Ухвала суду № 104074097, 26.04.2022, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

26 квітня 2022 рокум. ПолтаваСправа № 440/3632/22Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Ясиновський І.Г., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

29 березня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , у якій просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, щодо відмови ОСОБА_1 в нарахуванні та невиплаті компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити розрахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі Полтавського окружного адміністративного від 15.08.2019 у справі № 440/2348/19 за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.

Ухвалою суду від 04 квітня 2022 року позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску.

21 квітня 2021 року до суду надійшла заява позивача про поновлення строку звернення до суду за захистом своїх прав, відповідно до якої останній наполягав на поважності пропуску строку звернення до суду, оскільки, на його думку, предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, пов`язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави. У спорах, що виникають з органами ПФУ, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу ГУПФУ відповіді на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок. Отже, в цьому випадку початок перебігу строку звернення до адміністративного суду слід пов`язувати з датою отримання листа-відповіді, листа-роз`яснення від органу ПФУ на запит особи про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку.

Надаючи оцінку такому клопотанню, суд зазначає наступне.

Частинами першою та другою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізнається або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Частиною першою статті 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої цієї статті, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У поданій позовній заяві позивач просить зобов`язати пенсійний орган нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі Полтавського окружного адміністративного від 15.08.2019 у справі № 440/2348/19 за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії, відповідно до вимог Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21 лютого 2001 року.

При цьому, з даним позовом звернувся до суду лише 23 березня 2022 року (згідно відмітки поштового відділення на конверті.

Відповідно до позовної заяви позивач стверджує, що про порушення своїх прав щодо не нарахування та не виплати компенсації втрати частини доходів дізнався з листа ПФУ від 21.02.2022 № 2794-1986/К-02/8-1600/22, а не після отримання від ПФУ перерахованої згідно рішення суду пенсії, яку він отримав 17 травня 2021 року.

З таким твердженням позивача суд не погоджується та зазначає наступне.

Відповідно до статті 4 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Враховуючи, що ПФУ виплатило заборгованість по пенсії позивачу 17 травня 2021 року, виплата компенсації мала б здійснюватись у відповідний місяць.

Отримавши на виконання судових рішень суму коштів (пенсії) та не отримавши сум компенсації у відповідний місяць, позивач дізнався, або принаймні повинен був дізнатись (мав таку можливість за умови активної поведінки, зокрема, шляхом звернення із відповідним запитом) про порушення його прав.

Отже, звернувшись лише у березні 2022 року з позовом про захист прав, порушених ще у травні 2021 року, позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі №524/10396/15-а та від 22 листопада 2018 року у справі №607/10010/16-а.

Суд погоджується із твердженням позивача, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на їх забезпечення, зокрема у старості і це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Однак, суд звертає увагу позивача, що предметом спору у цій справі не є порушення його прав щодо призначення та/або перерахунку самої пенсії, а права щодо виплати компенсації за втрату частини доходів.

В той же час, правовідносини щодо виплати компенсації втрати частини доходів регулюються Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21 лютого 2001 року, у той час як правовідносини щодо нарахування та виплати пенсії регулюються зовсім іншим законодавством, зокрема Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та ін.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 04.10.2010 року у справі «Меньшакова проти України (заява № 377/02) зазначено, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (наприклад, рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ЕСПЛ 2002-ІІ).

Право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. У випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (рішення у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, п. 57, Series A, № 93). Європейський суд з прав людини підкреслює, що у сфері тлумачення національного законодавства, зокрема, процесуальних правил, що застосовуються у судовому провадженні, його роль обмежується перевіркою того, чи результати такого тлумачення національними органами влади, особливо судами, відповідають Конвенції (рішення у справі «Звольський та Звольська проти Чешської Республіки» (Zvolsky and Zvolska v. the Czech Republic), заява № 46129/99, п. 46, ЕСПЛ 2002-ІХ).

Крім того, у справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії" Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

У Справі "Пономарьов проти України" Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Також прецедентна практика Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Круз проти Польщі" виходить з того, що реалізуючі п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Відповідно до частини першої статті 123 КАСУ у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Жодних інших поважних причин, які об`єктивно не залежали від позивача та позбавляли його права на звернення за захистом до суду в межах шестимісячного строку позивачем не зазначено.

Позивач, після отримання від пенсійного органу ще 17.05.2021 року суму донарахованої пенсії в розмірі 24667,38 грн, як він сам зазначає в позові, не вчинив жодних активних дій, ні для з`ясування складових такої суми доплати, зокрема чи входить туди компенсації втрати частини доходів, ні для відновлення своїх прав, зокрема не звертався ні до пенсійного фонду ні до суду. Лише через 9 місяців, позивач звернувся до пенсійного органу із зверненням про нарахування та виплату частини доходів. Однак, позивачем не було зазначено жодних об`єктивних причин неможливості ним здійснення вказаних дій у строк визначений законодавством.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАСУ позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Згідно з пунктом 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З урахуванням викладеного, оскільки позивачем не надано до суду доказів поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, то наявні правові підстави, встановлені частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, для повернення позовної заяви позивачеві.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 248, 294, пунктом 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду за захистом своїх прав - залишити без задоволення, визнавши причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом - неповажними.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.

Копію ухвали направити особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до частини восьмої статті 169 КАСУ, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення цієї ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII.

СуддяІ.Г. Ясиновський