Рішення № 10408263, 31.05.2010, Сокологірський міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Первомайський міський суд Луганської області)

УКРАЇНА

Справа № 2-246

2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2010 р. Первомайський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Русанової Т.Т.

при секретарі Шалімовій Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Первомайську цивільну справу за позовом позивача ОСОБА_1 до відповідача ВАТ «Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок трудового каліцтва, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що 26.02.2008 року під час виконання трудових обовязків підземного горно робочого очисного вибою на дільниці № 4 виробничого структурного підрозділу Шахта «Степова» ВАТ «Павлоградвугілля» в 4 зміну отримав трудове каліцтво, діагноз: закритий компресійний перелом тіла Д-11, Д-12 хребців 2-го ступеня, больовий синдром. Керівник дільниці просив його погодитись зробити травму побутовою, щоб не розслідувати причин нещасного випадку, на що він не погодився , але, не зважаючи на це та на те, що йому не можна було самостійно пресуватися через пошкодження хребта, керівник дільниці не викликав «швидку допомогу», посадив його в особистий автомобіль, привіз у лікарню і став водити по своїм знайомим лікарям замість направлення в травматологічне відділення. Керівництво цієї шахти стало знущатися з нього, склавши акт про нещасний випадок, повязаний з виробництвом, у якому всю вину переклали на нього. Лише після звернення до Держпромнагляду, депутатів Верховної Ради та прокуратури було проведене додаткове розслідування нещасного випадку та прокуратурою була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ст.. 271 ч.1 КК України.

Спричинену йому моральну шкоду оцінює в 50000 грн. Моральна шкода полягає у переживаннях в звязку з ушкодженням здоровя , порушенням функцій хребта вираженого ступеня, больовим синдромом, тривалому перебуванні на стаціонарному лікування, носінні напівжорсткого корсету, спанні на жорсткій постелі, крім того, до 01.07.2008 року йому не можна було сидіти, їжу приймав стоячи. Згідно з довідкою МСЕК він втратив 40% працездатності. На підставі ст. 153,237-1 КзПП України, ст..23,1167 ЦК України просить суд стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн.

Первинні позовні вимоги були заявлені позивачем на суму 548600 грн., які позивач змінив, заявивши суму відшкодування 50000 грн., до того, як суд розпочав розгляд справи по суті.

В суді представник позивача ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги та додатково пояснив, що відповідач пропонував позивачу оформити побутову травму. Позивача не можна було транспортувати, коли його травмувало. Він знепритомнів, гірничий майстер повинен був викликати гірничорятувальну службу, які б доставили його спеціально облаштованим транспортом. Але доставили до лікарні на приватній машині начальника зміни. Це було в звязку з тим, що за таке несе відповідальність керівник дільниці, а керівник хотів покласти відповідальність на самого постраждалого. Позивача направили виконувати роботу одного, там де треба було за правилами техніки безпеки два працівники. У лікарні тиснули на нього, щоб він визнав, що була побутова травма. Після того, як втрутився батько позивача, було порушену кримінальні справу, по якій досі не винесено вирок. Позивач тривай час знаходився на лікуванні, втратив 40 % працездатності. Не міг нормально спілкуватися зі своїми рідними і близькими. Доглядати у лікарню приїздив батько з Луганської області. На даний час він інвалід 3 групи. Встановлена група на один рік, кожного року проходить переогляд. У позивача була дружина, вони розійшлися, коли його травмувало, на цей час у нього окрім батька і матері нікого нема. Він ніде не працює. Отримує страхові виплати з Фонду СНВ та пенсію у мінімальному розмірі.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, був допитаний у порядку окремого доручення, проти позову заперечував посилаючись на те, що відсутність висновку МСЕК про встановлення факту спричинення моральної шкоди, іншими засобами доказування цей факт підтверджений бути не може. Суд повинен встановити факт заподіяння моральних страждань, за яких обставин та чиїми діями вони заподіяні, в даному випадку позивачем порушено ст.. 14 ЗУ «Про охорону праці», п.3.1. Інструкції № 1 по охороні праці для горно робочого очисного вибою, п. 3.4 Паспорту виймальної дільниці 111 лави пласта С6. Позивач уклав з підприємством трудовий договір , був повідомлений під підпис про важкі, шкідливі та небезпечні умови праці, можливі негативні наслідки цих умов праці. Дія ст. 233, 234, 237-1 КЗпП України не поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору і підлягають загальнообовязковому державному страхуванню по правовідносинам, повязаним з відшкодуванням моральної шкоди. Верховний Суд України, розглядаючи аналогічні справи, прийшов до висновку, що на даний час законодавства, яке б зобовязувало роботодавця сплачувати застрахованому моральну шкоду, не існує. Крім того, оскільки заява ґрунтується на трудових правовідносинах, повинен застосовуватись строк позовної давності, який складає три місяці та закінчився в жовтні 2009 року. Позивачу призначено переогляд у МСЕК 10.06.2010 р. та може бути змінено відсоток втрати професійної працездатності. Задоволення позову буде суперечить вимогам ст. 8,46 Конституції України, ст. 9 Закону України «Про охорону праці», ст. 21,34 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Дослідивши надані докази, вислухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

В суді встановлено:

27 лютого 2008 року о 6.30 год. ГРОВ ОСОБА_1, згідно отриманого наряду, провадив завантаження горної маси після підривних робіт на скребковий конвеєр, знаходячись при цьому в незакріпленому просторі, в цей момент з кровлі між верхняками кріплення з висоти 1,2 м випавшим шматком породи розмірами 0,8 х1,5 х 05,5 м ОСОБА_1 був придавлений, внаслідок чого отримав травму спини. Такі обставини нещасного випадку викладені в акті про нещасний випадок від 08.05.2008 р. та від 29.02.2008 р. (с. 9-11, 19-22). Два акти про один і той самий нещасний випадок було складено у звязку з тим, що у акті від 29.02.2008 р. було зазначено, що причиною нещасного випадку було порушення постраждалим інструкції по охороні праці та паспорта виймальної дільниці. На підставі припису від 01.04.2008 р. Павлоградської Державної інспекції з нагляду у вугільній промисловості проводилось додаткове розслідування нещасного випадку, який стався з ОСОБА_1 в звязку з ново виявленими обставинами та його незгодою з висновками комісії по розслідуванню нещасного випадку (с. 11-12). Після додаткового розслідування нещасного випадку у акті Н-1 від 08.05.2008 р. причиною нещасного випадку зазначені: недостатній контроль за дотриманням технології робіт з боку змінного нагляду дільниці та ті самі порушення допущені самім потерпілим.

Згідно з протоколом засідання комісії з питань охорони праці шахти «Степова» ВАТ «Павлоградвугілля» від 21.08.2008 р. ступінь вини позивача в нещасному випадку складає 10 %. (с. 17).

Таким чином, вина відповідача у заподіянні трудового каліцтва ОСОБА_1 встановлена самим відповідачем при розслідуванні нещасного випадку і знайшла своє підтвердження в суді.

Згідно висновку МСЕК від 14.07.2009 року, позивачу було встановлено 3 групу інвалідності внаслідок трудового каліцтва та 40% втрати професійної працездатності з 30.06.2009 року (с. 28-29).

Пенсія позивача по інвалідності складає 544 грн. (с. 30).

Відповідно до ч. 1 ст. 153 КЗпП України на усіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких ч. 2 ст. 153 КЗпП України покладено на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв'язку з тим, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП У країни відшкодування працівнику моральної шкоди у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як установлено судом, втрата працездатності позивачем настала внаслідок трудового каліцтва, отриманого під час виконання позивачем трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд прийшов до висновку про обовязок ВАТ "Павлоградвугілля" відшкодувати ОСОБА_1 моральну шкоду.

Зупинення, а в подальшому й скасування права громадян, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", на що посилається відповідач, не є підставою для відмови у позові. На думку суду це право все таки ґрунтується на Законі, а саме на ст. 237-1 КЗпП України, за якою їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Факт спричинення моральної шкоди позивачу у звязку з нещасним випадком під час виконання трудових обовязків встановлений в судовому засіданні та підтверджується самим фактом трудового каліцтва. Позивач зазнав травми хребта у віці 29 років, згідно з епікризом Першотравенської міської лікарні дійсно тривалий час стаціонарно лікувався, мав носити напівжорсткий корсет, не сідати до 01.07.2008 року, приймати їжу стоячи,займатися гімнастикою по спеціальній технології та інше, що безперечно потягло за собою моральні страждання молодого чоловіка, вимагало від нього значних додаткових зусиль для організації свого життя, як у період безпосередньо після травми, так і на теперішній час, оскільки втрата працездатності носить стійкий характер і до цього часу не відновлена.

Суд не погоджується з позицією відповідача, що тільки МСЕК може встановити факт спричинення постраждалому моральної шкоди, оскільки Порядок встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівника, яким заподіяно ушкодження здоровя, повязане з виконанням трудових обовязків, затверджений Наказом МОЗ України від 22.11.1995 р. № 212 є підзаконним нормативним актом, а відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами у цивільній справі є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер отриманої позивачем травми, ступінь його вини у нещасному випадку, ступінь втрати ним професійної працездатності, наявність інвалідності, обсяг фізичних та моральних страждань, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, а також наслідки, що наступили, суд вважає, що належною компенсацією отриманої позивачем моральної шкоди є сума 25 000 грн., яка також буде відповідати вимогам розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України загальний строк звернення до суду за вирішення трудового спору становить 3 місяці з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Однак, суд не вважає пропущення цього строку підставою для відмови у позові, оскільки: по-перше, моральні страждання носять довготривалий характер і фактично не можливо дізнатися про день порушення свого права, по-друге, іншими нормативними актами, які регулюють правовідносини в частині відшкодування моральної шкоди, зокрема ст. 268 ЦК України, передбачається, що позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків встановлених Законом та на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя, або смертю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 268, 1167 ЦК України, ст. ст. 212-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ВАТ «Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок трудового каліцтва 25000 гривень.

Стягнути з ВАТ «Павлоградвугілля» судовий збір на користь держави в сумі 51 грн.

Стягнути з ВАТ «Павлоградвугілля» витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ у розмірі 15 грн. на розрахунковий рахунок 31218259700054 в УДК м. Первомайська код 24053509, МФО 804013.

Рішення в повному обсязі буде виготовлено 05.06.2010 р.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню.

Рішення набирає законної сили після десятиденного строку для оскарження.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через місцевий суд в апеляційний суд Луганської області.

Суддя /підпис/ Русанова Т.Т.

З оригіналом згідно.

Суддя Первомайського міського суду Русанова Т.Т.