Рішення № 104054738, 21.04.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2022 року м.Київ № 320/13886/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у проведенні перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 , включивши до страхового стажу період роботи у Богуславському відділенні по прокату кінофільмів з 25.06.1986 по 31.07.1996;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 , включивши до страхового стажу період роботи у Богуславському відділенні по прокату кінофільмів з 25.06.1986 по 31.07.1996.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України у Київській області як отримувач пенсії за віком, призначеної на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У серпні 2021 року позивач звернувся до відповідача з заявою про здійснення перерахунку пенсії із урахуванням всього його фактичного трудового стажу. Однак, відповідач відмовив у здійсненні такого перерахунку, оскільки період роботи позивача з 25.06.1986 по 31.07.1996 не може бути зарахований через наявні виправлення у трудовій книжці. Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.11.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами ОСОБА_1 , подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив про те, що спірний період позивача не зарахований до страхового стажу через те, що у порушення Інструкції про порядок ведення трудових книжок, зокрема, запис №4 про прийняття є неточним, неналежно оформленим, при цьому інших будь-яких уточнюючих довідок з підприємства Головному управлінню позивачем не надано. Отже, вказані дії Головного управління у цій частині не порушують права позивача, оскільки не позбавляють його можливості звернення до нього з питанням врахування страхового стажу при умові надання відповідної уточнюючої довідки з підприємства. Відтак, підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 , виданим 09.12.2011 Богуславським РВ ГУ МВС України в Київській області.

Позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», призначену з 09.05.2021 на підставі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У серпні 2021 року позивач звернувся до відповідача з заявою про здійснення перерахунку пенсії із врахуванням всього його трудового стажу.

Проте, відповідач листом від 28.09.2021 №10553-16407/Б-02/8-1000/21 повідомив позивача про те, що згідно матеріалів електронної пенсійної справи, страховий стаж становить 28 років 4 місяці 28 днів, коефіцієнт стажу - 0,28333. Стаж врахований по 31.12.2020. За інформацією відділу перерахунків пенсій №2 управління пенсійного забезпечення, період роботи з 25.06.1986 по 31.907.1996 в Богуславському відділенні по прокату кінофільмів не зарахований до страхового стажу, так як запис у трудовій книжці містить виправлення.

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Загальні засади державного пенсійного забезпечення визначені в Законі України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон), який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки держави.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону №1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Як передбачено частиною другою статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

Закон №1058-IV набрав чинності 01 січня 2004 року. До вказаної дати порядок обчислення стажу визначався Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII).

За правилами ст. 44 Закону № 1058-IV (у редакції чинній на момент звернення позивача яз заявою про призначення пенсії) заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), у редакції чинній станом на день подання позивачем заяви, до заяви для призначення пенсії за віком додаються такі документи (надаються копії документів з оригіналами):

- документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

- документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року N 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). Зокрема, за період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року N 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року N 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення;

- для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення);

- документи про місце проживання (реєстрації) особи;

- документи, які засвідчують особливий статус особи.

Крім того, особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік) (п. 2.9 Порядку №22-1).

За змістом п. 2.23 цього Порядку документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.

Таким чином, наведеними положеннями Порядку №22-1 у редакції, що діяла на момент звернення позивача із завою про призначення пенсії на пільгових умовах, визначався порядок подання таких заяв у паперовій формі.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно з п. 4.3 Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

З відповіді Головного управління Пенсійного фонду у Київській області вбачається, що відповідач як на підставу відмови у здійсненні перерахунку пенсії посилається на недостатність та неналежне оформлення трудової книжки та на необхідність подання позивачем підтверджуючих документів.

Надаючи оцінку поданим позивачем разом із заявою документам суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 39 Кодексу законів про працю України та згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документами про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідний висновок міститься у постанові КАС ВС від 21 січня 2020 року у справі № 588/647/17.

Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.

Пунктами 2.2 - 2.4 чинної Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, визначено, що до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Таким чином, нормою п. 1 Порядку № 637 чітко визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. І лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

З наданих сторонами до матеріалів справи документів суд встановив, що позивач разом із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах подав копію трудової книжки серії та серії НОМЕР_3 від 30.07.1983.

Зокрема, трудова книжка позивача містить запис №4 від 25.06.1986 про прийняття позивача на посаду шофера ІІІ класу на підставі наказу №36 від 25.06.1986 Богуславського відділення кінофільмів.

Відповідно до запису №5 від 31.07.1996 ОСОБА_1 переведений на посаду пожежника на підставі наказу №36 від 31.07.1996.

Згідно із записом №6 від 25.06.1998 позивача звільнено у зв`язку з ліквідацією підприємства на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України на підставі наказу №68 від 24.06.1998 Богуславського відділення по прокату кінофільмів.

Також, запис №4 містить виправлення у даті наказу про прийняття на роботу та у даті цього запису, зокрема, « 28.06.1986» виправлено на « 25.06.1986».

Суд зазначає, що на момент внесення цих записів діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02 серпня 1985 року №252, зі змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19 жовтня 1990 року №412), пунктом 2.3 глави 2 якої передбачено, що всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також нагороди і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видачі наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - в день звільнення і повинні чітко відповідати тексту наказу (розпорядженню).

Пункт 2.4 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженим спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, містить такі ж положення щодо внесення записів про трудову діяльність працівника.

Відповідно до пункту 4.1 глави 4 цієї Інструкції у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Суд зазначає, що записи у трудовій книжці про роботу позивача у період з 25.06.1986 по 25.06.1996 відповідають вимогам до заповнення трудової книжки, оскільки містять дату прийому та звільнення з роботи, номери наказів та їх дати, посаду, на якій працював позивач, та відбиток печатки підприємства.

Щодо виправлення дати наказу та дати запису №4, суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а сформулював висновок про те, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.".

Відтак, у даному випадку, відхилення органом Пенсійного фонду запису №4 у трудовій книжці позивача з підстави наявності виправлення у даному випадку зводиться до формалізму.

Таким чином, наданою трудовою книжкою підтверджено перебування позивача у трудових відносинах у період з 25.06.1986 по 31.07.1996 з Богуславським відділенням по прокату кінофільмів з 25.06.1986 по 31.07.1996, а посилання відповідача на ненадання документів, передбачених Порядком №637, є безпідставними.

Також, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17.

Поряд з цим, суд наголошує, що записи у трудовій книжці позивача вчинені в хронологічному порядку.

Отже, наявність виправлення запису №4 у трудовій книжці позивача жодним чином не спростовує факту наявності страхового стажу та не створює наслідків недійсності відповідного запису, тому у цьому випадку трудова книжка є належним та допустимим доказом підтвердження страхового стажу позивача.

Згідно з матеріалів справи, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області не здійснювало жодних запитів до відповідних архівів з метою підтвердження страхового стажу позивача.

Водночас, на звернення позивача про надання відомостей щодо підтвердження трудового стажу у Богуславському відділенні по прокату кінофільмів у період з 1986 по 1996 роки, Державний архів Київської області Київської обласної державної адміністрації та Державний архів м.Києва наддали відповіді про відсутність на зберіганні архівних документів Богуславського відділення по прокату кінофільмів.

Проте, відсутність архівних документів не є підставою для не зарахування позивачу спірного періоду роботи, щодо якого наявний запис у трудовій книжці.

Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області протиправно не зарахувало позивачу до загального трудового стажу період його роботи з 25.06.1986 по 31.07.1996.

Вирішуючи спір у частині позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії за віком, включивши до періоду страхового стажу період роботи позивача в Богуславському відділенні по прокату кінофільмів з 25.06.1986 по 31.07.1996, суд зазначає наступне.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням варто розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завданням адміністративного судочинства є гарантування дотримання прав особи та вимог законодавства, а не забезпечення ефективності державного управління, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Оскільки, розглядаючи звернення пенсіонера про перерахунок пенсії, відповідач зобов`язаний виконати таке повноваження за наявності законних підстав, воно не є дискреційним.

Тому для забезпечення виконання завдання адміністративного суду, вказаного у ст.2 КАС України щодо ефективного способу повного захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії за віком, включивши до періоду страхового стажу період роботи позивача в Богуславському відділенні по прокату кінофільмів з 25.06.1986 по 31.07.1996

Отже, заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у вказаних вище частинах.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 908,00 грн, що підтверджуються квитанцією від 25.10.2021 №119.

З огляду на задоволення позовних вимог на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 908,00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у проведенні перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 , включивши до страхового стажу період роботи у Богуславському відділенні по прокату кінофільмів з 25.06.1986 по 31.07.1996.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ - 22933548) здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), включивши до страхового стажу період роботи у Богуславському відділенні по прокату кінофільмів у період з 25.06.1986 по 31.07.1996.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ - 22933548) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору за звернення з позовною заявою в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.