Постанова № 10403558, 13.07.2010, Зміївський районний суд Харківської області

ПОСТАНОВА №3-687/10

13 липня 2010 року м. Зміїв

Суддя Зміївського районного суду Харківської області Овдієнко В.В.

розглянувши матеріали, які надійшли від територіальної державної інспекції праці у Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця АДРЕСА_1 українця, громадянина України, ФО-П, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, до адміністративної відповідальності не притягувався,

за ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в:

Фізична особа підприємець з правом найму на роботу працівників ОСОБА_1 в магазині, розташованому по АДРЕСА_1 на порушення вимог ст. 96 КЗпП України, - посадові оклади працівникам встановив без урахування кваліфікації працівника, складності робіт (Згідно з відомостями нарахування заробітної плати протягом 2009-2010 років посадовий оклад працівникам, які згідно з п. 2 трудових договорів виконують роботу продавців продовольчих товарів (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4.) встановлений без урахування кваліфікації працівника, складності робіт в розмірі мінімальної заробітної плати встановленої на державному рівні, з розрахунку повної зайнятості в період з липня 2009 року 630 грн., з жовтня 2009 року 650 грн., з листопада 2009 року 744 грн., з січня 2010 року 869 грн.); допустив зняття трудових договорів з реєстрації в центрі зайнятості з порушенням вимог п. 7 Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 08.06.2001 №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.06.2001 р. за №554/5745 (трудовий договір з ОСОБА_4 укладений 12.04.2008 року, зареєстрований Зміївським РЦЗ 18.04.2008 року №20210800239, розірваний сторонами 26.02.2010 року з підстав, передбачених п. 1 ст. 36 КЗпП України, та знятий з реєстрації в Зміївському РЦЗ лише 17.03.2010 року); на порушення ст. 115 КЗпП України, заробітну плату працівникам протягом 2009 року виплачував два рази на місяць, однак, через проміжок часу, що перевищує шістнадцять календарних днів, а саме 10 та 20 числа кожного місяця (заробітна плата, яка нарахована за лютий 2010 року, виплачена працівникам 20.01.2010 року в сумі 600 грн. (платіжна відомість №2) та 10.03.2010 року в сумі 961 грн. 86 коп. (платіжна відомість №5); заробітна плата, яка нарахована за першу половину березня 2010 року, виплачена працівникам 20.02.2010 року в сумі 600 грн. (платіжна відомість №4), заробітна плата, яка нарахована за першу половину квітня 2010 року, виплачена працівникам 20.03.2010 року в сумі 300 грн. (платіжна відомість №6)); на порушення вимог ст. 83 КЗпП України, при звільненні працівникам допустив не нарахування та не виплату компенсації за всі дні невикористаної щорічної відпустки (ОСОБА_4, ОСОБА_3.), в звязку з чим порушення має тривалий характер; в порушення вимог ст. 116 КЗпП України, остаточний розрахунок зі звільненими працівниками проводив не в день звільнення (ОСОБА_4 звільнена 26.02.2010 року, згідно з табелем обліку використання робочого часу за лютий 2010 року відпрацювала 8 годин, однак, остаточний розрахунок в сумі 480 грн. 93 коп. виплачений лише 10.03.2010 року згідно з платіжною відомістю №5); в порушення вимог ст. 53 КЗпП України, згідно з табелями обліку використання робочого часу, напередодні святкових днів тривалість робочого часу не скорочував на одну годину, в звязку з чим в порушення вимог ст. 106 КЗпП України, згідно з відомістю нарахування заробітної плати працівникам на момент перевірки, не нарахована та не виплачена оплата праці за роботу в понаднормові години (згідно з табелем обліку використання робочого часу за січень 2010 року 06.01.2010 року напередодні святкового дня 07.01.2010 року працівниками ОСОБА_4, ОСОБА_2 відпрацьовано 8 годин, в звязку з чим при нормі тривалістю 151 годин, працівниками відпрацьовано 152 години, однак, згідно з відомостями нарахування заробітної плати за січень 2010 року оплата праці за роботу в понаднормові години працівникам на момент перевірки не проведена, в звязку з чим порушення має тривалий характер).

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 свою вину у вчиненні порушень законодавства про працю за вказаних обставин визнав.

Вина ОСОБА_1 підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення від 27.04.2010 року, в якому викладено обставини правопорушення, даними акту перевірки від 27.04.2010 року, даними припису від 27.04.2010 року, копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця, копіями трудових договорів, копіями табелів обліку використання робочого часу, копіями платіжних відомостей.

Оцінивши надані докази, в діях ОСОБА_1 вбачаю склад порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, виплати її не в повному обсязі, а також інших порушень законодавства про працю, за що передбачено відповідальність ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Враховуючи конкретні обставини правопорушення, щире розкаяння особи, що притягується до адміністративної відповідальності, дійшов висновку, що на ОСОБА_1 належить накласти стягнення у виді штрафу в межах санкції частини статті, що передбачає відповідальність за вчинені порушення.

Керуючись ст. ст. 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

постановив:

На ОСОБА_1 накласти стягнення за ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в розмірі 905 (девятсот пять) грн., які перерахувати на р/р 31118106700227, одержувач УДК у Зміївському районі, код ОКПО 24134337, банк одержувач ГУДКУ в Харківській області, м. Харків, код платежу 23030300, МФО 851011.

Строк сплати штрафу 15 днів.

На постанову може бути подана апеляція до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців зі дня винесення.

Суддя: