Рішення № 104084282, 27.04.2022, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" квітня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3979/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.,

при секретарі судового засідання Петровій О.О.,

представники сторін в судове засідання не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/3979/21

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Стенкор (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.38, код ЄДРПОУ 41557466)

до відповідача державного підприємства Одеський авіаційний завод (65121, м.Одеса, проспект Небесної сотні, буд.32-А, код ЄДРПОУ 07756801)

про стягнення 36 908,68 грн.

ВСТАНОВИВ:

23.12.2021р. товариство з обмеженою відповідальністю Стенкор звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до державного підприємства Одеський авіаційний завод, в якій просить суд стягнути з відповідача 36 908,68 грн. заборгованості, у тому числі: 30 091,16 грн. суму основної заборгованості, 1129,55 грн. 3% річних, 3 880,45 грн. інфляційних збитків, та 1 807,52 грн. пені, а також витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору №151/МТЗ-20 від 27.05.2020р. в частині повної та своєчасної оплати 80% вартості за отриманий товар.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.12.2021р. позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю Стенкор залишено без руху та встановлено позивачу строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

13.01.2022р. до Господарського суду Одеської області від товариства з обмеженою відповідальністю Стенкор надійшло клопотання (вх.№993/22), згідно якого позивач, на виконання вимог вищевказаної ухвали суду, такі недоліки усунув.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.01.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3979/21 за правилами спрощеного позовного провадження із призначенням судового засідання для розгляду справи по суті на "16" лютого 2022 р.

28.01.2022р. до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника (вх.№2528/22).

01.02.2022р. до суду від позивача надійшла заява (вх.№2890/22), відповідно до якої останній просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000 грн.

10.02.2022р. до суду від відповідача надійшло клопотання (вх.№3898/22), відповідно до якого останній просить суд зменшити розмір витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги з 5 000 грн. до 2 000 грн.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач зазначає, що позивач у договорі не зазначив методику розрахунку (порядок обчислення), а саме - чи здійснюється розрахунок за надання правничої допомоги шляхом погодинної оплати чи закріпленої у договорі (додаткових угодах до нього) фіксованої вартості послуг, які будуть надані. Також, відповідач вважає заявлену вартість робіт, надмірною та недоведеною належним чином, так як жодного документу, який би підтверджував обсяг годин, витрачених на підготовку позовної заяви, заявлених у акті приймання-передачі правової допомоги, до суду позивачем надано не було, а відтак відповідач вважає за достатнє компенсацію у 2000 грн. за процесуальний документ, враховуючи, що вся позовна заява складає 5 сторінок, із яких нормативне обґрунтування займає 1,5 сторінки. При цьому, відповідач зауважує, що дана справа про стягнення заборгованості не є складною справою, відноситься до категорії справ, що мають приватноправовий характер, не викликає публічного резонансу з боку органів державної, місцевої влади або засобів масової інформації, відсутні прояви публічного інтересу до справи.

16.02.2022р. до суду від позивача надійшли заперечення про зменшення витрат на правничу допомогу (вх.№4448/22), відповідно до яких останній просить суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, у зв`язку з тим, що відповідачем не надано доказів не співмірності заявлених витрат на правничу допомогу, у тому числі, розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката.

Судове засідання, призначене на 16.02.2022 р., не відбулось, оскільки, 16.02.2022р. з 10 год. 20 хв. до 13 год. 00 хв. всі працівники та відвідувачі суду були евакуйовані з адміністративної будівлі, у зв`язку з проведенням посадовими особами Південно-західного апеляційного господарського суду, Господарського суду Одеської області та співробітниками Служби судової охорони обстеження адміністративної будівлі з приводу анонімного повідомлення про закладення вибухового приладу в адміністративній будівлі, про що Господарським судом Одеської області складено відповідну довідку.

Враховуючи вищевикладене, ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.02.2022р. призначено справу №916/3979/21 до розгляду по суті на "10" березня 2022 р.

22.02.2022р. до суду від відповідача надійшла заява (вх.№5023/22), відповідно до якої останній просить суд закрити провадження у справі №916/3979/21 в частині суми основної заборгованості, у зв`язку із сплатою ДП Одеський авіаційний завод заявленої до стягнення суми заборгованості.

Також, 22.02.2022р. до суду від відповідача надійшло клопотання (вх.№5033/22), згідно якого ДП Одеський авіаційний завод просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 50 % з 6 817,52 грн. до 3 408,76 грн. (3 % річних з 1 129,55 грн. до 564,77 грн., інфляційних витрат з 3 880,45 грн. до 1940,22 грн. та пені з 1 807,52 грн. до 903,76 грн.).

Водночас, 24.02.2022 р. Президентом України підписано указ № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, який підтримано Верховною Радою. Воєнний стан запроваджено з 5:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У зв`язку із запровадженням на території України воєнного стану та з метою забезпечення безпеки працівників Господарського суду Одеської області та відвідувачів, зборами суддів Господарського суду Одеської області від 24.02.2022 р. було вирішено рекомендувати суддям, як тимчасовий захід, зняти з розгляду справи, які призначені з 24 лютого 2022 р.

З огляду на зазначене, 10.03.2022р. судове засідання у справі №916/3979/21 не відбулось.

14.03.2022 р. Указом Президента України № 133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05год.30хв. 26 березня 2022р. строком на 30 діб.

Рішенням зборів суддів Господарського суду Одеської області від 14.03.2022р., оформленого протоколом №916-2/2022 рекомендовано суддям: продовжити розгляд справ раніше знятих з розгляду; відкладати підготовчі та судові засідання в межах розумного строку відповідно до статті 114 ГПК України .

Відповідно до ст.114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій; строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Враховуючи запровадженням на території України воєнного стану, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи №916/3979/21 у розумний строк, достатній, з урахуванням обставин справи для здійснення її своєчасного розгляду.

З огляду на вищевикладене, ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.03.2022р. призначено судове засідання із розгляду справи по суті на "27" квітня 2022 р.

22.03.2022р. до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника (вх.№5754/22).

14.04.2022. до суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача (вх.№6465/22).

В судове засідання 27.04.2022р. представники сторін не з`явились.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

27.05.2020р. між Державним підприємством Одеський авіаційний завод (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю Стенкор (продавець) укладено договір №151/МТЗ-20, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов`язався передати, а покупець-прийняти та оплатити товар згідно ДК 021:2015 КОД 42131147-8 «Запобіжні клапани». Конкретна кількість товару, його найменування, номенклатура, вартість та терміни постачання, визначені на підставі конкурсу № 5656597 від 15.04.2020 р., що проводиться через електронну систему закупівель «Рrozzоrо» і вказується у Специфікації, яка є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 2.1. договору, поставка товару покупцю здійснюється на умовах СРТ, за адресою: 65121, м. Одеса, проси. Небесної Сотні 32-А, підприємство покупця відповідно до правил INCOTEMS 2010, за рахунок продавця. Номенклатура товару, що поставляється наведена у переліку поставляє мого товару (додаток №1 до договору).

Перехід права власності на товар відбувається після його фактичної передачі на підставі належно оформлених первинних документів (товарно-транспортної накладної, видаткової накладної) Покупцю, але в будь-якому разі виключно після проходження Товару вхідного контролю за якістю, комплектністю, кількістю та відповідною супровідною документацією (п. 2.4. договору).

Згідно п. 2.5. договору, датою поставки товару за кількістю є дата підписання накладної щодо приймання товару на склад покупця. Датою приймання товару за якістю є дата проходження товаром вхідного контролю на підприємстві покупця. При відсутності зауважень до якості товару та супровідної документації, товар рахується прийнятим покупцем.

Відповідно до п. 2.9. договору, приймання-передача товару за кількістю здійснюється сторонами у відповідності до «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості», затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. №П-6 зі змінами і доповненнями, приймання-передача товару за якістю здійснюється сторонами у відповідності до «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості», затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. №П-7 зі змінами і доповненнями, з урахуванням проходження Товару вхідного контролю на умовах, визначених ГОСТ 24297-87.

Згідно п. 3.2 договору, загальна вартість договору складає 76 547,90 грн., в тому числі ПДВ 20% - 12 757,98 грн.

Відповідно до п. 4.2. договору, оплата за договором здійснюється на умовах, визначених конкурсними пропозиціями, в розмірі 80% вартості товару, що поставляється впродовж 45 банківських днів, які рахуються від дати проходження товаром вхідного контролю, що здійснюється на підприємстві покупця при відсутності зауважень до якості товару та супровідної документації та 20 % вартості товару будуть перераховані після позитивної реєстрації податкової накладної у ЄРПН протягом 5 банківських днів.

Згідно з п.п. 6.1.1., 6.1.3. п. 6.1. договору, покупець зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати грошові кошти за поставлений Товар. Належним чином виконувати умови цього договору.

Відповідно до п. 7.4. договору, за прострочення оплати покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний банківський день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами, скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2020 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань в частині розрахунків. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов`язань (у тому числі гарантійних) за даним договором (п. 10.4. договору).

Також, судом встановлено, що 27.05.2020р. між сторонами підписано Специфікацію №1 до договору №151/МТЗ-20, в якій визначено найменування товару, номенклатуру, одиницю виміру, кількість та ціну за одиницю, а саме: 1) клапан запобіжний 9В5.891.052, у кількості 2 шт., на суму 3 700 грн.; 2) клапан 9Г5.890.714, у кількості 2 шт., на суму 2 150 грн.; 3) клапан 9Г5.890.713, у кількості 2 шт., на суму 2 150 грн.; 4) клапан 9В5.891.359, у кількості 2 шт., на суму 3 200 грн.; 5) клапан 9В5.891.552, у кількості 2 шт., на суму 3 200 грн.; 6) клапан 9Г7.140.042, у кількості 2 шт., на суму 2 900 грн.; 7) клапан 9В8.140.136, у кількості 1 шт., на суму 1 100 грн.; 8) клапан 9В5.890.708, у кількості 14 шт., на суму 12 944,96 грн., - Всього на 31 344,96 грн., ПДВ 20% - 6 268,99 грн., Разом з ПДВ 37 613,95 грн.

Також, до договору №151/МТЗ-20 між сторонами було укладено додаток №1 «Перелік товару, що постачається» від 27.05.2020р. та протокол розбіжностей від 27.05.2020р.

На виконання умов договору, ТОВ Стенкор було поставлено відповідачу товар на загальну суму 37 613,95 грн. При цьому, відповідачем 80% вартості за отриманий товар позивачу сплачено не було.

З огляду на те, що відповідач за отриманий товар не розрахувався, позивач і звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з ДП Одеський авіаційний завод 30 091,16 грн. суми основної заборгованості, 1129,55 грн. 3% річних, 3 880,45 грн. інфляційних збитків, та 1 807,52 грн. пені,

При цьому, під час розгляду справи відповідач надав до суду заяву про закриття провадження у справі в частині стягнення 31 344,96 грн., у зв`язку із сплатою суми основного боргу.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено матеріалами справи, 27.05.2020р. між ДП Одеський авіаційний завод (покупець) та ТОВ Стенкор (продавець) було укладено договір №151/МТЗ-20, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов`язався передати, а покупець-прийняти та оплатити товар згідно ДК 021:2015 КОД 42131147-8 «Запобіжні клапани». Конкретна кількість товару, його найменування, номенклатура, вартість та терміни постачання, визначені на підставі конкурсу № 5656597 від 15.04.2020 р., що проводиться через електронну систему закупівель «Рrozzоrо» і вказується у Специфікації, яка є невід`ємною частиною цього Договору.

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Аналогічні положення щодо договору поставки містяться і у ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Згідно п. 2.5. договору, датою поставки товару за кількістю є дата підписання накладної щодо приймання товару на склад покупця. Датою приймання товару за якістю є дата проходження товаром вхідного контролю на підприємстві покупця. При відсутності зауважень до якості товару та супровідної документації, товар рахується прийнятим покупцем.

08.07.2020р. позивачем для здійснення відповідачем оплати за товар було сформовано рахунок фактуру №1190 на загальну суму 37 613,96 грн. (разом без ПДВ 31 344,95 грн.).

Як встановлено матеріалами справи, на виконання умов договору №151/МТЗ-20 від 27.05.2020р., ТОВ Стенкор було поставлено відповідачу товар на загальну суму 37 613,95 грн., що підтверджується підписаною з обох сторін та скріпленою печатками останніх видатковою накладною №РН-0000021 від 09.07.2020р. (всього без ПДВ - 31 344,96 грн.).

Відповідно до п. 4.2. договору, встановлено, що оплата за договором здійснюється на умовах, визначених конкурсними пропозиціями, в розмірі 80% вартості товару, що поставляється впродовж 45 банківських днів, які рахуються від дати проходження товаром вхідного контролю, що здійснюється на підприємстві покупця при відсутності зауважень до якості товару та супровідної документації.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

При цьому, відповідачем 80% вартості за отриманий товар в розмірі 30 091,16 грн. у строк, встановлений умовами договору, сплачено не було.

Водночас, під час розгляду справи відповідач здійснив оплату основного боргу в розмірі 31 344,96 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №396 від 10.02.2022р., із призначенням платежу «погашення боргу по рах.№СФ-1190 від 08.07.2020р., дог.№151/МТЗ-20 від 27.05.20р.».

Згідно п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на те, що після відкриття провадження у справі відповідачем погашено суму основної заборгованості за договором №151/МТЗ-20 від 27.05.2020р., заявленої в рамках даної справи, суд закриває провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 30 091,16 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання. Водночас, вимогами п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.4. договору, за прострочення оплати покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний банківський день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При перевірці розрахунку пені на суму 1 807,52 грн., здійсненого позивачем за період 16.09.2020р. по 16.03.2021р., суд дійшов висновку про допущення позивачем помилки при його здійсненні, а саме неврахування змісту положень ч. 6 ст. 232 ГК України, у зв`язку з чим судом за допомогою системи "Ліга-Закон", здійснено власний розрахунок пені, відповідно до якого сума пені складає 1 796,24 грн.

Видаткова накладна №Сума боргу (грн.)Період простроченняСума пені за період прострочення (грн.)РН-0000021 від 09.07.2020р.30 091,1616.09.2020 15.03.20211 796,24 Всього : 1 796,24 грн.

Таким чином вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 1 796,24 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд, перевіривши здійснені позивачем розрахунки сум 3% річних в розмірі 1 129,55 грн. та інфляційних витрат в розмірі 3 880,45 грн., за період з 16.09.2020р. по 16.12.2021р., вважає їх вірними, обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, як вище зазначалось судом, відповідачем надано суду клопотання про зменшення штрафних санкцій (вх.№5033/22), відповідно до якого останній просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 50 % з 6 817,52 грн. до 3 408,76 грн. (3 % річних з 1 129,55 грн. до 564,77 грн., інфляційних витрат з 3 880,45 грн. до 1940,22 грн. та пені з 1 807,52 грн. до 903,76 грн.), із посиланням на правові позиції Верховного Суду, а також на те, що позивачем не доведено і взагалі навіть не зазначено факту існування збитків у конкретному розмірі, завданих йому в результаті існування, на його думку, порушень з боку покупця; що відповідачем вже вжито всіх необхідних заходів щодо виконання зобов`язання.

За умовами ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У пункті 42 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 року №01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" вказано, що зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. При застосуванні ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому, слід враховувати, що правила ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду України від 26.07.2018р. у справі №924/1089/17.

З урахуванням ненадання відповідачем будь-яких доказів для зменшення розміру штрафних санкцій, господарський суд не вбачає підстав для зменшення розміру пені.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача на ненадання позивачем доказів понесення ним збитків завданих внаслідок допущеного відповідачем порушення, оскільки обов`язок доведення наявності підстав для зменшення штрафу покладений саме на відповідача.

Разом з тим, суд зазначає, що інфляційні витрати та 3% річних не є неустойкою або штрафними санкціями, в розумінні ст. 549 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ГК України, з огляду на що, у суду відсутні підстави для зменшення розміру нарахованих позивачем інфляційних та 3% річних.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд вважає за доцільне задовольнити частково позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача: 1 796,24 грн. пені, 1 129,55 грн. 3% річних та 3 880,45 грн. інфляційних витрат.

Щодо розподілу витрат по сплаті судового збору, суд зазначає таке.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що судовий збір в частині позовних вимог про стягнення суми основної заборгованості, за якою судом було закрито провадження у справі, може бути повернуто позивачу з Державного бюджету за наявності відповідного клопотання.

При цьому, решта витрат по сплаті судового збору, на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Щодо розподілу витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.

У відповідності до ч.ч.1,3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи; до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст.124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до положень ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно з положеннями пункту 4 статті 1, частини третьої статті 27 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до положень статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 Послуги. Загальні положення цього Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

З огляду на предмет договору про надання правової допомоги об`єктом оплати за договором є надані адвокатом юридичні послуги, зокрема, у зв`язку із вирішенням спору в суді.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2021р. між Адвокатським об`єднанням Адвокатська компанія Клименко і партнери (адвокат) та ТОВ Стенкор (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до п. 1.1 якого, адвокат приймає на себе доручення клієнта про надання правової допомоги обумовленого ним виду в інтересах останнього, в тому обсязі та на тих умовах, що передбачені і закріплені за взаємною згодою у цьому договорі, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги, а також усі фактичні витрати, пов`язані з виконанням адвокатом своїх зобов`язань за даним договором.

Згідно п.4.1 договору, клієнт зобов`язується сплатити адвокату за договором гонорар у розмірі та порядку, наведеному у додатку № 1 до цього договору, який є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 4.2 договору, розмір гонорару може бути змінено за домовленістю сторін у зв`язку із суттєвим зростанням або зменшенням обсягу допомоги, що має бути надана. У разі недосягнення згоди між сторонами з цього питання дія договору припиняється з виконанням клієнтом вимог, передбачених п. 3.1.2 цього договору.

Відповідно до п.6.1 договору, договір набуває чинності з дати укладення його сторонами, та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання.

01.03.2021р. між Адвокатським об`єднанням Адвокатська компанія Клименко і партнери (адвокат) та ТОВ Стенкор (клієнт) укладено додаток № 1 до договору про надання правової допомоги від 01.03.2021 р. «розмір гонорару та порядок його оплати», відповідно до п.2 якого сторони визначили вартість послуг, а саме: 1) підготовка претензії (за один документ) 2000 грн.; 2) підготовка позовної заяви, відповіді на відзив, відзиву, заперечення на відповідь на відзив, зустрічний позов (в незалежності від витраченого часу) (за один документ) 5000 грн.; 3) підготовка інших процесуальних документів у господарській справі (клопотання, заяви і т.п.) (за один документ) 1500 грн.; 4) участь та представництво адвокатом інтересів клієнта у судовому засіданні по справі (в незалежності від того чи відбулося судове засідання чи ні) (за 1 судове засідання) 2500 грн.; 6) гонорар успіху (сплачується клієнтом у випадку прийняття рішення на користь клієнта (повністю або частково) або закриття провадження у справі, або залишення позову без розгляду) 10 000 грн. або 5-10 % від стягнутої суми.

Згідно п.3.1 додатку №1, оплата послуг здійснюється за фактом їх надання на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі наданої правової допомоги протягом тридцяти днів з моменту підписання акту або сплачується клієнтом наперед.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Отже, за змістом наведеної норми можливе покладення на сторони у справі як судових витрат, як сум, що були сплачені стороною за отримання послуг адвоката, так і витрат, що мають бути сплачені.

Вказана позиція підтримана постановою Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду по справі №922/445/19 від 03.10.2019р., в якій зроблено наступний висновок: "витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено".

Водночас, згідно з системним тлумаченням норм ГПК України, зокрема щодо належного обґрунтування заявлених вимог та подання відповідних доказів, у такому випадку стороною у заяві про розподіл судових витрат має бути зазначено, що такі витрати будуть понесені у майбутньому з вказанням строку їх сплати, а також з посиланням на відповідні положення угоди про надання правової допомоги.

В іншому випадку, обов`язковим є надання доказів (платіжних документів), що підтверджують факт понесення витрат та їх розмір.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

26.01.2022р. між Адвокатським об`єднанням Адвокатська компанія Клименко і партнери (адвокат) та ТОВ Стенкор (клієнт) було підписано акт приймання-передачі послуг надання правової допомоги за договором №6 від 01.03.2021р. , відповідно до п.1 якого адвокат надав, а клієнт прийняв правову допомогу у справі за позовом ТОВ Стенкор до ДП Одеський авіаційний завод, а саме: підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості у розмірі 36 908,68 грн. справа №916/3979/21 1 документ 5 000 грн.

Відповідно до п. 5 акту, клієнт зобов`язався оплатити надані послуги в сумі 5 000 грн. на протязі 30 календарних днів з моменту підписання даного акту.

Також, 26.01.2022р. Адвокатським об`єднанням Адвокатська компанія Клименко і партнери виставлено ТОВ Стенкор рахунок фактуру №06/01 для здійснення оплати за надання правової допомоги по справі №916/3979/21 відповідно до акту №6 від 26.01.2022р. на суму 5 000 грн.

Отже, кінцевий строк оплати послуг адвоката мав настати, із урахуванням п.3.1 додатку №1 до договору про надання правової допомоги від 01.03.2021 р. та п. 5 акту приймання-передачі послуг від 26.01.2022р., - 25.02.2022р.

Водночас, позивачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження понесення витрат на оплату послуг за надання правової допомоги, зокрема платіжного доручення, видаткового касового ордеру, тощо. При цьому, як вбачається зі змісту заяви, позивачем не зазначено, що такі витрати мають бути понесені у майбутньому.

З урахуванням вищенаведених висновків суду, заява ТОВ Стенкор про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 129, п.п.2 ч.1 ст.231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства Одеський авіаційний завод (65121, м.Одеса, проспект Небесної сотні, буд.32-А, код ЄДРПОУ 07756801) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Стенкор (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.38, код ЄДРПОУ 41557466) 1 796 (одну тисячу сімсот дев`яносто шість) грн. 24 коп. пені, 1 129 (одну тисячу сто двадцять дев`ять) 55 грн. 3% річних, 3 880 (три тисячі вісімсот вісімдесят) грн. 45 коп. інфляційних збитків, 419 (чотириста дев`ятнадцять) грн. 25 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Провадження у справі №916/3979/21 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Стенкор до державного підприємства Одеський авіаційний завод в частині вимог про стягнення суми основної заборгованості в розмірі 30 091,16 грн. закрити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 27 квітня 2022 р.

Суддя Ю.І. Мостепаненко