Рішення № 104030108, 11.04.2022, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/18721/21

пр. № 2-а/759/33/22

11 квітня 2022 року м. Київ

Суддя Святошинського районного суду м. Києві Кириленко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до Сектору поліцейської діяльності № 1 (м. Березань) Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області (адреса: 07541, Київська область, м. Березань, вул. Шевченківський шлях, 32) про скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, мотивуючи його тим, що постановою поліцейського з РПП СПД № 1 (м. Березань) Броварського РУП ГУНП у Київській області серії БАВ № 388514 від 15.08.2021 року позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за ч. 2 ст. 122 КУпАП за те, що 15.08.2021 року о 11:38 год. в м. Березань по вул. Привокзальній, керуючи автомобілем «Renault», д.н.з. НОМЕР_1 , не увімкнув аварійну світлову сигналізацію при зупинці на вимогу поліцейського, чим порушив п.п. 9.9.б ПДР України.

Позивач зазначає, що відповідачем при складанні вказаної постанови було здійснено невірну кваліфікацію зазначеного діяння за ч. 2 ст. 122 КУпАП, оскільки цією нормою встановлюється відповідальність за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, у той час як йому інкриміновано порушення правил користування попереджувальними сигналами при зупинці транспортних засобів.

Крім цього позивач зазначає, що у відповідача були відсутні підстави для зупинки транспортного засобу, передбачені ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», а також звертає увагу суду на процесуальні порушення, допущені працівником поліції при складанні постанови.

У зв`язку із зазначеним вище, позивач просить суд скасувати дану постанову, а також стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань документально підтверджені судові витрати.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 20.08.2021 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 20-21).

Протягом встановленого строку відзив відповідачем наданий не був, клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін не надходило, а тому відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що постановою поліцейського з РПП СПД № 1 (м. Березань) Броварського РУП ГУНП у Київській області серії БАВ № 388514 від 15.08.2021 року позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за ч. 2 ст. 122 КУпАП за те, що 15.08.2021 року об 11:38 год. в м. Березань по вул. Привокзальній, керуючи автомобілем «Renault», д.н.з. НОМЕР_1 , не увімкнув аварійну світлову сигналізацію при зупинці на вимогу поліцейського, чим порушив п.п. 9.9.б ПДР України (а.с. 4).

Частиною другою ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.

Пунктом 9.9 б ПДР України, визначено, що аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар.

Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів, зокрема передбаченими й ч. 2 ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.

Відповідно до п. 2 розділу 3 Інструкцції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яку затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 N 1395, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в її вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Нормами ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

Суд зауважує, що зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що до неї не було додано жодних доказів, які б підтверджували факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліції" поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.

Так, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту оскаржуваної постанови та пояснень позивача не вбачається наявність будь-якої вмотивованої підстави для зупинки вказаного транспортного засобу, а правопорушення, яке начебто вчинив позивач, мало місце вже після зупинки транспортного засобу.

Положеннями ч. 1 ст. 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 с. 77 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України N 2 від 6 березня 2008 року "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України" під час розгляду адміністративних справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень" належить перевірити, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідачем суду не надано доказів фіксації правопорушення за допомогою технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у зв`язку з чим неможливо достовірно встановити, чи мав місце факт порушення позивачем Правил дорожнього руху, а також перевірити обґрунтованість зупинки транспортного засобу позивача.

Оскаржувана постанова не містить будь-яких відомостей про порушення позивачем Правил дорожнього руху та не вказано будь-яких інших відмостей, на підставі яких було здійснено зупинку транспортного засобу позивача, а тому суд констатує, що поліцейським не доведено належними доказами вину позивача у порушенніПравил дорожнього руху України.

Враховуючи зазначене та з урахуванням положень ст. 77 КАС України суд вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню у зв`язку з ненаданням доказів наявності підстав, що слугували причиною зупинки транспортного засобу, а також ненаданням доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правову допомогу, суд прийшов до висновку про задоволення вимог в цій частині, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Як вбачається з матеріалів справи професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу адвокатом Костенко І.А. на підставі Договору про надання правової допомоги від 16.08.2021 року укладеного між позивачем та адвокатом Костенко І.А. (а.с. 9).

Згідно Акту наданих послуг від 17.08.2021 року адвокатом Костенко І.А. було підготовлено та складено позовну заяву про скасування постанови про адміністративне правопорушення. Адвокат надав, а позивач прийняв адвокатські послуги на сумі 1000 грн. (а.с. 10).

При цьому суд вважає, що розмір понесених позивачем судових витрат є адекватним та співмірним обсягу наданої правничої допомоги, складністю справи та часом, витраченим адвокатом Костенко І.А. для надання вищевказаних послуг.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції слід стягнути 1000 грн. судових витрат по справі, які складаються із витрат на правову допомогу та 454 грн. судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 7, 122, 222, 251, 268, 276, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 1, 2, 8-10, 77, 241-246, 250, 268, 269, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до Сектору поліцейської діяльності № 1 (м. Березань) Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області (адреса: 07541, Київська область, м. Березань, вул. Шевченківський шлях, 32) про скасування постанови - задовольнити.

Скасувати постанову серії БАВ № 388514 від 12 серпня 2021 року про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП у розмірі 510 (п`ятсот десять) грн 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 1000 грн. та судовий збір у розмірі 454 грн., а всього підлягає стягненню 1454 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 286 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через Святошинський районний суд м. Києва (зважаючи на п. 15.5 Перехідних положень КАС України щодо порядку подання апеляційних скарг на судові рішення).

Суддя Т.В.Кириленко