Рішення № 103995302, 11.04.2022, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/18941/21

пр. № 2/759/498/22

11 квітня 2022 року м. Київ

суддя Святошинського районного суду м. Києва Кириленко Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (адреса: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26) до ОСОБА_1 (остання відома адреса: АДРЕСА_1 ), третя особа: Моторно (транспортне) страхове бюро України (адреса: 02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 8) про відшкодування шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року представник ТДВ СК «Альфа-Гарант» звернулась до суду із позовом про стягнення із ОСОБА_1 суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 37 878 грн. 19 коп., витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн. та судового збору.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 17.11.2019 року приблизно о 17:20 год. на бул. Кольцова у м. Києві трапилась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобілів «Pegeout», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водійки ОСОБА_2 .

Відповідно до постанови Святошинського районного суду м. Києва від 20.12.2019 року винним у даній ДТП визнано відповідача ОСОБА_1 , який є інвалідом війни.

У свою чергу власниця пошкодженого з вини ОСОБА_1 автомобіля «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 звернулась до позивача із заявою про настання події відповідно до укладеного між ними договору страхування.

На виконання своїх зобов`язань позивачем було виплачено ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 106 997 грн. 63 коп.

Оскільки позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування, а цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахованою у зв`язку з тим, що відповідач відноситься до пільгової категорії громадян - інвалід війни, то 19.01.2021 р. Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) здійснило відшкодування позивачу у сумі 69 128 грн. 44 коп. Таким чином, невідшкодованою залишилась різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в сумі 37 878 грн. 19 коп., яку у відповідності до ст. 993 ЦК України та ст. 1194 ЦК України, в порядку суброгації, позивач просить стягнути на свою користь з відповідача.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 26.08.2021 року було відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 60-61).

08.11.2021 року до суду надійшли письмові пояснення представника третьої особи МТСБУ - Головенського В.О. у якому той позовні вимоги підтримав, з тих самих підстав, що викладені у позові та просив провести судовий розгляд у його відсутність (а.с. 67-69).

Враховуючи те, що відповідач, будучи повідомленим про розгляд справи за зазначеною ним адресою проживання, у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомлення сторін не заявив, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч.8 ст. 178 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Встановлено, що 17.11.2019 року приблизно о 17:20 год. на бул. Кольцова у м. Києві трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Pegeout», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водійки ОСОБА_2 . Відповідно до постанови Святошинського районного суду м. Києва від 20.12.2019 року винним у даній ДТП визнано відповідача ОСОБА_1 , який є інвалідом війни (а.с. 15).

Згідно із ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В силу положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України, наявність винних дій ОСОБА_1 у настанні дорожньо-транспортної пригоди, що відбулась 17.11.2019 р. є доведеною та не підлягає доказуванню.

Як вбачається із матеріалів справи, 05.03.2019 року між ОСОБА_2 та ТДВ «Альфа-Гарант» було укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу (КАСКО) № 06-PR/01-040-03999 щодо транспортного засобу «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 (а.с. 11-13).

19.11.2019 року ОСОБА_2 звернулась до позивача із заявою про настання страхової події (а.с. 14).

Згідно Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 67-D/64/7 від 13.03.2020 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 складає 107 379 грн. 31 коп. (а.с. 18-20).

На виконання своїх зобов`язань позивачем було виплачено ОСОБА_2 страхове відшкодування, на підставі страхових актів № СТ/19/0390 від 23.03.2020 року (а.с. 30), № СТ/19/0390/1 від 18.05.2020 року (а.с. 33) та № СТ/19/0390/2 (а.с. 38) у розмірі 106 997 грн. 63 коп., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с. 31, 34, 39).

Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до частин шістнадцятої, сімнадцятої статті 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (частина перша статті 25 Закону України "Про страхування").

Згідно з частиною другою статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений у випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне положення міститься у статті 27 Закону України "Про страхування".

У таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). При суброгації нового зобов`язання з відшкодування збитків не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого в деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника.

Таким чином, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок з відшкодування шкоди не виконала.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

При застосуванні наведених норм права підлягає врахуванню правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі N 755/18006/15-ц, провадження N 14-176цс18 (пункти 68-70): стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону N 1961-IV, з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України "Про страхування", з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом N 1961-IV порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зістаттями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Отже, відносини між ТДВ СК «Альфа-Гарант» та ОСОБА_1 у цій справі регулюються правиламистатті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування". Позивач як страховик потерпілої особи виконав свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі.

У зв`язку з виплатою позивачем страхового відшкодування до нього перейшло право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завданням шкоди ОСОБА_2 , в порядку суброгації.

Таким чином, до ТДВ СК «Альфа-Гарант» перейшло право вимоги до відповідача на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" - в порядку суброгації.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на підставі пункту 13.1 статті 13 "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідач ОСОБА_1 , як учасник бойових дій звільнений від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України (а.с. 41). Відшкодування збитків від ДТП, винуватцем якої є, зокрема особи вказаної категорії, проводить МТСБУ в порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до підпункту а) пункту 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону.

Згідно із п. 13.1 ст. 13 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону - МТСБУ), керуючись нормами цьогоЗакону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 000 гривень на одного потерпілого (пункт 9.2 статті 9 Закону N 1961-IV).

Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: - у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; - у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Статтями 28, 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Отже, оскільки на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 , як інвалід війни, відносився до пільгової категорії громадян, згідно ст. 13 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", його цивільно-правова відповідальність не була застрахована, тому позивач звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою від 28.09.2020 року про відшкодування позивачу суми, яку він виплатив в якості страхового відшкодування згідно договору добровільного страхування транспортних засобів, в розмірі 106 997 грн. 63 коп. (а. с. 40)

19 січня 2021 року Моторне (транспортне) страхове бюро України здійснило відшкодування ТДВ СК «Альфа-Гарант» у сумі 69 128 грн. 44 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 478509 (а.с. 43).

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

У постанові Верховного Суд України від 02 грудня 2015 року у справі N 6-691цс15 зазначено, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці, незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

На підставі цього висновку Верховний Суд у Постанові від 03.10.2018 року у справі N 686/17155/15-ц підтримав попередній правовий висновок та визначив, що страховик за договором обов`язкового страхування відповідає у межах страхового ліміту за мінусом фізичного зносу, а решту - безпосередній винуватець.

З огляду на зазначене, якщо розмір завданої шкоди перевищує належним чином визначену страхову суму (регламентну виплату), відшкодування шкоди в обсязі такої різниці здійснюється в межах окремого деліктного зобов`язання за участі деліквента (особи, яка винна у скоєнні ДТП) та потерпілого, або іншої особи, до якої у встановленому порядку перейшло право потерпілого вимагати відшкодування завданої шкоди. У спірних правовідносинах такою особою є страховик ОСОБА_2 - ТДВ СК «Альфа-Гарант», яке забезпечило майнові інтереси потерпілого у відносинах майнового страхування.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 18 вересня 2019 року у справі N 750/12904/16-ц (провадження N 61-32322св18).

Оскільки виплачена власниці автомобіля "«Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 страхова виплата становила 106 997 грн. 63 коп, а сума відшкодована Моторним (транспортним) страховим бюро України становила 69 128 грн. 44 коп., тому різниця між фактичним розміром понесених витрат і страховим відшкодуванням складає 37 878 грн. 19 коп. (106 997 грн. 63 коп. - 69 128 грн. 44 коп.) та підлягає відшкодуванню особою, відповідальною за заподіяні збитки.

Із врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що оскільки позивачем ТДВ СК «Альфа-Гарант» сплачено страхове відшкодування потерпілому від дорожньо-транспортної пригоди, винним у вчиненні якої був відповідач ОСОБА_1 , а МТСБУ виплатило ТДВ СК «Альфа-Гарант» грошові кошти у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням фізичного зносу, що не відшкодовує у повному обсязі фактично понесених позивачем витрат на виплату суми страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту, відтак позов слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача різницю між відшкодованою сумою та фактичним розміром понесених витрат у сумі 37 878 грн. 19 коп.

Також, позивач просив стягнути із ОСОБА_1 5000 грн. витрат на правову допомогу.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу суду надано: витяг із Договору про надання правничої допомоги від 14.05.2019 року, укладений між позивачем ОСОБА_3 та АБ «Грідін і партнери» (а.с. 44), Завдання-доручення від 16.08.2021 року до вказаного Договору (а.с. 47), платіжне доручення № ID-166552 від 19.08.2021 року (а.с. 48) та банківське підтвердження сплати позивачем на користь АБ «Грідін і партнери» витрат на правову допомогу в сумі 5000 грн. (а.с. 49) та Акт прийому-передачі наданої правової допомоги до зазначеного Договору від 20.08.2021 року, що містить розрахунок та опис робіт (наданих послуг) (а.с. 50,51).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таких клопотань до суду не надходило.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За таких обставин, враховуючи п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню у розмірі 5000 грн. та підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як роз`яснено в абз. 2 п. 35 Постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 N 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" вказане вище положення ч. 6 ст. 141 стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений відсплати судового збору.

Беручи до уваги те, що відповідач ОСОБА_1 є інвалідом війни, тому в силу положень ч. 6 ст. 141 ЦПК України відсутні підстави для стягнення з нього судового збору, сплаченого позивачем, а тому такий компенсуються за рахунок держави в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. ч. 2, 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 р. N 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави"установлено, що коли обидві сторони у цивільній або адміністративній справі звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави в їх фактичному розмірі, але не більше граничних розмірів компенсації таких витрат згідно з додатком; компенсація судових витрат особам, які їх зазнали, здійснюється шляхом перерахування коштів на їх поточні рахунки в банківських установах; підставою для компенсації судових витрат є судове рішення.

Компенсація судових витрат у цивільних та адміністративних справах здійснюється за рахунок і в межах бюджетних асигнувань судів, якими винесено відповідне рішення.

Керуючись ст. ст. 993, 979, 1166, 1188, 1194 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 10, 12,82, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. ст. 3, 22, 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів",-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (адреса: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26) до ОСОБА_1 (остання відома адреса: АДРЕСА_1 ), третя особа: Моторно (транспортне) страхове бюро України (адреса: 02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 8) про відшкодування шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (остання відома адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (код ЄДРПОУ: 32382598, адреса: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26) страхове відшкодування за завдані збитки в розмірі 37 878 грн. 19 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (остання відома адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (код ЄДРПОУ: 32382598, адреса: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26) витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5000 грн.

Компенсувати Товариству з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (код ЄДРПОУ: 32382598, адреса: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2270 грн за рахунок держави в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Т.В. Кириленко