Рішення № 104061958, 13.04.2022, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" квітня 2022 р. Cправа № 902/1026/21

Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Шушковій А.П.,

За участю представників:

позивача не з`явився;

відповідач Копиця М.В., згідно паспорта;

відповідача Грабік О.А., ордер серії АВ № 1030811 від 15.02.2022;

третьої особи не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Вінницької міської ради (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050)

до: Фізичної особи-підприємця Копиці Марії Василівни ( АДРЕСА_1 )

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Левчук Ірини Вікторівни (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050)

про визнання незаконним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Вінницька міська рада звернулась до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Копиці Марії Василівни про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора.

Відповідно до витягу з автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2021 дану справу передано на розгляд судді Маслію І.В.

Ухвалою від 18.10.2021 суд постановив позовну заяву №01-00-011-68156 від 12.10.2021 Вінницької міської ради залишити без руху та встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

20.10.2021 на адресу суду надійшла заява позивача без номеру та дати про усунення недоліків, разом із якою надано примірник нової редакції позовної заяви.

Ухвалою від 20.10.2021 суд постановив відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснити за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання у справі призначити на 23 листопада 2021 року о 12:00 год.

19.11.2021 на адресу суду надійшли пояснення по суті спору від Вінницької окружної прокуратури, яку помилково було залучено до участі у справі як відповідача.

На визначену судом дату (23.11.2021) у судове засідання з`явились представники позивача та відповідач. Представник позивача підтримала клопотання, викладене у позовній заяві, щодо залучення до участі у справі як третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Левчук Ірину Вікторівну та Вінницьку окружну прокуратуру.

Ухвалою від 23.11.2021 суд постановив відкласти підготовче засідання на 14.12.21 о 14:30 год. та залучити до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Левчук Ірину Вікторівну щодо залучення Вінницької окружної прокуратури відмовлено.

09.12.2021 на адресу суду надійшло клопотання позивача про долучення доказів до матеріалів справи.

13.12.2021 до суду надійшли пояснення третьої особи по суті спору.

На визначену судом дату (14.12.2021) у судове засідання з`явився представник позивача, який не заперечив проти відкладення підготовчого засідання у зв`язку із неявкою представників відповідача та третьої особи.

Ухвалою від 14.12.2021 суд постановив продовжити строк підготовчого провадження по справі з ініціативи суду на 30 днів та відкласти підготовче засідання на 18.01.22 о 12:00 год.

На визначену судом дату (18.01.2022) у судове засідання з`явилась представник позивача, яка повідомила суд про те, що усі наявні по справі докази позивачем подано, предмет та підстави позову залишаються без змін, а також не заперечила проти закриття підготовчого провадження та призначення справи для розгляду по суті.

Ухвалою від 18.01.2022 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу для судового розгляду по суті на 09.02.2022 р. о 15:30.

На визначену судом дату (09.02.2022) у судове засідання з`явились представник позивача та відповідач. Відповідач заявила усне клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку із неявкою її адвоката та неподання ним документів по справі. Представник позивача поклалась на розсуд суду щодо розгляду даного клопотання.

Ухвалою від 09.02.2022 суд постановив відкласти розгляд справи по суті на 21.02.22 о 16:30 год.

21.02.2022 на адресу суду від відповідача надійшли відзив на позовну заяву, клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та клопотання про витребування доказів.

На визначену судом дату (21.02.2022) у судове засідання з`явились представники позивача та відповідача. У судовому засіданні суд протокольною ухвалою постановив долучити усі надані відповідачем документи до матеріалів справи, відхилити клопотання відповідача про витребування доказів та оголосити перерву у судовому засіданні до 25.02.2022 о 14:30.

Враховуючи неявку у судове засідання представника третьої особи, суд ухвалою від 22.02.2022 повідомив останнього про дату, час та місце наступного судового засідання у порядку визначеному ст. 120, 121 ГПК України.

На визначену судом дату (25.02.2022) представники сторін у судове засідання не з`явились.

Ухвалою від 25.02.2022 суд постановив відкласти розгляд справи по суті на 23.03.2022 о 10:00 год., з підстав викладених в ухвалі.

21.03.2022 до суду від позивача надійшло клопотання про перенесення судового засідання на іншу дату в зв`язку з введеним в країні воєнним станом.

На визначену судом дату (23.03.2022) представники сторін у судове засідання не з`явились.

Ухвалою від 23.03.2022 суд постановив відкласти розгляд справи по суті на 13.04.2022 о 10:00 год., з підстав викладених в ухвалі.

06.04.2022 до суду від позивача надійшло клопотання про перенесення судового засідання на іншу дату в зв`язку з введеним в країні воєнним станом.

На визначену судом дату (13.04.2022) в судове засідання з`явились відповідач та його представник.

В судовому засіданні суд повідомив відповідача та його представника про наявність в матеріалах справи клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача проти задоволення даного клопотання заперечила.

Клопотання позивача про відкладення розгляду справи відхилено судом з огляду на наступне.

Відкладення розгляду справи є правом суду. Основною умовою для відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У випадку нез`явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання позивача та третьої особи.

Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечила, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та просила суд відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 13.04.2022, в зв`язку з неявкою представників сторін на проголошення вступної та резолютивної частини рішення остання долучена до матеріалів справи без проголошення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши відповідача та його представника, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

В обґрунтування позовних вимог позивачем в позовній заяві зазначено, що 07.04.2010 року Фізичній особі-підприємцю Копиці Марії Василівні видано дозвіл на виконання будівельних робіт №26/А-Цр з будівництва кафе по 3-му пров. Гніванське шосе, с. Бохоники, Вінницького району

Фізичною особою-підприємцем Копицею Марією Василівною подано до Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції Вінницької області декларацію про початок виконання будівельних робіт від 10.04.2012р., яка зареєстрована інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області 12.04.2012р. за № ВН08312056377.

На підставі вищезазначеної декларації, замовником якої була ФОП Копиця М.В., Державним реєстратором Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції Гунько О.А. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер:9598027 від 27.12.2013р. та внесені відомості до Реєстру (номер запису про право власності:4099904 від 27.12.2013р.) речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за фізичною особою-підприємцем Копицею Марією Василівною на об`єкт нерухомого майна, а саме: незавершене будівництво будівлі кафе, яке знаходиться за адресою: с. Бохоники, пров. Гніванського шосе, 3, буд. 60-6, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - рішення державного реєстратора).

В подальшому Департаментом державного архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області видано наказ від 10.04.2015 № 33, яким скасовано декларацію про початок виконання будівельних робіт, зареєстровану Інспекцією ДАБК у Вінницькій області 12.04.2012 № ВН 08312056377, на об`єкт: «Будівництво кафе по 3-му пров. Гніванського шосе с. Бохоники Вінницького району».

Підставою для прийняття наказу від 10.04.2015 від № 33 стала доповідна записка №1002-10-421 від 10.04.2015 та п.14 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466 зі змінами, оскільки було встановлено, що на момент подачі заявником вказаної декларації, зазначене у п. 13 архітектурно-будівельне завдання № 16 від 04.12.2009 втратило чинність (термін дії - до березня 2012 року).

Крім того, архітектурно-планувальне завдання як складова вихідних даних для проектування скасоване та втратило чинність у зв`язку з прийняттям Закону України від 16.09.2008 р. №509-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву».

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 30.10.2015р. по справі №802/3800/15-а - відмовлено в адміністративному позові Копиці М.В. до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу від 10.04.2015 № 33, яким скасовано декларацію про початок виконання будівельних робіт, зареєстровану Інспекцією ДАБК у Вінницькій області 18.04.2012 № ВН 08312056377, на об`єкт: «Будівництво кафе по 3-му пров. Гніванського шосе с. Бохоники Вінницького району».

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.01.2016р. по справі № 802/3800/15-а, постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30.10.2015р. залишено без змін.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 30.10.2015р. по справі №802/3800/15-а та ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.01.2016р. встановлено, що ФОП Копицею М.В. порушено законодавство в сфері містобудівної діяльності, тому завідувач сектору по роботі з дозвільними документами Департаменту ДАБКІ у Вінницькій області рекомендував директору Департаменту скасувати реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт та виключити записи про його реєстрацію з єдиного реєстру. При цьому колегія суддів підкреслює, що необхідність подання декларації про початок виконання будівельних робіт у Копиці М.В. виникла у зв`язку з необхідністю із зміною виконроба та начальника відділу технічного нагляду.

Крім того, у Копиці М.В. не було такого обов`язку подачі декларації відповідно до ч.7 ст.36 Закону, адже будівництво було розпочато на підставі відповідного дозволу, виданого у 2010 році, натомість про зміну виконроба та начальника відділу технічного нагляду до дозволу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області на виконання будівельних робіт з будівництва кафе по 3-му пров. Гніванського шосе с. Бохоники Вінницького району вносяться зміни.

У лютому 2016 році Вінницька міська рада звернулася до суду з позовом про визнання дій протиправними та скасування рішення (справа №802/221/16-а).

23.05.2016 року постановою Вінницького окружного адміністративного суду адміністративний позов Вінницької міської ради задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 9598027 від 27.12.2013 року щодо реєстрації права власності на незавершене будівництво, будівля кафе, що розташоване за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Бохоники, провулок Гніванського шосе 3, будинок 60 б , кадастровий номер земельної ділянки 0520680503:05:001:0629 за суб`єктом Копиця М.В .

Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 26004400 від 10.11.2015 року.

07.12.2016 року постановою Вінницький апеляційного адміністративного суду - апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Копиці М.В. задоволено частково. Постанову суду Вінницького окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року змінено.

Викладено резолютивну частину постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року в такій редакції: "Адміністративний позов задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 9598027 від 27.12.2013 року щодо реєстрації права власності на незавершене будівництво, будівля кафе, що розташоване за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Бохоники, провулок Гніванського шосе 3, будинок 60 б , кадастровий номер земельної ділянки 0520680503:05:001:0629 за суб`єктом Копиця М.В . Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 26004400 від 10.11.2015 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовити."

28.12.2016 року право власності за Копицею М.В. - скасовано, на підставі постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.12.2016 року.

30.06.2021 року постановою Верховного суду провадження у справі №802/221/16-а за позовом Вінницької міської ради до відділу з питань державної реєстрації на нерухоме майно Вінницької районної адміністрації, треті особи - Вінницька місцева прокуратура Вінницької області, Копиця Марія Василівна про визнання дій протиправними та скасування рішення-закрито. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23.05.2016 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.12.2016 року - скасовано. Вирішено, що спір має вирішуватись за правилами господарського судочинства.

22.09.2021 року Державним реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно департаменту адміністративних послуг Вінницької міської рад - Левчук Ірина Вікторівна зареєстровано за Копицею М.В. право власності на незавершене будівництво, будівля кафе, по провулку Гніванське шосе, 3 б. 60 б, с. Бахоники, Вінницького району, Вінницької області . Підстави державної реєстрації: - Дозвіл на виконання будівельних робіт №26/А-Цр від 07.04.2010 року; - Технічний паспорт №ТІ01:7764-3412-3892-4877 від 21.09.2021 року; - Постанова Верховного суду від 30.06.2021 року.

Враховуючи, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності за Копицею Марією Василівною на об`єкт нерухомого майна був дозвіл на виконання будівельних робіт №26/А-Цр від 07.04.2010 року, на об`єкт: "Будівництво кафе по 3-му пров. Гніванського шосе с.Бохоники Вінницького району" (замовник - ФОП Копиця М.В.), який втратив чинність ще 08.04.2011 року, позивач вважає дії державного реєстратора незаконними, оскільки рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності Копиці М.В. на об`єкт нерухомого майна-незавершене будівництво, будівля кафе прийнято на підставі недостовірних даних, які зазначила замовник ФОП Копиця, а тому вважається незаконним та підлягає скасуванню.

Оскаржуване рішення державного реєстратора прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню в судовому порядку як незаконне рішення про реєстрацію права власності ФОП Копиці М.В. на об`єкт нерухомого майна.

З огляду на викладене, позивач був змушений звернутись до суду з даним позовом, а саме про визнання незаконним та скасувати рішення Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Левчук Ірина Вікторівна про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 60597204 від 27.09.2021р. шляхом скасування запису про внесення відомостей до реєстру номер запису про право власності: 44165299 від 22.09.2021р. речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за Копицею Марією Василівною на об`єкт нерухомого майна, а саме: незавершене будівництво будівлі кафе, яке знаходиться за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Бохоники, пров. Гніванського шосе, 3, буд. 60-б з припиненням права власності.

В поясненнях третя особа- Державний реєстратор відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Левчук Ірина Вікторівна зазначила, що підставою для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно стали документи, перелік, яких вказаних у Інформаційній довідці із державного реєстру речових прав та їх обтяжень, а саме: дозвіл на виконання будівельних робіт, серія та номер: 26/А-Цр, виданий 07.04.2010 року видавник ДАБІ, технічний паспорт, серія та номер:Т101:7764-3412-3892-4877, видавник: ЄДЕССБ, постанова Верховного Суду у справі №802/221/16-а.

Підстави для відмови в державній реєстрації речового права на нерухоме майно, а саме: незавершеного будівництва будівля кафе, яке розташоване за адресою: Вінницький район, с.Бохоники, пров. Гніванське шосе,3 буд.60 визначених статтею 24 Закону, були відсутні, а перевіряти дію дозволу на виконання будівельних робіт нормам чинного законодавства до повноважень державного реєстратора речового права визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не передбачено.

З огляду на вищевикладене, при винесені рішення суду по справі №902/1026/21 за позовом Вінницької міської ради до ФОП Копиці Марії Василівни про визнання незаконним та скасування рішення, третя особа покладається на розсуд суду, та просить розгляд справи проводити без її участі.

У відзиві на позовну заяву, представник відповідача зазначає, що позивачем оскаржуючи рішення про державну реєстрацію стверджується, що вона здійснена на підставі недостовірних даних, а саме наданого ФОП Копицею М.В. дозволу на виконання будівельних робіт від 07.04.2010 року, який на думку позивача втратив чинність, тому рішення підлягає скасуванню.

Тобто, позивачем вказується лише одна підстава, а саме надання ФОП Копицею М.В. дозволу, який на думку позивача втратив чинність, для скасування рішення про державну реєстрацію.

Так, підставами державної реєстрації стали наступні документи: Дозвіл на виконання будівельних робіт №26/А-Цр від 07.04.2010 року; Технічний паспорт від21.09.2021 року та Постанова Верховного суду від 30.06.2021 року у справі №802/221/16-а, якою були скасовані рішення судів попередніх інстанцій, якими визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 9598027 від 27.12.2013 року щодо реєстрації права власності на незавершене будівництво, будівля кафе, що розташоване за адресою: с.Бохоники, Гніванське шосе,3, буд.60-б за ФОП Копицею М.В. та визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 26004400 від 10.11.2015 року.

Враховуючи наявність судового рішення, яке стало підставою здійснення реєстраційних дій, фактично відновлення за ФОП Копицею М.В. її права власності на незавершене будівництво, будівля кафе, що розташоване за адресою: с.Бохоники, Гніванське шосе,3, буд.60-б, до даних правовідносин мала застосовуватись норма ст.31 прим 1 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якою закріплений порядок здійснення реєстраційних дій виключно на підставі рішення.

Щодо чинності Дозволу на виконання будівельних робіт №26/А-Цр від 07 квітня 2010 року представником відповідача зазначено, що оскільки на час набрання чинності ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» (12.03.2011 р.) дозвіл ФОП Копиці М.В. від 07.04.2010 року був чинним, окрім того нею вже було розпочато будівельні роботи (що встановлено рішеннями судів у справах№2а/0270/4811/12 та №802/3800/15), такий дозвіл вважається чинним до завершення будівництва.

Орім того, Дозвіл на виконання будівельних робіт №26/А-Цр від 07 квітня 2010 року на даний час є чинним, а правомірність його надання додатково встановлена Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2012 року у справі №2а/0270/3764/11.

Крім того при оскарженні ФОП Копицею М.В. наказу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області №33 від 10 квітня 2015 року, яким скасовано декларацію ФОП Копиці М.В. від 12 квітня 2012 року про початок будівельних робіт, їй було відмовлено у задоволенні позову, однак колегією суддів апеляційної інстанції в ухвалі від 28 січня 2016 року справа №802/3800/15-а, зазначено, що у ФОП Копиці М.В. не було такого обов`язку подачі декларації відповідно до ч.7 ст.36 Закону, адже будівництво було розпочато на підставі відповідного дозволу, виданого у 2010 році, натомість про зміну виконроба та начальника відділу технічного нагляду до дозволу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області на виконання будівельних робіт з будівництва кафе по по 3-му провулку Гніванського шосе, с.Бохоники, Вінницького району вносяться зміни.

Твердження позивача щодо того, що подальше посилання колегії суддів на п.2 ч.1 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», згідно якого замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до І - III категорій складності, а частиною 2 цієї статті передбачено, що зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва стосується саме ФОП Копиці М.В, не відповідає дійсності, так як відповідне посилання йде окремим абзацом і не має трактуватись як роз`яснення дій саме для ФОП Копиці М.В.

Окрім зазначеної хронології подій, позивачем у позовній заяві не зазначено, що у 2012 році Вінницькою міською радою було подано до Державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області, третьої особи ФОП Копиці М.В. позовну заяву про визнання протиправним та скасування дозволу на будівництво від 07 квітня 2010 року, визнання протиправною та скасування реєстрації декларації про початок будівельних робіт від 12 квітня 2012 року. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року справа №2а/0270/4811/12 в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2013 року постанову залишено без змін.

Зважаючи на викладені у відзиві обставини та нормативне обґрунтування представник відповідача вважає, що вимоги позивача є безпідставними, недоведеними та задоволенню не підлягають, оскільки оскаржуваним рішенням державного реєстратора було засвідчено право за ФОП Копиця М.В. на нерухоме майно яке було вже попередньо за нею зареєстроване на підставі рішення державного реєстратора реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 9598027 від 27.12.2013 р., підставою для винесення якого був Дозвіл на виконання будівельних робіт від 07.04.2010 року та Договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення серії та номер 1329 посвідчений приватним нотаріусом Надольською Т.П.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права (інтересу), за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Способом захисту свого цивільного права (інтересу) у даній справі Вінницькою міською радою визначено визнання незаконним та скасувати рішення Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Левчук Ірина Вікторівна про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 60597204 від 27.09.2021р. шляхом скасування запису про внесення відомостей до реєстру номер запису про право власності: 44165299 від 22.09.2021р. речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за Копицею Марією Василівною на об`єкт нерухомого майна, а саме: незавершене будівництво будівлі кафе, яке знаходиться за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Бохоники, пров. Гніванського шосе, 3, буд. 60-б з припиненням права власності.

В силу приписів п.6 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.09.2018 року у справі №823/2042/16, якщо позивач не був заявником стосовно оскаржених ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорене рішення, здійснено оспорений запис.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.02.2019 у справі №910/6090/18 (провадження №12-269гс18), спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим, а тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін.

З огляду на викладене, суд вважає, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Суд також враховує, що постановою Верховного суду від 30.06.2021 року провадження у справі №802/221/16-а за позовом Вінницької міської ради до відділу з питань державної реєстрації на нерухоме майно Вінницької районної адміністрації, треті особи - Вінницька місцева прокуратура Вінницької області, Копиця Марія Василівна про визнання дій протиправними та скасування рішення-закрито. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23.05.2016 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.12.2016 року - скасовано. Вирішено, що спір має вирішуватись за правилами господарського судочинства.

Правовідносини в сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регламентовано Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. №1952-1V (надалі - Закон), Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 (зі змінами) (надалі - Порядок № 1127).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав).

Згідно з ст.5 Закону у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Частиною 3 ст. 10 Закону, визначено, що Державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Згідно з ст. 18 Закону, визначено, що Державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав).

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до п.6 Порядку про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 №1127, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.

Для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", іншими законами України та цим Порядком.

Відповідно до ст.27-1 Закону для державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва подаються такі документи: 1) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом (у разі відсутності у Державному реєстрі прав зареєстрованого відповідного речового права на земельну ділянку); 2) документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт (крім випадків, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва);3) документ, що містить опис об`єкта незавершеного будівництва за результатами технічної інвентаризації такого об`єкта (крім випадків, коли такий документ внесено до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва).

До реєстрації права власності на новозбудоване нерухоме майно особа є власником лише матеріалів, обладнання та іншого майна, що було використано в процесі будівництва.

Верховний Суду в постанові від 21.03.2019 р. у справі № 909/175/18 зазначив, що це правило застосовується лише "при наявності усієї дозвільної документації, тобто документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об`єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об`єкта незавершеного будівництва".

Право власності виникає за наявності певних юридичних фактів, які передбачено цивільним законодавством. Це можуть бути будь-які підстави, які не заборонено законом.

У цивільному праві закріплено презумпцію правомірності набуття права власності. Усі підстави набуття права власності поділяються на первісні (право власності у суб`єкта виникає вперше) та похідні способи набуття права власності (зміна власника).

Із комплексного аналізу Цивільного кодексу України, законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". "Про основи містобудування". "Про регулювання містобудівної діяльності" випливає, що особа стає власником новоствореного об`єкта нерухомості після завершення його будівництва, прийняття нерухомого майна до експлуатації та державної реєстрації. Таким чином, право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту державної реєстрації права.

Згідно правового висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 24.01.2020 року у справі №910/10987/18, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивачем оскаржуючи рішення про державну реєстрацію стверджується, що вона здійснена на підставі недостовірних даних, а саме наданого ФОП Копицею М.В. дозволу на виконання будівельних робіт від 07.04.2010 року, який на думку позивача втратив чинність, тому рішення підлягає скасуванню.

Тобто, позивачем вказується лише одна підстава, а саме надання ФОП Копицею М.В. дозволу, який на думку позивача втратив чинність, для скасування рішення про державну реєстрацію.

Як вбачається з матеріалів справи підставою для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно стали документи, а саме: дозвіл на виконання будівельних робіт, серія та номер: 26/А-Цр, виданий 07.04.2010 року видавник ДАБІ, технічний паспорт, серія та номер: Т101:7764-3412-3892-4877, видавник: ЄДЕССБ, постанова Верховного Суду від 30.06.2021 року у справі №802/221/16-а, якою були скасовані рішення судів попередніх інстанцій, якими визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 9598027 від 27.12.2013 року щодо реєстрації права власності на незавершене будівництво, будівля кафе, що розташоване за адресою: с.Бохоники, Гніванське шосе,3, буд.60-б за ФОП Копицею М.В. та визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 26004400 від 10.11.2015 року.

Враховуючи наявність судового рішення, яке стало підставою здійснення реєстраційних дій, фактично відновлення за ФОП Копицею М.В. її права власності на незавершене будівництво, будівля кафе, що розташоване за адресою: с.Бохоники, Гніванське шосе,3, буд.60-б, до даних правовідносин мала застосовуватись норма ст.31 прим 1 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якою закріплений порядок здійснення реєстраційних дій виключно на підставі рішення.

Державним реєстратором відділу державної реєстрації речових прав департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Левчук Іриною Вікторівною в письмових поясненнях зазначено, що перевіряти дію дозволу на виконання будівельних робіт нормам чинного законодавства до повноважень державного реєстратора речового права визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не передбачено. А тому були відсутні підстави для відмови в державній реєстрації речового права на нерухоме майно, а саме: незавершеного будівництва будівля кафе, яке розташоване за адресою: Вінницький район, с.Бохоники, пров. Гніванське шосе,3 буд.60 визначених статтею 24 Закону.

Щодо Дозволу на виконання будівельних робіт №26/А-Цр від 07 квітня 2010 року, суд зазначає наступне.

Суд погоджується з твердженнями відповідача викладених у відзиві на позовну заяву, а саме: відповідно до пункту 1 розділу II Прикінцевих положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву» дозвіл на виконання будівельних робіт, отриманий до набрання чинності підпунктів (до 13.04.2009 р.), вказаних у першому реченні цього пункту, зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом (тобто з 14.10.2008 р.), а щодо об`єктів містобудування, будівництво яких розпочато - до завершення їх будівництва. Зазначена норма є нормою прямої дії, у зв`язку з чим, дозволи на виконання будівельних робіт, отриманні до набуття чинності підпункту 17 пункту 10 розділу І цього Закону, є чинними та не потребують продовження терміну їх дії в межах строків, встановлених пунктом 1 розділу II Прикінцевих положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву».

Однак, відповідно до пункту 8 розділу V «Прикінцевих положень» ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», дозволи на виконання будівельних робіт, отримані до набуття чинності цим Законом (до 12.03.2011 р.), є чинними до завершення будівництва об`єкта.

Відповідно до роз`яснень наданих у Листі Міністерства юстиції У країни № Н-35267- 18 від 30.01.2009 року, а саме у п.3 «Щодо порядку застосування актів у разі суперечності правових норм у підзаконних нормативно-правових актах однакової юридичної сили», позиція Міністерства юстиції щодо порядку правозастосування у разі суперечності правових норм підзаконних нормативно-правових актів однакової юридичної сили також висловлена у листі від 26 грудня 2008 року № 758-0-2-08-19 "Щодо практики застосування норм права у випадку колізії". У пункті 1 листа зазначено, що у разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Така неузгодженість може виникнути внаслідок того, що прийняття нової норми не завжди супроводжується скасуванням "застарілих" норм з одного й того ж питання.

Враховуючи, що ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» прийнято 17.02.2011 року (набув чинності 12.03.2011 року), тобто пізніше ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву», до даних правовідносин підлягає застосуванню положення саме ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності».

Отже, оскільки на час набрання чинності ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» (12.03.2011 р.) дозвіл ФОП Копиці М.В. від 07.04.2010 року був чинним, окрім того нею вже було розпочато будівельні роботи, такий дозвіл вважається чинним до завершення будівництва.

Судом встановлено, що позивачем у позовній заяві не зазначено, що у 2012 році Вінницькою міською радою було подано до Державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області, третьої особи ФОП Копиці М.В. позовну заяву про визнання протиправним та скасування дозволу на будівництво від 07 квітня 2010 року, визнання протиправною та скасування реєстрації декларації про початок будівельних робіт від 12 квітня 2012 року. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року справа №2а/0270/4811/12 в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2013 року постанову залишено без змін.

Так судами першої та апеляційної інстанції даючи правову оцінку діям відповідача, зазначено наступне: «Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлюються Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року.

Відповідно до частин 1, 2 статті 36 зазначеного Закону, право на виконання будівельних робіт на об`єктах, що належать до I-III категорій складності, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Реєстрацію декларації проводять відповідні інспекції державного архітектурно -будівельного контролю на безоплатній основі протягом п`яти робочих днів з дня надходження декларації.

Зазначені положення кореспондуються з пунктом 2 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 (далі-Порядок № 466).

Як вбачається з пунктів 9-11 Порядку № 466, замовник (його уповноважена особа) заповнює і подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронну систему здійснення декларативних процедур у будівництві до Інспекції два примірники декларації за формою згідно з додатком 2. Замовник згідно із законом відповідає за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації.

Інспекція протягом п`яти робочих днів з дня надходження декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та вносить їх до єдиного реєстру. У разі коли декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, Інспекція повертає її замовнику з обгрунтуванням причин повернення у строк, передбачений для її реєстрації.

Відповідно до частини 8 статті 36 "Про регулювання містобудівної діяльності", замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про початок виконання будівельних робіт, та виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при отриманні декларації, відповідач перевіряє лише повноту зазначених у ній даних, а замовник несе відповідальність за достовірність даних зазначених в ній. Така відповідальність встановлюється Законом України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" від 14 жовтня 1994 року. Так, відповідно до пунктів 3, 4 частини 2 статті 2 зазначеного Закону, суб`єкти містобудування, які є замовниками будівництва об`єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у зазначеній декларації.

До набрання чинності Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на виконання будівельних робіт виникало на підставі дозволу на виконання будівельних робіт, отриманого в порядку і на підставах визначених статтею 29 Закону України "Про планування і забудову територій", який і було отримано третьою особою ФОП Копицею М.В. 07 квітня 2010 року.

Що стосується доводів позивача щодо закінчення терміну дії архітектурно-планувального завдання в лютому 2012 року, і в зв`язку з чим неможливості здійснення реєстрації декларації, то колегією враховується наступне. Визначення поняття архітектурно-планувального завдання містилося в Законі України "Про архітектурну діяльність" в редакції чинній до 14 квітня 2009 року, згідно з статтею 1 якого це документ, який містить комплекс містобудівних та архітектурних вимог і особливих умов проектування і будівництва об`єкта архітектури, що випливають з положень затвердженої містобудівної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, відповідних рішень органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, включаючи вимоги і умови щодо охорони пам`яток історії та культури, довкілля, законних прав і інтересів громадян та юридичних осіб при розташуванні об`єкта архітектури на конкретній земельній ділянці.

Відповідно до статті 5 цього Закону архітектурно-планувальне завдання відносилося до вихідних даних.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" від 16 вересня 2008року (надалі - Закон № 509-71) внесені зміни, які набрали чинності 14 квітня 2009 року, до Законів України "Про планування і забудову територій", ЗУ «Про основи містобудування", ЗУ «Про архітектурну діяльність", якими поняття "вихідні данні (архітектурно-планувальне завдання, завдання на проектування і технічні умови) " замінено на "містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки".

При цьому, відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень Закону № 509-71 дозвіл на будівництво об`єкта містобудування, вихідні дані (архітектурно-планувальне завдання та технічні умови щодо інженерного забезпечення), та дозвіл на виконання будівельних робіт, отримані до 14 квітня 2009 року зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом (тобто до 14 жовтня 2010 року), а щодо об`єктів містобудування, будівництво яких розпочато, - до завершення їх будівництва.

Відповідно ж до частини 9 статті 27 Закону України "Про планування і забудову територій" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) в редакції чинній після 14 квітня 2009 року і до набрання чинності Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" 12 березня 2011 року, вихідні дані об`єкта містобудування є чинними до завершення будівництва цього об`єкта, але не менше двох і не більше п`яти років.

Частиною 10 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року, на підставі якого втратив чинність Закон України "Про планування і забудову територій", визначено, що вихідні дані є чинними до завершення будівництва об`єкта.

Будівництво спірного об`єкту розпочато ФОП Копицею М.В. після отримання Дозволу № 26/А-ЦР, а саме в квітні 2010 року, що підтверджується актом перевірки №120-ПП від 02 червня 2010 року.

Враховуючи зазначене, архітектурно-планувальне завдання № 16 зазначене в декларації про початок виконання будівельних робіт від 10 квітня 2012 року є чинним до завершення будівництва об`єкту.

Крім того, колегія суддів враховує пояснення відповідача та третьої особи щодо того, що реєстрація декларації була здійснена лише в зв`язку із зміною виконроба та начальника відділу технічного нагляду. Зазначений обов`язок замовника випливає з частини 6 статті 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (чинного на день реєстрації декларації), відповідно до якої у разі якщо право на будівництво об`єкта передано іншому замовнику або змінено генерального підрядника чи підрядника (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) або осіб, відповідальних за проведення авторського і технічного нагляду, або відповідальних виконавців робіт, замовник протягом трьох робочих днів повідомляє про такі зміни інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю, яка зареєструвала декларацію про початок виконання будівельних робіт. Зазначені положення кореспондуються із вимогами пункту 14 Порядку №466, який, крім того, визначає, що виконання будівельних робіт без подання такого повідомлення не може продовжуватися.

Якби зазначені особи не змінювалися, відповідно у третьої особи не було би необхідності здійснення реєстрації декларації, оскільки право на виконання будівельних робіт в неї виникло на підставі дозволу на виконання будівельних робіт №26/А-Цр від 07 квітня 2010 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт 10 квітня 2012 року відповідачем здійснено правомірно, оскільки архітектурно-планувальне завдання №16 є чинним до завершення будівництва об`єкту, та, крім того, відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій декларації, несе замовник.».

Крім того, як зазначалось вище 10 квітня 2015 року наказом Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області №33, скасовано декларацію ФОП Копиці М.В. від 12 квітня 2012 року про початок будівельних робіт.

При оскарженні ФОП Копицею М.В. зазначеного наказу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області №33, їй було відмовлено у задоволенні позову, однак колегією суддів апеляційної інстанції в ухвалі від 28 січня 2016 року справа №802/3800/15-а, зазначено, що у ФОП Копиці М.В. не було такого обов`язку подачі декларації відповідно до ч.7 ст.36 Закону, адже будівництво було розпочато на підставі відповідного дозволу, виданого у 2010 році, натомість про зміну виконроба та начальника відділу технічного нагляду до дозволу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області на виконання будівельних робіт з будівництва кафе по по 3-му провулку Гніванського шосе, с.Бохоники, Вінницького району вносяться зміни.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак суд вважає необґрунтованими та взаємосуперечливими твердження позивача про порушення державним реєстратором вимог чинного законодавства, оскільки оскаржуваним рішенням державного реєстратора було засвідчено право за ФОП Копиця М.В. на нерухоме майно яке було вже попередньо за нею зареєстроване на підставі рішення державного реєстратора реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 9598027 від 27.12.2013 р., підставою для винесення якого був Дозвіл на виконання будівельних робіт від 07.04.2010 року (який як зазначалось вище є чинним до завершення будівництва об`єкту) та Договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення серії та номер 1329 посвідчений приватним нотаріусом Надольською Т.П. (дійсність якого сторонами в даній справі не оскаржується, інформація про визнання даного договору недійсним в матеріалах справи відсутня).

Таким чином, суд не вбачає порушень під час внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності №44165299 від 22.09.2021 речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за Копицею Марією Василівною на об`єкт нерухомого майна, а саме: незавершене будівництво будівлі кафе, яке знаходиться за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Бохоники, пров. Гніванського шосе, 3, буд. 60-б, оскільки такі дії вчинялись державним реєстратором на виконання вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 26.10.2011 №1141, та постанови Верховного Суду від 30.06.2021 року у справі №802/221/16-а.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

На підставі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів наведених позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог, а також заперечень відповідача, оскільки їх оцінка не може мати наслідком спростування висновків, до яких дійшов господарський суд під час вирішення даного спору.

Таким чином, суд вважає, що позов є безпідставним і в його задоволенні слід відмовити.

Судові витрати, у зв`язку із відмовою в позові, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 5, 7, 8, 10, 11, 13-15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76- 79, 86, 91, 104, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Понесені позивачем судові витрати залишити за позивачем.

3. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на відомі суду адреси електронної пошти: позивача - vinrada@vmr.gov.ua, ІНФОРМАЦІЯ_2, відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , третьої особи - vinrada@vmr.gov.ua.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 25 квітня 2022 р.

Суддя Ігор МАСЛІЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050)

3 - відповідачу (проспект Коцюбинського, 48/24, м. Вінниця, 21000)

4 - третій особі (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050)