Рішення № 104059456, 12.04.2022, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2022 р. Cправа № 902/1276/21

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

за участю секретаря судового засідання Шейгець І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Трау Нутришин Україна", 22445, Вінницька область, Калинівський район, с. Корделівка, вул. Київська, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 37018799

до Грачової Яни Андріївни , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

до ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2

про стягнення 161682,38 гривень

за участю:

представника позивача: адвоката Сидоренка В.А. (у режимі відеоконференції), діє на підставі ордера

представника відповідача 1, відповідача 2: адвоката Спірідонова В.В., діє на підставі ордерів

відповідача -2: ОСОБА_2.

відповідач -1: не з`явився

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області 21.12.2021 року надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Трау Нутришин Україна" до фізичної особи-підприємця Грачової Яни Андріївни та ОСОБА_2 про солідарне стягнення 161682,38 гривень заборгованості за договором поставки № 72/19/12 від 27.08.2019 року, що складається з пені у сумі 65670,28 гривень, 10% річних у сумі 57851,80 гривень та інфляційного збільшення у сумі 38160,30 гривень.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 21.12.2021 справу № 902/1276/21 за вказаним позовом передано на розгляд судді Шамшуріній М.В.

Згідно вимог частин 6, 7 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), судом було здійснено запит до Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача - фізичної особи ОСОБА_2

04.01.2022 у відповідь на запит від 23.12.2020 р. за №902/1276/21/2365/21 до суду надійшов лист за №04-00-011-87042 від 29.12.2021 р. з інформацією про місце проживання (перебування) відповідача - фізичної особи ОСОБА_2.

05.01.2021 суддею Яремчуком Ю.О., з огляду на перебування судді Шамшуріної М.В. у відпустці, постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі №902/1276/21, вирішено розгляд зазначеної справи здійснити за правилами загального позовного провадження, призначено судове засідання на 03.02.2022 о 10:00 годині.

Ухвалою від 12 січня 2022 суддею Шамшуріною М.В., прийнято справу №902/1276/21 до свого провадження, підготовче засідання у справі призначено на 03.02.2022 року, задоволено заяву представника позивача про участь у судовому засіданні у справі №902/1276/21, призначеному на 03.02.2022, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

03.02.2022 до суду від представника відповідачів надійшов відзив на позовну заяву у якому зазначено, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до умов укладеного договору поруки та реструктуризації, а також на виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 28.05.2021 року у справі № 902/1225/20 відповідач-2 сплатив у межах виконавчого провадження стягнуту судом заборгованість, у зв`язку з чим до поручителя перейшло право вимоги до ФОП Грачової Я.А. за договором поставки. За відсутності у позивача права вимоги за договором поставки позов є не обґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Також 03.02.2022 до суду від представника відповідачів надійшла заява про застосування до спірних правовідносин щодо стягнення пені в розмірі 65670,28 грн та штрафу в розмірі 57851,80 грн строку позовної давності та відмову в цій частині у задоволені позову.

03.02.2022 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 902/1276/21 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 01.03.2022.

07.02.2022 до суду від представника позивача надійшли заперечення на заяву про застосування строку позовної давності, де зазначено про те, що основним боржником (відповідачем-1) було порушено строки виконання грошового зобов`язання, а тому позивачем заявлено до стягнення суму коштів (57 851,80 грн 10% річних), що передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України із врахуванням п. 9.2. договору поставки в якому збільшено розмір відсотків річних із передбачених ЦК з 3% до 10%. До правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК).

Оскільки внаслідок невиконання боржником (відповідачем-1) грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Початок відліку нарахування 10% річних здійснено з поставки від 19.11.2019 р., тобто у межах трьохрічного строку.

Вимога про стягнення 65670,28 грн пені мотивована тим, що основним боржником (відповідачем-1) було порушено строки виконання грошового зобов`язання, а тому позивачем заявлено до стягнення пеню згідно п. 9.2. Договору у розмірі подвійної облікової ставки НБУ з обмеженням по строку нарахування у 6 місяців. Водночас згідно п. 9.5. договору поставки №72/19/12 від 27.08.2019 р. позивач та відповідач-1 погодили збільшений строк позовної давності до 3 (трьох) років для вимог про стягнення пені щодо поставок, які підпадають під дії договору. На підставі вищевикладеного позивач заперечив щодо наявності підстав для застосування строку позовної давності у повному обсязі.

21.02.2022 до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу та включення до судових витрат позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 23000,00 гривень.

Ухвалою від 01.03.2022 судове засідання з розгляду справи по суті відкладено на 29.03.2022.

Ухвалою від 29.03.2022 судове засідання з розгляду справи по суті відкладено на 12.04.2022.

На визначену судом дату у судове засідання з`явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав у повному об`ємі, клопотав про стягнення заявлених судових витрат. Представник відповідачів та відповідач-2 проти позову заперечили з підстав зазначених у відзиві, підтримали заяву про застосування строку позовної давності.

Після закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати та орієнтовний час повернення.

У судовому засіданні 12.04.2022, відповідно до частини 1статті 240 ГПК України, після виходу з нарадчої кімнати, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

27.08.2019 між товариством з обмеженою відповідальністю "Трау Нутришин Україна" (далі по тексту також - постачальник, позивач) та фізичною особою-підприємцем Грачовою Яною Андріївною (далі по тексту також - покупець, відповідач-1) укладено договір поставки № 72/19/12 (далі по тексту також - договір).

Згідно предмету договору сторони узгодили, що в терміни та на умовах, що визначені цим договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі по тексту також - товар, продукція), а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором (п. 1.1. договору).

Предметом договору є товар, який належить постачальнику на праві власності на момент укладення договору (п. 1.2. договору).

Сторони погодили, що всі поставки товару, які здійснені у межах даного договору постачальником покупцю, вважаються такими, що здійснені на умовах даного договору навіть тоді, коли посилання на даний договір не здійснено у документі, яким підтверджується передання товару (п. 1.3. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору оплата товару здійснюється покупцем в національній грошовій одиниці України в безготівковій формі шляхом перерахування суми, належної до сплати на рахунок постачальника в строки, що визначені умовами додатків до цього договору або визначені в інших документах (видаткова накладна, додаткова угода).

Покупець у відповідності до цього договору здійснює розрахунки, що складаються із вартості товару згідно номенклатури (п. 3.2. договору).

Згідно до п. 3.3. договору моментом виконання зобов`язань покупця з оплати товару вважається момент надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника В разі не надходження грошових коштів від покупця, постачальник залишає за собою право затримати передачу наступної (поставки) партії товару покупцю. Дане положення застосовується також у випадку погодження між сторонами здійснення покупцем повної або часткової попередньої оплати за товар.

Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості (одиниць виміру) - відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної в видатковій накладній (товарно-транспортній накладній), по якості - відповідно до критеріїв якості, вказаних в сертифікаті якості підприємства - виробника (п. 6.6. Договору).

На виконання умов договору та відповідно до видаткових накладних: № 201910463 від 30.08.2019, № 201911424 від 25.09.2019, № 201912313 від 18.10.2019, № 201913112 від 08.11.2019, № 201913172 від 11.11.2019, № 201914453 від 17.12.2019, № 201914063 від 06.12.2019, № 201914091 від 06.12.2019, № 201914209 від 10.12.2019, № 201914359 від 13.12.2019, № 201914514 від 18.12.2019, № 201914548 від 19.12.2019, № 201914616 від 20.12.2019, № 201914720 від 24.12.2019, № 201914931 від 28.12.2019, № 202000108 від 08.01.2020, № 202000072 від 08.01.2020, № 202000334 від 15.01.2020, № 202000388 від 16.01.2020, № 202000467 від 17.01.2020, № 202000543 від 21.01.2020, № 202000430 від 17.01.2020, № 202000604 від 22.01.2020, № 202000691 від 24.01.2020, № 202000715 від 24.01.2020, № 202000790 від 28.01.2020, № 202000852 від 29.01.2020, № 202000884 від 29.01.2020, № 202000924 від 30.01.2020, № 202001121 від 05.02.2020, № 202000967 від 31.01.2020, № 202001060 від 04.02.2020, № 202001193 від 06.02.2020, № 202001231 від 07.02.2020, № 202001293 від 11.02.2020, № 202001345 від 12.02.2020, № 202001347 від 12.02.2020, № 202001413 від 13.02.2020, № 202001483 від 14.02.2020 відповідачу-1 було передано товару на загальну суму 915 060,00 гривень.

Водночас відповідач-1 своє зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару виконав частково, в сумі 532230,46 грн (за період з 27.08.2019 по 15.11.2020), у зв`язку із чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 382829,54 грн.

У подальшому, 21.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трау Нутришин Україна" (далі по тексту також - кредитор), фізичною особою-підприємцем Грачовою Яною Андріївною (далі по тексту також - боржник) та Грачовим Андрієм Анатолійовичем (далі по тексту також - поручитель, відповідач-2) укладено договір №21/09/2020-1 про встановлення поруки та реструктуризації заборгованості (далі по тексту також - договір поруки).

Умовами договору поруки сторони передбачили, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель поручається перед кредитором за виконання обов`язків та грошових зобов`язань боржника перед кредитором за договором поставки №72/19/12 від 27.08.2019 (надалі іменується "договір поставки 1") з усіма змінами, додатками, доповненнями та додатковими угодами, заявками тощо до договору поставки 1 у обсязі, що визначений даним договором поруки. Боржник, поручитель та кредитор засвідчують, що станом на дату укладення даного договору сума основного боргу боржника перед кредитором за договором поставки 1 становить 402 829, 50 грн (п. 1.1. договору поруки).

Положеннями пункту 1.3. договору поруки сторони погодили, що у разі порушення боржником обов`язків за договором поставки 1 поручитель відповідає перед кредитором солідарно відносно до боржника у розмірі у повному обсязі, зокрема в частині сплати: основної суми боргу, відсотків річних, пені, суми інфляційного збільшення основної суми боргу.

Після повного виконання поручителем обов`язків боржника за договорами поставки 1 та договором кредитор зобов`язується передати поручителеві завірені копії документів, що підтверджують такі обов`язки боржника, протягом 15 робочих днів з моменту проведення виконання (п.1.5. договору поруки).

Пунктом 1.6. договору поруки сторони узгодили, що якщо боржник не виконує встановлені договором поставки 1 грошові зобов`язання, поручитель зобов`язаний сплатити кредитору несплачену боржником суму боргу за договором у строки (терміни), що визначені договором поставки 1 без будь яких вимог (звернень) з боку кредитора.

Строк дії даного договору поруки становить до 31.12.2021, строк дії поруки за даним договором до 31.12.2021 (п.1.7. договору поруки).

В розділі 2 договору поруки сторони також узгодили умови розстрочення сплати основної суми боргу за договором поставки № 72/19/12 від 27.08.2019.

Так, боржник, кредитор та поручитель погодили, що у випадку сплати боржником та/або поручителем боргу на користь кредитора за договором поставки 1 у сумі 402 829, 50 грн за графіком, який визначений пунктом 2.2. даного договору, кредитор не буде мати претензій до боржника та поручителя в частині порушення грошових зобов`язань боржником за договором поставки 1 (п.2.1. Договору поруки).

Пунктом 2.2 договору сторони узгодили наступний графік погашення заборгованості боржником та\або поручителем на користь кредитора за договором поставки 1 у сумі 402829,50 гривень:

- до 20.10.2020: 134 276,5 гривень;

- до 20.11.2020: 134 276,5 гривень;

- до 20.12.2020: 134 276,5 гривень.

У зв`язку з невиконанням боржником, поручителем взятих на себе зобов`язань, позивач звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з відповідачів 382829,54 гривень заборгованості.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 28 травня 2021 року у справі №902/1225/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трау Нутришин Україна" про солідарне стягнення з Фізичної особи - підприємця Грачової Яни Андріївни та ОСОБА_2 суми основного боргу у розмірі 382829,54 грн стягнуто солідарно з Фізичної особи - підприємця Грачової Яни Андріївни та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трау Нутришин Україна" 378829,54 гривень основного боргу. Провадження у справі №902/1225/20 в частині солідарного стягнення з Фізичної особи - підприємця Грачової Яни Андріївни та ОСОБА_2 суми основного боргу у розмірі 4000,00 грн закрито.

Вказане рішення суду набрало законної сили 30.06.2021.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання рішення суду у справі №902/1225/20 видано відповідні накази, відкрито виконавчі провадження з примусового виконання рішення суду. Під час примусового виконання рішення суду у справі №902/1225/20 було здійснено наступні виплати: 03.08.2021-38693,97 грн, 02.09.2021-100356,80 грн, 15.09.2021-26087,91 грн, 20.09.2021-30111,38 грн, 07.10.2021-49610,42 грн, 23.10.2021-30466,34 грн та 02.12.2021-103502,72 грн, що підтверджується випискою банку за 03.08.2021-02.12.2021 та меморіальними ордерами.

У зв`язку із несвоєчасним виконанням грошового зобов`язання за договором поставки позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про стягнення у солідарному порядку 65670,28 гривень пені, 57851,80 гривень 10% річних та 38160,30 гривень інфляційного збільшення.

Під час розгляду справи представник відповідача-1 повідомив про припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем Грачовою Яною Андріївною. Наведене підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно яких 17.01.2022 внесено рішення про припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем Грачовою Яною Андріївною на підставі власного рішення.

Щодо даної обставини, суд враховує правову позицію Великої палати Верховного суду, викладену в постанові від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), згідно з якою у разі припинення суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи (виключення з відповідного реєстру) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки остання не перестає існувати; фізична особа-підприємець відповідає за її зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. Відтак, у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою як її права, так і обов`язки за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 9 жовтня 2019 року у справі N 127/23144/18.

Оскільки спірні правовідносини виникли щодо виконання фізичною особою-підприємцем умов господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача-1 із втратою статусу фізичної особи-підприємця не припинилися, суд дійшов висновку про належність спору до юрисдикції господарського суду та подальший розгляд справи у визначеному складі учасників.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідачів, заслухавши відповідча-2, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Предметом спору у цій справі є вимога про солідарне стягнення з відповідачів 161682,38 гривень заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачами зобов`язань за договором поставки № 72/19/12 від 27.08.2019 року, що складається з пені у сумі 65670,28 гривень, 10% річних у сумі 57851,80 гривень та інфляційного збільшення у сумі 38160,30 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання за договором поставки виконав належним чином, в той же час з наданих позивачем видаткових накладних, виписок банку та розрахунків слідує, що відповідач-1 зустрічні зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати виконував неналежним чином, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошових зобов`язань на користь постачальника.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори й інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За змістом частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а тому обов`язок покупця сплатити продавцеві повну ціну переданого товару складає зміст основних його зобов`язань відповідно до статті 692 ЦК України.

За змістом статті 655 ЦК України, передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У силу вимог частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 та частиною 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Положеннями пункту 9.2 договору поставки № 72/19/12 від 27.08.2019 визначено, що за порушення умов даного договору, крім відповідальності, яка передбачена п. 9.1 даного договору, покупець несе наступну відповідальність: за несвоєчасну оплату продукції, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення виконання грошових зобов`язань та відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 10% річних від суми простроченого грошового зобов`язання.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представником відповідачів заявлено також про застосування строку позовної давності стосовно вимог про стягнення 65670,28 гривень пені та 57851,80 гривень 10% річних.

Розглядаючи заяву про застосування позовної давності, суд враховує, що відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно вимог частини статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до пункту 9.5 договору поставки сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років.

Приймаючи до уваги, що на вимоги про стягнення інфляційних втрат та 10% річних поширюється загальний строк позовної давності у три роки, а щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (пені) сторони збільшили строк позовної давності до 3 (трьох) років договором, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення інфляційних втрат, 10% річних та пені заявлена в межах строку позовної давності, у зв`язку з чим заява представника відповідачів про застосування строку позовної давності є необгрунтованою та не підлягає задоволенню.

Наведені вище норми права та встановлені судом обставини, а саме обставини прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, обставини наявності у договорі умов про відповідальність за це порушення у вигляді нарахування неустойки, збільшених відсотків річних свідчать про правомірність нарахування пені, 10% річних та інфляційних втрат.

Перевіривши розрахунки позивача, період нарахування останнім пені, сум 10 % річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є арифметично вірним та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-1 65670,28 гривень пені, 57851,80 гривень 10% річних та 38160,30 гривень інфляційного збільшення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про солідарне стягнення заборгованості з відповідача-2, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, у тому числі порукою.

Положеннями статті 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно зі статтею 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 541 ЦК України встановлено, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

За приписами статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Судом встановлено, що 21.09.2020 між позивачем та відповідачами укладено договір №21/09/2020-1 про встановлення поруки та реструктуризації заборгованості.

Пунктом 1.1. цього договору, сторони передбачили, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель поручається перед кредитором за виконання обов`язків та грошових зобов`язань боржника перед кредитором за договором поставки №72/19/12 від 27.08.2019 з усіма змінами, додатками, доповненнями та додатковими угодами, заявками тощо до договору поставки 1 у обсязі, що визначений даним договором поруки.

Положеннями пункту 1.3. договору поруки сторони погодили, що у разі порушення боржником обов`язків за договором поставки 1 поручитель відповідає перед кредитором солідарно відносно до боржника у розмірі у повному обсязі, зокрема в частині сплати: основної суми боргу, відсотків річних, пені, суми інфляційного збільшення основної суми боргу.

Пунктом 1.6. договору поруки сторони узгодили, що якщо боржник не виконує встановлені договором поставки 1 грошові зобов`язання, поручитель зобов`язаний сплатити кредитору несплачену боржником суму боргу за договором у строки (терміни), що визначені договором поставки 1 без будь-яких вимог (звернень) з боку кредитора.

Строк дії даного договору поруки становить до 31.12.2021, строк дії поруки за даним договором до 31.12.2021 (п.1.7. договору поруки).

За змістом пункту 2.1 договору поруки, кредитор не буде мати претензій до боржника та поручителя в частині порушення грошових зобов`язань боржником за договором поставки у разі своєчасної сплати заборгованості за графіком, визначеному у пункті 2.2. договору поруки.

Із матеріалів справи вбачається, що взяті на себе зобов`язання щодо погашення основної суми боргу у строк, визначений пунктом 2.2. договору про встановлення поруки та реструктуризації заборгованості відповідачі не виконали.

Частиною 1 статті 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки зобов`язання покупця - фізичної особи-підприємця Грачової Яни Андріївни перед позивачем не виконані, поручитель - ОСОБА_2 як солідарний боржник відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником у тому ж обсязі, що і боржник.

Приймаючи до уваги положення договору поруки щодо повної солідарної відповідальності відповідача-2 за виконання боржником зобов`язання перед кредитором за договором поставки, у тому числі в частині сплати відсотків річних, пені, суми інфляційного збільшення основної суми боргу, а також з огляду на те, що строк дії поруки станом на день звернення позивача із позовом не сплинув, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 пені у сумі 65670,28 гривень, 10% річних у сумі 57851,80 гривень та інфляційного збільшення у сумі 38160,30 гривень є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення представника відповідачів щодо необгрунтованості позовних вимог у зв`язку із виконанням поручителем основного зобов`язання, припиненням поруки та переходу до нього права вимоги до ФОП Грачової Я.А. за договором поставки є безпідставними, адже як було зазначено вище, за договором про встановлення поруки та реструктуризації заборгованості відповідач-2 взяв на себе відповідальність у повному обсязі, у тому числі щодо сплати відсотків річних, пені, суми інфляційного збільшення основної суми боргу та порука станом на день звернення позивача із позовом не припинилися.

Окрім того, чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій та сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

Якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано або виконано з простроченням, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Згідно зі статтями 598 - 609 ЦК України рішення суду не є підставою для припинення зобов`язання.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що відповідачами не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а відтак позовні вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів пені у сумі 65670,28 гривень, 10% річних у сумі 57851,80 гривень та інфляційного збільшення у сумі 38160,30 гривень суд вважає обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду позивачем згідно платіжного доручення №625 від 20.12.2021 сплачено судовий збір у сумі 2425,24 гривень.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що заявлені позивачем позовні вимоги задоволено у повному обсязі, витрати по сплаті судового збору у сумі 2425,24 гривень покладаються на відповідачів у рівних частинах.

Частиною 3 статті 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою та другою статті 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем у позовній заяві зазначено попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які останній очікує понести в зв`язку з розглядом справи зокрема щодо витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 53 000,00 гривень.

Положеннями ч.ч. 1-3 статті 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частинами 4-6 статті 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статей 16, 58 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога). Представником у суді може бути адвокат.

Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності). Стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське бюро (частина третя статті 4 та частина п`ята статті 14 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

За змістом пункту 4 частини першої статті 1 вказаного Закону договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Отже, відшкодування судових витрат сторони забезпечує можливість ефективно захищати свої права в суді, а також стимулювати сторін до досудового вирішення спору.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано суду копію договору про надання правової допомоги № 1/2018 від 03.01.2018 року укладеного між Адвокатським об`єднанням "Євстігнєєв, Сидоренко і партнери" (далі по тексту також - Об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трау Нутришин Україна" (далі по тексту також - Замовник).

За цим Договором Об`єднання зобов`язується надавити правову допомогу Замовнику на підставах, в порядку і в обсязі, визначеному у Договорі за погодженням Сторін (п. 2.1. Договору).

Правова допомога, що надається на підставі цього Договору, може мати одноразовий чи систематичний характер і складається з комплексу дій чи самостійних операцій, необхідних і достатніх для досягнення мети, поставленої Замовником (п. 2.2. Договору).

Відповідно до п. п. 2.3., 2.4. Договору види, характер, обсяг, порядок надання і строки правової допомоги визначаються Сторонами в умовах даного Договору. Окремі вимоги щодо Предмету даного Договору, не встановлені у п. 2.1., 2.2. Договору, визначаються у додатку до нього.

Пунктом 5.1. Договору сторони узгодили, що формою винагороди Об`єднання за надання правової допомоги Замовнику є гонорар. Розрахунки Замовника з Об`єднанням здійснюються в національній валюті України.

Вартість послуг за даним Договором визначається згідно з Додатком І до Договору, що є невід`ємною частиною Договору, та складає суму коштів сплачених за цим Договором Замовником Об`єднанню. Визначення суми вартості правової допомоги за певний строк чи конкретну дію або справу здійснюється Об`єднанням та відображається в акті приймання-передачі послуг, що складається у двох екземплярах, які направляються Об`єднанням Замовнику. Також Об`єднання надає Замовнику звіт з розшифруванням (переліком) правової допомоги (п. 5.2. Договору).

Згідно до п. 5.3. Договору грошова сума, вказана в п. 5.2 цього Договору, перераховується Замовником на рахунок Об`єднання не пізніше 5 календарних днів з дня підписання акту прийому-передачі послуг.

При належному виконанні умов цього Договору, Сторони підписують акт приймання-передачі послуг (п. 5.5. Договору).

15.12.2021 між Об`єднанням та Замовником укладено Додаток № 41 до Договору № 1/2018 про надання правової допомоги від 03.01.2018 (далі по тексту також - Додаток).

Відповідно до п. 1 Додатку Сторони погодили, що Об`єднання бере на себе зобов`язання від імені та в інтересах Замовника здійснити комплекс дій щодо звернення до відповідного господарського із позовною заявою щодо солідарного стягнення з фізичної особи-підприємця Грачова Яна Андріївна (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) (далі - "Боржник 1") та ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) (далі - "Боржник 2") суми інфляційного збільшення основної суми боргу, відсотків річних та пені за порушення грошових зобов`язань за договором поставки №72/19/12 від 27.08.2019 та договору № 21/09/2020-1 про встановлення поруки та реструктуризації заборгованості від 21.09.2020 р. Об`єднанням також забезпечується судове представництво Замовника в господарському суді Вінницької області, відповідному апеляційному суді, Верховному суді. Об`єднанням здійснюються дії щодо отримання додаткових доказів, якщо це буде визнано необхідним Об`єднанням. Перелік процесуальних прав, якими наділяються адвокати Об`єднання визначається Договором.

Пунктом 2 Договору Сторони погодили, що гонорар Об`єднання за надання правової допомоги згідно п. 1 даного додатку становить:

A) 2000 гривень за одну годину надання правової допомоги адвокатом Об`єднання або залученим на договірних засадах Об`єднанням адвоката. Тарифікація від п`ятнадцяти хвилин;

B) 2000 гривень за забезпечення адвокатом Об`єднання або залученим на договірних засадах Об`єднанням адвоката судового представництва Замовника у господарському суді Вінницької області або у відповідному апеляційному суді чи у суді касаційної інстанції. Тарифікація від однієї години;

За наслідками надання правової допомоги Об`єднанням складається звіт. Сторони погодили, що гонорар за надання правової допомоги згідно умов п.п. 1-2 даного додатку сплачується Замовником Об`єднанню протягом трьох банківських днів з дня підписання акту приймання-передачі правової допомоги (послуг) за Договором. Сторони також погодили, що частина правової допомоги\компенсація додаткових витрат згідно умов п. 1-2 даного додатку, яка підлягає оплаті Замовником, визначається Об`єднанням. Сторони також погодили, що частина гонорару за надання правової допомоги\компенсація додаткових витрат згідно умов п. 1-2 даного додатку, може бути оплачена Замовником авансом Об`єднанню (п.3 Додатку).

07.02.2022 між сторонами обопільно підписано Акт № 115 приймання-передачі правової допомоги (послуг) до договору та Додатку, згідно якого Об`єднанням надана Замовнику правова допомога за Договором. Розмір гонорару за надану правову допомогу становить 21000 гривень. Перелік (розшифрування) правової допомоги наведено у звіті (додаток №1 до акту). Розмір компенсації сплаченого Об`єднанням в інтересах Замовника судового збору становить 2425,24 гривні (п. 1 акту). Замовник підтверджує, що вказана у п. 1 акту та додатку №1 (звіт) правова допомога надана Об`єднанням у повному обсязі, належної якості, претензій та зауважень щодо об`єму та якості наданої правової допомоги Замовник до Об`єднання не має, а супутні витрати пов`язані із наданням правової допомоги, їх розмір є справедливим та прийнятним для Замовника.

17.02.2022 позивачем сплачено (платіжне доручення №738 від 17.02.2022) на рахунок Об`єднання 25425,24 грн, яка включає оплату гонорару в розмірі 21000,00 грн, попередню оплату гонорару у розмірі 2000,00 грн та компенсацію судового збору в розмірі 2425,24 грн.

До правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16).

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання.

На підставі статті 86 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі N 755/9215/15-ц, у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі N 922/445/19, від 22.11.2019 у справі N 902/347/18 та від 06.12.2019 у справі N 910/353/19.

Відповідачами не доведено неспівмірності заявлених витрат на професійну правничу допомогу, які фактично поніс позивач. Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідачами не заявлялось, внаслідок чого не спростовано доводів позивача в цій частині.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 ГПК України).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачів у рівних частинах на користь позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 23000,00 гривень, оскільки такі витрати документально обґрунтовані та відповідають критерію розумної необхідності з урахуванням складності справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73, 74, 75, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути солідарно з Грачової Яни Андріївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трау Нутришин Україна" (22445, Вінницька область, Калинівський район, с. Корделівка, вул. Київська, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 37018799) 161682,38 (сто шістдесят одну тисячу шістсот вісімдесят дві гривень, 38 копійок) заборгованості, в тому числі: 65670,28 (шістдесят п`ять тисяч шістсот сімдесят гривень, 28 копійок) пені, 57851,80 (п' ятдесят сім тисяч вісімсот п`ятдесят одну гривень, 80 копійок) 10% річних та 38160,30 (тридцять вісім тисяч сто шістдесят гривень, 30 копійок) інфляційного збільшення.

3. Стягнути з Грачової Яни Андріївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трау Нутришин Україна" (22445, Вінницька область, Калинівський район, с. Корделівка, вул. Київська, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 37018799) 1212,62 (одну тисячу двісті дванадцять гривень, 62 копійок) витрат зі сплати судового збору та 11500,00 (одинадцять тисяч п`ятсот) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

4. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трау Нутришин Україна" (22445, Вінницька область, Калинівський район, с. Корделівка, вул. Київська, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 37018799) 1212,62 грн. (одну тисячу двісті дванадцять гривень, 62 копійок) витрат зі сплати судового збору та 11500,00 (одинадцять тисяч п`ятсот) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

5. Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

6. Копію рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення та засобами електронного зв`язку на відомі суду електронні адреси: представнику позивача (ІНФОРМАЦІЯ_6), представнику відповідачів ( sud.abvs@gmail.com ), відповідачам ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_5 )

7. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

8. Відповідно до положень частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22 квітня 2022 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу, 22445, Вінницька обл., Калинівський район, с. Корделівка, вул. Київська, 1; ІНФОРМАЦІЯ_6

3 - відповідачу1, АДРЕСА_1; ІНФОРМАЦІЯ_4; sud.abvs@gmail.com ;

4 - відповідачу2, АДРЕСА_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_5; sud.abvs@gmail.com.