Рішення № 104080602, 20.04.2022, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/50/22

№ пров. 2/544/90/2022

Номер рядка звіту 81

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20 квітня 2022 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Ощинської Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Пірогова В.Г.,

представника позивача ОСОБА_1 - Лагутіна В.Л. (діє на підставі довіреності),

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у м. Пирятин у приміщенні суду по вул. Ярмарковій, 17 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» про захист прав споживачів,

у с т а н о в и в:

17 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Пирятинського районного суду з позовом до Акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» про захист прав споживачів.

В обґрунтування поданого позову зазаначив, що 26.09.2017 між Публічним акціонерним товариством «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», ПАТ «Страхова компанія «Уніка Життя» та ним було укладено комплексний договір № 9/1257671, відповідно п.1.1 якого йому був наданий кредит в сумі 104 600,00 грн., строком з 26.09.2017 р. по 25.09.2022 р. (включно) зі сплатою 11 % річних та комісійну винагороду за обслуговування заборгованості в розмірі 2.30% у місяць від суми кредиту. Позивач сплачував платежі за кредитом щомісячно в число місяця, визначено графіком платежів по кредиту, який є його невід'ємною частиною. У квітні 2020 року ОСОБА_1 дізнався що на території нашої держави існує відповідна судова практика по прикладу рішень ВС України, де комісійна винагорода за обслуговування кредитної заборгованості - є незаконною Акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» звернувся до суду з позовом про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором у сумі 83 018 грн. 62 коп. (цивільна справа № 544/600/21). Проте врахувавши позовні вимоги позивача та висновок Апеляційного суду Полтавської області який висловиви свою позицію у відповідній ухвалі, позивач не ставить вимогу про стягнення сум за обслуговування кредитної заборгованості, тобто така послуга, як обслуговування кредитної заборгованості не входить до складу стягуваного кредиту, але ця послуга є складовою кредитного договору і за вказану послугу позивачем сплачувалися відповідні платежі, вищевикладене дає підстави стверджувати, що грошові кошти які були ним сплачені у рахунок обслуговування кредитної заборгованості, є безпідставно набутими коштами (майном) позивачем, що дає підстави ОСОБА_1 ставити законні вимоги щодо повернення безпідставно набутих коштів позивачем. Вважаю, що умова договору про обов'язок споживача сплачувати щомісячно платежі, які не є послугою банку суперечить вимогам статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та є нікчемною.

Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними. Тому вважаю, що банком незаконно отримані грошові кошти у сумі 52 927 грн. 60 коп., у якості платежів за обслуговування кредитної заборгованості. У зв'язку з цим просить позовні вимоги задоволити повністю, зобов'язати АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» зарахувати в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 9/1257671, укладеного 26.09.2017 між ОСОБА_1 та АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», 52 927 грн. 60 коп. сплачених ним відповідачеві у рахунок обслуговування кредитної заборгованості.

Ухвалою суду від 17.01.2022 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

01.02.2022 до суду надійшов відзив від представника АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», що обґрунтовано наступним. Відповідач вказує на те, що позивачемне надано жодних доказів порушення Банком порядку надання йому як споживачеві інформації про умови кредитування, вартість послуг, сукупну вартість кредиту. Факт належного виконання Банком обов`язку про надання Позивачу як споживачу фінансових послуг повної інформації підтверджується копіями документі, які самим ОСОБА_1 підписано при укладенні оспорюваного ним Договору, та які приєднані ним до позовної заяви як додатки: а) комплексного договору №9/1257671 від 26.09.2017; б) графік погашення заборгованості (Додаток № 1 до комплексного договору №9/1257671 від 26.09.2017); в) умови надання, обслуговування та погашення кредиту (Додаток № 2 до комплексного договору №9/1257671 від 26.09.2017). Позивачем не доведено належими письмовими доказами факт ненадання Банком йому як споживачу послуг інформації про фінансову послугу, яку ОСОБА_1 отримав. Таким чином, зважаючи на недоведеність Позивачем факту порушення АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК»порядку надання споживачеві інформації про фінансову послугу при укладенні комплексного договору № 9/1257671 від 26.09.2017, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити (оскільки відсутні правові підстави для застосування до спірн правовідносин норм ЗУ«Про захист прав споживачів»). Більш того, спірні правовідносини виникли між сторонами 26.09.2017 з момеї підписання Комплексного договору № 9/1257671. 10.06.2017 року набрав чинності ЗУ «Про споживче кредитування» у перехідних положеннях якого (п. 3) чітко вказано, що цей Закон застосовується до відносин споживча с кредитування у частині, що не суперечить ЗУ «Про захист прав споживачів». Таким чином, виходячи з вимог п. 3 Перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування», саме даним Законом, починаючи з 10.06.2017 року, регулюються відносини споживчого кредитування. Отже, спірні відносини між Позивачем та Відповідачем щодо укладення Договору регулюються саме ЗУ «Про споживче кредитування», а не ЗУ «Про захист прав споживача».

Крім того, з аналізу Договору вбачається, що в п. 1.3.2. сторони погодили сплату позичальником за користування кредитом: комісійну винагороду за обслуговував кредитної заборгованості (надалі комісія) щомісячно в розмірі 2,30% у місяць від суми кредиту, зазначеної в п.1.1. Договору. Обслуговування кредитної заборгованості включає моніторинг заборгованості, під яким розуміється електронне інформування (нагадувс про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації їй стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформував позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування позичальні (як усне, так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платі - тощо.

Таким чином, при детальному вивченні складових послуг, за які банком справляєть. комісія, вбачається, що зазначений перелік (об`єм) послуг є значно ширшим, ніж прос надання інформації щодо кредиту. Тим паче, зазначене в п. 1.3.2. Договору інформував здійснюється Банком самостійно на основі розробленого програмного забезпечення, а не відповідь на запит клієнта не частіше 1 разу на місяць - як то визначено ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування», як умову безоплатності послуги.

При цьому, сторони погодили у п. 1.3.2. Договору відкритий перелік (об`єм) послуг, надання яких на користь банку сплачується комісія. Саме з метою економії часу сторін та здійснення постійного укладення додаткових договорів до Комплексного договору № 9/1257671 від 26.09.2017 про оплату кожної окремої послуги, яка буде необхідна клієнт) процесі користування кредитними коштами і погашення заборгованості - сторини встановили фіксовану плату (щомісячну комісію), яка визначається у процентному відношенні до суми кредиту. А сам перелік послуг, які можуть бути надані банком позичальнику наведено в паспорті споживчого кредиту; сторони не обмежили перелік таких послуг клієнту, зазначивши в пункті 1.3.2. «...тощо».

До вищезгаданих послуг можуть входити послуги з відкриття рахунків, розрахунково- касового обслуговування, операції обміну валюти для погашення заборгованості, надання консультацій в режимі 24/7, відповідей на письмові звернення клієнта щодо Договору та інше.

Так, відповідно до ст. 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Отже, така форма витрат, як плата за обслуговування кредиту існує, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Національний банк України своїми листами від 16.06.2007 р. № 40-117/2093-6134, від 16.07.2007 р. № 40-110/2429-7199 неодноразово підтверджував правомірність запровадження банками комісії та включення її до переліку супутніх послуг, які можуть бути надані споживачеві при наданні банком споживчого кредиту: «...до переліку супутніх послуг, які можуть бути надані споживачеві при наданні банком споживчого кредиту, зокрема, можуть відноситися: відкриття поточного/карткового рахунку, здійснення розрахунково- касового обслуговування, забезпечення обслуговування кредитної заборгованості, що, наприклад, пов`язано з бажанням позичальника отримувати виписки за кредитним/картковим рахунком, здійснення валютно-обмінних операцій, надання консультаційних, у тому числі юридичних, послуг тощо».

Отже, чинним законодавством України надано право банку отримувати плату за обслуговування кредиту, оскільки воно прямо передбачено ЗУ «Про споживче кредитування», а тому відсутні підстави для визнання Договору в тій частині недійсним.

Крім того, ЗУ «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише у тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають зобов`язальні правовідносини.

Не може бути прийнято судом до уваги твердження Позивача про відсутність можливості ознайомитись з умовами кредитного договору, оскільки дане твердження нічим не доведено.

Оспорюваний договір вчинений у письмовій формі, як це передбачено ч. 1 ст. 1055 ЦК України. Даний договір був підписаний Позивачем і він жодних зауважень не висловив, що свідчить про його згоду з умовами договору.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір підписаний сторонами, які досягли згоди усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; Позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови; Відповідач надав позивачу документи, які передувати укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо комісійної винагороди, сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки у додатку до Договору «Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (в т.ч. Графік платежів по кредиту, ануїтет)», які підписані позивачем.

Більш того, підписанням Договору Позивач засвідчив, що:

А) він у письмовій формі у повному обсязі отримав від банку інформацію, визначену ЗУ«Про споживче кредитування» та/або іншими нормативно-правовими актами, що регулюють це питання (п.2.3. Договору);

Б) умови Договору йому зрозумілі ( п. 6.1. Договору).

Згідно з п. 7 Постанови Пленуму ВСУ«Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.

Так, в при розгляді аналогічної справи ВС в постанові від 18.11.2020 по справі № 464/3214/16-ц, зазначив наступне: «...суди встановили, що оспорюваний кредитний договір підписаний позивачем, що свідчить про його згоду з усіма його істотними умовами, і тривалий час ніш виконувався без будь-яких заперечень щодо його умов, договір містить повну інформацію щодо умов кредитування: про строк кредитування, процентну ставку за користування кредитом, у тому числі реальну проценту ставку та абсолютне значення здорожчання кредиту, строки сплати платежів, мету, для реалізації якої споживчий кредит може бути витрачений, а також права та обов`язки сторін, порядок розрахунків, відповідальність за порушення зобов`язань. ...у цілому, оскільки банку письмовій формі надав позичальнику у повному обсязі всю необхідну інформацію, передбачену частинами другою, четвертою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Правилами № 168, сторони узгодили всі істотні умови договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільніш і відповідало їхній внутрішній волі».

Таким чином, з врахуванням вище зазначеної судової практики та на основі детального вивчення матеріалів справи слід зазначити, що оспорюваний Позивачем п. 1.3.2 Договору, повністю відповідає вимогам законодавства, а отже відсутні підстави для визнання його суд нікчемним та застосування наслідків нікчемності правочину, про які просить Позивач.

Подання ОСОБА_1 позову по даній справі спрямовано виключно на уникнення зобов`язань із сплати комісії на користь кредитора за обслуговування кредитної заборгованості та пов`язане із поданням АТ«КРЕДІ АГРІКОЛБ БАНК» позову до суду по справі № 544/600/21 про стягнення суми боргу із позичальника.

Верховним Судом у постанові від 05.09.2019 по справі № 638/2304/17 чітко зазначено: «Ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів, а з метою ухилення від виконання зобов`язань, є неприпустимим».

Варто зазначити, що ОСОБА_1 тільки після подання АТ«КРЕДІ АГРІКОЛБ БАНК» позову про стягнення суми боргу за Комплексним договором № 9/1257671 від 26.09.2017, клієнт вирішив, що умови п.1.3.2. договору щодо зобов`язання сплати комісійної винагороди на користь Банку є несправедливими та підлягають визнанню недійсними.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Більш того, дії Позивача, який за власною волею звернувся до Банку для отримання кредиту, підписав кредитний договір із зазначенням розміру комісійної плати, погодився із умовою договору щодо сплати комісії, здійснював платежі за цим договором в узгодженому розмірі, а згодом подав даний позов - свідчить про суперечність його попередній поведінці і є недобросовісним.

Позивач зазначає про набуття Відповідачем його коштів без правових підстав, просить суд зобов`язати Банк повернути 52927,60 гривень шляхом зарахування в рахунок погашення заборгованості за кредитом.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Отже, зважаючи на не розповсюдження ЗУ «Про захист прав споживачів» на спірні правовідносини сторін, і правомірність п. 1.3.2. Комплексним договором № 9/1257671 від 26.09.2017, набуття Банком коштів (добровільно сплачених клієнтом на виконання умов правочину) є цілком правомірним - відсутні правові підстави для застосовування норм ст. 1212 ЦК України та повернення ОСОБА_1 як набутих без достатньої правової підстави.

Представник позивача Лагутін В.Л. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з підстав викладених у відзиві.

Перевіривши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Статтями 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд, вислухавши представника позивача, вивчивши позов, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження та підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Суд встановив, що 26.09.2017 між Публічним акціонерним товариством «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», ПАТ «Страхова компанія «Уніка Життя» та ОСОБА_1 було укладено комплексний договір № 9/1257671 (а.с. 30).

Згідно п. 1.1 комплексного договору позивачу був наданий кредит в сумі 104 600,00 грн., строком на 60 місяців з 26.09.2017 р. по 25.09.2022 р. (включно) зі сплатою 11 % річних та комісійну винагороду за обслуговування заборгованості в розмірі 2.30 % в місяць від суми кредиту.

Відповідно п. 2.1 комплексного договору з метою обслуговування кредиту Банк відкриває Позичальнику єдиний рахунок для погашення кредитної заборгованості № НОМЕР_1 в Банку (надалі - Рахунок погашення заборгованості).

Підписанням Договору Позичальник підтверджує, що він у письмовій формі у повному обсязі отримав від Банку інформацію, визначену Законом України «Про споживче кредитування» та/або іншими нормативно-правовими актами, що регулюють це питанн, пункт 2.3 (а.с. 30).

Згідно п. 2.2. позичальник зобов`язаний сплачувати проценти та комісію у валюті кредиту, відповідно до розрахунків Банку, щомісяця, в День повернення кредиту одночасно з погашенням заборгованості за кредитом (частиною кредиту) на Рахунок погашення заборгованості. Сплачена сума платежу перераховується на позичковий рахунок та на рахунки нарахування процентів і комісії в День повернення кредиту. У випадку, якщо зазначений День повернення кредиту є неробочим, Позичальник зобов`язаний сплатити суму нарахованих процентів та платіж за кредитом у попередній робочий день.

У пункті 2.2.1. договору зазначено, що позичальник погоджується з тим, що в разі внесення ним суми платежу, що на 10 % (десять відсотків) або більше перевищує суму чергового платежу по кредиту, процентах та коміс.ї згідно Графіка платежів по кредиту, відбувається дострокове часткове повернення кредиту та змінюється Графік платежів по кредиту шляхом зменшення останнього платежу або кількості платежів. При цьому День повернення кредиту та розмір щомісячного платежу по кредиту та процентах залишаються незмінними. Дострокове часткове погашення відбувається після зарахування коштів на Рахунок погашення заборгованості, та перерахування банком в День повернення кредиту на відповідні рахунки необхідних сум згідно п. 2.2. Договору. Сума перевищення зараховується на погашення заборгованості за кредитом. За бажанням Позичальника, після здійснення дострокового часткового повернення кредиту, Графік платежів по кредиту може бути змінено в частині зменшення розміру щомісячних платежів шляхом укладення між Банком та Позичальником договору про внесення змін та доповнень до Договору. При цьому: в день внесення суми платежу, що на 10 % (десять відсотків) або більше перевищує суму чергового платежу по кредиту, процентах та комісії згідно Графіка платежів по кредиту, здійснюється донарахування процентів по кредиту з дня останнього нарахування процентів (з його урахуванням) до дня внесення платежу (не враховуючи цей день), сума платежу зараховується на Рахунок погашення заборгованості, та в цей же день перераховується на відповідні рахунки в черговості, визначеній Правилами; - сума перевищення зараховується на погашення кредиту; якщо дострокове часткове повернення кредиту відбувається в день, що не є днем повернення кредиту, в Графіку платежів по кредиту змінюється День повернення кредиту без зміни загального строку кредитування. При достроковому повному поверненні кредиту, дострокове погашення здійснюється 8 день внесення платежу.

Підписанням договору Позичальник підтверджує, що він у письмовій формі у повному обсязі отримав від Банку інформацію, визначену Законом України «Про споживче кредитування» та/або іншими нормативно-правовими актами, що регулюють це питання.

Згідно п. 2.4 Позичальник відповідає за виконання своїх зобов`язань за Договором усім своїм майном та коштами, на які може бути звернено стягнення у порядку встановленому чинним законодавством України.

Відповідно п. 2.6. Договір є обов`язковим для виконання і укладений на користь кожної із Сторін Договору та їх правонаступників (спадкоємців) і цесіонаріїв, але Позичальник не має права будь-яким чином відступати та/або передавати свої права, вигоди та зобов`язання за Договором ані повністю, ані частково, без письмової згоди Банку.

В разі порушення Позичальником зобов`язань за Договором щодо погашення кредитної заборгованості та/або сплати процентів за користування кредитом, неустойки (штраф, пеня), комісійних винагород (в тому числі обов`язку здійснити дострокове виконання зобов`язань у випадках, передбачених Договором) та/або у разі виникнення будь якої заборгованості Позичальниками за іншими договорами укладеними з Банком, Позичальник, на підставі Цивільного кодексу України, статті 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», надає Банку право (але не зобов`язання), шляхом договірного списання з будь-яких рахунків Позичальника, що відкриті у Банку, отримати суму, необхідну для повного виконання зобов`язання, включаючи кредит, проценти, неустойку, відшкодування збитків, комісійну винагороду за Договором, витрати щодо здійснення забезпеченої заставою вимоги та будь-яку іншу заборгованість за договорами укладеним з Банком. Право на договірне списання, у разі порушення Позичальником зобов`язань за Договором та будь якими іншими договорами, вважається таким, що перейшло до Банку, в день, наступний за днем, коли зобов`язання за Договором та/або іншими договорами мало бути виконано відповідно до умов Договору та/або договорами.

У разі прострочення строку сплати поточної заборгованості за кредитом, процентами, комісійною винагородою, згідно умов Договору, п. 3.1, на суму простроченого платежу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, але не більше ніж 15 % від суми простроченого платежу.

У разі порушення Позичальником без поважних причин, вимог п.п. 2.2.2. - 2.2.9. Правил, Позичальник зобов`язаний сплатити Банку штраф у розмірі 1 % від суми кредиту, визначеної в п.1.1. Договору, за кожний випадок порушення. У разі невиконання або неналежного виконання умов Договору та Правил, незаконне розголошення або використання банківської таємниці Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Позивачем на виконання умов комплексного договору № 9/1257671 від 26.09.2017 позивачем відповідачу було сплачено 52 927,60 грн. у рахунок обслуговування кредитної заборгованості (а.с. 11-25).

КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК, звернувся до суду з позовом про стягнення з позивача заборгованості за кредитним договором у сумі 83018 грн. 62 коп. (цивільна справа № 544/600/21). Проте врахувавши позовні вимоги позивача та висновок Апеляційного суду Полтавської області який висловиви свою позицію у відповідній ухвалі, позивач не ставить вимогу про стягнення сум за обслуговування кредитної заборгованості, тобто така послуга, як обслуговування кредитної заборгованості не входить до складу стягуваного кредиту, але ця послуга є складовою кредитного договору і за вказану послугу мною сплачувалися відповідні платежі позивачеві, вищевикладене дає підстави стверджувати, що грошові кошти які були ним сплачені у рахунок обслуговування кредитної заборгованості, є безпідставно набутими коштами(майном), що дає підстави позивачу ставити законні вимоги щодо повернення безпідставно набутих коштів позивачем, що умова договору про обов`язок споживача сплачувати щомісячно платежі, які не є послугою банку суперечить вимогам статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та є нікчемною.

Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 25.01.2022 позовні вимоги Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_1 про стягненння заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , мешканця АДРЕСА_1 , на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» (01024, м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4, код ЄДРПОУ 14361575, ІВАN НОМЕР_3 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» м. Київ, МФО 300614) заборгованість за комплексним договором № 9/1257671 від 25.09.2017 в сумі 68583 (шістдесят вісім тисяч п`ятсот вісімдесят три) гривні 82 копійки, яка складається із: суми строкової заборгованості по кредиту - 43862,49 грн, суми простроченої заборгованості по кредиту - 9770,86 грн, суми заборгованості по нарахованим відсоткам - 491,64 грн, суми заборгованості по простроченим відсоткам - 2459,38 грн, нараховані відсотки (при реструктуризації) 11999,45 грн, а також стягнути судові витрати в сумі 1875 (одну тисячу вісімсот сімдесят п`ять) гривень 30 коп., а всього стягнути 70459 (сімдесят тисяч чотириста п`ятдесят дев`ять) гривень 12 копійок.

Рішенням встановлено, що в частині вимог про стягнення з відповідача простроченої комісії в розмірі 12 029 грн вимоги позивача є необгрунтованими та не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до п. 1.3.1 та 1.3.2 Комплексного договору №9/1257671 від 26.09.2017 року за користування кредитом Позичальник сплачує процентну винагороду щомісячно в розмірі 11% річних (фіксована процентна ставка) починаючи з дня укладання кредиту до моменту повного погашення заборгованості за Договором, та комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,30% у місяць від суми кредиту зазначеної в п. 1.1 Договору. Згідно з Додатком № 1 до комплексного договору №9/1257671 від 26.09.2017 проценти за користування кредитом за період з 26.09.2017 по 25.09.2022 мали складати 31 855,43 грн.; комісія за обслуговування кредитної заборгованості за кредитом за вказаний період мала складати 144 348 грн. У розділі 4 "Інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача" зазначено наступні умови: процентна ставка, відсотків річних 11 %; тип процентної ставки фіксована; платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, обов`язкові для укладення договору: 2,30% від початкової суми кредиту, сплачуються щомісячно в гривні за обслуговування кредитної заборгованості (включає в себе моніторинг заборгованості, під яким розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, інформування клієнта про виникнення простроченої заборгованості, консультування клієнта, в т.ч. документальне, щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо; загальні витрати за кредитом, грн. 176203,43 грн., орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) 280803,43 грн., реальна річна процентна ставка, відсотків річних 61,32 %. Отже, за умовами кредитування: плата за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) кваліфікувалася кредитодавцем одночасно як процентний платіж і як платіж за додаткові та супутні послуги та підлягала щомісячній сплаті у фіксованому розмірі 2,30% від початкової суми кредиту; фактично стягнення цієї плати передбачалося за обслуговування кредитної заборгованості (включає в себе моніторинг заборгованості, під яким розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, інформування клієнта про виникнення простроченої заборгованості, консультування клієнта, в т.ч. документальне, щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо, при цьому, конкретний перелік таких послуг із обслуговування кредиту та вартість конкретних послуг договором не визначалися, до позичальника не доводилися; плата за обслуговування кредиту за період дії договору майже у п`ять разів перевищує суму належних з позичальника за цей період процентів за користування кредитом.

Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними. Тому банком незаконно отримані грошові кошти у сумі 52927 грн. 60 коп., у якості платежів за обслуговування кредитної заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Позивачу фактично було встановлено плату за надання інформації щодо мого кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», умова договору про обов`язкову щомісячну плату за обслуговування кредитної заборгованості суперечить положенням ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Таким чином, отримання відповідачем грошових коштів за обслуговування кредитної заборгованості у сумі 52927 грн. 60 коп. є незаконним, а тому позивач має право на проведення відповідного перерахунку заборгованості за договором, зарахування 52927 грн. 60 коп. у рахунок погашення заборгованості.

Відповідно до п. 1.3.2. кредитного договору під час користування кредитом банк надає Позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим договором та договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за надання яких встановлена плата відповідно до додатку № 1 як «Плата за обслуговування кредитної заборгованості», п. 7.2, відповідно якого позичальник змушений сплатити банку «Плату за обслуговування кредитної заборгованості» за весь період дії кредитного договору в розмірі 52910 грн. (а.с. 29). Згідно умов кредитного договору сторони дійшли згоди про те, що в додатку № 1, що є невід`ємною частиною договору, зрозуміло та доступно викладено: детальний розпис складових загальної вартості кредиту та реальної річної відсоткової ставки; графік платежів з поверненням кредиту, сплати процентів за його користування, сум комісійної винагороди та інших платежів за договором.

Отже, дані вимоги є такими, що не відповідають чинному законодавству України щодо споживчого кредитування та захисту прав споживачів, оскільки встановлюють щомісячну плату за «Плата за обслуговування кредитної заборгованості», тобто супутню послугу банку, яка за законом повинна надаватись безоплатно. А тому п. 1.3.2. кредитного договору та п. 7.2 відповідного додатку № 1 до кредитного договору в частині «Плата за обслуговування кредитної заборгованості» є несправедливими та підлягають визнанню недійсними.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» встановлений обов`язок кредитора, щодо неухильного дотримання вимоги Закону України «Про захист прав споживачів».

Статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Крім того, за змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо в супереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Отже, несправедливим є положення договору про споживчий кредит щодо встановлення плати за обслуговування кредиту.

Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як обслуговування кредитної заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку.

Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, то така операція як обслуговування кредитної заборгованості відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту - позичальнику.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

У пунктах 69-73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зазначено, що кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України). Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України).

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача.

За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (частина п`ята статті 216 ЦК України).

Факт обізнаності позивача про свій обов`язок сплачувати плату за обслуговування кредиту не спростовує протиправність відповідних положень кредитного договору та їх невідповідності вимогам частини 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Як вбачається з матеріалів справи позивачем на виконання умов комплексного договору № 9/1257671 від 26.09.2017 позивачем відповідачу було сплачено 52927,60 грн. у рахунок обслуговування кредитної заборгованості. Таким чином, судом встановлено, що позивач сплачував кошти за обслуговування кредитної заборгованості.

Судом встановлено, що на час подання позову зобов`язання Позивача щодо повернення кредиту та процентів в розумінні ст. 1054 ЦК України є ще повністю не виконані, а кредитні відносини тривають, а тому, як наслідок, слід зобов`язати відповідача здійснити перерахунок платежів, здійснених з часу укладення кредитного договору, зарахувавши вже сплачені позичальником кошти в розмірі 52927,60 грн, що були спрямовані на погашення плати за обслуговування кредитної заборгованості, у рахунок погашення основного боргу по Кредитному договору, що, на думку суду, буде повністю відповідати нормам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач звільнений від сплати судового збору.

Відтак, судовий збір на користь держави підлягає стягненню з відповідача у розмірі, визначеному станом на день звернення позивача до суду, окремо за кожну вимогу немайнового характеру у загальному розмірі 992,40 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підставні та підлягають до задоволення.

Керуючись ст. 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263 - 265, 351-355 ЦПК України, ст. 15, 16, 203, 207, 215, 1054 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про споживче кредитування», суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» про захист прав споживачів - задоволити.

Зобов`язати Акціонерне товариство «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» зарахувати в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 9/1257671, укладеного 26.09.2017 між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» 52 927 (п`ятдесят дві тисячі дев`ятсот двадцять сім) гривень 60 копійок, сплачених відповідачеві у рахунок обслуговування кредитної заборгованості.

Стягнути з Акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» на користь держави судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду по справі може бути оскаржено в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення складено 22.04.2022.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець с. Високе Пирятинської ОТГ Лубенського району Полтавської області, паспорт НОМЕР_4 , виданий Пирятинським РВ УМВС України в Полтавській області 16.10.1997, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Відповідач: Акціонерне товариство «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», адреса місця знаходження: м. Київ, вул. Пушкіна, 42/4, ЄДРПОУ 14361575.

Суддя Ю.О. Ощинська