Рішення № 1040901, 03.10.2007, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" жовтня 2007 р.

Справа № 20/178-07-7224

За позовом Закритого акціонерного товариства "Селена";

до відповідача Селянського (фермерське) господарства "БЕЛІК"

про стягнення 4528,3грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

Від позивача: Прохода Ю.Л., діюча за дов. № 676 від 20.08.2007року.

Від відповідача: не з'явились.

СУТЬ СПОРУ: ЗАТ”Селена” звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Селянського (фермерського) господарства „Белік” 2700 грн. заборгованості, 540 грн. штрафу, 238,20 грн. пені, 226,60 грн. 3% річних та 823,50 грн. індексу інфляції. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № ОК 123 від 7.04.2004р. в частині своєчасної оплати поставленої продукції.

У судовому засіданні 3.10.2007р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, у судове засідання не з’явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав, у зв’язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов наступних висновків:

7.04.2004р. між ЗАТ „Селена” та СФГ „Белік” було укладено договір № ОК 123, відповідно до якого ЗАТ „Селена” зобов’язується передати у власність, а СФГ „Белік” прийняти і оплатити насіння сільськогосподарських культур. Відповідно до п.2.2.2. зазначеного договору, відповідач зобов’язаний був здійснити оплату за поставлене насіння до 30.10.2004 року, однак до моменту подання позовної заяви відповідач своїх зобов’язань не виконав. П.п.4.4 договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати товару покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого у строк товару, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення.

На виконання умов договору від 7.04.2004р. позивач ЗАТ „Селена” за накладною № 7/8 від 7.04.2004р. поставило відповідачу насіння кукурудзи „Либідь” МВ в кількості 0,9 тонн на загальну суму 2700,00 грн. Відповідач до моменту подання позовної заяви своїх зобов'язань за договором не виконав, оплату за поставлене насіння не здійснив, що зумовило звернення ЗАТ "Селена" до суду із відповідним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійснені господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно до ст. 193 ГК України, яка цілком кореспондується із ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забазпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи, що виконання зобов’язання ЗАТ “Селена” підтверджується матеріалами справи, а докази виконання свого обов’язку відповідач, в порушення ст. 33 ГПК України, не надав, вимоги позивача про стягнення 2700 грн. заборгованості за поставлену продукцію відповідають чинному законодавству, є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 232 Господарського кодексу України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

З урахуванням викладеного, стягненню на користь позивача, згідно із наданим ним розрахунком, який перевірено судом, підлягають також 3% річних від суми боргу в сумі 226, 60 грн. та інфляційні витрати в сумі 823, 50 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення пені за прострочення виконання зобов’язання суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник гоподарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до положень ч.6 ст.232 господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Враховуючи, що зобов’язання по оплаті поставленої продукції відповідачем належним чином не виконано, а положеннями п.4.4. договору № 123, які повністю відповідають нормам чинного законодавства, розмір пені визначений як подвійна облікова ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого Товару за кожний день прострочки оплати,

стягненню з відповідача підлягає також пеня за прострочення грошового збов’язання в сумі 238, 20 грн.

При вирішенні питання щодо стягнення пені суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Оскільки сторонами у справі не зроблено заяв про застосування строків позовної давності, скорочений строк позовної давності, встановлений п.1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України судом не застосовується.

Щодо вимог про стягнення штрафу, передбаченого п.4.4 договору, суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі договору від 7.04.2004 р., укладеного між ЗАТ "Селена" та СФГ "Белік", у ЗАТ "Селена" виникло зобов'язання щодо передання насіння сільськогосподарських культур, а у СФГ "Белік" виникло відповідне грошове зобов'язання по сплаті поставленої продукції.

Згідно до вимог ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Зазначена норма цілком кореспондується із положеннями ч.2 ст. 343 ГК України, відповідно до якої платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, у задоволенні вимог щодо сплати відповідачем штрафу в розмірі 20% від вартості несплаченого в строк товару слід відмовити у зв’язку з їх невідповідністю нормам матеріального права.

Відповідно до положень ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та ІТЗ судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити частково.

2. Стягнути з Селянського фермерського господарства „Белік” (67943, Одеська область, Красноокнянський район, с. Маяки, код ЄДРПОУ 315544935, п/р 26005054400110 у ЮГРУ „Приватбанк”, м. Одеса, МФО 328704) на користь Закритого акціонерного товариства „Селена” (67624, Одеська область, Біляївський район, с. Дачне, вул. Гаркавого, 5, код ЄДРПОУ 30818912, п/р № 26002001303890 в філії ЗАТ „ОТП Банк” м. Одеса, МФО 328986) 2700грн./дві тисячі сімсот гривень / основного боргу; 238, 20 грн. /двісті тридцять вісімь гривень двадцять копійок/ пені; 226, 60 грн./двісті двадцять шість гривень шістдесят копійок/ 3% річних; 823, 50 грн./вісімсот двадцять три гривні п’ятдесят копійок/ індексу інфляції; 89, 76 грн./вісімдесят дев’ять гривень сімдесят шість копійок/ державного мита та 103, 84 /сто три гривні вісімдесят чотири копійки/ витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Щавинська Ю.М.