Рішення № 104044385, 20.04.2022, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2022 р. м. Київ Справа № 911/2498/18 (357/14388/21)

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Росава» (09108, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91; код ЄДРПОУ 30253385)

про стягнення 32338,68 грн.

у відокремленому провадженні в межах справи № 911/2498/18

за заявою Голови ліквідаційної комісії Приватного акціонерного товариства «Росава» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91; код ЄДРПОУ 30253385)

до боржника Приватного акціонерного товариства «Росава» (09108, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91; код ЄДРПОУ 30253385)

про банкрутство

Суддя Наріжний С.Ю.

Без виклику представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

позивач - ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ПрАТ «Росава» про стягнення заборгованості по забортній платі в сумі 13588,68 грн та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 18750,00 грн.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03.12.2021 (суддя Бондаренко О.В.) справу № 357/14388/21 за вказаним позовом передано до Господарського суду Київської області для розгляду в межах справи № 911/2498/18 про банкрутство ПрАТ «Росава».

10.01.2022 матеріали справи № 357/14388/21 надійшли до Господарського суду Київської області та відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду були передані судді Наріжному С.Ю. для розгляду в межах справи № 911/2498/18; присвоєно єдиний унікальний номер справи № 911/2498/18 (357/14388/21).

Так, ухвалою Господарського суду Київської області від 27.11.2018 відкрито провадження у справі № 911/2498/18 про банкрутство ПрАТ «Росава».

Постановою Господарського суду Київської області від 04.12.2018 визнано банкрутом ПрАТ «Росава» та відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвалою суду від 24.06.2020 ліквідатором ПрАТ «Росава» призначено арбітражного керуючого Комлика І.С.

На даний час провадження у справі № 911/2498/18 перебуває на стадії ліквідаційної процедури.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.01.2022 відкрито провадження щодо розгляду вказаної позовної заяви ОСОБА_1 до ПрАТ «Росава» за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання у відокремленому провадженні в межах справи № 911/2498/18 про банкрутство ПрАТ «Росава»; встановлено сторонам процесуальні строки для подання суду відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень.

Копія вказаної ухвали суду від 20.01.2022 вручена Позивачу 01.02.2022, а Відповідачу 31.01.2022, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 010328106580 та № 0103281058804 відповідно.

Отже сторони належним чином повідомлені про дане судове провадження.

15.02.2022 до суду надійшов відзив ліквідатора ПрАТ «Росава» від 14.02.2022 б/№ (вх. № 3352/21) на позов.

04.04.2022 до суду надійшла відповідь Позивача б/№, б/дати (вх. № 4202/22) на відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 20.04.2022 зазначену відповідь Позивача на відзив повернуто Позивачу без розгляду.

Враховуючи викладене вище суд вважає за можливе здійснювати розгляд даної справи за наявними матеріалами, а саме згідно позовної заяви та відзиву на позов.

В позовній заяві Позивач просить суд стягнути з Відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 13588,68 грн, та крім того 18750,00 грн середнього заробітку за період затримки розрахунку.

Узагальнені доводи Позивача є наступними.

У період з 15.06.2010 по 13.04.2020 Позивач перебував у трудових відносинах з Відповідачем та працював на посаді підсобного робітника різних відділів даного підприємства.

Наказом № 756к від 13.04.2020 Позивач був звільнений згідно п. 1 ст. 40 КзПП України у зв`язку з ліквідацією підприємства.

Позивач зазначає, що з наказом про попередження про звільнення працівників у зв`язку з ліквідацією підприємства його ознайомлено не було; не було вручено наказу ПрАТ «Росава» про звільнення та не ознайомлено з його змістом; не було своєчасно видано трудову книжку.

Позивач стверджує, що затримка у видачі трудової книжки має місце з вини роботодавця, отже відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників днем звільнення вважається день видачі трудової книжки.

Позивач зазначає, що трудова книжка була направлена йому ліквідатором ПрАТ «Росава» арбітражним керуючим Комликом І.С. засобами поштового зв`язку та була вручена Позивачу 26.05.2021.

Відтак, оскільки звільнення відбулось 13.04.2020, а трудова книжка вручена Позивачу 26.05.2021, Позивач стверджує про обов`язок Відповідача здійснити виплату йому заробітної плати за період з березня 2020 року по травень 2021 року в загальному розмірі 13588,68 грн.

Крім того, оскільки Відповідач письмово не повідомив Позивача про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів, Відповідач зобов`язаний сплатити Позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 18750,00 грн.

Узагальнені доводи Відповідача, викладені у відзиві на позов, є наступними.

Наказом попереднього ліквідатора ПрАТ «Росава» арбітражного керуючого Дьоміної С.С. від 10.02.2020 № 02-01/4 попереджено працівників про заплановане звільнення у зв`язку з ліквідацією підприємства. Згідно вказаного Наказу керівники структурних підрозділів були зобов`язані особисто повідомляти кожного працівника про заплановане звільнення.

Наказом по підприємству від 13.04.2020 № 756-к Позивача було звільнено у зв`язку з ліквідацією ПрАТ «Росава».

Відповідач зазначає, що звільнення працівників ПрАТ «Росава», у т.ч. Позивача, відбулось у зв`язку з ліквідацією підприємства відповідно до норм ст. 40 КзППУ та ст. 61, 66 КУзПБ, отже обов`язок особистого ознайомлення кожного працівника під розпис відсутній.

При цьому Відповідач зазначає, що обов`язок повідомлення Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості про заплановане масове вивільнення працівників попереднім ліквідатором ПрАТ «Росава» дотримано.

Листом від 24.05.2021 № 02-31/1815 ліквідатором ПрАТ «Росава» на відповідний запит Позивача було видано Позивачу трудову книжку; повідомлено, що заборгованість Відповідача перед Позивачем по заробітній платі становить 2894,89 грн; повідомлено порядок погашення грошових вимог до Боржника, у т.ч. щодо заробітної плати, в межах провадження у справі про банкрутство, а саме відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 64 КУзПБ.

Листом від 22.07.2021 № 02-31/1896 ліквідатором ПрАТ «Росава» на відповідний запит Позивача було повідомлено, що заборгованість Відповідача перед Позивачем у сумі 2894,89 грн складається з: заробітної плати за березень 2020 в сумі 920,62 грн, яка виплачувалась в квітні, тому кошти були депоновані; в квітні при звільненні було нараховано: вихідну допомогу в сумі 1061,24 грн; компенсація за невикористану відпустку в сумі 866,50 грн; 2/3 окладу на період зупинки підприємства в сумі 241,44 грн.

Відповідач зазначив, що виплата заробітної плати Позивачу мала відбутися з каси підприємства, однак у зв`язку з неявкою Позивача, отримані в банку готівкові кошти на виплату заробітної плати були повернуті до банківської установи.

Відповідач вважає необґрунтованими доводи Позивача про наявність вини роботодавця у несвоєчасній видачі трудової книжки і зазначає, що Позивач не отримав трудову книжку в день свого звільнення з відповідних причин, проте не подав заяви про видачу його трудової книжки уповноваженим особам, або направлення поштою.

Відповідач вважає, що Позивачем було навмисно не вжито жодних дій для отримання трудової книжки, з метою подальшого стягнення грошових коштів з роботодавця.

Відповідач зазначає, що наказ про припинення трудової угоди № 756к від 13.04.2020 направлявся Позивачу; також Позивача було повідомлено, що виплата йому заробітної плати в розмірі 2894,89 грн мала відбуватися з каси підприємства, однак у зв`язку з неявкою Позивача отримана в банку готівка на виплату заробітної плати була повернута в банк, оскільки готівка може зберігатися в касі підприємства протягом 3 днів.

Відповідач зазначає, що на даний час, з метою виплати заборгованості по заробітній платі працюючим та звільненим працівникам Банкрута, вирішується питання щодо внесення грошових коштів ПрАТ «Росава» на депозит у порядку ст. 85 Закону України «Про нотаріат» для подальшої їх передачі звільненим працівникам Банкрута.

Крім того Відповідач посилається на відповідні норми Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, щодо збереження трудової книжки Позивача, яка не була одержана Позивачем при звільненні, та її подальшу видачу за першою вимогою власника.

Таким чином Відповідач вважає безпідставними позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідач зазначає, що заявлена Позивачем сума середнього заробітку за час затримки розрахунку не відповідає критеріям співмірності вказаної суми та має над компенсаційний характер відповідальності роботодавця, у порівнянні з орієнтовним розміром майнових прав Позивача, в призмі недоотриманої ним при звільненні заробітної плати.

Відповідач стверджує, що при звільненні ОСОБА_1 відсутні порушення трудових прав працівника, відсутні факти щодо вини роботодавця у затримці видачі трудової книжки.

Враховуючи зазначене Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Згідно ч. 1, 2 ст. 7 КУзПБ, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Детально розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , призначений на посаду підсобного робітника першого розряду у господарчий цех на ЗАТ «Росава» згідно наказу № 1159-к від 15.06.2010. У період з 15.06.2010 по 13.04.2020 Позивач перебував у трудових відносинах з Відповідачем та працював на посаді підсобного робітника різних відділів даного підприємства, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці.

10.02.2020 ліквідатором ПрАТ «Росава» арбітражним керуючим Дьоміною С.С. видано наказ № 02-01/4 «Про попередження про звільнення працівників у зв`язку з ліквідацією підприємства».

Наказом № 756к від 13.04.2020 Позивач був звільнений згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією підприємства.

Як вже зазначено вище, ухвалою Господарського суду Київської області від 27.11.2018 відкрито провадження у справі № 911/2498/18 про банкрутство ПрАТ «Росава». Постановою Господарського суду Київської області від 04.12.2018 визнано банкрутом ПрАТ «Росава» та відкрито ліквідаційну процедуру.

Пунктом 1 частини 1 статті 110 ЦК України встановлено, що юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Частиною 5 статті 111 ЦК України визначено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо закриття відокремлених підрозділів юридичної особи (філій, представництв) та відповідно до законодавства про працю здійснює звільнення працівників юридичної особи, що припиняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 КУзПБ, з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо.

Аналогічна норма містилась в ч. 1 ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», чинного станом на дату визнання ПрАТ «Росава» банкрутом (04.12.2018).

Згідно ч. 1 ст. 61 КУзПБ, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю.

Статтею 66 КУзПБ визначено, що звільнення працівників боржника може здійснюватися після відкриття провадження у справі про банкрутство та призначення господарським судом розпорядника майна відповідно до вимог законодавства про працю. Вихідна допомога звільненим працівникам боржника виплачується арбітражним керуючим у порядку та розмірах, встановлених законодавством про працю та зайнятість населення. Питання про працевлаштування звільнених працівників вирішується відповідно до законодавства про працю та зайнятість населення. На звільнених працівників боржника поширюються гарантії, встановлені законодавством про працю та зайнятість населення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

З матеріалів справи вбачається, що ліквідатором ПрАТ «Росава» в установленому порядку було повідомлено Білоцерківський міськрайонний центр зайнятості про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, шляхом подання відповідної звітності за формою № 4-ПН.

Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 13588,68 грн за період з березня 2020 по травень 2021.

Вказаний період обумовлений тим, що трудову книжку Позивач отримав 26.05.2021 за результатом звернення до ліквідатора ПрАТ «Росава» арбітражного керуючого Комлика І.С.

Позивач звертається до положень п. 4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, згідно якого у разі затримки видачі трудової книжки з вини роботодавця днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки.

В той же час, пунктом 6.2. вказаної Інструкції передбачено, що трудові книжки та їх дублікати, що не були одержані працівниками при звільненні, зберігаються протягом двох років у відділі кадрів підприємства окремо від інших трудових книжок працівників, які перебувають на роботі. Після цього строку не затребувані трудові книжки (їх дублікати) зберігаються в архіві підприємства протягом 50 років, а по закінченні зазначеного строку їх можна знищити в установленому порядку.

Позивач у позовній заяві стверджує, що раніше не звертався до Відповідача з приводу видачі трудової книжки. Разом з тим, за першою вимогою Позивача оригінал трудової книжки був направлений йому ліквідатором за допомогою засобів поштового зв`язку, що Позивачем не заперечується.

Твердження Позивача про те, що йому було невідомо про заплановане масове вивільнення працівників та про його звільнення, відхиляються судом як необґрунтовані, оскільки звільнення Позивача відбулось у зв`язку з ліквідацією підприємства в порядку, встановленому законодавством про банкрутство.

Позивачем не зазначено обставин щодо продовження виконання ним посадових обов`язків на ПрАТ «Росава» після звільнення 13.04.2020.

Слід зазначити, що особа, яка є працівником, повинна виявляти розумну обачність щодо недопущення порушення її трудових прав з боку роботодавця, у т.ч. в розумні строки вживати заходи, спрямовані на з`ясування обставин щодо фактичного виконання нею посадових обов`язків, отримання заробітної плати, розрахунку при звільненні тощо.

Проте, враховуючи дату звільнення Позивача - 13.04.2020, що унеможливлювало продовження виконання Позивачем посадових обов`язків після вказаної дати, Позивач до травня 2021 року не звертався до роботодавця з метою з`ясування обставин його звільнення та отримання розрахунку у встановленому порядку.

Отже Позивачем не доведено наявності вини роботодавця у затримці видачі трудової книжки.

З матеріалів справи вбачається, що визнаний Відповідачем розмір заборгованості перед Позивачем по заробітній платі становить 2894,89 грн, у т.ч. заробітна плата за березень 2020, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, 2/3 окладу на період зупинки підприємства.

Доказів сплати Відповідачу вказаної заборгованості в сумі 2894,89 грн станом на час розгляду справи не надано.

Враховуючи викладене вище суд дійшов висновку про те, що позовна вимога Позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі підлягає задоволенню частково, в сумі 2894,89 грн. В іншій частині позовна вимога залишається без задоволення, як безпідставна і необґрунтована.

Крім того Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача 18750,00 грн середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні, відповідно до ст. 117 КЗпП України.

Як вже зазначено вище, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Згідно п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно п. 5, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Позивачем здійснено розрахунок середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку за період з 13.04.2020 (дата звільнення) по 26.05.2021 (дата отримання трудової книжки), виходячи з розміру фактичної заробітної плати за 2 останніх місяці, що передували звільненню Позивача (1941,24 грн), середньоденної заробітної плати - 44,11 грн (1941,24 / 44 дні), помноженої на 425 календарних днів затримки розрахунку.

Перевіривши наданий розрахунок судом встановлено, що він є неправильним, зокрема Позивачем визначено середньоденну заробітну плату у сумі 44,11 грн виходячи з кількості робочих днів (44), тоді як правильним визначенням середньоденного заробітку за даними параметрами є 47,35 грн, виходячи з кількості робочих днів за період з 01.02.2020 по 31.03.2020 - (41 день), згідно наступного розрахунку: 1941,24 / 41= 47,35 грн.

Крім цього Позивачем безпідставно взято за основу розрахунку кількість календарних днів (425 днів) при визначенні середнього заробітку за період з 13.04.2020 по 26.05.2021. Зокрема за вказаний період кількість робочих днів становить 280.

Здійснивши власний розрахунок середнього заробітку, судом встановлено, що за період з 14.04.2020 (наступний день після звільнення Позивача) по 26.05.2021 кількість робочих днів становить 279 днів, а сума середньоденного заробітку Позивача є 47,35 грн, внаслідок чого розмір середнього заробітку Позивача за весь час затримки розрахунку за період з 14.04.2020 по 26.05.2021 становить 13210,65 грн (47,35*279).

В той же час суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18), відповідно до якої Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Тому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ці критерії можуть визначатися судом під час розгляду конкретної справи з урахуванням установлених у ній обставин.

На думку Великої Палати Верховного Суду, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Таку точку зору у своїй постанові Велика Палата Верховного Суду аргументувала тим, що з однієї сторони працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. З іншої сторони, якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Наприклад, непоодинокими є випадки, коли працівник за наявності спору з роботодавцем щодо розміру належних при звільненні незначних сум тривалий час не звертається до суду, а у позовній заяві зазначає мінімальну суму простроченої роботодавцем заборгованості, яку, на думку позивача, суд точно стягне у повному обсязі. Проте метою таких дій працівника є не стягнення заборгованості з роботодавця, а стягнення з нього у повному обсязі відшкодування в розмірі середнього заробітку, тобто без будь-якого зменшення розміру останнього.

Верховний Суд вважає, що метою, яка закладена законодавцем у зміст процедури відшкодування, передбаченої ст. 117 КЗпП, є компенсація працівникові майнових витрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Саме виходячи із природи такого відшкодування, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

За обставин даної справи суд дійшов висновку про необхідність застосування критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні згідно наступного розрахунку.

У цій справі загальний розмір належних Позивачеві при звільненні виплат складав 16105,54 грн, з яких: грошове забезпечення 2894,89 грн (18%) та компенсація за неотримане речове майно 13210,65 грн (82%).

Суд, виходячи з принципу пропорційності, вважає належним і достатнім способом захисту порушених прав Позивача стягнення на його користь 2377,91 грн як середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (18% від 13210,65).

Таким чином позовна вимога Позивача про стягнення з Відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольняється судом частково, в розмірі 2377,91 грн.

Судовий збір за розгляд даної позовної заяви покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог. У зв`язку з тим, що Позивач згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, судовий збір в частині вимог, за якими відмовлено в позові, не підлягає стягненню. Судовий збір, в покладеній на Відповідача частині в розмірі 370,12 грн (згідно розрахунку: 5272,80 грн (сума задоволених вимог) / 32388,68 грн (сума заявлених вимог) * 2270,00 грн) підлягає стягненню з Відповідача в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст. 129, 233, 238, 240, 241, 256 ГПК України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Росава» (09108, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91; код ЄДРПОУ 30253385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 2894 (дві тисячі вісімсот дев`яносто чотири) грн 89 коп. заборгованості по заробітній платі та 2377 (дві тисячі триста сімдесят сім) грн 91 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Росава» (09108, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91; код ЄДРПОУ 30253385) в доход Державного бюджету України 370 (триста сімдесят) грн 12 коп. судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення надіслати сторонам.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Дата виготовлення і підписання рішення 20.04.2022.

Суддя С.Ю. Наріжний