Рішення № 104055197, 21.04.2022, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/167/22

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клочка К.І., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації (вул. Короленка, 7, м. Полтава, 36011) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації та визнати нечинним та скасувати рішення від 5 серпня 2021 року про відмову у наданні соціальної матеріальної допомоги як малозабезпеченої сім`ї;

- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації та визнати нечинним та скасувати повідомлення від 12 листопада 2021 року про відмову у призначенні субсидії на житлово-комунальні послуги;

- зобов`язати Управліннясоціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації нарахувати позивачу соціальну матеріальну допомогу як малозабезпеченої сім`ї з липня 2021 року по грудень 2021 року включно, яку перерахувати на картковий рахунок позивачки;

- зобов`язати Управліннясоціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації призначити субсидію позивачу з 01 жовтня 2021 року на опалювальний період 2021-2022 роки.

В обґрунтування позовних вимог, позивачка вказала на те, що 04.10.2021 вона звернулася до районного Управління соціального захисту населення із заявою про призначення та надання житлової субсидії, а також із заявою від 30.07.2021 про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, проте Управлінням відмовлено , оскільки у складі сім`ї є працездатний, що не здійснює догляду, який не працював 3 місяці в періоді, за який враховується дохід. Зазначені обставини не відповідають дійсності, тому, на думку позивача, наявні підстави для призначення допомоги як малозабезпеченій сім`ї та житлової субсидії.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.01.2022 відкрито спрощене провадження по справі.

01.02.2022 судом отримано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що у складі сім`ї позивача є працездатний, що не здійснює догляду, який не працював 3 місяці в періоді, за який враховується дохід.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є матір`ю - героїнею згідно Указу Президента України від 13.05.2017 № 129/2017. Також вона є громадянкою України та проживає за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорту.

Згідно посвідчення НОМЕР_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є, відповідно, матір`ю та батьком у багатодітній сім`ї та мають 10 дітей.

04.10.2021 ОСОБА_1 звернулася до районного Управління соціального захисту населення із заявою про призначення та надання житлової субсидії, а 30.07.2021 із заявою про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям.

Рішенням Управління соціального захисту населення Полтавської райдержадміністрації від 05.08.2021 відмовлено у наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї у зв`язку із тим, що у складі сім`ї є непрацююча особа, яка не сплатила в мінімальному розмірі ЄСВ сумарно протягом 3 місяців.

Рішенням Управління соціального захисту населення Полтавської райдержадміністрації від 12.11.2021 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні житлової субсидії з 01.10.2021 у зв`язку із тим, що у складі сім`ї є непрацююча працездатна особа, яка не сплатила єдиний внесок у розмірі, не меншому від мінімального, сумарно більше ніж три місяці.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав.

Вирішуючи даний спір по суті, суд враховує наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

На реалізацію конституційних гарантій права громадян на соціальний захист - забезпечення рівня життя не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціально захищеним сім`ям спрямований Закон України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям".

Зокрема, відповідно до статті 1 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям" державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям (далі - державна соціальна допомога) - щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім`ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім`ї.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям" заява про надання державної соціальної допомоги подається уповноваженим представником сім`ї до місцевої державної адміністрації або до виконавчого комітету сільської, селищної ради.

Державна соціальна допомога призначається з місяця звернення, якщо протягом місяця подано всі необхідні документи.

Рішення про призначення державної соціальної допомоги чи про відмову в її наданні приймається місцевою державною адміністрацією протягом десяти календарних днів і наступного після його прийняття дня надсилається уповноваженому представнику малозабезпеченої сім`ї.

Порядок призначення та виплати державної соціальної допомоги встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Умови призначення і виплати малозабезпеченим сім`ям державної соціальної допомоги, передбаченої Законом України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям" визначені Порядком призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 № 250 (далі Порядок №250).

Пункт 10 Порядку № 250 встановлює, що соціальна допомога не призначається у разі, коли, зокрема:

- у складі сім`ї є працездатні особи, які досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи, та не працювали, не проходили військової служби, не провадили підприємницької чи професійної незалежної діяльності, не здобували освіти за денною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, не зареєстровані в центрі зайнятості як безробітні або як такі, що шукають роботу, сумарно більше ніж три місяці протягом періоду, за який враховуються доходи (крім випадків, передбачених у пункті 11 цього Порядку).

Отже, Порядком № 250 визначений вичерпний перелік підстав для відмови у призначенні і виплаті малозабезпеченим сім`ям державної соціальної допомоги.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям" державна соціальна допомога призначається на шість місяців.

Механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті Мінсоцполітики для виплати пільг і житлових субсидій громадянам на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу у грошовій формі, умови призначення та порядок надання громадянам житлових субсидій визначено Положенням про порядок призначення житлових субсидій, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України, від 21 жовтня 1995 року № 848 (далі - Положення).

Згідно пункту 3 Положення житлова субсидія є безповоротною адресною державною соціальною допомогою вразливим споживачам житлово-комунальних послуг - мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком, витрати на комунальні послуги, витрати на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива в такому будинку. Суми призначеної, але не виплаченої у зв`язку із смертю одержувача житлової субсидії виплачуються одному із членів домогосподарства, з урахуванням яких призначалася субсидія, за письмовим зверненням такої особи, поданим протягом трьох місяців після смерті одержувача.

Право на отримання житлової субсидії мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України (далі - громадяни), що проживають у житлових приміщеннях (будинках) (пункт 4 Положення).

За приписами абзацу 4 підпункту 3 пункту 14 Положення житлова субсидія не призначається, якщо, зокрема, у складі домогосподарства або у складі сім`ї члена домогосподарства є особи, які досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (далі - особи, доходи яких враховуються під час призначення житлової субсидії), і в цьому періоді ними або за них не сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців у періоді, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (крім військовослужбовців, а також осіб, стосовно яких наявна заборгованість роботодавця із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, або осіб, які відповідно до законодавства звільнені від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування).

Як встановлено судом, підставою для прийняття оскаржених у цій справі рішень про відмову у призначенні житлової субсидії та про відмову у призначенні соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям стала одна і та сама обставина - наявність у складі сім`ї позивача працездатної особи, який не працював 3 місяці в періоді, за який враховується дохід, а саме: ОСОБА_2 .

Надаючи правову оцінку цій підставі суд зважає на таке.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 у справі № 440/5234/21, що набрало законної сили, встановлено наступне.

Згідно довідки виконкому Лучківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель с. Лучки, Кобеляцького району, Полтавської області є членом особистого селянського господарства і це є його основним видом діяльності. Зазначена обставина підтверджується і актом обстеження матеріально-побутових умов від 21.01.2021.

Згідно статті 8 Закону України "Про особисте селянське господарство" члени особистих селянських господарств є особами, які забезпечують себе роботою самостійно і відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" належать до зайнятого населення за умови, що робота в цьому господарстві для них є основною.

Водночас, за визначенням наведеним у статті 1 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям" непрацююча працездатна особа - особа працездатного віку з числа членів малозабезпеченої сім`ї, яка за станом здоров`я здатна до активної праці і не працює, не проходить військову службу, не займається підприємницькою діяльністю чи професійною незалежною діяльністю, не здобуває освіту за денною формою у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти.

З наведених обставин суд у справі № 440/5234/21 дійшов висновку, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не є непрацюючою працездатною особою в розумінні наведеного закону, тобто, особою працездатного віку з числа членів малозабезпеченої сім`ї, яка за станом здоров`я здатна до активної праці і не працює.

За приписами частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи вищенаведені встановлені судом обставини справи суд дійшов висновку про фактичну відсутність підстав для відмови ОСОБА_1 в наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї та призначенні житлової субсидії, у зв`язку із чим оскаржені у цій справі рішення Управління соціального захисту населення Полтавської райдержадміністрації від 05.08.2021 та від 12.11.2021 є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

За приписами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Керуючись частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суд застосовує Європейську конвенцію з прав людини та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено: Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У справі СУК ПРОТИ УКРАЇНИ ЄСПЛ зазначив, що поняття майно в першій частині статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Певні інші права та інтереси, що складають активи, наприклад, борги, можуть також вважатися майновими правами і, відповідно, майном у розумінні цього положення. Питання, що має бути розглянуто, полягає у тому, чи надавали заявнику обставини справи, розглянуті в цілому, право на інтерес, який по суті захищається статтею 1 Першого протоколу (див. рішення щодо прийнятності у справі Броньовські проти Польщі (Broniowski v. Poland). Суд вважає, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним (див. рішення у справі Кечко проти України (Kechko v. Ukraine).

У справі Рисовський проти України (заява № 29979/04) Суд підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), п. 119).

Отже, у спірних правовідносинах відповідач порушив принцип "належного врядування" та право на майно позивача, захищене Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки відмовив в наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї та житлової субсидії з підстав, не передбачених чинним законодавством.

Обираючи належний спосіб захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, абзацами 5, 6, та 7 вступної частини Рекомендації Rec (2004) 6 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам "Щодо вдосконалення національних засобів правового захисту", ухваленої на 114-й сесії 12.05.2004, передбачено, що, відповідно до вимог статті 13 Конвенції, держави-члени зобов`язуються забезпечити будь-якій особі, що звертається з оскарженням порушення її прав і свобод, викладених в Конвенції, ефективний засіб правового захисту в національному органі; крім обов`язку впровадити такі ефективні засоби правового захисту у світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини, на держави покладається загальний обов`язок розв`язувати проблеми, що лежать в основі виявлених порушень; саме держави-члени повинні забезпечити ефективність таких національних засобів як з правової, так і практичної точок зору, і щоб їх застосування могло привести до вирішення скарги по суті та належного відшкодування за будь-яке виявлене порушення.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Враховуючи характер спірних правовідносин та беручи до уваги надання позивачем необхідних документів для нарахування державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї та призначення житлової субсидії, що не заперечується відповідачем, та зважаючи на фактичну відсутність підстав для відмови ОСОБА_1 в наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї та житлової субсидії, наведених в оскаржених рішеннях Управління соціального захисту населення Полтавської РДА суд дійшов висновку про необхідність зобов`язати Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації прийняти рішення про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї на підставі заяви ОСОБА_1 від 28.07.2021 та зобов`язати Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації призначити ОСОБА_1 житлову субсидію на підставі її заяви від 04.10.2021.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій органу соціального захисту населення задоволенню не підлягають, оскільки вчинення дій суб`єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб`єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб`єкту владних повноважень. В той же час, дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несе відповідне рішення суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 14, 243-246, 258, 262, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_2 ) до Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації (вул. Короленка, 7, м. Полтава, ідентифікаційний код 05385890) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації від 05.08.2021 про відмову ОСОБА_1 в наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації прийняти рішення про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї на підставі заяви ОСОБА_1 від 30.07.2021.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації від 12.11.2021 про відмову ОСОБА_1 у призначенні житлової субсидії.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації призначити ОСОБА_1 житлову субсидію на підставі її заяви від 04.10.2021.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Головуючий суддя К.І. Клочко