Рішення № 104058299, 25.04.2022, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/389/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2022 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Фарина Л. Ю. ,

за участю секретаря Кочмар Н.-Г.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу «Вуглезбуд» Державного підприємства «Львіввугілля» про скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з позовом та просить визнати незаконним та скасувати наказ відповідача 110-к від 14.12.2021 про відсторонення її від роботи, стягнути з відповідача на її користь втрачений заробіток за час вимушеного прогулу з моменту відсторонення.

Свої вимоги мотивує наступним.

Вона з відповідачем знаходиться у трудових відносинах, а саме: працює гірником поверхневим ІІ розряду.

У листопаді 2021 вона зіштовхнулася із грубим порушенням конституційних прав, коли відповідачем постійно вимагалась від неї медична інформації щодо вакцинації від респіраторної хвороби COV1D-19. Інформацію вона не надавала. 09.11.2021 року їй було вручено письмове попередження про відсторонення від роботи, якщо вона не надасть документ, що підтверджує отримання обов`язкового профілактичного щеплення про COVID-19 або довідки про абсолютне протипоказання до вакцинації або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COV1D-19, виданого закладом охорони здоров`я, або довідки про одужання від COVID-19. Вона не погодилася із проведенням щеплення. 14.12.2021 року їй було вручено наказ № 110-к від 14.12.2021 року про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати з підстав відсутності довідки про обов`язкове щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, з яким вона категорично не погодилася. Вважає даний наказ протиправним та незаконним.

Згідно вимог ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст.274 Цивільного процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Ухвалою суду визначено здійснювати судовий розгляд справи за данним позовом в порядку спрощеного позовного провадження. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву, заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач надав заяву, згідно до якої зазначив, що не наділений цивільно-процесуальною дієздатністю, у зв`язку з чим не може виступати стороною у цивільному процесі по даним позовом.

Дослідивши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд дійшов до висновку, що позов підлягає відмові з наступних підстав.

Статтею 42 Цивільно процесуального кодексу України встановлено, що у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Згідно з положеннями статті 48 Цивільно процесуального кодексу України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідно до ст.64 ГК України установлено порядок організації структури підприємств, якою визначено право підприємств створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи. Функції, права та обов`язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них.

Згідно статті 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Філії та представництва не є юридичними особами і діють на підставі затвердженою юридичної особою положення.

Відомості про філію та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Як вбачається з відомостей Єдиного державною реєстру підприємств та організацій України від 16.11.2021, наданих Відокремленим підрозділом «Вуглезбут», в ЄДРПОУ значиться: Відокремленим підрозділом «Вуглезбут», державного підприємства «Львіввугілля», місцезнаходження: м.Сокаль, вул.Б.Хмельницького, 26

У пункті 3.2 Положення про відокремллений підрозділ «Вуглезбут» Державного підприємства «Львіввугілля», затвердженого т.в.о.директора ДП «Львіввугілля» 12.11.2021р. зазначено, що він є самостійним відокремленим структурним підрозділом ДП «Львіввугілля» без права юридичної особи.

Таким чином відокремллений підрозділ «Вуглезбут» Ддржавного підприємства «Львіввугілля» не наділений цивільно-процесуальною дієздатністю, у зв`язку з чим не може виступати стороною у цивільному процесі, та не може відповідати за позовом.

Згідно з положеннями ст. 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин.

Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.

Відтак, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати по пред`явленому позову при наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

На позивачеві лежить обов`язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов`язаний виконати покладений на нього законом або договором обов`язок.

Законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

За приписами статті 51 ЦПК України суд першої інстанції може залучити до участі у справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем лише за клопотанням позивача.

У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК України, статтею 51 ЦПК України. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред`явити позов до належного відповідача.

Вирішення даного спору належним чином без участі у справі належного відповідача було б прямим порушенням прав особи, яка не залучена до участі у справі у якості відповідача, і до якої мав би бути пред`явлений даний позов.

Обов`язок та право визначати відповідачів, до яких пред`являється позов, покладається на позивача.

Позов, для того, щоб бути задоволеним, має бути пред`явлений до належного відповідача.

Отже, суд дійшов до всиновку, що позов задоволенню не підлягає у зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог до вказаного відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У позові ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу «Вуглезбуд» Державного підприємства «Львіввугілля» про скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Відокремлений підрозділ «Вуглезбуд» Державного підприємства «Львіввугілля», ЄДРПОУ 35749204, місце знаходження: м.Сокаль, вул.Б.Хмельницького, 26 Львівської області.

Головуючий: Л. Ю. Фарина