Рішення № 104058294, 25.04.2022, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/4224/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2022 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Фарина Л. Ю. ,

за участю секретаря Кочмар Н.-Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ТзОВ «Авентус Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача 16 400грн. заборгованості за кредитним договором та судові витрати.

Свої вимоги мотивує наступним.

Відповідно до укладеного договору від 15.06.2020р. відповідач отримала кредит у розмірі 5000 грн. на строк 30 днів.

Згідно ст.ст.526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Банком виконано зобов`язання по договору в повному обсязі, так як надано відповідачу кредит у визначеному розмірі.

В порушення вищевказаних вимог, відповідач своєчасно не повернула банку грошові кошти для погашення заборгованості, чим не виконала належним чином свої зобов`язання за даним договором.

Внаслідок порушення умов договору останнім, виникла вищезазначена заборгованість.

Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 10.12.2021 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (виклику) сторін до суду не надходило, а тому відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в справі матеріалами.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася.

Враховуючи наведене, відповідно до ч.8 ст. 178 та ч.5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

15.06.2020р. між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір №2524979 про надання споживчого кредиту через Інформаційно-телекомунікаційну систему товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт товариства або мобільний додаток. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електрону комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживачу, сказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності ведення Пароля входу до особистого кабінету.

Відповідно до умов договору, відповідач отримав кредит у розмірі 15 000 грн. зі строком кредиту - 30 днів, з датою повернення згідно Графіку платежів на умовах строковості, зворотності, платності. Процентна ставка за договором є фіксованою та залежить від фактичного виконання споживачем умов договору.

Умовами п.9.8 договору визначено, що підписуючи договір, споживач підтверджує, що перед укладенням договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст.9 Закону України «Про споживче кредитування; б) вказана в ч.1,2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг та розміщені на веб-сайті Правила надання коштів у позику. Отже, відповідач мав змогу перш ніж укласти договір, детально ознайомитися зі усіма умовами кредитування.

З боку позичальника договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором М661518, 15.06.2020 18:19:59 / ОСОБА_1 /.

Також, Додатком 1 до договору є Графік платежів, який містить розрахунок повернення кредиту, суми процентів за користування кредитом, дату повернення кредиту. Графік платежів також був підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором М661518, 15.06.2020 18:19:59 / ОСОБА_1 /.

Крім цього, 15.06.2020р. відповідачем було погоджено та підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором паспорт споживчого кредиту.

15.06.2020р. кредитні кошти у розмірі 5 000 грн. було перераховано на платіжну карту відповідача 5168757349259210, яку вказано в п.2.1 укладеного договору. Переказ коштів в рамках договору, підтверджується копією інформаційної довідки платіжного провайдера ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» №5290-ВП від 12.10.2021р.

Суд звертає увагу на те, що обов`язкові реквізити ОСОБА_1 (серія та номер паспорту, індивідуальний ідентифікаційний номер у ДРФО, зареєстроване місце проживання, контактні дані), які містяться в розділі 10 договору «Реквізити та підписи сторін» , повністю співпадають з даними в паспорті та РНОКПП відповідача, копії яких долучені до відзиву на позов, з чого можливо дійти висновку, що під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства відповідач надав всі необхідні відомості шляхом заповнення обов`язкових реквізитів позичальника для отримання кредиту, зокрема прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, ідентифікаційний номер, номер телефону та номер банківської картки для перерахування коштів.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно п.1. ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних) , у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного, іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно абз.2 ч.2 ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч.7 ст.11 Закону)

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру.

Згідно ч.ч.12,13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

В пунктах 6, 12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Згідно ч.3 ст.11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно п.8. ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Частина 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: (1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; (2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; (3) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно наданих позивачем суду копій договору №2524979 про надання споживчого кредиту від 15.06.2020р., Додатку 1 до договору (Графіку платежів) перетворених електронними засобами у візуальну форму, вбачається, що договір №2524979 від 15.06.2020р. відповідачем було підписано шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором М661518, 15.06.2020 18:19:59 / ОСОБА_1 /

Отже, договір №2524979 від 15.06.2020р. було укладено між сторонами відповідно до положень ст.ст.10, 11,12 Закону України «Про електронну комерцію» , тобто шляхом пропозиції на його укладення однієї стороною та її прийняття іншою стороною та підписанням зі сторони позичальника електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або sms-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23.03.2020р. у справі № 404/502/18, від 09.09.2020р. у справі № 732/670/19, від 12.01.2021р. у справі № 524/5556/19, від 10.06.2021р. у справі № 234/7159/20. Тобто судова практика у цій категорії справ є сталою.

Відповідно до положень ст.ст. 1048-1052, 1054 ЦК України істотними умовами кредитного договору, щодо яких сторони повинні дійти згоди в належній формі, є: сума кредиту, строк кредитування, умови і порядок його видачі та повернення, відсоткова ставка, порядок зміни і припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору. Договір кредиту має бути укладений у письмовій формі (у вигляді паперового документу або у електронному).

Договір №2524979 про надання споживчого кредиту від 15.06.2020р., містить всі умови, зокрема: електронні підписи, виконані відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» , строк, на який надається кредит, розмір процентної ставки за кредитом. Відповідачу було надано в повному обсязі інформацію, передбачену ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» , підтвердженням цього є факт підписання відповідачем вказаного договору та графіку платежів про умови повернення позики. Отже, вищевказаний договір укладений у відповідній вимогам закону для договору в електронній формі, волевиявлення сторін на укладення і підписання договору були вільними.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Презумпцію правомірності, укладеного між сторонами електронного договору відповідачем належними доказами спростовано не було.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно до ч.1 ст.76, ч.2 ст.77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В позовній заяві представник позивача просив стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 16400 грн., яка складається з: заборгованість за тілом кредиту - 5 000 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 11 400 грн.

Відповідний розмір заборгованості позивачем визначений згідно до розрахунку заборгованості, який долучено до позовної заяви.

При ухваленні рішення, надаючи оцінку обґрунтованості заявленої позивачем до стягнення суми заборгованості, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За положеннями ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 28.03.2018р. у справі №444/95/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та інші платежі за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги, згідно з частиною другою ст.1050 ЦК України.

Таким чином, якщо строк кредитування закінчився або кредитор реалізував своє право на дострокове повернення кредиту, то з цього моменту припиняється нарахування процентів за кредитом і позичальник зобов`язаний сплатити неустойку та суми передбачені ст.625 ЦК України, однак таких позовних вимог заявлено не було.

Оскільки, строк надання кредиту сплинув 15.07.2020р., подальше нарахування процентів за користування кредитом за порушення строків виконання взятих на себе зобов`язань, в межах дії договору, є неправомірним.

Згідно наданого позивачем розрахунку, станом на дату закінчення строку повернення кредиту 15.07.2020р. відповідачу була нарахована заборгованість у загальному розмірі - 7 850 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 5 000 грн. та за процентами - 2 850 грн., відповідну суму заборгованості відповідач і зобов`язаний повернути.

За вищезазначеного, позовні вимоги ТОВ «Авентус Україна» підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості у розмірі 7 850 грн., а в іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 200 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовні вимоги - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №2524979 від 15.06.2020р. у розмірі 7 850 грн. (сім тисяч вісімсот п`ятдесят)грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 5 000грн., заборгованість по процентам - 2 850 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 100 (одна тисяча сто) грн.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністют «Авентус Україна», код ЄДРПОУ:41078230, місцезнаходження: пр.Перемоги, 90-А, м.Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: Л. Ю. Фарина