Рішення № 104054174, 22.04.2022, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/839/20

Провадження № 2/201/1852/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2022р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в особі головуючого судді Ткаченко Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

27.01.2020р. АТ КБ ПриватБанк звернулося до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 58 446 грн.17 коп. (а.с. №3-6).

Разом з позовною заявою до суду надійшло клопотання представника позивача Гребенюка О.С. (діє на підставі довіреності від 31.01.2019р.- а.с.№39) про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. №45).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 17.02.2020р. було відкрито провадження по справі та відповідно до положень ч.2,3 ст.274, ч.5 ст.279 ЦПК України призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. №50).

В обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяви посилався на те, що 10.11.2010р. ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим відповідачем була підписана анкета-заява б/н від 10.11.2010р., після підписання якої ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 17 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. Підписавши анкету-заяву від 10.11.2010р., відповідач погодився з запропонованими йому Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, які разом з заявою складають Договір про надання банківських послуг. Зобов`язання за Договором про надання банківських послуг банк виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кошти та можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, не здійснив в повному обсязі сплату отриманих кредитних коштів, відсотків, пені та штрафів, передбачених договором, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 08.11.2019р. становить 58 446 грн.17коп., з яких: 16 949 грн.83 коп. заборгованість по кредиту, 34 960 грн.62 коп. - заборгованість за відсотками, 3 276 грн.38 коп. заборгованість за пенею, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг у розмірі 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 2 759 грн.34коп. - штраф (процентна складова). Зазначену суму заборгованості позивач просив суд стягнути з відповідача, а також понесені ним судові витрати у розмірі 2 102 грн.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.05.2020р. позов АТ КБ ПриватБанк до ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто заборгованість по тілу кредиту в сумі 16 949 грн.83 коп., в задоволенні іншої частини позову відмовлено(а.с.№69-70).

18.11.2021р. до суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 28.05.2020р., в якій відповідач посилався на те, що з матеріалами справи та з рішенням суду він ознайомився лише 27.10.2021р., судових повісток не отримував. Вважає, що заочне рішення суду підлягає скасуванню, оскільки банком пропущено строк позовної давності. Так, будучи обізнаним про наявність простроченої заборгованості з 30.09.2014р., банк лише в січні 2020р. звернувся до суду із позовною заявою. Просив поновити строк на подачу заяви про перегляд заочного рішення суду та скасувати його з призначенням розгляду справи в загальному порядку (а.с. №126-128).

Представник позивача-Меркулова В.В.(дієна підставідовіреності від30.07.2020р.-а.с.№150зв.ст.)24.01.2022р.подала досуду відзивна заявупро переглядзаочного рішеннясуду,в якомузазначила,що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час слухання справи і доказів, в обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення суду, не надав. Між сторонами був укладений кредитний договір шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку. Відповідач, підписавши анкету-заяву від 10.11.2010р., погодився з умовами договору та має погасити заборгованість, яка виникла та підтверджується випискою з карткового рахунку. Відповідачем розрахунок не спростований, контррозрахунок не проведений. Щодо строків позовної давності, представник позивача зазначила, що строк позовної давності не пропущений та дотриманий позивачем при зверненні до суду. Просила відмовити в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення суду (а.с.№144-150).

Ухвалою судувід 28.02.2022р.заочне рішенняЖовтневого районногосуду м.Дніпропетровська від28.05.2020р.по цивільнійсправі №201/839/20за позовомАТ КБПриватБанк до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості скасовано.

Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. №172).

23.03.2022р. в порядку ст. 178 ЦПК України до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову та зазначив про те, що в підписаній ним анкеті -заяві від 10.11.2010р. не визначено розміру кредитного ліміту, який мав би бути встановлений на кредитний рахунок, беззаперечних доказів перевипуску платіжної картки після закінчення строк її дії на тих самих умовах, згідно договору від 10.11.2010р. матеріали справи не містять. У анкеті-заяві, яка була підписана відповідачем 10.11.2010р., не зазначена процентна ставка, виходячи з якої нараховуються проценти за користування кредитом, а також умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені та штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, а отже, сторони не узгодили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків за користування кредитними коштами, порядок їх нарахування та неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання. Представник позивача, обґрунтовуючи право вимоги на стягнення кредитної заборгованості, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором посилався на Витяг з Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку як невід`ємні частини договору. Проте, матеріали цивільної справи не містять підтверджень, що саме з наданою банком редакцію Умов і Правил відповідач був ознайомлений і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву від 10.11.2010р. (а.с.№177-178).

Також, разом з відзивом на позов відповідачем подана заява про застосування до вимог позивача строків позовної давності, в обґрунтування якої відповідач зазначив, що згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості з вересня 2014 року вся заборгованість по тілу кредиту була винесена на прострочку і після цієї дати будь-яких платежів відповідач не здійснював, а з позовом до суду банк звернувся лише в січні 2020р., отже, позивачем пропущено трирічний строк позовної давності, що є підставою для відмови в позові відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України (а.с. №180-181).

Суд, вивчивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, надавши оцінку доводам та запереченням у сукупності з наявними письмовими доказами та положеннями законодавчих актів, вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

10.11.2010р. ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ ПриватБанк з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим ним була підписана анкета-заява №б/н від 10.11.2010р. про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. З підписанням відповідної анкети-заяви відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява разом з запропонованими йому для ознайомлення Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг (а.с. №10).

Відповідно до ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України ).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України ).

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

При ухваленні рішення, надаючи оцінку обґрунтованості та доведеності заявленої позивачем суми заборгованості, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно до ч.1 ст.76, ч.2 ст.77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості за договором банківського обслуговування б/н від 10.11.2010р. станом на 08.11.2019р. у розмірі 58 446 грн.17коп., з яких: 16 949 грн.83 коп. заборгованість по кредиту, 34 960 грн.62 коп. - заборгованість за відсотками, 3 276 грн.38 коп. заборгованість за пенею, а також штрафи у розмірі 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 2 759 грн.34коп. - штраф (процентна складова).

Частина 5 ст.263 ЦПК України визначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно наданого банком розрахунку після укладення договору, ОСОБА_1 користувався наданими банком кредитними коштами, здійснював часткове погашення заборгованості за наданим кредитом в межах розміру кредитного ліміту (стовпчик в розрахунку сума погашення за наданим кредитом). Проте, з жовтня 2012р. допустив прострочення погашення заборгованості та з 30.09.2014р. заборгованість по тілу кредиту винесена на прострочку, а отже, відповідач, повністю зобов`язання по погашенню боргу не виконав чим порушив вимоги ст.ст.1049, 1054 ЦК України, у зв`язку з чим, позивач має право вимагати стягнення наданої відповідачу суми кредиту.

Крім того, долучена до позову виписка з карткового рахунку відповідача також вказує, що відповідач користувався грошовими коштами (використовував для власних потреб в межах розміру встановленого на карту ліміту, отримував кошти шляхом зняття готівки в банкоматі, здійснював розрахунки через термінали), здійснював погашення заборгованості, а отже, прийняв запропоновані банком умови щодо розміру кредитного ліміту.

Виписка збанківського рахунку-це документ,що видаєтьсяфінансовою установою,в якомумістяться відомостіпро рухгрошових коштівта маєстатус первинногодокументу,який містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача, операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції). Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом МЮУ від 12.04.2012р. № 578/5.

Факт користування відповідачем кредитними коштами з використання платіжного засобу не спростовано відповідачем іншими належними доказами.

Матеріали справи не містять даних, щодо незаконного зняття коштів з використанням кредитної картки та незаконну видачу кредитної карти на ім`я ОСОБА_1 третім особам.

Отже,доказом фактів (встановлення кредитного ліміту накартковий рахунок,користування відповідачем кредитнимикоштами) є виписка по рахунку, яка є належним доказом надання кредитних коштів.

Відповідний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 20.10.2020р. у справі №456/3643/17 (провадження № 61-9882 св20).

Представник позивача,обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення заборгованості по відсоткам, пені та штрафам, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку заборгованості за договором від 10.11.2010р., посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку як невід`ємні частини договору.

Визначаючи розмір заборгованості за договором, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх та оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими обставинами справи та наявними у справі доказами.

При цьому, згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що у анкеті-заяві, яка була підписана ОСОБА_1 10.11.2010р., не зазначена процентна ставка, виходячи з якої нараховуються проценти за користування кредитом, а також умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені та штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру (а.с. №10).

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків за користування кредитними коштами, порядок їх нарахування та неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент підписання анкети-заяви містили умови щодо сплати відсотків та неустойки у вигляді пені та штрафу саме у зазначених в цих документах розмірах і порядках нарахування, як про це наголошує позивач у позовній заяві.

За таких обставин, та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про розмір відсотків, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч.1 ст. 11 Закону України від 12.05.1991р. № 1023-XII Про захист прав споживачів).

Згідно з пунктом 22 ч.1 ст.1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у рішенні щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22.11.1996р. № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11.07.2013р. у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч.4 ст.42 Конституції України участь у договорі споживача, як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

В даному випадку відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із ОСОБА_1 АТ КБ ПриватБанк дотримався вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019р. у справі № 342/180/17-ц (провадження № 14-131цс19), у постановах Верховного Суду від 14.08.2019р. у справі № 229/1953/16-ц (провадження № 61-32390св18), 21.08.2019р. у справі № 643/5386/17-ц (провадження № 61-2699св18), 16.08.2019р. у справі №595/290/17-ц (провадження № 61-29972св18) тощо, які в силу ч.2 ст.416 ЦПК України є обов`язковими для застосування судами в аналогічних правовідносинах.

Враховуючи зазначені обставини та надані суду докази, суд приходить до висновку, що позивач має права вимоги до відповідача про стягнення лише простроченої заборгованості по тілу кредиту у розмірі 16 949грн.83 коп. Позовні вимоги ж в частині стягнення заборгованості за відсотками, пені та штрафам не ґрунтуються на правових підставах та умовах договору.

Щодо строків позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Тобто, позовна давність - це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого права шляхом подання позовної заяви до суду.

За змістом ч.3 ст.254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки.

У своїй постанові від 19.03.2014р. у справі № 6-14цс14 Верховний Суд України, предметом якої був спір за позовом банківської установи про стягнення заборгованості за кредитним договором, зазначив, що відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Зазначене підтверджується і правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.06.2018р. у справі № 686/6697/16-ц.

Матеріали справи містять виписку по картковому рахунку відповідно до якої останнє погашення заборгованості з картки НОМЕР_1 ініційоване саме відповідачем здійснено 12.10.2012р. (операція Поповнення карткового рахунку) та згідно наданого банком розрахунку заборгованості, вся сума заборгованості по кредиту була винесена на прострочку з 30.09.2014р. (а.с. №7-10, 73-84).

А тому, з огляду на викладене, та враховуючи, згідно наданої позивачем довідки (а.с. №85), строк дії останньої картки НОМЕР_1 встановлений до 31.07.2016р., суд дійшов висновку, що саме з01.08.2016р. почався перебіг трирічного строку позовної давності за вимогами банку про стягнення заборгованості по тілу кредиту в повному обсязі.

Проте, АТ КБ Приватбанк звернувся до суду більше ніж через 3 роки, як від дня останнього платежу на погашення заборгованості так і від дня настання строку повернення кредиту, що відповідає строку карти.

Початок перебігу строку позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення) дії договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК України).

Особа повинна знати про стан своїх майнових прав, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові цього суду від 16.11.2016р. у справі № 6-2469цс16.

АТ КБ ПриватБанк як кредитор, у свою чергу, зобов`язаний цікавитись своїми майновими правами та, у випадку їх порушення, звертатись до суду за їх захистом. Враховуючи компетенцію та повноваження банку щодо моніторингу стану рахунків своїх клієнтів-позичальників, позивач міг довідатись та довідався про порушення своїх прав, як кредитора, починаючи з жовтня 2012р. після останнього внесеного відповідачем платежу на погашення заборгованості в подальшому винесення своєї суми заборгованості по тілу кредиту на прострочку та закінчення строку дії карти № НОМЕР_2 , проте не здійснив жодних дій, спрямованих на їх відновлення.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996р. за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20.09.2011р. за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Згідно ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову АТ КБ ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по тілу кредиту слід відмовити у зв`язку зі спливом строків позовної давності.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст.141 ЦПК України, приймаючи до уваги, що в задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати по оплаті судового збору покладаються на позивача.

Напідставі викладеного,керуючись ст.ст.207,256,257,259,267,634,638,648,1048,1054ЦК України, постановою Верховного Суду України від 19.03.2014р. у справі № 6-14цс14, постановами Верховного Суду від 13.06.2018р. у справі № 686/6697/16-ц, від 14.08.2019р. у справі № 229/1953/16-ц, від 21.08.2019р. у справі № 643/5386/17-ц, від 16.08.2019р. у справі №595/290/17-ц, постановою Великої Палати Верховного Суду від від 03.07.2019р. у справі № 342/180/17-ц, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, ч.2,3 ст. 274, ч.5 ст. 279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариствакомерційний банк«ПриватБанк» до ОСОБА_1 простягнення заборгованості відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Ткаченко Н.В.