Рішення № 104065517, 20.04.2022, Бережанський районний суд Тернопільської області

Справа № 2-а/593/6/2022

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2022 р. Бережанський районний суд Тернопільської області в складі :

головуючого судді Музики Я.М.

при секретарі Лещук Л.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бережани справу за позовом ОСОБА_1 до державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серія ВМ №00003256 від 14 грудня 2021 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до відповідача державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії ВМ №00003256 від 14.12.2021 р. та стягнути з відповідача понесені нею судові витрати. В обгрунтування позову зазначила, що 14.12.2021 р. ст. державним інспектором відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті підрозділу УКРТРАНСБЕЗПЕКА Савченко В.О. винесено постанову, із якої вбачається, що 18.10.2021 р. о 11:23 год. вчинено адміністративне правопорушення: тип порушення - перевантаження строєних осей, зафіксовані порушення - загальної маси транспортного засобу на 12.7% (10.095 тон), навантаження на строєні осі транспортного засобу на 13.4% (7.718 тон). Інформація про транспортний засіб: Марка DAF, Модель CF 85.460, державний номер - НОМЕР_1 , номер шасі - НОМЕР_2 . Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , власником транспортного засобу є ОСОБА_1 . Винесеною постановою позивачку притягнуто до відповідальності за допущення руху транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: загальної маси транспортного засобу на 12.7 % (10.095 тон), навантаження на строєні осі транспортного засобу на 13.4 % (7.718 тон) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. згідно ч.2 ст.132-1 КУпАП. Позивачка зазначила, що відповідно до Договору оренди автомобіля від 05.12.2018 р. вона надала в оренду ТОВ «ТРАЄКТОРІЯ ТРАНС ЛОГІСТИК» належний їй на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 транспортний засіб (надалі - Договір оренди №1).

Користуючись правами орендаря, ТОВ «ТРАЄКТОРІЯ ТРАНС ЛОГІСТИК» передало в суборенду транспортний засіб ПП «Хорольська спілка перевізників», згідно Договору оренди (суборенди) транспортних засобів №01-ХСП/01-2021 від 04.01.2021 р.

За товарно-транспортною накладною №0000062114 від 18.10.2021р., яка була складена за результатом надання послуг з перевезення слідує, що 18.10.2021р. в м. Кременчук, вул. Ярмаркова, буд.15, Полтавська область було завантажено транспортний засіб вантажем, водій автомобіля - ОСОБА_2 , посвідчення водія серії НОМЕР_4 , пункт розвантаження - с.Капустяни, Решетилівський район, Полтавська область.

В день вчинення адміністративного правопорушення, транспортний засіб рухався по автомобільній дорозі під керуванням водія перевізника ПП «Хорольська спілка перевізників» і в розпорядженні позивачки не перебував, тобто, належним користувачем транспортного засобу, на момент вчинення адміністративного правопорушення є уповноважена особа перевізника ПП «Хорольська спілка перевізників».Тобто, зафіксоване адміністративне правопорушення за ч.2 ст.132-1 КУпАП було вчинено під час надання господарських послуг з перевезення вантажу спеціальним суб`єктом - перевізником, що підтверджується товарно-транспортною накладною, Договором оренди (суборенди) транспортних засобів №01-ХСП/01-2021 від 04.01.2021р. Позивачка стверджує, що в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення за ч.2 ст.132-1 КУпАП, оскільки вона не є суб`єктом правопорушення.

А також позивачка зазначає, що обов`язок внесення відомостей про належного користувача до Єдиного державного реєстру транспортних засобів покладається на представника юридичної особи або належного користувача. Тобто, перевізник, якому вона передала в володіння транспортний засіб, зобов`язаний був внести відповідні відомості.

Крім цього, оскаржувана постанова не відповідає вимогам Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі та Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі №1174, оскільки не містить: смуги руху; напрямок руху; марка, модель, державний номерний знак причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв; категорія транспортного засобу; тип транспортного засобу; повна маса транспортного засобу; ширина, висота, довжина, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей), фактична міжосьова відстань, фактична шинність (кількість коліс) на вісі; допустимі габаритно-вагові параметри транспортних засобів для проїзду на даній ділянці автомобільної дороги. Відсутність вказаних елементів в постанові ставлять під сумнів постанову в якій йдеться про врахування вказаних критеріїв при встановленні факту перевищення встановлених законодавством вагових норм.

Окрім того, на підтвердження події адміністративного правопорушення наявне лише фото та відеозапис, де зафіксовано транспортний засіб. Зазначені докази підтверджують лише рух транспортного засобу позивачки за адресою М-22 км 74+810, Полтавська обл. Однак, зазначені докази не містять ні інформації про тип транспортного засобу, від якого залежить граничний розмір фактичної маси транспортного засобу, рух якого автомобільними дорогами забороняється, ні інформації про фактичну масу (вагу) вказаного в постановах транспортних засобів, ні інформації про вагу (масу) перевищення встановлених законодавством вагових норм для даного типу транспортного засобу під час руху автомобільними дорогами, ні інформації про навантаження на осі транспортного засобу, ні інформації про допустимі габаритно-вагові параметри транспортних засобів для проїзду на даній ділянці автомобільної дороги.

Фактичним місцем оброблення правопорушень, зафіксованих Системою зважування в русі, є Державне агентство автомобільних доріг України (м.Київ, вул. Фізкультури, буд.9), а не Державна служба України з безпеки на транспорті (м.Київ, пр-т. Перемоги, 14).

Не підтверджено належним чином достовірність результатів вимірювання дорожніх транспортних засобів в русі та введення технічного засобу в експлуатацію.

Згідно відомостей з оскаржуваної постанови, технічний засіб WAGA WIM-35 зав. №1, яким здійснювалась фіксація правопорушення в автоматичному режимі, є справним та здатним до експлуатації. Однак, зазначені сертифікат відповідності №UA.TR.113-0619/04F-21/1 від 18.06.2021 р. та сертифікат перевірки типу №UA.TR.113-0619-21 від 13.04.2021 р. не підтверджують справність та здатність до експлуатації технічного засобу WAGA WIM-35 зав. №1, оскільки прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь має бути повірений, що має підтверджуватися свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки. Однак, таке свідоцтво відсутнє, а отже результати автофіксації не можливо прийняти до уваги і як наслідок вони є недопустимим доказом. Окрім того, відсутній Акт введення в експлуатацію технічного засобу WAGA WIM-35 зав. №1, розташованого за адресою М-22 км 74+810, а наявний лише Акт прийняття робіт з поточного середнього ремонту, який не містить відомостей щодо введення технічного засобу в експлуатацію, а отже не доведено факту введення в експлуатацію

технічного засобу WAGA WIM-35 зав. №1. Крім цього оскаржувана постанова

суперечить гарантіям Конституції України.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилася, однак її представник Багрій Ю.М. заявлений позов підтримав, дав суду пояснення аналогічні поясненням, що зазначені в позові та просить даний позов задоволити.

В судове засідання не з`явився представник відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті, однак адвокатом Гонтар П.А. надіслано письмовий відзив на позов, в якому просить у задоволенні даного позову відмовити.

Суд, вивчивши позовні вимоги позивачки та відзив на позов відповідача, вважає що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи із наступного.

Позивачка ОСОБА_1 є власником спеціалізованого транспортного засобу - сідлового тягача, що призначений для перевезення вантажів, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

Відповідно до Договору оренди автомобіля від 05.12.2018 р., позивачка надала в оренду ТОВ «ТРАЄКТОРІЯ ТРАНС ЛОГІСТИК» належний їй транспортний засіб.

Користуючись правами орендаря, ТОВ «ТРАЄКТОРІЯ ТРАНС ЛОГІСТИК» передало в суборенду транспортний засіб ПП «Хорольська спілка перевізників», що підтверджується Договором оренди (суборенди) транспортних засобів № 01 -ХСП/01 -2021 від 04.01.2021 р.

За товарно-транспортною накладною №0000062114 від 18.10.2021 р., яка була складена за результатом надання послуг з перевезення слідує, що 18.10.2021 р. в м. Кременчук, вул. Ярмаркова, буд. 15, Полтавська область було завантажено транспортний засіб вантажем, водій автомобіля - ОСОБА_2 , посвідчення водія серії НОМЕР_4 , пункт розвантаження - с. Капустяни, Решетилівський район, Полтавська область.

Винесеною постановою по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії ВМ №00003256 від 14.12.2021 р. позивачку притягнуто до відповідальності за допущення руху транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: загальної маси транспортного засобу на 12.7 % (10.095 тон), навантаження на строєні осі транспортного засобу на 13.4 % (7.718 тон) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. згідно ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

Із зазначеного слідує, що 18.10.2021 р. о 11.23 год. за адресою М-22 км 74+810 Полтавської області було зафіксовано транспортний засіб Марка DAF, Модель CF 85.460, державний номер - НОМЕР_1 із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР.

Позивачка ОСОБА_1 не погоджується із вищезазначеною постановою, оскільки вона стверджує, що не є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 132-1 КУпАП, відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт покладено на перевізників, крім цього оскаржувана постанова не відповідає вимогам нормативно-правових актів, відповідачем, на думку позивачки, не було надано доказів на підтвердження перевищення габаритно-вагових норм, а також розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснено не за місцем оброблення правопорушень, а дані про адміністративне правопорушення оброблені неуповноваженою особою, відповідачем не підтверджено достовірність результатів вимірювання дорожніх транспортних засобів та введення технічного засобу в експлуатацію, оскаржувана постанова суперечить гарантіям Конституції України.

Сторона відповідача заявленого позову не визнає, про що суду було надіслано письмовий відзив із змісту якого вбачається, що суб`єкт відповідальності за правопорушення, передбачене ч.2 ст.132-1 КУпАП, визначено ст. 14-3 КУпАП, в якій зазначено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені ч.2 ст. 122-2, ч.2, ч.3 ст. 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи. Та обставина, що належний позивачці транспортний засіб здійснював рух автомобільними дорогами загального користування та перевозив вантаж з перевищенням нормативних параметрів, визначених пунктом 22.5 ПДР без отримання на те спеціального дозволу, формує в діях позивачки склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 132-1 КУпАП.

Позивачка звертаючись до суду з позовом, не надала належних та допустимих доказів на підтвердження наявності відомостей про належного користувача вищезазначеного транспортного засобу в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів на момент розгляду справи, хоча відповідно до Постанови КМУ від 14 листопада 2018 року №1197 відомості про належного користувача до Реєстру вносяться безпосередньо власником.

У зв`язку із посиланням позивачки на невідповідність оскаржуваної постанови вимогам Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МІУ від 27.09.2021 №512 (далі - Інструкція) слід зазначити, що згідно п.3 Інструкції, під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу та встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення, розгляд якого віднесено до компетенції Державної служби України з безпеки на транспорті, уповноважена посадова особа виносить сформовану системою в автоматичому режимі постанову без складання протоколу про адміністративне правопорушення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, оформлюється відповідно до додатка 1 до цієї Інструкції. Отже, Інструкцією затверджено лише форму, а не вимоги до змісту постанови. Дана форма визначає перелік інформаційних даних, які можуть міститися в постанові, в залежності від обставин вчинення порушення. Винесена відповідачем постанова в повній мірі відповідає формі, затвердженій додатком 1 Інструкції.

Стосовно доводів позивачки про те, що дані про адміністративні правопорушення оброблені не уповноваженою особою посадові особи Укртрансбезпеки відповідно до п. 16 Порядку №1174 уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі. Таким чином, Укравтодор є балансоутримувачем автоматичних пунктів, в той час як розгляд відповідної справи про адміністративне правопорушення здійснюється посадовими особами Укртрансбезпеки.

Крім цього, позивачкою також було зазначено, що ненадання скаржнику свідоцтва про повірку технічного засобу є підставою для визнання зафіксованих результатів недопустимими доказами. Однак позивачка жодним чином не обгрунтувала необхідність направлення свідоцтва про повірку технічного засобу скаржнику разом із постановою про адміністративне правопорушення. Вищезазначеним Технічним регламентом первинна повірка не передбачена, водночас оцінка відповідності та затвердження типу є обов`язковою процедурою для доведення того, що засоби вимірювальної техніки відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством України. Більше того, в сертифікаті відповідності зазначено строк його чинності, а саме до 17.06.2022 р., після спливу якого і буде проведена повірка відповідно до вимог Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».

Стосовно доводів позивачки про те, що оскаржувана постанова суперечить гарантіям Конституції України, то сторона відповідача стверджує, що вказані доводи є необгрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 33 КУпАП «При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису)».

Посилання на зміст ч.2 ст.33 КУпАП було здійснено позивачкою не в повному розмірі та є таким, що може ввести в оману суд.

Так, окрім зазначених норм, ч.2 ст.33 КУпАП містить зазначення про наступне: «Особливості накладення стягнення при розгляді справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 - 279-8цього Кодексу».

Таким чином, законодавцем були передбачені окремі вимоги для дотримання верховенства права у випадку розгляду справи без участі особи.

Окрім того, позивачкою не було належним чином обґрунтовано взаємозв`язок присутності особи під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та «унеможливлення реалізації будь-яких громадянських прав».

Так, у випадку безпідставного притягнення такої особи до відповідальності позивач має можливість, відповідно до ст.288 КУпАП, оскаржити постанову про адміністративне правопорушення у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Так само позивачка жодним чином не була обмежена в праві на юридичну допомогу.

Згідно ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, зважаючи на те, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серія ВМ №00003256 від 14 грудня 2021 року відповідає вимогам чинного законодавства, суд приходить до переконання про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП, а тому суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження та в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.132-1, 251 КУпАП, ст. ст. 77, 241-246, 250, 255 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серія ВМ №00003256 від 14 грудня 2021 року - відмовити .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Бережанського районного суду

Тернопільської області Музика Я.М.