Рішення № 104014119, 15.04.2022, Турківський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

15.04.2022 м. Турка

Турківський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кшик О.І.

секретар судового засідання Синичич Г.З.

Справа № 458/821/21

Провадження №2/458/46/2022

Сторони по справі

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

представник позивача адвокат Яворська М.М.

третя особа: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Турка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

встановив:

07.10.2021 позивач ОСОБА_1 подав до Турківського районного суду Львівської області позовну заяву до ОСОБА_2 , в якій просить визнати відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що вони із відповідачкою перебували у зареєстрованому шлюбі з 20.03.2008 по 15.10.2020. Йому на праві приватної власності належить 1/2 частки в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 . В цьому будинку зареєстрована його колишня дружина відповідач ОСОБА_2 , яка протягом останніх трьох років не проживає. Факт реєстрації відповідача порушує його право на вільне розпорядження і користування своїм майном.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи, оформленого відповідним протоколом від 07.10.2021 для розгляду цієї справи визначено суддю Турківського районного суду Львівської області Кшик О.І.

Ухвалою суду від 28.10.2021 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 16.02.2022 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 .

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Яворська М.М. у судове засідання не з`явилися, через канцелярію суду подали заяви про розгляд справи без їх участі, позов підтримують. Не заперечують проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи шляхом направлення судової повістки засобами поштового зв`язку, а також шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України, в судове засідання повторно не з`явилася, причин неявки не повідомила, відзиву не подала. Конверт із поштовим відправленням повернувся до суду повторно із відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку.

Таким чином, відповідачка вважається такою, що належним чином повідомлена судом про розгляд вказаної справи.

Відзиву відповідачка не подала.

Третя особа: ОСОБА_3 будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи шляхом направлення судової повістки засобами поштового зв`язку, в судове засідання не з`явилася, причин неявки не повідомила.

Ухвалою суду від 15.04.2022 постановлено проводити заочний розгляд цивільної справи за згодою позивача.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив такі обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 1/2 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом Самбірського міжміського бюро технічної інвентаризації про реєстрацію права власності на нерухоме майно (номер витягу: 22031076 від 02.03.2009, реєстраційний номер: 16071522), яке видано на підставі рішення Турківського районного суду Львівської області від 16.12.2005.

В житловому будинку позивача ОСОБА_1 з 29.05.2009 зареєстрована відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується будинковою книгою.

Як видно з акту Турківської міської ради Самбірського району Львівської області від 14.04.2021, депутатом Турківської міської ради Поточним В.Т. при обстеженні встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не проживає в АДРЕСА_1 біля трьох років по даний час. Даний акт підписали сусіди ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Відповідно до рішення Турківського районного суду Львівської області від 15.10.2020, яке набрало законної сили, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Вирішуючи питання про те, які норми матеріального права підлягають застосуванню при вирішенні даного спору, суд виходить з того, що спір виник щодо права користування майном, яке перебуває у приватній власності, а тому застосуванню підлягають відповідні норми ЦК України.

Так, право власності захищається згідно з нормами національного законодавства з урахуванням принципів ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі відповідно - Перший протокол; Конвенція). Держави-учасниці Конвенції зобов`язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні.

Зазначене положення закріплено на конституційному рівні принципом непорушності права власності, що знайшло своє відображення у ст. 41 Конституції України.

Водночас, право власності (на мирне володіння майном) не є абсолютним. Однак, будь-яке втручання в таке право може відбуватись лише у відповідності до закону та з урахуванням необхідності такого втручання в демократичному суспільстві.

Конституцією України також закріплено основні правові принципи регулювання відносин власності, головним із яких є принцип рівного визнання й захисту усіх форм власності (ст. 13, 41 Конституції України).

Згідно із ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За змістом статті 383 ЦК України, статей 150,156 Житлового кодексу УРСР власник житла має право використовувати свою власність для свого проживання та проживання членів своєї родини.

Відповідно до статті 150 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно з ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

За порівняльним аналізом статей 383, 391, 405 ЦК України та статей 150, 156 у поєднанні зі статтею 64 ЖК України слід дійти до висновку, що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинку, квартиру тощо, від будь-яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім`ї, а положення статей 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК України регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім`ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім`ї власника без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Водночас, відповідно до ч. 2 та 4 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання.

Відтак, суд встановив, що позивачу належить на праві приватної власності1/2 частки в житловому будинку за АДРЕСА_1 , в якому зареєстрована відповідач.

Поряд з цим суд встановив, що відповідач є колишньою дружиною позивача, яка зареєстрована на проживання в будинку позивача, однак протягом трьох років за місцем реєстрації не проживає.

Враховуючи той факт, що відповідач відсутня понад один рік у спірному будинку, який в 1/2 частці є особистою власністю позивача, що судом беззаперечно встановлено, доказів поважності причин такої відсутності відповідачем не надано, а судом не здобуто, спільним побутом з позивачем не пов`язані, відповідач втратила інтерес до житла, в якому зареєстроване її місце проживання, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.

Згідно п. 6 ч.1 ст. 24 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" орган реєстрації вносить зміни до реєстру територіальної громади на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Відтак, позов є підставним і таким, що підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що позовні вимоги позивача задоволено повністю, тому з відповідачки необхідно стягнути на користь позивача сплачені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 908,00 грн. за подання позовної заяви.

Керуючись ст. 405 ЦК України, ст. 4, 10, 76-82, 89, 141, 263-265, 268, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , власником 1/2 частки якого є ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 );

Третя особа: ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_1 ).

Повний текст рішення суду складено та підписано 20.04.2022.

Суддя О.І. Кшик