Рішення № 104083978, 18.04.2022, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/199/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2022 справа № 908/3342/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/3342/21

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СКІФ ІНВЕСТ" (вул. Домобудівна, буд. 25-А, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50005; адреса для листування: вул. Лермонтова, буд. 3, кв. 44, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50002)

до відповідача казенного підприємства "Науково-виробничий комплекс "ІСКРА" (вул. Магістральна, буд. 84, м. Запоріжжя, 69071)

про стягнення 14034,34 грн.

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Заявлено позовні вимоги про стягнення з казенного підприємства "Науково-виробничий комплекс "ІСКРА" 14034,34 грн., які складаються з: 12996,00 грн. основного боргу за договором поставки № 17/803юр від 03.06.2021, 756,44 грн. пені, 139,12 грн. 3% річних та 142,78 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки № 17/803юр від 03.06.2021, що є підставою для стягнення заборгованості та нарахованих за порушення зобов`язання пені, 3% річних та інфляційних втрат. Посилаючись на приписи ст.ст. 526, 530, 536, 625 ЦК України, ст.ст. 222, 230, 231 ГК України, позивач просив позов задовольнити. До попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат позивач відніс 10500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та зазначив, що відповідні докази будуть надані згодом.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2021 справу № 908/3342/21 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 13.12.2021, після усунення позивачем обставин, які зумовили залишення позову без руху, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/3342/21, присвоєно справі номер провадження 18/199/21, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/3342/21 та також, запропоновано відповідачу надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 06.01.2022, відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; запропоновано позивачу у строк - протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.

Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку.

Копія ухвали від 13.12.2021 отримана повноважним представником відповідача 21.12.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Направлена на адресу позивача копія ухвали суду від 13.12.2021 (за зазначеною позивачем адресою для листування) повернулась до суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).

Враховуючи повернення до суду поштового відправлення з ухвалою з позначкою про повернення кореспонденції за закінченням терміну зберігання, ухвала господарського суду вважається врученою позивачу.

Нормами Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ст. 120 ГПК України).

В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Отже, судом вжито необхідних та достатніх заходів для повідомлення позивача про відкриття провадження у справі № 908/3342/21 та розгляд справи.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи позивач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України "Єдиний державний реєстр судових рішень"://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Від відповідача 29.12.2021 (в межах визначеного судом процесуального строку) до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач визнав позов та просив суд вирішити питання паро повернення позивачу 50% судового збору, сплаченого при поданні позову, у відповідності до ч. 1 ст. 130 ГПК України.

Також від відповідача 29.12.2021 надійшло клопотання, в якому відповідач просить суд зменшити суму витрат на професійну правничу допомогу, не обмежуючись, але не меш ніж на 50%.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи за № 908/3342/21 дозволяють здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, а також запровадження воєнного стану на території України та ведення бойових дій на території Запорізької області, рішення прийнято без його проголошення - 18.04.2022.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "СКІФ ІНВЕСТ" (Постачальником, позивачем у справі) та казенним підприємством "Науково-виробничий комплекс "ІСКРА" (Покупцем, відповідачем у справі) 03.06.2021 укладений договір поставки № 17/803юр (надалі - Договір).

Відповідно до умов п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та сплатити його вартість на умовах, передбачених договором.

Найменування товару, його кількість та якісні показники, код класифікатора ДК 021:2015, місце поставки, строк поставки, ціна товару за одиницю та по позиціям, а також загальна вартість товару, постачання якого буде здійснюватись згідно договору, вказується в Специфікації, яка з моменту підписання сторонами складає невід`ємну частину договору (пункт 1.2 Договору).

Пунктом 2.1 Договору визначено, що загальна ціна Договору складає 10830,00 грн. без ПДВ, з ПДВ 12996,00 грн.

Відповідно до п. 2.2 Договору оплата Покупцем товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів в сумі визначеній в Специфікації, на поточний рахунок Постачальника, зазначений у даному Договорі.

Оплата здійснюється в розмірах та на умовах, що визначені в Специфікації (п. 2.3 Договору).

Датою оплати товару вважається дача надходження грошових коштів на рахунок Постачальника (п. 2.5 Договору).

Згідно із п 3.3.2 Договору Покупець зобов`язаний оплатити поставлену та прийняту вхідним контролем Покупця партію товару в строки, що погоджені в Специфікації та в порядку передбаченому в розділі 2 цього Договору.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов даного Договору Сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

За визначенням п. 4.2 Договору, у випадку порушення більш ніж на тридцять календарних днів строку оплати поставленого товару, Покупець сплачує Постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 8.6 Договору договір набирає сили з дати його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2021 року, а в частині гарантійних обов`язків - до їх виконання.

Специфікацією від 02.06.2021 сторони погодили поставку товару на загальну суму 12996,00 грн. з ПДВ, з визначенням найменування товару коду Класифікатора, одиниці виміру, виробника, кількості на ціни товару.

Відповідно до п. 8 Специфікації умови оплати: 100% відстрочка платежу протягом 20 календарних днів після поставки товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору 11.06.2021 поставлено відповідачу передбачений Договором товар на суму 11573,66 грн. з ПДВ та 18.06.2021 на суму 1422,34 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними №10006 від 11.06.2021 та № 10493 від 18.06.2021.

Видаткові накладні підписані повноважними представниками сторін без зауважень та скріплені печатками сторін.

За доводами позивача, зобов`язання щодо поставки товару Постачальником виконано вчасно та в загальному обсязі з дотриманням строків погоджених сторонами договору, в той час як відповідачем неналежно виконано свої зобов`язання з оплати поставленого товару, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 12996,00 грн.

На адресу відповідача позивачем направлені претензії вих. №530 від 06.08.2021 та вих. №610/1 від 13.09.2021, що підтверджується відповідними описами вкладення.

Листом № 21/170-юр від 17.08.2021 відповідач повідомив позивача, що підприємство не відмовляється від виконання своїх договірних зобов`язань та вживає всіх належних від нього заходів для належного їх виконання, однак гостро відчуває дефіцит обігових коштів.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати отриманого товару у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами частини першої статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Долучені до матеріалів справи видаткові накладні, на підставі яких виникла заборгованість відповідача у спірний період, підписані з боку Покупця без зауважень.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Виходячи з умов п. 8 Специфікації до Договору умови оплати - 100% відстрочка платежу протягом 20 календарних днів після поставки товару

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем вартості отриманої продукції у визначений Специфікацією до Договору строк є доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, матеріалами справи доведено, що відповідач не виконав умови Договору в частині оплати вартості поставленого товару у визначений строк, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем за отриманий товар в сумі 12996,00 грн.

Враховуючи викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача 12996,00 грн. основного боргу за отриманий за Договором у спірний період товар судом задовольняється.

За порушення грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу 756,44 грн. пені, 139,12 грн. 3% річних та 142,78 грн. інфляційних втрат.

Відповідно ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивачем вимога про стягнення 756,44 грн. пені заявлена на підставі п. 4.2 Договору, яким визначено відповідальність відповідача у випадку порушення більш ніж па тридцять календарних днів строку оплати поставленого товару у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 02.07.2021 по 09.11.2021 за заборгованістю в розмірі 11573,66 грн. та за період з 09.07.2021 по 09.11.2021 за заборгованістю в сумі 1422,34 грн., суд визнав його правильним, до стягнення підлягають 756,44 грн. пені, як і визначено позивачем.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період 02.07.2021 по 09.11.2021 за заборгованістю в розмірі 11573,66 грн. та за період з 09.07.2021 по 09.11.2021 суд встановив, що розрахунок позивача є правильним. Вимога про стягнення з відповідача 3% річних задовольняється судом в заявленій сумі 139,12 грн.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала наступні роз`яснення:

- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;

- якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;

- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період: липень-вересень 2021 року, суд визнав його правильним, до стягнення підлягає сума 142,78 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Зважаючи на визнання відповідачем позову в повному обсязі, а також на відсутність у суду сумнівів щодо достовірності обставин справи, суд дійшов висновку, що визнані учасниками справи обставини, не потребують додаткового доведення.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Розглянувши клопотання відповідача про вирішення питання паро повернення позивачу 50% судового збору, сплаченого при поданні позову, у відповідності до ч. 1 ст. 130 ГПК України, суд дійшов висновку про його задоволення.

Приписами ч. 1 ст. 130 ГПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Водночас, відповідно до частини 3, якою доповнено статтю 7 Закону України "Про судовий збір" згідно із Законом України від 03.10.2017 р. N 2147-VIII, передбачено, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи визнання відповідачем заявлених позовних вимог в повному обсязі до початку розгляду справи по суті, суд визнав за необхідне застосувати положення ч. 1 ст. 130 ГПК України та повернути товариства з обмеженою відповідальністю "СКІФ ІНВЕСТ" з Державного бюджету України 50% судового збору сплаченого на підставі платіжного доручення № 4800 від 10.11.2021, що складає 1135,00 грн., - за наявності відповідного клопотання позивача.

Решта сплаченого позивачем судового збору у сумі 1135,00 грн. підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10500,00 грн., які зазначені позивачем в орієнтовному розрахунку судових витрат, судом не розподіляються, оскільки відповідних доказів на понесення цих витрат суду не надано.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 129, 130, 233, 236-242, 247-250 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з казенного підприємства "Науково-виробничий комплекс "ІСКРА" (вул. Магістральна, буд. 84, м. Запоріжжя, 69071, ідентифікаційний код 14313866) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СКІФ ІНВЕСТ" (вул. Домобудівна, буд. 25-А, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50005; адреса для листування: вул. Лермонтова, буд. 3, кв. 44, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50002; ідентифікаційний код 35601501) 12996,00 грн. (дванадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто шість грн. 00 коп.) основного боргу, 756,44 грн. (сімсот п`ятдесят шість грн. 44 коп.) пені, 139,12 грн. (сто тридцять дев`ять грн. 12 коп.) 3% річних, 142,78 грн. (сто сорок дві грн. 78 коп.) інфляційних втрат та 1135,00 грн. (одну тисячу сто тридцять п`ять грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У зв`язку із запровадженням воєнного стану на території України та веденням бойових дій на території Запорізької області, рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 25.04.2022.

Суддя В.В. Левкут