Рішення № 104081802, 25.04.2022, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/4929/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2022 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Адамович М. Я. ,

за участю секретаря Калиш В.О.,

розглянувши в м.Сокаль в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», за участю третіх осіб приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, Державного виконавця Сокальського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Костюк Тетяни Андріївни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася в суд та просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №1039 від 12.04.2019р. про звернення стягнення на квартиру.

Свої вимоги мотивують наступним.

08.12.2021р. вона отримала поштове відправлення від Сокальського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), з якого їй стало відомо про оскаржуваний виконавчий напис.

Банком не надано нотаріусу доказів надіслання письмової вимоги про усунення порушення зобов`язання, розмір заборгованості не є безспірним, у виконавчому написі вказано невірну адресу місця проживання та місця праці позивачки.

Оскільки договір був укладений на строк до 17.05.2010р., то банк мав право звернутися до суду з позовом або до нотаріуса з метою вчинення виконавчого напису до 17.05.2013р.

Також, рішенням суду від 24.02.2017р. банку відмовлено в задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором у зв`язку зі спливом позовної давності.

Оскільки строк позовної давності сплив за основним зобов`язанням, то він сплив і за договором іпотеки.

Представник відповідача відзиву на позовну заяву не подав.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

25.05.2006р. між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір поруки №CGH0GA00000155/1, відповідно до умов якого позивачка є поручителем за виконання позичальником ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором від 25.05.2006р.

26.05.2021р. між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки №CGVA21/1, відповідно до умов якого остання надала в іпотеку банку квартину АДРЕСА_1 (на даний час та далі по тексту - Червоноградського) району Львівської області, вартість якої сторони погодили в розмірі 64155грн., з метою забезпечення виконання зобов`зань ОСОБА_3 за кредитним договором №CGH0GA00000155 від 26.05.2006р.

Відповідно до повідомлення від 17.05.2006р., боржник ОСОБА_3 та поручитель ОСОБА_1 , зобов`язалися погасити заборгованість в сумі 13157,26 доларів США до 17.05.2010р. рівними частинами щомісяця в сумі не менше 360,88 доларів США.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 24.02.2017р. відмовлено в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №CGH0GA00000155 від 26.05.2006р. у зв`язку зі спливом позовної давності.

Ухвалю Апеляційного суду Львівської області від 06.06.2017р. вищевказане рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 03.04.2019р. рішення Сокальського районного суду Львівської області від 24.02.2017р. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 06.06.2017р. в частині позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за період 18 травня 2010 року по 7 липня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні зазначених позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції залишено без змін. Постанова суду мотивована тим, що оскільки право АТ КБ «ПриватБанк» нараховувати ОСОБА_3 проценти, передбачені договором, припинилося зі спливом строку кредитування (17.05.2010р.), вимоги позивача про стягнення заборгованості за процентами за період з 18 травня 2010 року по 7 липня 2016 року не підлягають задоволенню у зв`язку з необґрунтованістю, а не у зв`язку зі спливом позовної давності

Згідно розрахунку, АТ КБ «ПриватБанк» продовжив нараховувати відсотки та станом на 19.10.2018р. заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором №CGH0GA00000155 від 26.05.2006р. складала 107321,69 доларів США.

Виконавчим написом приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. від 12.04.2019р. звернуто стягнення на належну позивачці, як майновій поручительці ОСОБА_3 за кредитним договором №CGH0GA00000155 від 26.05.2006р., квартиру АДРЕСА_1 , яка передана в іпотеку АТ БК «ПриватБанк» на підставі договору №CGVA21/1 від 26.05.2006р. та за рахунок отриманих від продажу коштів задовольнити вимоги АТ БК «ПриватБанк» в розмірі 107311,69 доларів США.

Постановою державного виконавця Сокальського районного відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) від 17.11.2021р. відкрито виконавче провадження про примусове виконання зазначеного виконавчого напису.

Згідно положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат», в редакції, що діяла станом на дату вчинення виконавчого напису 20.12.2018р., нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, з метою стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно пункту 3.1 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, в редакції станом на 19.р., нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно п.3.5. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України в редакції станом на 16.11.2017р., при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172.

Згідно пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999р. , в редакції, що діяла станом на дату вчинення виконавчого напису, для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 . При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

З наведеного випиває, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Таким чином, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і неправильність вимог боржника.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Судом встановлено, що нотаріус у виконавчому написі визначив суму заборгованості визначено в розмірі 107311,69 доларів США станом на 19.10.2018р.

В той же час, нотаріусом не враховано та не перевірено наявності спору щодо розміру заборгованості, не враховано строк пред`явлення даних вимог та період нарахування вказаної суми.

Так, рішенням суду відмовлено банку в задоволенні позовних про стягнення з ОСОБА_3 , як боржника за договором кредиту, заборгованості за кредитним договором за період з 26.06.2006р. по 17.05.2010р. у зв`язку зі спливом позовної давності та відмовлено за безпідставністю в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за період з 18.05.2010р. по 07.07.201р.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ч.1 ст.3 Закону України "Про іпотеку"). Вона має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч.5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За правилами ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Згідно ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Нормами ЦК України не передбачено, що сплив позовної давності є окремою підставою для припинення зобов`язання. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.01.2020р. у справі № 761/44698/16-ц

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18, після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Однак, незважаючи на вказане рішення суду, банк надалі нараховував заборгованість за кредитним договором до 19.10.2018р. та суттєво збільшив суму заборгованості, після чого звернувся до нотаріуса для вчинення оскаржуваного виконавчого напису.

Таким чином, зазначені вище обставини свідчать про наявність спору між сторонами щодо існування в банку права на звернення стягнення на предмет іпотеки, що виключає можливість вчинення нотаріусом виконавчого напису щодо предмета іпотеки.

Вищезазначені обставини є підставою визнання його таким, що не підлягає визнанню.

Судовий збір, відповідно до ст.141 ЦПК України, слід стягнути з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 12.04.2019р., вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною та зареєстрований в реєстрі за №1039, яким звернуто стягнення на належну ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором №CGH0GA00000155, укладеним 26.05.2006р. з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк».

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на корись ОСОБА_1 908 (дев`ятсот вісім)грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сокальський районний суд Львівської області.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення воно може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ:14360570, місцезнаходження: вул.Грушевського,1Д, м.Київ.

Третя особа: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, місцезнаходження: вул.Центральна,6/9, м.Дніпро.

Третя особа: Державний виконавець Сокальського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Костюк Тетяна Андріївна, місце знаходження: вул.Міцкевича,5. М.Сокаль, Львівська область.

Головуючий: М. Я. Адамович