Рішення № 104053184, 22.04.2022, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/26896/20

2/760/352/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2022 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Шереметьєвої Л.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Фінансів» до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про зняття арешту з майна, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом і просить зняти арешт та заборону на відчуження нерухомого майна - трьохкімнатної квартири жилою площею 41,30 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 70, 50 кв.м., накладений постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 25 липня 2019 року, реєстраційний номер обтяження: 32555589.

Посилається в позові на те, що 08 вересня 2006 року між ПАТ «Комерційний банк`Надра`та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 77/П/РП/2006-840.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором в цей же день між банком та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В. за реєстровим № 5202.

Предметом іпотеки є квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

09 січня 2020 року маж ПАТ «Комерційний банк`Надра» та ТОВ`Світ фінансів» був укладений договір про відступлення прав вимоги № GL3N212458, за яким товариство прийняло належні банку права вимоги за кредитними договорами, договорами поруки відповідно до реєстру відступлених прав.

За умовами договору товариство, як новий кредитор, набуло права вимоги банку до позичальників, заставодавців, поручителів, зазначених у додатку №1 до цього договору.

10 січня 2020 року між банком та товариством був укладений договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, за яким товариство набуло статусу іпотекодержателя за договорами іпотеки, що були укладені в забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами відповідно до реєстру відступлених прав.

Тобто, ТОВ`Світ фінансів» є кредитором ОСОБА_1 та іпотекодержателем за договором іпотеки.

25 липня 2019 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження № 59606141 та накладено арешт на квартиру, яка є предметом іпотеки і належить ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.50 Закону України « Про виконавче провадження», що діяла в редакції на момент повернення виконавчого листа, державний виконавець у постанові мав зазначити про зняття арешту з майна.

Виконавчий документ повторно до виконання не пред`являвся.

ТОВ`Світ фінансів», як іпотекодержатель, має намір звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі застереження, що міститься в іпотечному договорі.

Однак, наявність арешту та заборони відчуження квартири унеможливлює здійснення товариством права на задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки.

Крім того, органи виконавчої служби не мають підстав для звернення стягнення на іпотечне майно на користь стягувача, який не є іпотекодержателем.

Іпотека щодо даної квартири була зареєстрована 08 вересня 2006 року, тобто у ТОВ`Світ фінансів» виникло право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки в момент її реєстрації, а арешт державного виконавця був зареєстрований 25 липня 2019 року.

Таким чином вважає, що ТОВ`Світ фінансів» має вищий пріоритет на предмет іпотеки, в тому числі на його реалізацію в рахунок погашення боргу перед іншими кредиторами.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

08 грудня 2020 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.

Відповідно до матеріалів справи ухвала була отримана відповідачем 28 грудня 2020 року.

Відповідачу був наданий строк для надання відзиву.

На день ухвалення рішення відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.

Виходячи з цього, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в справі доказами.

Дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу особа має право звернутися до суду.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено в ч.2 ст.16 ЦК України.

Судом встановлено, що 08 вересня 2006 року між ПАТ «Комерційний банк`Надра`та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 77/П/РП/2006-840.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором в цей же день між банком та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В. за реєстровим № 5202, за умовами якого позичальник передала в іпотеку банку квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

09 січня 2020 року маж ПАТ «Комерційний банк`Надра» та ТОВ`Світ фінансів» був укладений договір про відступлення прав вимоги № GL3N212458, відповідно до якого до ТОВ`Світ фінансів» перейшло право вимоги за кредитним договором ,укладеним між ПАТ`КБ`Надра» та ОСОБА_1

10 січня 2020 року між банком та товариством був укладений договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки, за яким товариство набуло статусу іпотекодержателя за укладеним договором.

З матеріалів справи вбачається, що 25 липня 2019 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження № 59606141 та накладено арешт на квартиру, яка є предметом іпотеки і належить ОСОБА_1 .

Будь-яких даних про сторін виконавчого провадження позивач при зверненні до суду не зазначив, як і не вказав і не надав доказів стадії виконавчого провадження.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень, зокрема, є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно.

Згідно з ч.1 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

За змістом ч.ч.1,2, 5, 7 ст. 56 Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений виконавцем, але не раніше ніж через п`ять робочих днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту.

Підстави для зняття арешту з майна у виконавчому провадженні визначено ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою соба, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Боржник управі оскаржити арешт, накладений на його майно виконавцем у рамках виконавчого провадження, шляхом подання скарги на рішення виконавця у порядку, визначеному розділом VIII ЦПК України.

Натомість особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз`яснено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби.

Згідно з ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 19 ЦПК України у порядку цивільного судочинства розглядаються справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових, а також інших правовідносин, з єдиним обмеженням, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Вказані норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 02 жовтня 2019 року в справі № 814/2030/17 та від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 зауважила, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 619/2796/19 вд 10 лютого 2021 року неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.

Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 607/3894/17 від 26 вересня 2019 року, за змістом статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV / на даний час це ст.59 Закону / до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутись не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно.

При цьому вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред`явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.

Таким чином, арешт майна, який не пов`язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, слід розглядати за правилами розділу VII ЦПК України 2004 року.

З матеріалів справи вбачається, що спір з приводу права власності на квартиру, передану банку в іпотеку, відсутній і про це позивач при зверненні до суду не повідомляє.

Таким чином, залучений позивачем до участі в справі як відповідач орган виконавчої служби, не є належним відповідачем у справі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

З даного аналізу випливає, що відповідач - це особа, на яку вказує позивач в позовній заяві, як на порушника своїх прав.

Тому саме позивач визначає, до кого пред`явити позов.

Якщо позивач помилиться (неправильно зазначивши сторону) і притягне відповідачем особу, яка його прав не порушила або не заявить клопотання про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача, суд у такому позові відмовляє.

Звернувшись до суду, позивач з клопотаннями про заміну відповідача чи залучення співвідповідача не звертався.

З урахуванням цього суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 15,16 ЦК України, Законом України « Про виконавче провадження», ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 19, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Фінансів» до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про зняття арешту з майна відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду .

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.А.Шереметьєва