Рішення № 104073661, 25.04.2022, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3906/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Балтської міської ради Одеської області про визнання протиправною вимогу та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Балтської міської ради Одеської області, в якому позивач просить визнати протиправною вимогу відповідача до позивача про встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості з залученням сертифікованого спеціаліста, спеціаліста Балтської міської ради Одеської області та голови профільної депутатської комісії з земельних питань Балтської міської ради в листі від 30.12.2021 року вихідний №03448 як умову для включення до порядку денного сесії питання затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки цільове призначення якої змінюється із земель для будівництва індивідуальних гаражів у землі для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови гр. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язати відповідача включити до порядку денного найближчої сесії (після набрання рішенням суду законної сили) питання затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється із земель для будівництва індивідуальних гаражів у землі для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови гр. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 09.12.2021 року він звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється із земель для будівництва індивідуальних гаражів у землі для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови гр. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Однак відповідач листом №С-3448 від 30.12.2021 року відмовив у задоволенні зазначеної заяви.

Вважаючи такі дії щодо відмови викладені у листі від 30.12.2021 року №С-3448 протиправними позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

19.04.2022 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що відділ земельних відносин Балтської міської ради Одеської області підготував та включив до рекомендованого порядку денного пленарного засідання сесії Балтської міської ради Одеської області VIII скликання проект рішення «Про затвердження проектів землеустрою щодо передачі земельних ділянок у власність для будівництва індивідуальних гаражів мешканцям Балтської міської територіальної громади та зміни цільового призначення земельної ділянки», яким передбачалось в тому числі затвердження проекту землеустрою земельної ділянки наданої у власність ОСОБА_2 , площею 0,0103 га, кадастровий номер 5120610100:02:002:0412 зі зміною цільового призначення для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови за адресою: АДРЕСА_1 . Але на засіданні постійної депутатської комісії з із земельних відносин, містобудування, будівництва та екології Балтської міської ради Одеської області VHI скликання, згідно п. 15 Протоколу №16 від 21.12.2021, за підсумками розгляду питання про винесення на розгляд сесії затвердження проекту землеустрою земельної ділянки наданої у власність ОСОБА_1 , площею 0,0103 га, кадастровий номер 5120610100:02:002:0412 зі зміною цільового призначення для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови за адресою: АДРЕСА_1 , було вирішено не виносити його на розгляд сесії, а залишити на доопрацювання оскільки згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно площа земельної ділянки не відповідає (менша) площі розміщеного на ній нерухомого майна, яке побудоване та зареєстроване з порушенням вимог чинного законодавства, про що Балтська міськрада повідомляла відповідні контролюючі органи та вирішено запропонувати ОСОБА_1 встановити (відновити) межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) із залученням сертифікованого спеціаліста, спеціаліста Балтської міської ради Одеської області та голови профільної депутатської комісії із земельних відносин, містобудування, будівництва та екології Балтської міської ради Одеської області (за проголосувало 4 депутатів, проти 0). Про дане рішення та відповідну пропозицію депутатської комісії повідомлено ОСОБА_1 листом від 30.12.2021 № С-3448 на що, позивач жодним чином не відреагував, встановлення (відновлення) меж земельної ділянки не здійснив та не повідомив Балтську міськраду про свою позицію, у зв`язку із чим проект відповідного рішення на розгляд сесії Балтської міськради до теперішнього часу не виносився.

Ухвалою суду від 23.02.2022 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Дослідивши адміністративний позов, відзив відповідача, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

07.12.2021 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, наданої у власність, загальною площею 0,0103 на, кадастровий номер №5120610400:02:002:0412 цільове призначення якої змінюється із земель для будівництва індивідуальних гаражів у землі для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови гр. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 з відповідними додатками.

У відповідь на заяву позивача від 07.12.2021 року відповідачем надано лист №С-3448 від 30.12.2021 року, в якому зазначено, що під час розгляду заяви позивача на постійній комісії з земельних відносин, містобудування, будівництва таа екології Балтської міської ради Одеської області, у депутатів виникли сумніви щодо відповідності площі земельної ділянки під забудовою та площі нерухомого майна нежитлового приміщення. Тому для вирішення питання позивача по суті прохали його встановити (відновити) межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) з залученням сертифікованого спеціаліста, спеціаліста Балтської міської ради Одеської області та голови профільної депутатської комісії з земельних питань Балтської міської ради Одеської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (ст. 13 Конституції України).

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

Частиною 4 ст. 122 ЗК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою вказаної статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно частини 3 статті 78 ЗК України визначено, що земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно з ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Пунктом «б» ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно п. «г» ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Стаття 118 ЗК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Так, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (ч. 6 ст. 186 ЗК України).

Частиною 6 ст. 186-1 ЗК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Відповідно до ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування відповідно до Конституції України визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі Закон).

Згідно п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключною компетенцією сільських селищних, міських ради є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Положеннями ст. 12 Земельного кодексу України (далі ЗК України), визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить зокрема: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або про відмову в цьому, повинно оформлятися відповідним рішення ради прийнятим на її пленарному засіданні. Водночас. як вбачається з матеріалів адміністративної справи №420/3906/22, відповідачем відповідного рішення прийнято не було, а листом від 30.12.2021 року №С-3448 повідомлено позивача, що для прийняття рішення необхідно вчинити відповідні додаткові дії.

Суд зауважує, що відсутність належним чином оформленого рішення Балтської міської ради Одеської області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність чи відмову в цьому у формі рішення свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом, з огляду на що допустив бездіяльність.

За таких умов суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивача шляхом визнання протиправною бездіяльності Балтської міської ради Одеської області щодо неприйняття у встановлений законом спосіб та строк рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки наданої у власність.

Також для належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Балтську міську раду Одеської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.12.2021 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки цільове призначення якої змінюється із земель для будівництва індивідуальних гаражів у землі для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови гр. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та прийняти за результатами її розгляду у строк, встановлений законом, рішення відповідно до положень Земельного кодексу України.

Щодо вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача включити до порядку денного найближчої сесії (після набрання рішенням суду законної сили) питання затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється із земель для будівництва індивідуальних гаражів у землі для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови гр. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , суд зазначає наступне.

Так, зі змісту Рекомендації R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Такого правового висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 23 травня 2018 року у справі №825/602/17, яка в силу ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.

Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Таким чином суд не вправі підміняти собою державні органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством. Зазначення судом конкретних дій відповідача під час розгляду скарги, є виходом за межі повноважень суду, наданих чинним законодавством при постановленні судових рішень.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі №815/3799/17, від 21.08.2018 року у справі №810/3393/17.

Частиною 3 ст. 245 КАС України встановлено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акту суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги позивача в даній частині, задоволенню не підлягають.

Крім того, суд вважає, що достатнім захистом порушених прав та інтересів позивача є саме зобов`язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.12.2021 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки цільове призначення якої змінюється із земель для будівництва індивідуальних гаражів у землі для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови гр. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та прийняти за результатами її розгляду у строк, встановлений законом, рішення відповідно до положень Земельного кодексу України.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позову додано квитанцію №37145736 від 15.02.2022 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 992,40 грн. (а.с.13).

Таким чином з урахування часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд доходить висновку про необхідність стягнення судового збору у розмірі 992,40 грн. сплаченого позивачем з Балтської міської ради Одеської області.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 192-194, 205, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Балтської міської ради Одеської області задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльності Балтської міської ради Одеської області щодо неприйняття у встановлений законом спосіб та строк рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 07.12.2021 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки цільове призначення якої змінюється із земель для будівництва індивідуальних гаражів у землі для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови гр. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Балтську міську раду Одеської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.12.2021 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки цільове призначення якої змінюється із земель для будівництва індивідуальних гаражів у землі для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови гр. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та прийняти за результатами її розгляду у строк, встановлений законом, рішення відповідно до положень Земельного кодексу України.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Балтської міської ради Одеської області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 992,40 грн. сплачені за квитанцією №37145736 від 15.02.2022 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код ІПН НОМЕР_1 ).

Відповідач Балтська міська рада Одеської області (66101, Одеська область, м. Балта, вул. Любомирська, 193, код ЄДРПОУ 04056954).

СуддяІванов Е.А.