Рішення № 104073909, 26.04.2022, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/25923/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко O.A., розглядаючи за правилами спрощеного позовного в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Подільської міської ради Подільського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 14 грудня 2021 року надійшов позов ОСОБА_1 до Подільської міської ради Подільського району Одеської області, в якому позивач просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Подільської міської ради Подільського району Одеської області щодо не розгляду клопотання ОСОБА_1 від 27.09.2021 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки орієнтовною площею 2 га. для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, с. Ліпецьке на території Подільської міської ради Подільського району Одеської області;

2. Зобов`язати Подільську міську раду Подільського району Одеської області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 27.09.2021 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки орієнтовною площею 2 га. у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України за рахунок сформованих земельних ділянок комунальної власності Подільської міської ради Подільського району Одеської області, кадастровий номер: 5122984200:01:002:0567 - 40.6659 га., або земельних ділянок кадастровий номер 5122984200:01:002:0763 - 20.9804 га., чи земельної ділянки кадастровий номер 5122984200:01:002:0789 - 13,7304 га., за межами с. Ліпецьке, Подільського району Одеської області та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків, які будуть надані судом.

Ухвалою від 21 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали, роз`яснено, що виявлені недоліки повинні бути усунені, шляхом надання до суду засвідчених копій додатків до позовної заяви.

06 січня 2022 року ухвалою прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , відкрито провадження у даній адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 27.09.2021 позивач подав до Подільської міської ради Подільського району Одеської області клопотання про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки орієнтовною площею 2 га. у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України, за рахунок сформованих земельних ділянок комунальної власності Подільської міської ради Подільського району Одеської області, кадастровий номер: 5122984200:01:002:0567 40.6659 га. або земельних ділянок кадастровий номер - 2122984200:01:002:0763 - 20.9804 га., чи земельної ділянки кадастровий номер 5122984200:01:002:0789 - 13.7304 га., за межами с. Ліпецьке, Подільського району Одеської області. Вказано, що листом від 01.12.2021 року № 1267/1358 виконавчий комітет Подільської міської ради Подільського району Одеської області повідомив, що клопотання від 27.09.2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність для ведення особистого господарства включено до проекту рішення «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га. у власність для ведення особистого селянського господарства не був підтриманий депутатами Подільської міської ради Подільського району Одеської області» та винесено на розгляд сесії 17.11.2021 року, зазначений проект на сесії Подільської міської ради Подільського району Одеської області І скликання 17.11.2021 року, не був підтриманий депутатами Подільської міської ради. Вказаний лист свідчать про те, що Подільська міська рада отримала вказане клопотання позивача не розглянула його та не прийняла рішення про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки орієнтовною площею 2 га. у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України, або про відмову.

25.01.2022 до суду від відповідача за вх. №5332/21 надійшов відзив на позов, в якому зазначає, що позовні вимоги позивача відповідач не визнає у повному обсязі. Вказує, що враховуючи те, що позивач не є власником, заставодержателем чи користувачем зазначених у клопотанні земельних ділянок, тобто не є суб`єктом звернення щодо поділу та об`єднання земельної ділянки у відповідності до приписів чинного законодавства, відтак у Подільської міської ради не виникає будь-якого обов`язку приймати рішення щодо такого поділу та об`єднання земельної ділянки.

Враховуючи викладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

27.09.2021 позивач подав до Подільської міської ради Подільського району Одеської області клопотання про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки орієнтовною площею 2 га. у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України, за рахунок сформованих земельних ділянок комунальної власності Подільської міської ради Подільського району Одеської області, кадастровий номер: 5122984200:01:002:0567 40.6659 га. або земельних ділянок кадастровий номер - 2122984200:01:002:0763 - 20.9804 га., чи земельної ділянки кадастровий номер 5122984200:01:002:0789 - 13.7304 га., за межами с. Ліпецьке, Подільського району Одеської області.

До вказаного клопотання позивачем додано: копію паспорту, УБД та ІПН; графічні матеріали із офіційної кадастрової карти Держгеокадастру вказаних у заяві земельних ділянок.

Листом від 01.12.2021 № 1267/1358інф, наданим у відповідь на запит позивача від 29.11.2021, виконавчий комітет Подільської міської ради повідомив позивача, що клопотання від 27.09.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність для ведення особистого господарства включено до проекту рішення «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га. у власність для ведення особистого селянського господарства» та винесено на розгляд сесії 17.11.2021, зазначений проект на сесії Подільської міської ради Подільського району Одеської області І скликання 17.11.2021 року, не був підтриманий депутатами Подільської міської ради. Також проінформовано, що зазначене питання буде повторно розглянуте на черговій сесії Подільської міської ради Подільського району Одеської області.

Позивач вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо неприйняття рішення при розгляді клопотання ОСОБА_1 , звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Частинами 2, 5 ст.22 Земельного кодексу України передбачено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.130 Земельного кодексу України набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть: а) громадяни України; б) юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава, та/або територіальні громади; в) територіальні громади; г) держава.

Пунктом «б» ч.1 ст.81 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до пп. «б» ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами регулюється положеннями статті 118 ЗК України та передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивованої відмови у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення.

Частинами першою та другою статті 79-1 ЗК України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Відповідно до частини п`ятої статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно із частинами шостою, сьомою статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта.

Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Так, згідно із частиною першою статті 25 Закону України «Про змлеустрій» документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, до видів якої належить технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (пункт й частини другої статті 25).

Зміст наведених норм права свідчить про те, що поділ та об`єднання земельних ділянок за свою суттю фактично є формуванням нової чи нових земельних ділянок, що передбачає певну процедуру щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, його погодження та затвердження в порядку, встановленому ЗК України, який визначає вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у справі № 0640/4182/18 від 07.04.2021.

Відповідно до пп.1 п.а) ч.1 ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів.

Згідно з ч.ч.1, 2 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.

Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць (ч.5 ст.46 Закону України «Про місцеве самоврядування»).

Сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради (ч.12 ст.46 Закону України «Про місцеве самоврядування»).

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у її наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.02.2022 по справі № 802/1568/17-а.

Суд зазначає, що відповідачем до суду не надано доказів прийняття рішення за результатами розгляду клопотання позивача від 27.09.2021 про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, чи про відмову у наданні такого дозволу.

Отже за встановлених судом обставин, у встановлений ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України строк Подільською міською радою Подільського району Одеської області безпідставно не прийнято рішення щодо вирішення клопотання позивача.

Відсутність рішення відповідача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи про відмову у його наданні свідчить про те, що клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою відповідачем по суті не розглядалось та свідчить про наявність протиправної бездіяльності уповноваженого органу, яка полягає у не розгляді вказаного клопотання позивача.

Відтак, вимога позивача щодо визнання протиправною бездіяльність Подільської міської ради Подільського району Одеської області щодо не розгляду клопотання ОСОБА_1 від 27.09.2021 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки орієнтовною площею 2 га. для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, с. Ліпецьке на території Подільської міської ради Подільського району Одеської області, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

При цьому, щодо вимоги позивача про зобов`язання Подільського району Одеської області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 27.09.2021 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки орієнтовною площею 2 га. у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України за рахунок сформованих земельних ділянок комунальної власності Подільської міської ради Подільського району Одеської області, кадастровий номер: 5122984200:01:002:0567 - 40.6659 га., або земельних ділянок кадастровий номер 5122984200:01:002:0763 - 20.9804 га., чи земельної ділянки кадастровий номер 5122984200:01:002:0789 - 13,7304 га., за межами с. Ліпецьке, Подільського району Одеської області та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків, які будуть надані судом, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, діяльність органів державної влади регулюють закони та підзаконні акти, які дають суб`єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють лише межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.

Як вже зазначалось судом, позивач звернувся до відповідача з відповідним клопотанням, за наслідками розгляду якої суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, натомість, останній протиправно такого рішення не прийняв.

При цьому, відсутність належним чином оформленого рішення відповідача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою або про відмову у його наданні у формі наказу, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

Як вбачається зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо виконання дискреційних повноважень адміністративними органами від 11 березня 1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.

Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Таким чином, суди не вправі підміняти собою державні органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством. Зазначення судом конкретних дій відповідача під час розгляду заяви, є виходом за межі повноважень суду, наданих чинним законодавством при постановленні судових рішень.

Суд може прийняти рішення про зобов`язання органу владних повноважень прийняти певне рішення, в разі, якщо можливість прийняття єдиного альтернативного рішення виключена судом.

Зі змісту вищенаведених судом норм Земельного кодексу України вбачається, що відповідач, наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. А суди не мають право втручатися в дискреційні функції органів владних повноважень.

Наведеними положеннями чинного законодавства чітко визначені, як підстави, порядок, строки, процедура надання відповідачем дозволу зацікавленим громадянам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, так і чітко визначені для відповідача порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні такого дозволу, а так само і форма прийняття відповідних рішень.

За таких обставин та враховуючи, що відповідачем не було прийнято рішення за результатами розгляду клопотання позивача, суд дійшов висновку, що і похідна вимога позивача є такою, що підлягає задоволенню з урахуванням вимог ч.2 ст.9 КАС України шляхом зобов`язання Подільської міської ради Подільського району Одеської області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 27.09.2021 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки орієнтовною площею 2 га. у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України за рахунок сформованої земельної ділянки комунальної власності Подільської міської ради Подільського району Одеської області кадастровий номер: 5122984200:01:002:0567 - 40.6659 га., або земельної ділянки кадастровий номер 5122984200:01:002:0763 - 20.9804 га., чи земельної ділянки кадастровий номер 5122984200:01:002:0789 - 13,7304 га., за межами с. Ліпецьке, Подільського району Одеської області, та прийняти рішення по даному клопотанню з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, суд вважає за доцільне позов ОСОБА_1 задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, позивачем до позовної заяви додано заяву про стягнення 3000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань фінансового управління Подільської міської ради Подільського району Одеської області.

У відповідності до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

Суд зазначає, що на підтвердження наявності витрат на правничу допомогу позивачем до суду надано:

1) договір про подання професійної правничої допомоги від 25.09.2021, укладений позивачем з адвокатом Опальком Олегом Миколайовичем з додатком №1;

2) копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;

3) акт виконаних робіт від 15.12.2021, відповідно до якого позивачу надано такі послуги:

- підготував клопотання до Подільської міської ради 25.09.2021 (30 хв) - 500 грн;

- підготував запит на публічну інформацію до Подільської міської ради 29.11.2021 (30 хв) - 500 грн;

- зібрав докази до позову, вивчив судову практику за позовами до Подільської МР, підготував позов 14.12.2021 (1 год) - 1500 грн;

- надав консультацію замовнику, підготував акт виконаних робіт і заяву на відшкодування судових витрат, підготовка відповіді на відзив 15.12.2021 (1 год) - 500 грн;

- всього 3000 грн.

У акті також зазначено, що відповідно до п. 4.3. договору про подання правничої допомоги сторони домовилися, що оплата правової допомоги буде здійснена в повному обсязі після отримання рішення суду яке набере законної сили.

Суд, дослідивши матеріали справи та акт виконаних робіт дійшов висновку про необґрунтованість витрат на такі послуги, надані 25.09.2021, як складання клопотання до Подільської міської ради, оскільки така послуга надана позивачу не з метою захисту порушених прав позивача у суді, а з метою реалізації його права на приватизацію земельної ділянки комунальної власності..

Окрім цього, суд вважає необґрунтованими витрати на такі послуги адвоката, як написання відповіді на відзив, оскільки станом на дату складання акту від 15.12.2021 така послуга адвокатом надана не була та до суду відповіді на відзив не надано.

Також суд враховує клопотання відповідача про відмову у стягненні судових витрат.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55).

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року по справі № 810/2760/17.

Суд, враховуючи вищевикладене, предмет спору, який містить один епізод спірних правовідносин та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, справа не містить великої кількості доказів та значного обсягу складених процесуальних документів, доходить висновку про обґрунтованість витрат позивача на професійну правничу допомогу у сумі 1000,00 грн та про доцільність їх стягнення з відповідача.

При цьому, щодо вимог позивача стягнути такі витрат за рахунок бюджетних асигнувань Фінансового управління Подільської міської ради Подільського району Одеської області, суд вважає їх безпідставними, оскільки Фінансове управління Подільської міської ради Подільського району Одеської області, яке є юридичною особою та окремим суб`єктом владних повноважень, не є учасником даної справи, позовні вимоги до нього не заявлялись та судом не задовольнялись.

Керуючись ст.ст.7, 9, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Подільської міської ради Подільського району Одеської області щодо не розгляду клопотання ОСОБА_1 від 27.09.2021 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки орієнтовною площею 2 га. для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, с. Ліпецьке на території Подільської міської ради Подільського району Одеської області.

Зобов`язати Подільську міську раду Подільського району Одеської області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 27.09.2021 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки орієнтовною площею 2 га. у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України за рахунок сформованої земельної ділянки комунальної власності Подільської міської ради Подільського району Одеської області кадастровий номер: 5122984200:01:002:0567 - 40.6659 га., або земельної ділянки кадастровий номер 5122984200:01:002:0763 - 20.9804 га., чи земельної ділянки кадастровий номер 5122984200:01:002:0789 - 13,7304 га., за межами с. Ліпецьке, Подільського району Одеської області, та прийняти рішення по даному клопотанню з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Стягнути з Подільської міської ради Подільського району Одеської області за рахунок бюджетних асигнувань Подільської міської ради Подільського району Одеської області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ).

Відповідач - Подільська міська рада Подільського району Одеської області (просп. Шевченка, 2, м. Подільськ, Одеська обл., 66300, код ЄДРПОУ 33909986).

Суддя О.А. Вовченко