Рішення № 10401512, 13.07.2010, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Справа № 2-6029/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2010 року Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого Кунцьо С.В.

з участю секретаря Музики О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про визнання дій відповідача неправомірними та стягнення щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни",-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про визнання дій відповідача неправомірними та стягнення щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни", посилаючись на те, що вона має статус дитини війни і згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на одержання пенсії, підвищеної на 30 % мінімальної пенсії за віком, однак, у зв'язку з тим, що статтею 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" дія вищевказаного закону була зупинена, протягом 2007-2009 років їй допомога у вказаних розмірах не виплачувалась. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року було визнано п.12 ст.71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" неконституційним.

Просить суд визнати дії відповідача неправомірними та стягнути на її користь недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії за період з 2007 по 2009 рік в сумі 3796,5 грн. та зобов'язати відповідача здійснювати виплату пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, щомісячно, починаючи з дня пред’явлення позову – довічно.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, проте надіслав на адресу суду письмові заперечення на позовну заяву ОСОБА_1, в якому позов не визнав та в його задоволенні просить відмовити з тих підстав, що ст.7 Закону України № 2195 передбачено, що фінансування виплат за цим Законом проводиться із Державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного Фонду України, тому твердження про те, що на виконання рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007, Управління Пенсійного фонду України було зобов'язане перерахувати та виплатити позивачу пенсію, суперечить чинному законодавству. Крім того, абз.1 ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" застосовується винятково для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до цього Закону, а для перерахунків або підвищень пенсій, не застосовується. Отже, законом не був визначений механізм розрахунку підвищення пенсії, передбаченого ст.6 Закону № 2195. Із змісту ст.6 Закону № 2195 не вбачається, яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата пенсій. Відтак, відсутні підстави щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі провести перерахунки пенсії і забезпечити її виплату.

Проаналізувавши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до переконання, що позовна заява підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером за віком та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Тернополі і отримує пенсію за віком при повному стажі та надбавку дітям війни, що стверджується довідкою № 3419 від 07.06.2010 року.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-VI, дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Позивачу на час закінчення Другої світової війни було менше 18 років, а тому їй правомірно присвоєно статус "дитини війни".

Згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року № 2195-IV в редакції від 19.12.2006 р.  дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання  або соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30% від мінімальної пенсії за віком.  

           Фінансове забезпечення   державних    соціальних    гарантій, передбачених   цим   Законом,   здійснюється   за  рахунок  коштів Державного бюджету України. (ст.7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року №2195-IV).                

          Відповідно до Конституції  та законів України відокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. Згідно ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.  

          Згідно ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.  

           Частиною 2 ст.3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни» встановлено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами  

           Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

           Конституційний Суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 рік від 09.07.2007 року визнав такими, що не відповідають Конституції України окремі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині надання пільг, компенсацій і гарантій окремим категоріям громадян, зокрема положення п.12 ст.71 вказаного закону.  

          Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення деяких змін до законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. текст ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року №2195-IV викладено в новій редакції, відповідно до якої, дітям війни (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни-    п. 41 розділу ІІ  закону.  

            Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) від 22.05.2008року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п. 2 п 41  розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008рік та про внесення деяких змін до законодавчих актів України».  

          Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України, ч.2 ст.73 Закону України «Про Конституційний Суд України», якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, які визнані неконституційними, є обов»язковим до виконання на території України, остаточним та не може бути оскаржене.  

          Таким чином, положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», п.41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008рік та про внесення деяких змін до законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. втратили свою чинність з 09.07.2007 року та з 22.05.2008 року відповідно, тобто, з моменту прийняття Конституційним Судом України відповідного рішення і нарахування та виплата підвищення до пенсії особам, що у встановленому порядку набули статусу дитини війни повинні були проводитись у відповідності до норм ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

          Як встановлено судом,  у 2007 році виплата  підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивачу не проводилась, у січні-березні  2008 року здійснювалась у розмірі 47 грн., квітні-червні 2008 року - 48грн. 10 коп., липні-вересні 2008 року - 48 грн. 20 коп., жовтні-грудні 2008 року - 49 грн. 80 коп.  

         У 2009 році виплата підвищення до пенсії особам, що мають статус дитини війни здійснювалась органами Пенсійного фонду України у розмірі 49 грн. 80 коп., встановленому ст.7 постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 р. «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій  громадян»,  тобто, на підставі підзаконного нормативно-правового акту, який суперечить вимогам Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що у відповідності до конституційних положень про пріоритетність законів має вищу юридичну силу, оскільки підзаконні нормативні акти повинні прийматися  виключно на підставі закону, у відповідності до нього та для його виконання.  

Відповідно до п.п. 7 п.2.2 «Положення про управління Пенсійного фонду в районах, містах і районах у містах», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року, управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.  

           Реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто, посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань не може бути прийняте судом до уваги.  

Таким, чином, аналізуючи зібрані у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд приходить до переконання про доведеність позовних вимог позивача та вважає, що вони підлягають до часткового задоволення, оскільки  в даному випадку мають місце порушення прав позивача, причиною чого стала протиправна бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі в частині невиконання з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування на отримання доплати до пенсії та які підлягають поновленню шляхом зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі провести нарахування та виплату позивачу передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з  22.05.2008 року по 31.12.2009 року включно.  

Одночасно суд вважає, що слід відмовити у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача в подальшому виплачувати підвищення до пенсії, оскільки судовому захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси, а не такі, які можуть бути порушені в майбутньому. Таким чином, є неможливим зобов'язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення пенсійних прав позивача в майбутньому..  

Частиною 1 статті 1 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. У відповідності до зазначеної норми Закону, забезпечуючи захист порушених прав позивача, враховуючи, що згідно вище вказаного законодавства, перерахунок пенсії належить до обов’язків компетентних органів Пенсійного фонду України, суд дійшов висновку, про необхідність зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі  самостійно здійснити щомісячне нарахування підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за відповідні періоди.  

При цьому, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ст.28 ч.3 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".  

Оскільки позивачу ОСОБА_1 ухвалою суду від 10 червня 2010 року у відповідності до ст. 82 ЦПК України відстрочено сплату судових витрат до ухвалення судового рішення у справі, а п. 34 Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 року «Про державне мито» встановлено, що Пенсійний Фонд України, його підприємства, установи й організації звільнені від сплати державного мита, суд вважає, що судові витрати по справі в частині сплати судового збору слід віднести за рахунок держави. Стягнути з УПФ в м. Тернополі 37 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в суді.  

           Керуючись ст.ст. 1, 10, 15, 60, 82, 88, 209, 212-215, 217, 218, 294, 295  ЦПК України,  ст.ст. 22, 64, 152 ч.2 Конституції України, ст.1, 6, 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року №2195-IV (із змінами та доповненнями), ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-IV, п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489- V, пп.2 п.41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”   від 28.12.2007 року №107-VI, рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року та №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, Постановою Кабінету Міністрів України «   Про деякі питання соціального захисту окремих категорій  громадян» № 530 від 28.05.2008 р., п. 34 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» № 7-93 від 21.01.1993 року, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.  

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії,  передбаченого статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року включно, з врахуванням виплачених сум.  

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі  в користь УДК в м. Тернополі ( 22050000 р/р 31214259700002, код 23588119, МФО 838012) – 37 (тридцять сім) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді.  

 Витрати по оплаті судового збору  компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.  

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.  

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подачі апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий С.В. Кунцьо

Копія вірна

Суддя С.В. Кунцьо