Ухвала суду № 104002653, 19.04.2022, Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/118/22

Провадження № 2/156/161/22

Рядок статзвіту № 38

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

19 квітня 2022 року смт Іваничі

Суддя Іваничівського районного суду Волинської області Федечко М. О., вирішуючи питання про прийняття до розгляду та відкриття провадження у цивільній справі №156/118/22

за позовноюзаявою ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал"

треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна,

приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Клехо Анатолій Євгенович

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в :

01лютого 2022року року позивачка звернулася до суду з позовом до ТзОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна, приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Клехо Анатолій Євгенович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою суду від 16.03.2022 року вищевказану позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення такої ухвали.

15.04.2022 року від позивача надійшли пояснення в яких вказано повну назву третьої особи - приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Клехо А.Є. та адресу місцезнаходження третьої особи - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. Як підстави звільнення позивача від сплати судового збору, у поясненнях вказано те, що за основу приймається те, що ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред`явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»). Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судовий збір» у частині 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» слова «державного мита» замінені словами «судового збору». Отже, при прийнятті Закону України «Про судовий збір» законодавець передбачив можливість застосування Закону України «Про захист прав споживачів» при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору.

Порушені права можуть захищатися як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу (при поданні апеляційної та касаційної скарг). Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завданням якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів», стаття 2 ЦПК України). Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18).

При стягненні за виконавчим написом нотаріуса боржник не позбавлений права на захист своїх прав. Стягнення провадиться в рамках виконавчого провадження, яке дозволяє боржнику користуватися правом захисту, в тому числі судового. Предметом позову в таких справах є спір про право, зокрема позивач заперечує наявність у нього суми заборгованості перед кредитором, яка вказана у виконавчому написі.

Таким чином, позов про визнання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню, стосується кредитних правовідносин. У випадку пред`явлення такого позову споживачем фінансових послуг підлягає застосуванню положення частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживача». Вказаний висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 761/2488/16-ц, та постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 643/2870/18. На підставі вищевказаного, позивач вважає, що вона звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви.

Дослідивши пояснення позивачки, що надані нею на усунення недоліків згідно ухвали суду від 16.03.2022 року, матеріали позовної заяви та додатки до неї, суд дійшов висновку, що в даному випадку не можна погодитися із таким твердженням позивача ОСОБА_1 , бо воно є хибним та такими що не ґрунтуються на вимогах закону, виходячи з наступного.

Відповідно до загальних положень Закону України від 12 травня 1991 року №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Разом з тим, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем оскаржується виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом про стягнення заборгованості.

У пункті 22 частини 1статті 1 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів`визначено, що споживачфізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. При цьому пункт 23 зазначеної вище норми права, який визначав термін споживчого кредиту був виключений згідно із Законом України від 15 листопада 2016 року № 1734-VІІІ «Про споживче кредитування».

Вчинення виконавчого напису нотаріусом - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчиненийнотаріусом виконавчийнапис непороджує правастягувача настягнення грошовихсум абовитребування відборжника майна,а підтверджує,що такеправо виниклов стягувачараніше. Мета вчинення виконавчого написунадання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України від 02 вересня 1993 року «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595. Отже, у даному випадку, норми Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» не поширюється на правовідносини, що виникають з приводу визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню. Так, у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 643/2870/18 (№ 61-4126св19), колегія суддів застосувала в тому числі норми Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів», оскільки предметом спору був виконавчий напис, вчинений на стягнення заборгованості саме за споживчим кредитом.

Із системного аналізу положень Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» слідує, що для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такийпозов повиненмістити предметта обставини,які вказуютьна порушенняправ позивачаяк споживачапослуг. Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов`язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів». Однак, в даному випадку, посилаючись на звільнення від сплати судового збору на підставі ст. 22 ЗУ "Про захист прав споживача" стороною позивача не зазначено про те, яке саме право споживача порушено у відповідності до приписів Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів».

Суд констатує, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов.

Водночас у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 638/6060/18 (провадження № 61-2657св19) зроблено зовсім інший висновок про те, що позов про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню не пов`язаний з порушенням прав споживача. Верховним судом відхилено доводи касаційної скарги з цього приводу, оскільки позивач у позовній заяві не зазначив, в чому полягає порушення прав позивача як споживача.

За таких обставин суд бере до уваги правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду яка прийнята пізніше, а саме 12 серпня 2020 року, оскільки він є пріоритетним як за датою постановлення, так і за правовим змістом щодо даного виду спорів.

Разом з тим, позивач, вважаючи, що вона є споживачем, при зверненні до суду повинна була викласти обставини, якими вона обґрунтовує, яке саме її право, як споживача порушено згідно Закону України «Про захист прав споживачів», тим самим навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються вказаним законом, а не лише здійснити посилання на постанову Верховного Суду. Водночас, на час постановлення даної ухвали, матеріали заяви не містять доказів того, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

На підставі вищевикладеного, суддя дійшов висновку, що матеріали позовної заяви слід залишити без руху, оскільки зазначена позовна заява подана з порушенням вимог статтей 175 і 177 ЦПК України.

Згідно з положеннями ч. 1ст. 185 ЦПК Українисуддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175і177цьогоКодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З метою усунення недоліків позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов.

Для усунення зазначених недоліків позовну заяву позивача слід залишити без руху, та роз`яснити, що у випадку неусунення недоліків у визначений суддею час, позовна заява буде вважатися неподаною і повернута позивачеві.

Одночасно слід звернути увагу позивача на те, що згідно ч. 1 ст. 8 ЗУ "Про судовий збір" суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за клопотанням останньої відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.177,185 ЦПК України

п о с т а н о в и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ТзОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна,приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Клехо Анатолій Євгенович про визнаннявиконавчого написутаким,що непідлягає виконанню - залишити без руху.

Надати строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху. У випадку їх неусунення заява вважатиметься неподаною і буде повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвалу, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя М.О. Федечко