Рішення № 104044461, 11.04.2022, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2022 Справа № 914/154/21

Господарський суд Львівської області у складі судді Горецької З.В., за участю секретаря судового засідання Пришляк М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагропак», місто Київ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Львівський холодокомбінат», м. Львів

про: стягнення заборгованості за договором поставки

та зустрічним позовом: Приватного акціонерного товариства «Львівський холодокомбінат», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагропак», місто Київ

про: стягнення штрафних санкції та збитків.

представники сторін:

від позивача (відповідач за зустрічним позовом): Яковенко В.В. (в режимі відеоконференції);

від відповідача (позивач за зустрічним позовом): Півень О.М.

Заяв про відвід судді не надходило. Фіксування судового процесу у відповідності до ст. 222 ГПК України, здійснювалось за допомогою програмно-апаратного комплексу «Акорд».

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагропак» до Приватного акціонерного товариства «Львівський холодокомбінат» про стягнення заборгованості за договором поставки №200214 від 11.02.2020 в розмірі 704 138,51 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву вх. №3798/21 від 17.02.2021. Позивач подав відповідь на відзив вх. №4225/21 від 23.02.2021. Крім того ПАТ «Львівський холодокомбінат» подало зустрічну позовну заяву №481 від 22.02.2021.

Представником ПАТ «Львівський холодокомбінат» за вх. №1002/21 від 10.03.2021 подано клопотання про продовження процесуальних строків на 30 календарних днів.

Ухвалою від 10.03.2021 зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, продовжено строк підготовчого провадження по справі та відкладено підготовче засідання.

Ухвалою від 12.04.2021 у справі призначено судову товарознавчу експертизу та зупинено провадження по справі. Після проведення експертизи та повернення матеріалів справи 21.09.2021 поновлено провадження по справі.

Ухвалою від 22.11.2021 закрито підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 11.04.2022 позивач за первісним позовом взяв участь в режимі відеоконференції, відповідач явку уповноваженого представника забезпечив.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття рішення по справі, судом 11.04.2022 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача за первісним позовом

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням умов договору поставки від 11.02.2020 №200214.

Станом на 21.12.2020 заборгованість покупця перед постачальником становить 648 356,67 грн. Сума заборгованості з урахування пені, 3% річних та інфляційних втрат становить 704 138,51 грн.

Позиція відповідача за первісним позовом

Відповідач у відзиві зазначив про приховані недоліки товару поставленого згідно видаткової накладної №Б0000000700 від 24.04.2020, а тому останній притримав оплату за такий неякісний товар.

Позиція позивача за зустрічним позовом

Позивач стверджує, що ТОВ Інтерагропак» порушено умови договору поставки №200214 віл 11.02.2020, а саме поставлено ПрАТ «Львівський холодокомбінат» товар неналежної якості, в результаті чого ТОВ «Інтерагропак» повинен сплатити ПрАТ «Львівський холодокомбінат» 5% штрафу за товар неналежної якості у розмірі 19 719,05 грн., відшкодувати збитки в розмірі 623 255,08 грн., які поніс ПрАТ «Львівський холодокомбінат» та витрати на утилізацію товару неналежної якості у розмірі 14 055,60 грн.

Позиція відповідача за зустрічним позовом

Відповідач стверджує, що ПрАТ «Львівський холодокомбінат» без заперечень щодо якості поставленого ТОВ «Інтерагропак» товару згідно з видатковою накладною №Б0000000700 від 24.04.2020 прийнято його та використано у своїй діяльності. Акт приймання товару по якості від 21.05.2020 складений з порушенням Інструкції №П-7 та умов договору поставки не може бути доказом поставки неякісного товару.

Представником ТОВ «Інтерагропак» зазначено про пропуск позовної давності щодо вимог про стягнення штрафу.

Відповідачем зазначено про відсутність вини та протиправної поведінки ТОВ «Інтерагропак» в нанесенні збитків ПрАТ «Львівський холодокомбінат». Відсутній причиновий зв`язок між збитками ПрАТ «Львівський холодокомбінат» і поведінкою ТОВ «Інтерагропак».

Відповідальність ТОВ «Інтерагропак» за якість товару та відповідальність за її недотримання повністю охоплюється договірними відносинами, а відтак норми ст. 228 ГК України до правовідносин ПрАТ «Львівський холодокомбінат» та ТОВ «Інтерагропак» застосуванню не підлягають.

Всі акти, що складені між ПрАТ «Львівський холодокомбінат» та його контрагентами і фіксують начебто недоліки товару не є належними доказами таких порушень.

Вимога ПрАТ «Львівський холодокомбінат» до ТОВ «Інтерагропак» про стягнення витрат на утилізацію невідповідної (бракованої) харчової продукції в розмірі 14 040,60грн. має бути відхилена судом як безпідставна та незаконна.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

11.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерагропак» та Приватним акціонерним товариством «Львівський холодокомбінат» було укладено договір поставки №200214 від 11 лютого 2020.

Впродовж 2020 року за замовленнями покупця, постачальником було здійснено покупцю 6 поставок товару за даним договором на загальну суму 1 290 831,69 грн, а саме:

- 24 квітня згідно видаткової накладної №Б0000000700 на загальну суму 394 381,01 грн.;

- 01 червня згідно видаткової накладної №Б0000000918 на загальну суму 89 889,00 грн.;

- 09 червня згідно видаткової накладної №Б0000000966 на загальну суму 260 205,00 грн.;

- 12 червня згідно видаткової накладної №Б0000000995 на загальну суму 70 965,00 грн.;

- 26 червня згідно видаткової накладної №Б0000001086 на загальну суму 132 468,00 грн.;

- 02 липня згідно видаткової накладної №Б0000001113 на загальну суму 342 923,68 грн.

Покупець розрахувався за поставлений товар частково в сумі 642 475,02 грн.

24 квітня 2020 року на адресу ПрАТ «ЛЬВІВСЬКИЙ ХОЛОДОКОМБІНАТ» надійшов товар - стакан ПП 150 75 в асортименті згідно видаткової накладної № Б00000000700 від 24.04.2020, а саме:

- стакан ПП 150 75 біл. "Морозиво ЛІМО Львівський сирник на загальну вартість 109 550,28 грн. без ПДВ;

- стакан ПП 150 75 біл. "Морозиво ЛІМО Мільфей" на загальну вартість 109 550,28 грн. без ПДВ;

- стакан ПП 150 75 біл. "Морозиво ЛІМО Лимонний курд" на загальну вартість

109 550,28 грн. без ПДВ;

Актом бракування від 18 травня 2020 встановлено приховані недоліки якості товару - стакан ПП 150 75 в асортименті («Морозиво ЛІМО Мільфей», «Морозиво ЛІМО Львівський сирник», «Морозиво ЛІМО Лимонний курд»), а саме - невідповідність діаметру стакану, 74 мм. 19 травня 2020 року ТОВ «Інтерагропак» було повідомлено про виявлений прихований недолік та надано копію Акту бракування від 18 травня 2020 року.

Листом № 1172 від 19 травня 2020 року покупець здійснив запрошення представників постачальника на прийом товару по якості (приховані недоліки). 20 травня 2020 року отримано відповідь від ТОВ «Інтерагропак» за № б/н від 20.05.2020 про неможливість представників постачальника бути присутніми на прийманні товару за якістю по прихованих недоліках.

Відповідно до вищенаведених обставин, покупцем 21 травня 2020 року складено акт приймання товару по якості (приховані недоліки по якості), яким встановлено наступне:

- виявлено приховані недоліки у якості - невідповідність діаметру стакану;

- встановлено кількість використаного товару з прихованими недоліками при виробництві кінцевого продукту до моменту виявлення прихованого недоліку.

21 липня 2020 року покупцем (ПрАТ «Львівський холодокомбінат») було пред`явлено постачальнику претензію № 1709 з наступними вимогами:

1. Здійснити вивезення товару з прихованими недоліками у якості стакан ПП 150 75

«Морозиво ЛІМО Мільфей» («Ge limo Мільфей ЛІМО» з наповнювачем «Малина» та

цукровим печивом) в кількості 6910 шт; - стакан ПП 150 75 «Морозиво ЛІМО Львівський сирник» («Ge limo ЛЬВІВСЬКИЙ СИРНИК» з наповнювачем і з шоколадним смаком та родзинками) в кількості 1750 шт.; - Стакан ПП 150 75 «Морозиво ЛІМО Лимонний курд» (De limo МУС з наповнювачем Лимонний курд) в кількості 10 974 шт, переданих за видатковою накладною № Б00000000700 від 24.04.2020 загальною кількістю 19 634 (дев`ятнадцять тисяч шістсот тридцять чотири) шт.

2. Здійснити перерахунок вартості фактично поставленого товару згідно видаткової накладної № Б00000000700 від 24.04.2020 з врахуванням повернення товару згідно п. 1 цієї П ретензії.

3. Допоставити товар належної якості у кількості 19 634 (дев`ятнадцять тисяч шістсот тридцять чотири) шт. протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання цієї претензії.

22 липня 2020 року від постачальника отримано відповідь на вищезгадану претензію, згідно якої ТОВ «Інтерагропак» як постачальник за договором визнало вимоги покупця та погодилось здійснити повернення та вивезення неякісного товару. Забракований товар було повернуто покупцем і прийнято постачальником 23 липня 2020 року, що підтверджується видатковою накладною №41 від 23.07.2020, ТТН № 3358 від 23.07.2020.

У зустрічній позовній заяві позивач стверджує, що у зв`язку з прихованими порушеннями в якості пакувального матеріалу, що був поставлений покупцю постачальником, у кінцевому продукті, що був виготовлений покупцем також почали виявлятись порушення в якості, а саме: кришка щільно не прилягала до стаканів, у які було розфасовано морозиво, злітала, таким чином порушувалась цілісність упаковки, що є неприпустимим з точки зору якості кінцевого продукту та його харчової безпеки. Загальна сума збитків становить 623 255,08 грн., що підтверджується договорами, товарними накладними, претензіями, актами бракування, листами - відповідями, накладними на повернення та платіжними дорученнями по кожному з контрагентів.

Відповідно до договору №200313 від 20.03.2020, укладеного між ТОВ "Агротехніка" та ПрАТ "Львівський холодокомбінат", ПрАТ "Львівський холодокомбінат" 04.02.2021 передало ТОВ "Агротехніка" для утилізації невідповідну(браковану) харчову продукції загальною кількістю 3600,4 кг., що підтверджується актом приймання-передачі від 04.02.2021.

Відповідно до акту наданих послуг №491 від 04.02.2021 ТОВ "Агротехніка" утилізувало невідповідну (браковану) харчову продукцію загальною кількістю 3.6 т. на загальну суму 14 040,60 грн. Оплата за утилізацію проведена ПрАТ "Львівський холодокомбінат" 03 лютого 2021 на підставі платіжного доручення №55836.

Відповідно до договору поставки № 200214 від 11.02.2020 на підставі рахунку на оплату № Б0000000709 від 24.04.2020 ПрАТ «Львівський холодокомбінат» в період з 17.06.2020 по 03.08.2020 сплатило ТОВ «Інтерагропак» вартість отриманого товару в загальній сумі 363 653,73 грн.

В ході розгляду справи судом призначено експертизу в ході якої встановлено, що діаметр верхньої частини досліджуваних ПП 150мл/75D становить від 73,33 мм. до 74,1 мм.

ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1.1 укладеного сторонами договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити наступний товар - тара з термопластичних матеріалів для харчових продуктів.

Відповідно до договору протягом всього строку дії договору постачальник має право неодноразово поставляти товар покупцю у відповідності до договору поставки підписаного уповноваженими представниками обох сторін.

Пунктом 2.1 вищевказаного Договору встановлено, що постачальник зобов`язується передати (поставити) покупцеві товар разом із усіма його приналежностями та документами, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до вимог чинного законодавства України в строк 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту підтвердження замовлення та виконання умов, передбачених п. 2.1.1 цього договору, згідно правил Інкотермс 2010, на умовах ЕХW, Україна, м. Київ, вул. Новопирогівська, 66.

Впродовж 2020 року за замовленнями покупця, постачальником було здійснено покупцю 6 поставок товару за даним договором на загальну суму 1 290 831,69 грн, а саме:

- 24 квітня згідно видаткової накладної №Б0000000700 на загальну суму 394 381,01 грн.;

- 01 червня згідно видаткової накладної №Б0000000918 на загальну суму 89 889,00 грн.;

- 09 червня згідно видаткової накладної №Б0000000966 на загальну суму 260 205,00 грн.;

- 12 червня згідно видаткової накладної №Б0000000995 на загальну суму 70 965,00 грн.;

- 26 червня згідно видаткової накладної №Б0000001086 на загальну суму 132 468,00 грн.;

- 02 липня згідно видаткової накладної №Б0000001113 на загальну суму 342 923,68 грн.

Покупець розрахувався за поставлений товар частково в сумі 642 475,02 грн.

В порядку та на умовах визначених договором, постачальник виконав свої зобов`язання по договору перед покупцем.

Відповідно до п. 2.2 покупець зобов`язується своєчасно і належним чином прийняти товар від постачальника та оплатити його протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту передання покупцеві товару та усіх належним чином оформлених документів, що стосуються товару та підлягають передачі покупцю згідно цього договору та/або актів чинного законодавства України (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, документи, що засвідчують якість та безпечність товару, інші документи).

Відповідно до договору поставки № 200214 від 11.02.2020 на підставі рахунку на оплату № Б0000000709 від 24.04.2020 ПрАТ «Львівський холодокомбінат» в період з 17.06.2020 по 03.08.2020 сплатило ТОВ «Інтерагропак» вартість отриманого товару в загальній сумі 363 653,73 грн.

В усіх платіжних дорученнях на оплату отриманого від ТОВ «Інтерагропак» товару ПрАТ «Львівський холодокомбінат» в графі «призначення платежу» чітко вказувало: «Оплата за тару зг. рах. №0000000709 від 24.04.20р. в т.ч. ПДВ 20%...».

ПрАТ «Львівський холодокомбінат» у відзиві стверджує, що згідно видаткової накладної №Б000000700 від 24.04.2020 поставлено товар з прихованими недоліками його якості. Дані факти первісний відповідач підтверджує, посилаючись на акт бракування від 18.05.2020, лист №1172 від 19.05.2020, акт приймання товару по якості від 21.05.2020, претензію №1709 від 21.07.2020, лист-відповідь від 22.07.2020, видаткова накладна від 23.07.2020 та ТТН №3358 від 23.07.2020.

За наведених обставин ПАТ «Львівський холодокомбінат» обґрунтовує невиконання свого обов`язку щодо оплати вартості поставленого йому ТОВ «Інтерагропак» товару в загальній сумі 648 356,67 грн. відповідно до договору поставки № 200214 від 11.02.2020 на тій підставі, що відповідно до пункту 5.3. зазначеного договору ПАТ «Львівський холодокомбінат» притримує оплату за товар, який він вважає неякісним.

Дійсно, пунктом 5.3. Договору поставки № 200214 від 11.02.2020 встановлено, що за передачу покупцеві товару неналежної якості постачальник зобов`язується за вимогою покупця власним силами та за власний рахунок у строк вказаний покупцем здійснити заміну на товар належної якості, у випадку наявності спору між сторонами договору щодо якості товару чи з приводу його заміни, покупець має право притримати оплату за такий неякісний товар до моменту вирішення такого спору без застосування будь-яких санкцій за затримку в проведенні розрахунків.

Спірні питання щодо поставки частини товару неналежної якості згідно видаткової накладної № Б0000000700 від 24.04.2020 в кількості 19634 шт. стаканів, то зазначений товар був повернутий ПАТ «Львівський холодокомбінат» та 23.07.2020 прийнятий ТОВ «Інтерагропак».

Інший же товар згідно наступних поставок був прийнятий ПАТ «Львівський холодокомбінат» без пред`явлення будь-яких претензій ТОВ «Інтерагропак» щодо його якості у відповідності до вимог Інструкції П-7 «Про порядок приймання продукції виробничо - технічного призначення і товарів народного споживання по якості» та чинного законодавства України.

Право ПрАТ «Львівський холодокомбінат» на застосування притримання оплати отриманого товару не ґрунтується на нормах закону ст. 594 ЦК України, хоча воно і передбачене договором поставки.

Передбачене ст. 594 ЦК України право притримання, відповідно до вимог ст. 546 ЦК України, є видом забезпечення виконання зобов`язань.

Відповідно до ст. 594 ЦК України, кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові, у разі невиконання ним у строк зобов`язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов`язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати таку річ у себе до виконання боржником зобов`язання.

Отже, об`єктом притримання може бути річ, яка знаходиться у правомірному володінні боржника (ч. 1 ст. 594 ЦК України).

Згідно з нормами ст. 192 ЦК України гроші (грошові кошти) є платіжним засобом і належать до поняття майна.

З огляд на це продаж на публічних торгах грошей боржника в порядку ст. ст. 591, 597 ЦК України не є можливою.

Виходячи з системного аналізу номер глави 13 «Речі. Майно» ЦК України та пар. 7 глави 49 «Притримання» гроші не можуть бути об`єктом притримання, якщо останні виступають засобом платежу з оплати за отриманий товар за договором.

З цього приводу висловився Виший господарський суд України по справі № 910/5878/15-г від 13.10.2015, який вказав, що норми положення ст. ст. 594-597 ЦК України не стосуються притримання грошових коштів як засобу платежу з оплати за отриманий товар.

Таким чином, на підставі даних, отриманих внаслідок аналізу судової практики та норм закону, суд вважає за необхідне підкреслити, що майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також грошові кошти, як засіб платежу не можуть вважатися річчю, а отже і не можуть бути застосовані ПАТ «Львівський холодокомбінат» як предмет притримання відповідно до ст. 594 ЦК України.

Стаття 595 ЦК України вимагає від кредитора негайно повідомити про застосування до боржника заходів притримання. В будь-якому випадку, таке повідомлення повинне бути направлене одразу ж після порушення боржником свого зобов`язання та прийняття кредитором рішення про притримання речі боржника, але з урахуванням вимог ст. ст. 610, 612 ЦК України.

Враховуючи вищенаведене, ПрАТ «Львівський холодокомбінат» повинне було негайно повідомити ТОВ «Інтерагропак» про притримання грошових коштів, якщо на думку ПрАТ «Львівський холодокомбінат» було порушення умов договору поставки зі сторони ТОВ «Інтерагропак».

Однак, ТОВ «Інтерагропак» жодного повідомлення про притримання грошових коштів від ПрАТ «Львівський холодокомбінат» не отримувало.

Навпаки, ПрАТ «Львівський холодокомбінат» періодично з 17.06.2020 по 05.10.2020 вчиняло конклюдентні дії, а саме сплачував на рахунок ТОВ «Інтерагропак» грошові кошти в загальній сумі 637 475,02 грн. за поставлений товар відповідно до Договору поставки № 200214 від 11.02.2020, що свідчить не лише про відсутність претензій у ПАТ «Львівський холодокомбінат» до якості поставленого ТОВ «Інтерагропак» товару, так і про відсутність підстав для застосування притримання.

Крім того, ПрАТ «Львівський холодокомбінат» станом на 03.08.2020 повністю сплатило ТОВ «Інтерагропак» вартість поставленого товару за видатковою накладною № Б0000000700 від 24.04.2020 по Договору поставки № 200214 від 11.02.2020, тим самим своїми діями підтвердивши відсутність вимог до ТОВ «Інтерагропак» як постачальника продукції.

Таким чином, позовні вимоги за первісним позовом ТОВ «Інтерагропак» до ПрАТ «Львівський холодокомбінат» розглядаються судом виключно про стягнення заборгованості та штрафних санкцій щодо наступних поставок товару по Договору поставки № 200214 від 11.02.2020 за видатковими накладними № Б0000000918 від 01.06.2020, № Б0000000966 від 09.06.2020, № Б0000000995 від 12.06.2020, № Б0000001086 від 26.06.2020 та № Б0000001113 від 02.07.2020, за якими у ПрАТ «Львівський холодокомбінат» до ТОВ «Інтерагропак» відсутні жодні претензії та вимоги.

У правовідносинах, шо існують між ТОВ «Інтерагропак» та ПрАТ «Львівський холодокомбінат» на підставі договору поставки № 200214 від 11.02.2020, ТОВ «Інтегропак» є кредитором, а ПрАТ «Львівський холодокомбінат» є боржником.

Таким чином, у ПрАТ «Львівський холодокомбінат» взагалі відсутні підстави для застосування у зазначених правовідносинах інституту притримання, як засобу забезпечення виконання зобов`язань, оскільки воно не є кредитором (управленим суб`єктом притримання), грошові кошти як засіб платежу не можуть бути об`єктом притримання, та не було жодних повідомлень про притримання.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

В зустрічні позовній заяві ПрАТ «Львівський холодокомбінат» просить суд стягнути з ТОВ «Інтерагропак» на користь ПрАТ «Львівський холодокомбінат» штрафні санкції, збитки та витрати на утилізацію товару в загальній сумі 657029,73 грн. у зв`язку із поставкою товару начебто неналежної якості за Договором поставки № 200214 від 11.02.2020

Виходячи зі змісту зустрічної позовної заяви суд зазначає наступне.

ПрАТ «Львівський холодокомбінат» стверджує, що ТОВ «Інтерагропак» поставило згідно видаткової накладної № Б0000000700 від 24.04.2020 товар неналежної якості на загальну суму 394 381,01 грн.

Дійсно, відповідно до умов договору поставки ТОВ «Інтерагропак» згідно з видатковою накладною № Б0000000700 від 24.04.2020, яка підписана обома сторонами договору, здійснило поставку ПрАТ «Львівський холодокомбінат» товар - стакани для морозива в кількості 252 000 шт. на загальну суму 394 381,01 грн.

Відповідно до п. 3.7 Договору поставки, товар вважається таким, що поставлений (переданий) покупцю з моменту його прийняття покупцем по кількості та якості згідно умов поставки, визначених п. 2.1 даного договору.

Пункт 2.1 договору поставки встановлює, що постачальник зобов`язується передати

(поставити) покупцеві товар разом з усіма його приналежностями та документами, що стосуються товару ... на умовах EXW, Україна, м. Київ, вул. Новопирогівська, 66.

Тобто, виходячи з вищезазначених умов договору, товар приймається ПрАТ «Львівський холодокомбінат» за кількістю та якістю під час його передачі за місцезнаходженням ТОВ «Інтерагропак» за адресою: м. Київ, вул. Новопирогівська, 66.

Крім того, п. 3.6 договору поставки встановлює обов`язок ПрАТ «Львівський холодокомбінат» перевірити товар щодо додержання ТОВ «Інтерагропак» умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов відповідно до Інструкції про порядок приймання товарів виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості (Постанова № П-6) і по якості (Постанова П-7), затвердженими держарбітражем.

Тобто, фактично сторони договору поставки узгодили при прийманні товару по якості застосовувати саме Інструкцію № П-7, що затверджена постановою Державного арбітражу СРСР від 25.04.1966, яка наразі є чинною. Інструкція № П-7 визначає, що її вимоги можуть бути застосовані у всіх випадках, коли умовами договору не передбачений інший порядок приймання продукції. Отже, до правовідносин між ТОВ «Інтерагропак» та ПрАТ «Львівський холодокомбінат» за договором поставки застосовуються приписи Інструкції № П-7.

Відповідно до п. 6 Інструкції № П-7, приймання продукції за якістю і комплектністю проводиться на складі одержувача в такі строки: при міжміських поставках - не пізніше 20 днів, а швидкопсувної продукції - не пізніше 24 год. після видачі продукції органом транспорту чи надходження її на склад одержувача при доставці продукції постачальником чи при вивезенні продукції одержувачем (пп. а п 6. Інструкції).

Пунктом 10 Інструкції № П-7 встановлено, що приймання вважається здійсненим своєчасно, якщо перевірка якості і комплектності продукції закінчена у встановлений термін.

В п. 14 Інструкції № П-7 зазначено, що приймання продукції за якістю і комплектності проводиться в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними і особливими умовами поставки, іншими обов`язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, що посвідчують якість та комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація і т. п.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла і в акті вказується, які документи відсутні.

Таким чином, уповноважені керівником чи його заступником ПрАТ «Львівський холодокомбінат» компетентні особи повинні були до 15.05.2020 (20 календарних днів, починаючи з 25.04.2020) прийняти отриманий від ТОВ «Інтерагропак» товар за кількістю та якістю, та скласти відповідний акт про фактичну кількість та якість товару, а саме партії стаканів для морозива в загальній кількості 252 000 шт. на загальну суму 394 381,01 грн.

Однак, приймання товару за кількістю та якістю ПрАТ «Львівський холодокомбінат» у чіткій відповідності до умов договору поставки та вимог Інструкції № П-7 взагалі не здійснило, а відразу після отримання товару використало його у виробництві морозива, всього було використано 224 869 шт. стаканів.

Таким чином презюмується, що ПрАТ «Львівський холодокомбінат» без заперечень щодо якості поставленого ТОВ «Інтерагропак» товару згідно з видатковою накладною № Б0000000700 від 24.04.2020 прийняло його та використало у своїй виробничій діяльності.

Після спливу встановленого строку для прийняття товару за кількістю та якістю, 18.05.2020 працівниками ПрАТ «Львівський холодокомбінат» було складено акт бракування, в якому було зафіксовано, на їхню думку, недолік товару - невідповідність розміру.

Листом за вих. № 1172 від 19.05.2020 ПрАТ «Львівський холодокомбінат» викликав представників ТОВ «Інтерагропак» для участі у прийманні товару по якості на 21.05.2020 о 11.00 год. м. Львів, вул. Повітряна, 2.

У відповідь ТОВ «Інтерагропак» листом від 20.05.2020 повідомило ПрАТ «Львівський холодокомбінат» про неможливість забезпечити присутність свого представника для огляду та приймання товару по якості на 21.05.2020 у м. Львові. Разом з цим, ТОВ «Інтерагропак» у своєму листі від 20.05.2020 не надавало своєї згоди на одностороннє приймання ПрАТ «Львівський холодокомбінат» товару за якістю.

Відповідно до п.20 Інструкції №П-7 при неявці представника виготовлювача (відправника) за викликом одержувача (покупця) у встановлений термін і у випадках,

коли виклик представника іногороднього виготовлювача (відправника) не є обов`язковим,

перевірка якості продукції робиться представником відповідної галузевої інспекції за якістю продукції, а перевірка якості товарів - експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції за якістю.

За відсутності відповідної інспекції за якістю або бюро товарних експертиз в місці находження одержувача (покупця) при відмові їх виділити представника або нез`явленню його за викликом одержувача (покупця) перевірка робиться:

а) за участю компетентного представника іншого підприємства (організації), виділеного керівником або заступником керівника цього підприємства (організації), або

б) за участю компетентного представника громадськості підприємства - одержувача, призначеного керівником або заступником керівника підприємства з числа осіб, затверджених рішенням фабричного, заводського або місцевого комітету профспілки цього підприємства, або

в) односторонньо підприємством одержувачем, якщо виготовлювач (відправник) дав згоду на одностороннє приймання продукції

За результатами приймання продукції за якістю і комплектності за участю представників, вказаних в пп. 19 і 20 Інструкції № П-7, складається акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції.

21.05.2020 працівниками ПрАТ «Львівський холодокомбінат» було складено та підписано акт приймання товару за якістю (встановлення прихованих недоліків по якості), де в односторонньому порядку встановили, що начебто залишки поставленого товару не відповідають розмірам, в зв`язку з чим залишки - товару підлягають поверненню ТОВ «Інтерагропак».

Як свідчить зміст акта приймання товару по якості від 21.05.2020, він складений в односторонньому порядку працівниками ПрАТ «Львівський холодокомбінат» без участі компетентних працівників інших підприємств, чи представників громадськості, чи представників відповідної інспекції за якістю або експерта бюро товарних експертиз. Функції такого органу могла б виконати Львівська торгово-промислова палата (Стрийський парк, 14, м. Львів), яка уповноважена визначати відповідність товару/послуги вимогам стандартів, умовам договору, зразкам тощо.

Крім того, у ПрАТ «Львівський холодокомбінат» відсутні жодні докази візуального засвідчення (фотокартки чи результати відеоогляду) факту та процесу приймання товару за якістю 21.05.2020.

Таким чином, документ що має назву акт приймання товару по якості (встановлення прихованих недоліків по якості) та складений 21.05.2020 ПрАТ «Львівський холодокомбінат» з порушенням Інструкції № П-7 та умов договору поставки, не може бути доказом поставки ТОВ «Інтерагропак» неякісного товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підстав яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи к на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі відноситься встановлення судом на підставі належних засобів доказування поставки ТОВ «Інтерагропак» товару неналежної якості та/або істотного порушення ним вимог договору поставки щодо якості товару.

Враховуючи викладене акт приймання товару по якості (встановлення прихованих недоліків по якості) складений 21.05.2020 з порушенням вимог Інструкції № П-7 та не може бути доказом належного приймання ПрАТ «Львівський холодокомбінат» товару за якістю, відбору зразків товару та доказом вини ТОВ «Інтерагропак» в постачанні неякісного товару, не зважаючи навіть на той факт, що ТОВ «Інтерагропак» добровільно 23.07.2020 здійснило вивезення частини товару.

Зважаючи на аналіз судової практики, недодержання покупцем процедури прийняття товару, відсутність належним чином оформленого та підписаного акту про фактичну якість та комплектність отриманого товару відповідно до вимог договору та чинного законодавства, скасовує можливість для покупця отримати судовий захист своїх прав у судовому порядку (Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2019 по справі N2904/1331/19, Рішення Господарського суду м. Києва від 10.09.2019 по справі № 910/8628/19). Доказова база має бути належною та допустимою (Постанова Верховного Суду від 05.09.2019 по справі № 908/1501/18).

ПрАТ «Львівський холодокомбінат» звертається до суду з зустрічною позовною вимогою стягнути з ТОВ «Інтерагропак» згідно з п. 5.3. договору поставки 5% штраф від загальної ціни товару неналежної якості, а саме 19 719,05 грн.

Суд вважає безпідставною та необґрунтованою вимогу про стягнення з ТОВ «Інтерагропак» штрафу, оскільки неналежна якість поставленого товару згідно з видатковою накладною № Б0000000700 від 24.04.2020 на загальну суму 394 381,01 грн. не підтверджена жодними належними та допустимими доказами зі сторони ПрАТ «Львівський холодокомбінат».

В даному контексті відсутні правові підстави для застосування позовної давності про застосування якої зазначало ТОВ «Інтерагропак».

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів на підставі ст. 16 ЦК України є відшкодування збитків.

Аналогічні норми відображено в ст. 20 ГК України, якою встановлено, що кожний суб`єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.

Застосування цього способу захисту визначається положенням ст. 22 ЦК України і проводиться як у договірних зобов`язаннях (ст. 611 ЦК України), так і в позадоговірних зобов`язаннях (гл. 82 ЦК України), якщо порушенням цивільного права особи їй завдано майнову шкоду, призвело до збитків.

Стаття 228 ГК України встановлює, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб в порядку регресу.

Підставою настання господарсько-правової відповідальності є правопорушення, елементами якого є наявність збитків, протиправність поведінки особи, причинний зв`язок між збитками і поведінкою особи, а також її вина.

Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності особи у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

За своєю суттю регресне зобов`язання - це зворотня вимога про повернення грошей або майна, виконане однією особою за іншу або з вини останнього третій особі.

У зустрічному позові ПрАТ «Львівський холодокомбінат» вказує, що воно понесло збитки внаслідок того, що ТОВ «Інтерагропак» поставило йому неякісний товар - стакани для морозива, в які була запакована готова продукція, яка в подальшому була придбана дистриб`юторами - покупцями та потім повернута з причини порушення цілісності упаковки, і ПрАТ «Львівський холодокомбінат» понесло збитки у вигляді грошових коштів, що були повернуті його контрагентам, в зв`язку з чим ТОВ «Інтерагропак» має їх компенсувати.

Суд не вбачає правових підстав для задоволення вимог ПрАТ «Львівський холодокомбінат» про відшкодування йому збитків, які він добровільно поніс перед своїми дистриб`юторами-покупцями.

По-перше, відсутні вина та протиправність поведінки ТОВ «Інтерагропак» в нанесенні збитків ПрАТ «Львівський холодокомбінат».

ПрАТ «Львівський холодокомбінат» прийняв поставлений ТОВ «Інтерагропак» товар без дотримання вимог Інструкції № П-7 та виготовив кінцевий продукт, який в подальшому реалізував дистриб`юторам-покупцям.

Згідно ст. ст. 673, 675 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу в момент його передання.

В п. 2 Інструкції № П-7 встановлено, що продукція яка, не пройшла в установленому порядку перевірку по якості, поставлятися не повинна.

Пункт 12.3 ДСТУ 4733:2007 «Морозиво молочне, вершкове, пломбір. (34069)» визначає, що приймальний контроль проводить лабораторія підприємства - виробника за органолептичними показниками, фізико-хімічними показниками (крім масової частки загальних цукрів), температурою, масою нетто, якістю пакування і маркування в морозиві в кожній партії.

Якщо ж ПрАТ «Львівський холодокомбінат» виготовило і поставило партії морозива, в яких начебто виявилися недоліки його упаковки, то в цьому вини ТОВ «Інтерагоропак» взагалі не вбачається, оскільки саме ПрАТ «Львівський холодокомбінат» відповідно до вимог вищезазначених нормативних актів повинно було перевіряти якість свого продукту на всіх етапах виробництва, починаючи з прийняття пластикових стаканчиків на склад, запуск у виробництво, та приймальний контроль.

Якби ПрАТ «Львівський холодокомбінат» належним чином дотримувалося процедури контролю якості своєї продукції, то за наявності підстав, ще на етапі прийняття товару від ТОВ «Інтерагропак» на своєму складі могло б виявити якісь невідповідності та своєчасно повідомити ТОВ «Інтерагропак», який відповідно до п. 5.3. Договору поставки та ст. 678 ЦК України зобов`язаний був би замінити товар.

ПрАТ «Львівський холодокомбінат» постійно стверджує, що поставлений ТОВ «Інтерагропак» товар мав прихований недолік, однак розмір товару не може відноситися до поняття прихованого недоліку, оскільки розмір товару завжди є явною ознакою предмету матеріального світу і його завжди можна виміряти за допомогою навіть простих вимірювальних засобів.

Крім того, ТОВ «Інтерагропак» не був виробником і постачальником кришок, якими ПрАТ «Львівський холодокомбінат» накривало стакани з морозивом.

По-друге, відсутній причинно - наслідковий зв`язок між збитками ПрАТ «Львівський холодокомбінат» і поведінкою ТОВ «Інтерагропак».

ТОВ «Інтерагропак» жодними своїми діями чи бездіяльністю не впливало і не могло впливати на дії ПрАТ «Львівський холодокомбінат» щодо належного прийняття отриманого товару за якістю, процесу виробництва готової продукції, приймального контролю та продажу її дистриб`юторам-покупцям. Правовідносини між ТОВ «Інтерагропак» та ПрАТ «Львівський холодокомбінат» регулюються виключно положеннями договору поставки та чинного законодавства. Права та обов`язки ТОВ «Інтерагропак» стосуються лише ПрАТ «Львівський холодокомбінат», а не його контрагентів, з якими воно має інші господарські правовідносини.

Враховуючи викладене, ПрАТ «Львівський холодокомбінат» має нести персональну

відповідальність перед своїми дистриб`юторами-покупцями за якість поставленої продукції, і не перекладати результати свої господарської діяльності на ТОВ «Інтерагропак».

ПрАТ «Львівський холодокомбінат» не надає жодних належних і допустимих доказів того, що саме поставлений ТОВ «Інтерагропак» товар згідно з видатковою накладною № Б0000000700 від 24.04.2020 призвів на його думку до понесення ним збитків, а отже недоведені причинний зв`язок між добровільно понесеними ним витратами, які воно називає збитками, і поведінкою ТОВ «Інтерагропак», а також його вина у понесенні згаданих витрат.

Крім цього, норми ст. 228 ГК України не можуть бути застосовані ПрАТ «Львівський холодокомбінат» до ТОВ «Інтерагропак», як підстава для звернення з регресними вимогами про відшкодування збитків, яка передбачає наявність позадоговірних (деліктних) відносин сторін спору на ґрунті начебто завданої шкоди.

Збитки згідно ст. 228 ГК України стягуються з третіх осіб, а правовідносини між ПрАТ «Львівський холодокомбінат» та ТОВ «Інтерагропак» виникли та існують відповідно до договору поставки. ТОВ «Інтерагропак» не є третьою особою по відношенню до ПрАТ «Львівський холодокомбінат», а є його контрагентом (стороною) за існуючим договором поставки. Тобто відповідальність ТОВ «Інтерагропак» за якість товару та відповідальність за її недотримання повністю охоплюється договірними відносинами, а відтак норми ст. 228 ГК України до правовідносин ПрАТ «Львівський холодокомбінат» та ТОВ «Інтерагропак» застосуванню не підлягають. (Постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 27.10.2020 № 903/846/19).

Аналізуючи надані ПрАТ «Львівський холодокомбінат» документи по його правовідносинах з дистриб`юторами-покупцями, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Всі договори, що укладені між ПрАТ «Львівський холодокомбінат» та його покупцями - дистриб`юторами є повністю однакові за змістом та містять п. 3.2. наступного змісту: «Продукція по кількості та якості приймається відповідно до вимог чинного законодавства України, а також: Інструкцій № П-6 від 15.06.1995 та № П-7 від 25.04.1966 зі змінами та доповненнями». Отже, ПрАТ «Львівський холодокомбінат» та його покупці - дистриб`ютори аналогічно домовилися застосовувати Інструкцію № П-7, що затверджена постановою Державного арбітражу СРСР від 25.04.1966, яка наразі є чинною, при прийманні продукції (морозива) за якістю.

Всі акти, що складені між ПрАТ «Львівський холодокомбінат» та його контрагентами та фіксують начебто недоліки товару (морозива) не відповідають вимогам Інструкції № П-7, а отже не можуть бути достовірними та належними доказами невідповідності товару за якістю, оскільки вони всі не містять повної інформації, яку передбачає п. 29 Інструкції № П-7, зокрема відсутні зазначення місця роботи осіб, які підписали акти, відсутня інформація щодо документів підписантів, які підтверджують їхні повноваження, відсутні підписи осіб про те, що вони ознайомлені з Інструкцією № П-7 та про те, що члени комісії попереджені про відповідальність за підписання акта, що містить дані, які не відповідають дійсності та інше.

ПрАТ «Львівський холодокомбінат» заявляє зустрічну позовну вимогу про стягнення з ТОВ «Інтерагропак» витрат на утилізацію невідповідної (бракованої) харчової продукції загальною кількістю 3600,4 кг на суму 14 040,60грн.

Дана вимога не підлягає задоволенню через відсутність вини ТОВ «Інтерагропак», належних та допустимих доказів невідповідної якості товару та законних підстав для відшкодування витрат ПрАТ «Львівський холодокомбінат» на утилізацію невідомої продукції.

З наданих ПрАТ «Львівський холодокомбінат» документів, а саме акту приймання - передачі від 04.02.2021 та Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 491 від 04.02.2021, що складені та підписані з ТОВ «Агротехніка», не зрозуміло яка саме невідповідна (бракована) харчова продукція утилізується, чи продукція дистриб`юторів - покупців, що була ними повернута ПрАТ «Львівський холодокомбінат» відповідно до наданих документів, чи взагалі стороння продукція.

Жодних доказів, в тому числі фотодокументів, ПрАТ «Львівський холодокомбінат» щодо утилізації заявленої продукції не надає.

Таким чином, вимога ПрАТ «Львівський холодокомбінат» до ТОВ «Інтерагропак» про стягнення витрат на утилізацію невідповідної (бракованої) харчової продукції в розмірі 14 040,60 грн. є безпідставною.

За наведених обставин, суд приходить до обґрунтованого переконання, що всі вимоги зустрічного позову ПрАТ «Львівський холодокомбінат» до ТОВ «Інтерагропак» про стягнення штрафних санкцій, збитків та витрат на утилізацію товару в загальній сумі 657 029,73 грн. за договором поставки № 200214 від 11.02.2020 є безпідставними, оскільки не підтверджуються жодними належними, допустимими доказами та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України.

Щодо висновку експерта за результатами товарознавчої експертизи по справі 914/154/21 суд зазначає наступне.

На дослідження експерту були передані об`єкти дослідження (пластмасові стаканчики) в кількості 15 шт., щодо яких неможливо стверджувати, що ці пластмасові стакани були виготовлені та поставлені саме ТОВ «Інтерагропак» відповідно до технічної специфікації від 20.04.2020 до договору поставки від 11.02.2020.

Об`єкт дослідження, який передається на експертизу, повинен також бути належним чином відібраний, упакований та оформлений відповідно до чинного законодавства України, щоб за результатами його дослідження, висновок експерта був допустимим та достовірним.

Відповідно до п. 26 Інструкції № П-7 «Про порядок приймання продукції виробничо - технічного призначення та товарів народного споживання за якістю» № П-7, у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, основними і особливими умовами постачання, іншими обов`язковими правилами або договором для визначення якості продукції передбачений відбір зразків (проб), особи, що беруть участь в прийманні продукції за якістю, зобов`язані відібрати зразки (проби) цієї продукції.

Відбір зразків (проб) виробляється в точній відповідності з вимогами вказаних вище нормативних актів. Відібрані зразки (проби) опечатуються або пломбуються і забезпечуються етикетками підписаними особами, що беруть участь у відборі.

На сторінці 4 висновку експерта від 17.09.2021 № 2485, судовий експерт чітко вказує, що «на експертизу представлені пластмасові стаканчики в кількості 15 шт., які поміщені у прозорий файл та скріплені чорним біндером (фото 1)».

Вказаний спосіб упаковки об`єкту дослідження, що направляється на експертизу, допускає його пошкодження, взагалі не забезпечує його схоронність, зміну його фізичних розмірів, стану та взагалі заміну на сторонні схожі предмети.

Крім того, такий спосіб упаковки об`єкту дослідження, що направляється на експертизу, суперечить пункту 3.4. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, що затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 N 1950/5), де встановлено, що об`єкти дослідження надсилаються в експертну установу (експертові) в упаковці, яка забезпечує їх збереження, та засвідчуються особою у передбаченому законодавством порядку.

З наданого об`єкту дослідження (15 екземплярів пластикових стаканів) неможливо встановити чи вказані стакани належать до тих, які були передані за накладною №Б0000000700 від 24.04.2020.

За наведених вище обставин, висновок експерта не може підтверджувати факти викладені ПрАТ «Львівський холодокомбінат» щодо невідповідності діаметру стакану встановленому розміру.

Враховуючи все вищевикладене, суд зазначає, що позиція ПрАТ «Львівський холодокомбінат» в цілому зводиться до поставки товару з прихованими недоліками за накладною №Б0000000700 від 24.04.2020, однак вказана поставка оплачена в повному обсязі за винятком частини стаканів, які були повернуті ТОВ «Інтерагропак». Тобто спір щодо поставки за даної накладною вичерпаний. Неоплаченим за первісним позовом ТОВ «Інтерагропак» до ПрАТ «Львівський холодокомбінат» залишаються наступні поставки товару по договору поставки № 200214 від 11.02.2020 за видатковими накладними № Б0000000918 від 01.06.2020, № Б0000000966 від 09.06.2020, № Б0000000995 від 12.06.2020, № Б0000001086 від 26.06.2020 та № Б0000001113 від 02.07.2020, за якими у ПрАТ «Львівський холодокомбінат» до ТОВ «Інтерагропак» відсутні жодні претензії та вимоги.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.)

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58) відповідно до котрої згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоячщою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Суд також приймає до уваги положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем за первісним позовом не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень та доказів в обґрунтування останніх, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве та вирішальне значення для правильного вирішення спору. В свою чергу позивачем за зустрічним позовом не представлено достатньо доказів та фактичних даних для обґрунтування своєї позиції, а відповідачем за зустрічним позовом спростовано обставини викладені в даному позові.

Позивачем за первісним позовом в межах чинного законодавства та умов договору проведено нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат. Судом перевірино правильність розрахунків та встановлено, що такі проведено вірно.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення первісного позову та відмови в зустрічному.

Згідно ст. 129 ГПК України, судовий збір за первісним та зустрічним позовами покладається на ПрАТ «Львівський холодокомбінат».

Керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1.Первісний позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Львівський Холодокомбінат» (79025, м. Львів, вул. Повітряна, 2, ідентифікаційний код 01553706) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагропак» (03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, 66, ідентифікаційний код 40370964) заборгованість за Договором поставки №200214 від 11 лютого 2020 та штрафні санкції за його порушення на загальну суму:

704 138,51 (сімсот чотири тисячі сто тридцять вісім гривень, 51 коп.), з яких:

648 356,67 грн. сума основного боргу,

15 914,96 грн. інфляційних втрат,

31 893,51 грн. пеня,

7 973,37 грн. 3% річних від простроченої суми заборгованості та судовий збір 10 568,03 грн.

3. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

4. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст складено 21.04.2022.

Суддя Горецька З.В.