Рішення № 104033863, 23.02.2022, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/8640/21

Категорія 67

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2022 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва

в складі: головуючий - суддя Ковбасюк О.О.

за участю:

секретаря судового засідання Кулай О.М.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Служби у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації в інтересах малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відібрання дітей від матері без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В :

.06.2021 Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації в інтересах дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відібрання дітей без позбавлення її батьківських прав та стягнення аліментів, посилаючись на те, що відповідачка є матір`ю малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак ухиляється від виконання батьківських обов`язків. Діти перебувають на обліку Служби у справах дітей та сім`ї як такі, що опинилися у складних життєвих обставинах, оскільки відповідачка неналежним чином виконує батьківські обов`язки, зловживає спиртними напоями. За період перебування дітей на обліку працівниками Служби у справах дітей та сім`ї з відповідачкою систематично проводилися профілактичні бесіди щодо виконання батьківських обов`язків, вона попереджалася про адміністративну та кримінальну відповідальність за неналежне утримання та виховання дітей, однак під час відвідування адреси проживання родини працівниками служби було виявлено, що відповідачка перебувала в стані алкогольного сп`яніння, ніде не працює, умови для належного проживання дітей не створила. Крім того, співмешканець відповідачки ОСОБА_5 також зловживає спиртними напоями, вчиняє в родині сварки, ніде не працює. Баба дітей ОСОБА_6 схильна до вживання спиртних напоїв. Малолітня ОСОБА_3 навчається в 6-му класі СЗШ №6 Подільського району м. Києва, малолітній ОСОБА_4 не відвідує жодного навчального закладу. Під час останнього візиту працівників Служби у справах дітей та сім`ї 08.06.2021 відповідачка була відсутня за місцем проживання, місцезнаходження її було невідоме, діти знаходилися з бабою ОСОБА_6 , яка мала ознаки алкогольного сп`яніння, в квартирі був безлад, бруд, малолітній ОСОБА_4 мав занедбаний вигляд та брудний одяг. Крім того, на адресу Служби неодноразово надходили скарги від сусідів щодо неналежного виконання батьківських обов`язків відповідачкою, в яких зазначалося, що діти голодують, їх підгодовують та одягають сусіди, в квартирі систематично відбуваються бійки та сварки. Згідно з розпорядженням Подільської районної в місті Києві державної адміністрації №340 від 15.06.2021 малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було невідкладно направлено до КНП «Дитяча клінічна лікарня №9 Подільського району м. Києва» для надання їм необхідної медичної допомоги. Наведене вказує на те, що відповідачка ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не забезпечує дітей належними умовами проживання, порушує право малолітнього сина на отримання освіти, ситуація, яка склалася в родині, несе безпосередню загрозу життю та здоров`ю малолітніх дітей, а тому позивач просить ухвалити рішення про відібрання малолітніх дітей від їх матері ОСОБА_2 без позбавлення її батьківських прав, передати дітей органу опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації для вирішення їх подальшої долі та стягнути з відповідачки на користь опікуна чи установи, під опікою якої будуть перебувати діти, аліменти в розмірі по 1197 грн. на кожну дитину щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з моменту подачі до суду позовної заяви і до досягнення дітьми повноліття.

Ухвалою судді від 01.10.2021 відкрито провадження у справі за позовом та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 19.01.2022 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідач у встановлений судом строк без поважних причин відзив на позов не надала, тому суд вирішив справу за наявними матеріалами у відповідності до ч.8 ст. 178 ЦПК України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надавши пояснення, аналогічні, викладеним у позовній заяві.

Відповідач позову не визнала, вказуючи на його безпідставність, просила відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 є матір`ю малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 відповідно, виданими Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві.

До червня 2021 року діти проживали із відповідачкою за адресою АДРЕСА_1 .

Разом із ними також проживали співмешканець відповідачки ОСОБА_5 та її мати ОСОБА_6 .

Відповідно до ч.5 ст.150 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, коли той із батьків, з ким за рішенням суду проживає дитина, самостійно вирішує питання щодо тимчасового виїзду дитини за межі України з метою лікування, навчання дитини за кордоном, відпочинку, за наявності довідки, виданої органом державної виконавчої служби, про наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею (ч.ч. 1, 2 ст. 157 СК України).

При ухваленні вказаного рішення суд враховує положення ч.3 ст.9 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради № 789-ХХІІ від 27.02.1991, в яких зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

З повідомлень Подільського районного в місті Києві центру соціальних служб від 07.05.2021, 04.06.2021, 08.06.2021 та акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї, в якій проживають малолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , складених комісією у складі головного спеціаліста Служби у справах дітей та сім`ї Подільської РДА у м. Києві Кравченко Т.А. та залучених спеціалістів ССДС КМДА ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , встановлено, що вказаними службами проводилися обстеження умов проживання малолітніх дітей за їх місцем проживання за адресою АДРЕСА_1 .

Під час таких обстежень було встановлено, що умови проживання в квартирі незадовільні, там брудно, розкидані речі, стоїть неприємний запах, зламані меблі, обдерті стіни. Для дітей не створені належні умови для повноцінного розвитку, відсутні продукти харчування, постільна білизна брудна. Мати дітей не працює, зловживає спиртними напоями, дуже часто залишає дітей на бабу, яка також зловживає спиртними напоями. Відповідачкою не було забезпечено проведення медичного обстеження малолітнього ОСОБА_2 та не надано документів для влаштування його до навчального закладу. Зі слів сусідів було встановлено, що в сім`ї ОСОБА_2 систематично вживають спиртні напої та влаштовують бійки та сварки, дітей підгодовують та одягають сусіди.

Згідно з розпорядженням Подільської районної в місті Києві державної адміністрації №340 від 15.06.2021 «Про відібрання малолітніх дітей від матері без позбавлення батьківських прав» малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було відібрано від їх матері ОСОБА_2 у зв`язку з безпосередньою загрозою життю та здоров`ю дітей та невідкладно направлено їх до КНП «Дитяча клінічна лікарня №9 Подільського району м. Києва» для проведення медичного обстеження та надання їм необхідної медичної допомоги.

На підставі наказу Служби у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації №87 від 08.09.2021 малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 поставлено на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Відповідно до психолого-педагогічної характеристики учениці 6-В класу СЗШ №6 Подільського район м. Києва ОСОБА_3 , складеної за підписом класного керівника ОСОБА_9 та директора Т.В. Репецької, батьки не проявляють зацікавленості навчанням дитини, не дбають про режим дня, одяг у дитини буває брудним та не випрасуваним. Мати, вітчим, бабуся регулярно вживають алкогольні напої, що негативно впливає на дитину, вона стає свідком асоціальної поведінки дорослих.

З приписів ст.9 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991, вбачається, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до ст.20 вищевказаної Конвенції - дитина, яка тимчасово або постійно позбавлена сімейного оточення або яка в її власних якнайкращих інтересах не може залишатися в такому оточенні, має право на особливий захист і допомогу, що надаються державою. Так, держави-учасниці відповідно до своїх національних законів забезпечують зміну догляду за дитиною. Такий догляд може включати, зокрема, за необхідності, направлення до відповідних установ по догляду за дітьми.

Статтею 4 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що до системи заходів щодо охорони дитинства в Україні входить забезпечення належних умов для охорони здоров`я, навчання, виховання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей, їх соціально-психологічної адаптації та активної життєдіяльності, зростання в сімейному оточенні в атмосфері миру, гідності, взаємоповаги, свободи та рівності.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків, а ч.1 ст.12 цього Закону встановлено, що батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей.

Частиною 1 статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Також слід звернути увагу на рішення Європейського суду з прав людини по справі Савіни проти України (Заява №39948/06), Страсбург, 18.12.2008, відповідно до якого ... якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує (див., mutatis mutandis, справу Хазе проти Німеччини (Haase v. Germany), №11057/02, п. 99, ЄСПЛ 2004-III (витяги)). При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. ... У будь-якому разі передання дитини під державну опіку слід зазвичай розглядати як тимчасовий захід, здійснення якого має одразу припинятися, коли це дозволяють обставини. Отже, такий захід не може бути санкціонований без попереднього розгляду можливих альтернативних заходів (див. згадані вище рішення у справах К. і Т., п. 166; Кутцнера, п. 67, та Мозера, п. 70) і має оцінюватися в контексті позитивного обов`язку держави вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз`єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою та якщо це можливо, не допускаючи розлучення братів і сестер.

Стаття 11 Закон України «Про охорону дитинства» передбачає, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Крім того, діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили (ст. 14 Закону). Такі ж положення містяться у Конвенції ООН про права дитини, де зазначено, що дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні. Згідно з ст. 9 Конвенції, Держави-сторони дбають про те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи за судовим рішенням визначають відповідно до застосовного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в інтересах дитини. Вирішення такого питання може бути необхідним у тому чи іншому випадку, коли, наприклад, батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї. При цьому всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у вирішенні такого питання та викладати свою позицію.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, що їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно ч.1 ст.170 СК України, суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. При задоволені позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

У частині 2 пункту 16 пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

З урахуванням викладених обставин, суд приходить до висновку про переконливість наданих позивачем доказів та необхідність відібрання у відповідачки дітей, у зв`язку з ухиленням її від виконання обов`язків по їх належному вихованню, догляду та не створенню належним побутових умов, що на даний час буде відповідати їх інтересам.

Водночас, згідно з ч. 4 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей.

Відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч.4 ст.170 цього Кодексу при задоволені позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

Відповідно до ст. 181 ч.3 цього Кодексу за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Вирішуючи питання розміру аліментів, які підлягають стягненню, суд, у відповідності до ст. 182 Сімейного кодексу України, враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платників аліментів; наявність у платників аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

При цьому суд виходить із наданих стороною позивача доказів, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів на спростування обставин, наведених позивачем в обґрунтування позову, відповідачкою суду не надано.

Крім того, судом не здобуто жодних відомостей, які б вказували на наявність обставин, що мають істотне значення при вирішенні питання про стягнення аліментів.

При розгляді даної справи судом також приймаються до уваги положення ч.2 ст. 182 Сімейного кодексу України, згідно з якими розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Крім того, при розгляді даної справи суд також виходить із положень статті 27 Конвенції «Про права дитини», яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XII, де передбачено право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Відповідно до ч. 2 ст. 27 Конвенції батько(ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Таким чином, проаналізувавши встановлені вище обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини, виходячи із засад справедливості та захисту прав неповнолітніх дітей, а також межі вимог позову, суд вважає за можливе стягнути з відповідачки ОСОБА_10 на користь опікуна чи установи, під опікою якої будуть перебувати діти, аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі по 1197 грн. на кожну дитину щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня звернення позивача із даним позовом до суду та до досягнення дітьми повноліття.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 1816,00 грн.

Відповідно до вимог п.5 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про відібрання дитини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 23, 81, 89, 141, 258, 259, 263-268, 273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Служби у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації в інтересах малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відібрання дітей від матері без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задовольнити.

Відібрати малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без позбавлення батьківських прав.

Передати малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , органу опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації для вирішення подальшої долі дитини.

Відібрати малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без позбавлення батьківських прав.

Передати малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , органу опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації для вирішення подальшої долі дитини.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь опікуна чи установи, під опікою якої будуть перебувати діти, аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі по 1197 грн. на кожну дитину щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 23.06.2021 та до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1816,00 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Повне найменування сторін по справі:

позивач - Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, місцезнаходження: м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 14, код ЄДРПОУ 37393756;

відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 23.02.2022.

Суддя О. О. Ковбасюк