Ухвала суду № 10399529, 13.07.2010, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22ц-9481/10 Головуючий у 1 інстанції Черткова Л.О.

Категорія 57 Доповідач Соломаха Л.І.

_________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Пономарьової О.М.

суддів Соломахи Л.І., Бондаренко Л.І.

при секретарі Валуйському В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу відповідача Управління Пенсійного фонду України в м. Докучаєвську Донецької області на рішення Докучаєвського міського суду Донецької області від 18 травня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Докучаєвську Донецької області про стягнення підвищення до пенсії як дитині війни, -

В С Т А Н О В И В :

22 квітня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Докучаєвську Донецької області (далі УПФУ в м. Докучаєвську) про стягнення підвищення до пенсії як дитині війни.

Зазначала, що є дитиною війни. В порушення вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії як дитині війни їй у 2007 році не виплачувалося, а в 2008-2009 роках виплачувалося в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, замість передбачених законом 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Недоплата за 2007-2009 роки складає 2621 грн. 33 коп., які просила стягнути з відповідача на її користь (а.с. 3-4).

Рішенням Докучаєвського міського суду Донецької області від 18 травня 2010 року в изнано протиправною бездіяльність УПФУ в м. Докучаєвську щодо ненарахування ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії, як дитині війни, за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року. Зобовязано УПФУ в м. Докучаєвську здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 . підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року у розмірі 1910 грн. 43 коп. З УПФУ в м. Докучаєвську на користь ОСОБА_1 стягнуто судовий збір у сумі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 грн. (а.с. 14).

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Зазначає, що підпунктом 2 п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно яких ст. 6 була викладена в новій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни». Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп положення п/п 2 п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано неконституційними. Проте законодавством не передбачено автоматичне відновлення дії норми, яка втратила чинність на підставі нормативно-правового акту, який було визнано у подальшому неконституційним. Для врегулювання ситуації 28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова N 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», згідно п. 8 якої підвищення пенсії дітям війни проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 грн., з 1 липня - 48,2 грн. та з 1 жовтня - 49,8 грн. Саме в такому розмірі позивачу і виплачується підвищення до пенсії (а.с. 14).

В судове засідання апеляційного суду сторони не зявилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. УПФУ в м. Докучаєвську надіслало заяву про розгляд справи у відсутність їх представника.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав:

При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 народилася 04 жовтня 1942 року та відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має правовий статус дитини війни, що підтверджується її паспортом та пенсійним посвідченням (а.с. 5-6).

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що УПФУ в м. Докучаєвську, як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і здійснити позивачу нарахування за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, але в порушення вимог закону такі нарахування проводило у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, внаслідок чого відповідач повинен нарахувати позивачу за цей період 1910 грн. 43 коп. Що стосується підвищення позивачу пенсії як дитині війни за 2007 рік, то вже є така, що набула чинності постанова Докучаєвського міського суду Донецької області по справі № 2а-390/2009, якою зобовязано УПФУ в м. Докучаєвську здійснити нарахування позивачу підвищення пенсії як дитині війни за 2007 рік (а.с. 14).

Зазначений висновок суду відповідає вимогам закону та наданим по справі доказам.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Судом встановлено та відповідачем визнається той факт, що позивач ОСОБА_1 є громадянкою України, народилася 04 жовтня 1942 року, а тому, як дитина війни, має право на отримання пільг, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції закону від 18.11.2004 року № 2195-IV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-1У внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни», тобто згідно ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-XII для позивача, яка не нагороджувалася орденами і медалями, - 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Проте рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 зміни, внесені п/п 2 п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-1У, щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року N 10-рп/2008 має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України від 28.12.2007 року N 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Враховуючи конституційні положення щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції Закону від 18.11.2004 року № 2195-IV поновили свою дію з 22.05.2008 року і у 2009 році не змінювались.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо застосування до спірних правовідносин положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції Закону від 18.11.2004 року № 2195-IV і необхідності задоволення позовних вимог позивача щодо перерахунку підвищення пенсії як дитині війни з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року.

Доводи апеляційної скарги, що підвищення до пенсії позивачу проводилося відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» не можуть бути прийняті до уваги.

Частина 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначає, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Проте абзацом першим пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року N 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» встановлено, що підвищення пенсії дітям війни проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 грн., з 1 липня - 48,2 грн. та з 1 жовтня - 49,8 грн.

За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, якою є наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, вона істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача, в звязку з чим постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 червня 2009 року по справі № 2/385 «Про визнання акта незаконним та відшкодування шкоди» п. 8 постанови Кабінету Міністрів України N 530 від 28.05.2008 р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» визнано незаконним.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно стягнув з відповідача на користь позивача судові витрати, не ґрунтуються на законі.

Висновок суду щодо присудження з відповідача понесених позивачем судових витрат відповідає вимогам ст. 88 ЦПК України.

Та обставина, що згідно п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», п. 5 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України Пенсійний Фонд України від сплати судового збору звільнений, не звільняє його від обовязку відшкодувати судові витрати понесені позивачем, на користь якого ухвалено рішення.

Рішення суду щодо відшкодування позивачу понесених ним судових витрат не суперечить і ст. 73 Закону України «Про загальнообовязкове пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV, з гідно якої кошти Пенсійного Фонду використовуються в тому числі на фінансування адміністративних витрат, повязаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду. Саме до таких адміністративних витрат і належать судові витрати.

Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Доводи щодо розміру, визначеної судом недоплати щомісячного підвищення до пенсії за 2008 2009 роки, відповідачем в апеляційній скарзі не наведені.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Д оводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

При зверненні до суду відповідачем з апеляційної скарги не були сплачені судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Відповідно до п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року № 7-93, п. 5 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України Пенсійний Фонд України від сплати судового збору звільнений.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про відхилення апеляційної скарги, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в апеляційному суді відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з УПФУ в м. Докучаєвську в розмірі 37 грн. згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів» в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2009 р. № 825 як із справи позовного провадження з розгляду спору немайнового характеру.

Керуючись ст. 307, ст. 308, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, Апеляційний суд Донецької області, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача - Управління Пенсійного фонду України в м. Докучаєвську Донецької області відхилити.

Рішення Докучаєвського міського суду Донецької області від 18 травня 2010 року залишити без змін.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Докучаєвську Донецької області на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 (тридцять сім) гривень (на розрахунковий рахунок 31213263700004, одержувач державний бюджет м. Донецька Ворошиловський район, ЄДРПОУ 34686537, банк ГУ ДКУ в Донецькій області, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22050002).

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: О.М. Пономарьова

Судді: Л.І. Соломаха

Л.І. Бондаренко