Головного управління Державної податкової служби в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ ВП 44069166) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 992,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що фактичну перевірку за результатом якої складено акт перевірки № 667/15-32-32-02/ НОМЕР_1 на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.12.2019 року № 0010883202 на суму 34000,00 грн. проведено з порушенням норм чинного законодавства, а тому і податкове повідомлення-рішення від 26.12.2019 року № 0010883202 є незаконним, та за його скасуванням позивач звернувся до суду

Ухвалою суду від 21.02.2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст. 262 КАС України).

Відповідач надав до суду відзив в якому заперечував проти задоволення позову, зазначивши, що діяв відповідно до норм чинного законодавства, а штрафні санкції за порушення ст.15 Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального (із змінами та доповненнями) застосовані правомірно.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

Позивач, ОСОБА_1 , з 22.12.2011 року була зареєстрована як фізична особа-підприємець (номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 25360000000004001 вiд 22.12.2011) в Головному управлінні ДПС в Одеській області.

ГУ ДПС в Одеській області на підставі наказу № 2479 від 11.12.2019 року проведено фактичну перевірку фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , податкова адреса: АДРЕСА_2 ; адреса господарської одиниці: АДРЕСА_3 , кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

За результатами перевірки складено Акт про результати фактичної перевірки від 23.12.2019 року № 667/15-32-32-05/ НОМЕР_1 та встановлено порушення ст.15 Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального (із змінами та доповненнями.

Так, згідно матеріалів перевірки встановлено:

- встановлено реалізацію сигарет «Винстон» за ціною 39,5 грн. 06.03.2019 року, пиво Чернігівське за ціною 16.0 грн. 06.03.2019 року без ліцензії на право реалізації алкогольними напоями та тютюновими виробами.

За результатами фактичної перевірки Головного управління ДПС в Одеській області винесено ППР від 26.12.2019 року № 0010883202 про застосування штрафної санкції на загальну суму 34000,00 грн. (на підставі ст. 17 Закону 481 17000,00 + 17000,00 грн.).

9 жовтня 2020 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань https://usr.minjust.gov.ua/ було внесено запис № 2005360060002004001 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за власним рішенням.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням рішенням та розпорядженням позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

В силу підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно з пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, як зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Згідно приписів підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, в ньому поєднано дві окремі підстави для призначення проведення фактичної перевірки: першою підставою є наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; другою (самостійною, незалежною від першої) підставою є здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Суд зазначає, що суть фактичної перевірки у спірних правовідносинах полягає у безпосередньому встановленні працівниками контролюючого органу зберігання суб`єктом господарювання пального у місці, на яке такий суб`єкт не отримав відповідної ліцензії.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» №481 від 19 грудня 1995 року (із змінами та доповненнями.

Відповідно до вимог статті 1 Закону № 481/95-BP ліцензія (спеціальний дозвіл) це документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Відповідно до положень ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на один рік.

Відповідно до ч.33 ст.15 Закону №481 ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

За нормами ст.17 Закону №481 за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Відповідно до положень абз.7 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

Як вбачається з акту перевірки від 23.12.2019 року № 667/15-32-32-05/2562914186, у ході фактичної перевірки було встановлено реалізацію сигарет «Винстон» за ціною 39,5 грн. 06.03.2019 року, пиво Чернігівське за ціною 16.0 грн. 06.03.2019 року без ліцензії на право реалізації алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Відповідно до фактичних обставин справи позивач має лiцензiї, зокрема:

на право роздрібної торгiвлi алкогольними напоями № 181517640011 вiд 21.02.2018 терміном дії з 02.03.2018 до 02.03.2019, а наступна лiцензiя № 15160308201900807 вiд 11.03.2018 термін дії з 11.03.2019 до 11.03.2020 року;

на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами № 181517660010 вiд 21.02.2018 терміном дії з 02.03.2018 до 02.03.2019, а наступна ліцензія № 15160311201900717 вiд 11.03.2018 термін дії з 11.03.2019 до 11.03.2020 року.

А тому, враховуючи, що ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, видані ОСОБА_1 з терміном дії до 02.03.2019 року, реалізація алкогольних напоїв і тютюнових виробів 06.03.2019 року призводить до порушення вимог статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Окремо суд зазначає, що не приймає доводи позивача щодо порушення підпункт 58.1.2 пункту 58.1 статті 58 ПК України в частині зазначення невірної дати акту перевірки в податковому повідомленні-рішенні від 26.12.2019р. оскільки, це є надмірним формалізмом, враховуючи те, що позивачем не спростовано сам факт порушення норм чинного законодавства.

Також суд не приймає до уваги твердження позивача, що відповідачем порушено пункт 86.5 статті 86 ПК України в частині відсутності акту, що засвідчує факт відмови платника податків та направлення акту (довідку) фактичної перевірки позивачу, оскільки в матеріалах справи міститься поштова квитанція, яка засвідчує відправлення позивачеві акту перевірки.

Проаналізувавши вказане, суд дійшов висновку, що контролюючий орган діяв виключно на підставі вимог чинного законодавства та в межах повноважень, отже податкове повідомлення-рішення про застосування фінансових санкцій прийняте правомірно, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Так, у пункті 29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року (справа «РуїзТоріха проти Іспанії») Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, беручи до уваги викладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул.Семінарська,5, м.Одеса, 65044) про визнання протиправним та скасування податкового боргу - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко

.