Рішення № 104073916, 26.04.2022, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3716/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бжассо Н.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, за результатом розгляду якого позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не призначення, не нарахування та невиплати пенсії за віком з « 08» серпня 2020 року ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити, нарахувати та виплатити пенсію за віком за минулий час ОСОБА_1 з « 08» серпня 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що має право на призначення пенсії з моменту первинного звернення, а саме з 08.08.2020 року. На переконання позивачки саме протиправні дії відповідача зумовили призначення їй пенсії з 03.12.2021 року, а не з 08.08.2020 року, на чому наполягає позивачка.

Ухвалою суду від 23.02.2022 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

13.04.2022 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив, в якому представник зазначає, що згідно бази даних підсистеми ІКІС ПФУ Звернення встановлено, що 10.07.2020 позивачем була подана анкета на автоматичне призначення пенсії. Після проведення аналізу наданих документів було встановлено, що страховий стаж позивача становить 25 років 6 місяців 27 днів. На підставі заяви від 03.12.2021 № 437 позивачу з 03.12.2021 призначено пенсію за віком, обчислену як непрацюючій особі при страховому стажі 29 років 4 місяці (враховано по 02.12.2019), середньомісячній заробітній платі 6552,23 грн., визначеній за період з 01.10.2009 року по 31.12.2019 року, та її розмір встановлено на рівні 2401,46 грн., де: основний розмір пенсії 1921,97 грн; підвищення згідно ч. 3 ст. 29 Закону 480,49 грн. З огляду на вищенаведене, призначити пенсію з дати досягнення пенсійного віку не має законних підстав.

Суд розглянув матеріали справи, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності та робить наступні висновки.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .

23.06.2020 року ОСОБА_1 , звернулась через електронний кабінет до ГУ ПФУ в Одеській області із анкетою застрахованої особи для зміни даних в Реєстрі застрахованих осіб про призначення пенсії з дат досягнення пенсійного віку після настання - 59 років 6 місяців (з « 08» серпня 2020 року) (а.с.19)

10.07.2020 року ГУ ПФУ в Одеській області за результатами опрацювання звернення позивачки надано відповідь в електронному кабінеті, в якій зазначено, що наявний страховий стаж (25р. 6м. 27д.) недостатній для призначення пенсії (мінімальний стаж - 27р.).

Відповідно до довідки ГУ ПФУ в Одеській області про наявний страховий стаж від 21.10.2020 року у ОСОБА_1 , наявний страховий стаж 25 років (а.с.27).

03.12.2021 року ОСОБА_1 , звернулась через електронний кабінет до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком (а.с.25).

На підставі заяви від 03.12.2021 року № 437 позивачці з 03.12.2021 року призначено пенсію за віком.

Надалі, 01.02.2022 року на звернення позивачки, ГУ ПФУ в Одеській області надано відповідь, в якій, зокрема, повідомлено, що згідно бази даних підсистеми ІКІС ПФУ «Звернення» встановлено, що 10.07.2020 позивачкою була подана анкета на автоматичне призначення пенсії. Після проведення аналізу наданих документів було встановлено, що страховий стаж становить 25 років б місяців 27 днів, про що залишено повідомлення, які можливо переглянути в особистому кабінеті у розділі «Мої повідомлення». На підставі заяви від 03.12.2021 № 437 позивачці з 03.12.2021 призначено пенсію за віком, обчислену як непрацюючій особі при страховому стажі 29 років 4 місяці (враховано по 02.12.2019), середньомісячній заробітній платі 6552,23 грн., визначеній за період з 01.10.2009 по 31.12.2019, та її розмір встановлено на рівні 2401,46 грн., де: основний розмір пенсії 1921,97 грн; підвищення згідно ч.3 ст.29 Закон 480,49 грн. Оскільки ОСОБА_1 , некоректно було подано заяву у 2020 році, призначити пенсію з дати досягнення пенсійного віку не має підстав (а.с.29-30).

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII, Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.08.2010 року № 2464-VI.

Відповідно до ст.7 Законом України «Про пенсійне забезпечення» звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України (ст.10 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).

Відповідно до ст.7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески (ст.1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Положеннями ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV).

Суд зазначає, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794 «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування», на виконання Указу Президента України від 04.05.1998 № 401 (401/98) «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов`язкового державного пенсійного страхування» Кабінет Міністрів України постановив Пенсійному фонду разом із Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством фінансів України та Державної податковою адміністрацією забезпечити з 01.10.1998 впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794 «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування», установити, що починаючи з 01.07.2002 обчислення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (1788-12) здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними систем персоніфікованого обліку.

Відповідно до ст.44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Пунктом 1 ч.1 ст.45 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок № 22-1).

Положеннями п.1.7 Порядку № 22-1 визначено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.

Відповідно до пункту 4.1. Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Суд зазначає, що позивачка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 . 08.08.2020 року ОСОБА_1 , виповнилось 59 років і 6 місяців.

Відповідно до положень ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Тобто, у ОСОБА_1 , з 08.08.2020 року при досягнені віку 59 років 6 місяців наявності страхового стажу не менше 27 років виникло право на призначення пенсії за віком.

Як встановлено судом, вперше позивачка звернулась до ГУ ПФУ в Одеській області із анкетою застрахованої особи для зміни даних в Реєстрі застрахованих осіб про призначення пенсії з дат досягнення пенсійного віку після настання - 59 років 6 місяців (з «08» серпня 2020 року) 23.06.2020 року. Проте, відповідачем 10.07.2020 року надано відповідь, в якій зазначено, що наявний страховий стаж (25р. 6м. 27д.) недостатній для призначення пенсії (мінімальний стаж - 27р.).

Надалі, 03.12.2021 року ОСОБА_1 , звернулась через електронний кабінет до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком (а.с.25).

На підставі заяви від 03.12.2021 № 437 позивачці з 03.12.2021 призначено пенсію за віком при страховому стажі 29 років 4 місяці.

При цьому, як зазначено відповідачем у відповіді від 01.02.2022 року страховий стаж 29 років 4 місяці відповідачем враховано по 02.12.2019 року.

Отже, відповідач, на дату звернення позивачки 23.06.2020 року за призначенням пенсії з 08.08.2020 року обраховуючи страховий стаж 25 років 6 місяців 27 днів.

Проте, вже на дату звернення позивачки 03.12.2021 року за призначенням пенсії з 08.08.2020 року обрахований відповідачем страховий стаж позивачки склав 29 років 4 місяці, який відповідачем враховано по 02.12.2019 року.

Тобто, з аналізу вищезазначеного вбачається, що станом на 02.12.2019 року страховий стаж позивачки склав 29 років 4 місяці, а тому звертаючись до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком з 08.08.2020 року позивач мала необхідний страховий стаж та передбачений ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» вік.

Будь-яких належних та обґрунтованих доказів на спростування зазначеного відповідачем до суду не надано.

З урахуванням зазначеного суд вважає, що пенсія за віком мала бути призначена ОСОБА_1 , саме з 08.08.2020 року, що свідчить про протиправність дій відповідача та наявність підстав для задоволення позову.

Щодо посилань відповідача на факт пропуску позивачем строку для звернення до суду із вказаним позовом, суд зазначає наступне.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 року у справі № 240/12017/19 зазначила, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

Суд зазначає, що позивачка звернулася до суду 17.02.2022 року із позовом до ГУ ПФУ в Одеській області з підстав протиправності відмови у призначенні пенсії, про яку дізналась 03.12.2021 року, тобто з моменту призначення пенсії. Позивач, звернулась до ГУ ПФУ в Одеській області про відновлення її прав, проте 01.02.2022 року відповідачем відмовлено у задоволенні заяви позивачки. Отримавши вказану відмову, позивач, без зволікань, звернулась до суду, з дотриманням строків, визначених ст. 122 КАС України.

Таким чином, суд вважає безпідставними та помилковими доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду із вказаним позовом.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Приписами ч. 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що у відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено про те, що заявлена сума витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн. є неспівмірною із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже, адвокат був обізнаним про позицію позивача; нормативноправове регулювання спірних правовідносин не змінювалося), не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Відповідно до ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України представник позивача надає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, просить включити до розрахунку судових витрат та стягнути з Відповідача вказану суму витрат для проведення розрахунку з адвокатом за умовами укладеного договору.

З огляду на Детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги по адміністративній справі про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання відповідача суб`єкта владних повноважень вчинити дії, адвокатом надано наступні послуги:

- консультації, роз`яснення адміністративного, пенсійного, процесуального законодавства щодо порядку звернення до суду, щодо порядку та послідовності розгляду позовної заяви, щодо надання доказів по адміністративній справі: кількість витраченого часу 4 год; вартість години 500грн; загальна вартість 2000,00 грн;

- підготовка позовної заяви про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень вчинити дії, подання позову до суду: кількість витраченого часу 6 год; вартість години 500грн; загальна вартість 3000,00 грн;

Разом 5000,00грн.

Згідно умов договору про надання правової допомоги та складеного за ним акту, оплата буде проведена після прийняття рішення про задоволення позовних вимог та виплати позивачу витрат на правничу допомогу, зважаючи на п.18 постанови Верховного суду України від 02 жовтня 2019 року в справі № 815/1479/18.

З урахуванням зазначеного та врахування співмірності зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) суд дійшов висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу, що має бути стягнута з відповідача на користь позивача згідно з умовами договору про подання професійної правничої допомоги та доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат складає 2500,00 грн.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Суд встановив, що за звернення до суду із вказаним позовом позивач сплатив 992,40 грн. судового збору, що підлягають стягненню на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 139, 243, 245, 246, 257-262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83 м. Одеса, 65012) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не призначення, не нарахування та невиплати пенсії за віком з 08 серпня 2020 року ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком 08 серпня 2020 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок).

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн. (дві тисячі п`ятсот гривень).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Згідно з ч.1 ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ: 20987385).

Повний текст рішення складений та підписаний судом 26 квітня 2022 року.

СуддяН.В. Бжассо