Ухвала суду № 104059573, 15.04.2022, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/7948/22

Провадження № 1-кс/947/3318/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2022 року

Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси Чаплицький В.В., за участю секретаря судового засідання Абухіної Н.Р., прокурора Артвіх А.І., захисника підозрюваного - адвоката Регульського Д.В., підозрюваного ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ ОРУП №1 ГУ НП в Одеській області Кутах М.А., погоджене прокурором Київської окружної прокуратури міста Одеси Артвіх А.І. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12022162480000546 від 13.04.2022 року відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, уродженця м.Одеси, громадянина України, не одруженого, маючого вищу освіту, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого

25.11.2020 року за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки;

підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи раніше судимим, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, на шлях виправлення не став, та знову вчинив новий злочин за наступних обставин.

Так, 13.04.2022 року у денний час доби, приблизно о 13 годині 00 хвилин у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що перебували на прибудинковій території за адресою АДРЕСА_3 , виник спільний корисливий мотив та умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, домовившись заздалегідь, вони визначили об`єктом свого злочинного посягання майно, що знаходяться в кабельній каналізації АТ «Укртелеком». При цьому зазначені особи розподілили між собою ролі таким чином, що ОСОБА_3 буде різати телекомунікаційний кабель за допомогою заздалегідь приготованого знаряддя, а саме кухонного ножа,після чого спільно з ОСОБА_1 буде здійснювати демонтаж кабелю зв`язку, після чого таємно викраде майно належне ОФ АТ «Укртелеком».

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням до іншого сховища, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх злочинних дій, дотримуючись розподілу ролей, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 о 13 годині 00 хвилин відкрили кришку каналізаційного колодязя «Ю5-42-Ю5-41», де проходять кабельні лінії електрозв`язку, що мають інвентаризаційний номер №37071, після чого демонтували за допомогою заздалегідь приготованого знаряддя, а саме ножа кабель електрозв`язку марки ТПпЗП30х2х0,4, довжиною 58 метрів, належний Одеській філії АТ «Укртелеком».

Далі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 витягнули з кабельної каналізації кабель зв`язку марки ТПпЗП30х2х0,4, довжиною 58 метрів, належний ОФ АТ «Укртелеком», дотримуючись раніше обумовленої домовленості з викраденим майном, з місця вчинення кримінального правопорушення намагались зникнути, проте були зупиненні співробітниками УПП в Одеській області ДПП.

Своїми діями, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спричинили матеріальну шкоду ОФ АТ «Уктелеком» на загальну суму 2116 гривень 42 копійок.

Слідчий звертається з клопотанням, в якому зазначає, що під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме:

- згідно п.1 ч.1 ст.177 КПК підозрюваний ОСОБА_1 не має постійного джерела доходу, у зв`язку з чим може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, а також скільки підозрюваний усвідомлює, що санкція ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі, на строк від 5 до 8 років;

- згідно п.4 ч.1 ст.177 КПК підозрюваний ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований, немає постійного місця проживання, у нього відсутні міцні соціальні зв`язки, може переховуватись від органів досудового розслідування у зв`язку з чим може перешкоджати кримінальному провадженню, шляхом невиконання або неналежного виконання обов`язків покладених на нього,як на підозрюваного у кримінальному провадженні в разі обрання йому більш м`якого виду запобіжного заходу;

- згідно п.5 ч.1 ст.177 КПК підозрюваний ОСОБА_1 може вчинити інші кримінальні правопорушення, у зв`язку з тим, що останній раніше притягувався до кримінальної відповідальності Київським районним судом міста Одеса за кримінальний проступок, покарання за яке останній не відбув та перебуває у статусі обвинуваченого у кримінальному провадженні в Київському районному суді м. Одеси за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання посилаючись на викладені в ньому доводи.

Захисник підозрюваного в судовому засіданні заперечував проти клопотання сторони обвинувачення, вказавши, що ризики на, які посилається прокурор не доведені та необґрунтовані. Просив застосувати відносно його підзахисного запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Підозрюваний підтримав думку свого захисника.

Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

При розгляді клопотання слідчого, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).

Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі «Харченко проти України», п.4 ст.5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkeviciusv. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ).

Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).

Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув`язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).

Разом з тим, згідно п.99 рішення ЄСПЛ у справі «Геращенко проти України», визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні органі державної влади зобов`язані розглянути також альтернативні заходи забезпечення її явки до суду.

Дослідивши долучені до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до переконання про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Таким чином, враховуючи вагомість наявних доказів та обґрунтованість підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_1 тяжкого злочину, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у його вчиненні, враховуючи спосіб, у який злочин був вчинений, в умовах воєнного стану, а також те, що підозрюваний не має міцних соціальних зв`язків, не працює, слідчий суддя приходить до переконання, що наявний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризик у вигляді можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.

Крім того, слідчий суддя вважає доведеним існування ризику передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України вчинення іншого кримінального правопорушення, так як підозрюваний раніше судимий, за вчинення кримінального правопорушення проти власності.

Разом з тим, слідчий суддя зазначає, що органом досудового розслідування не доведено наявності ризику передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме не зазначено в який спосіб підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню.

Беручи до уваги встановлені в судовому засіданні ризики та обставини, специфіку інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, а також обґрунтованість клопотання слідчого, підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного в судовому засіданні встановлено не було.

Згідно п.2 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням викладеного, враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваного, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність застосування застави у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вважаючи, що саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним його процесуальних обов`язків.

На підставі встановленого, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ ОРУП №1 ГУ НП в Одеській області Кутах М.А., погоджене прокурором Київської окружної прокуратури міста Одеси Артвіх А.І. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12022162480000546 від 13.04.2022 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язків, передбачених КПК України в розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 198 480 (сто дев`яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) гривень.

Роз`яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок № UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м.Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави підозрюваного звільнити з-під варти негайно та покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:

- прибувати до слідчого або прокурора, суду за першою вимогою;

- не відлучатися з міста Одеси без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання, реєстрації, контактних номерів мобільного телефону;

- утримуватися від спілкування з учасниками та сторонами кримінального провадження;

- здати на зберігання до органу досудового розслідування свій паспорт для виїзду за кордон.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до ч.8, ч.10, ч.11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Строк дії ухвали обчислюється з моменту затримання, а саме з 13.04.2022 року та припиняє свою дію 11.06.2022 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Чаплицький В. В.