Ухвала суду № 103987283, 13.04.2022, Новосанжарський районний суд Полтавської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 542/1070/21 провадження № 1-кп/542/6/22

13 квітня 2022 року смт Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Кашуби М.І.,

за участю секретаря судового засідання Нестеренко О.В.

прокурора Ральського А.А.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

захисників обвинуваченихадвокатів СамойленкаМ.О.,Коротченка О.П., Кононенка В.А.,

представника потерпілого - товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Міст Експрес» - Бардецької Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції між Новосанжарським районним судом Полтавської області та Кременчуцьким районним судом Полтавської області, Сихівським районним судом м. Львова матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.04.2020 за № 12020170140000208 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 27, частиною 3 статті 15, частиною 5 статті 185, частиною 3 статті 27, частиною 5 статті 185 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 27, частиною 3 статті 15, частиною 5 статті 185, частиною 2 статті 27, частиною 5 статті 185 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 27, частиною 3 статті 15, частиною 5 статті 185, частиною 2 статті 27, частиною 5 статті 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий опис провадження.

05.07.2021 до Новосанжарського районного суду Полтавської області надійшов вказаний обвинувальний акт.

06.07.2021 ухвалою судді Новосанжарського районного суду Полтавської області обвинувальний акт прийнято до розгляду та призначено підготовче судове засідання.

09.07.2021 ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області:

- змінено обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави в розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 340500 грн. та застосованодо нього, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово;

- продовжено обвинуваченому ОСОБА_1 строк дії обов`язків, покладених на нього ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду міста Полтави від 25.05.2021 на два місяці;

- продовжено обвинуваченому ОСОБА_3 - запобіжний захід,застосований ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 25.05.2021 у виді домашнього арешту із забороною відлучатися з місця проживання цілодобово, строком дії на 2 місяці.

02.09.2021 ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області:

-продовжено щодо обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у період доби з 22 год 00 хв до 06 год 00 хв наступної доби, з продовженням дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України;

-продовжено обвинуваченому ОСОБА_1 строк дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України;

-продовжено щодо обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово з продовженням дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

29.10.2021 ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області:

-продовжено щодо обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у період доби з 22 год 00 хв до 06 год 00 хв наступної доби, з продовженням дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України;

-продовжено обвинуваченому ОСОБА_1 строк дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України;

-продовжено щодо обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово з продовженням дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

12.11.2021 ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду;

24.12.2021 ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області:

-продовжено обвинуваченому ОСОБА_1 строк дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України;

-продовжено щодо обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово з продовженням дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України;

-продовжено щодо обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у період доби з 22 год 00 хв до 06 год 00 хв наступної доби, з продовженням дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України;

07.02.2022 ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області:

- змінено ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобовона домашній арешт із забороною залишати житло у період доби з 11 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступної доби,

- змінено щодо обвинуваченого ОСОБА_2 покладений на нього ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 24 грудня 2021 року обов`язок щодо заборони відлучатися з місця проживання в частині зазначення періоду доби, протягом якого заборонено відлучатися, заборонивши відлучатися з місця перебування під домашнім арештом з 11 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступної доби;

22.02.2022 ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області:

-продовжено обвинуваченому ОСОБА_1 строк дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України;

-продовжено щодо обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у період доби з 11 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступної доби з продовженням дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України;

-продовжено щодо обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у період доби з 22 год 00 хв до 06 год 00 хв наступної доби, з продовженням дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України;

2.Короткий виклад поданих клопотань та позицій сторін провадження у судовому засіданні.

2.1. В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку дії виконання покладених на нього обов`язків на 2 місяці.

В обгрунтування клопотання прокурор зазначив, що органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених частиною 3 статті 27, частиною 3 статті 15, частиною 5 статті 185, частиною 3 статті 27, частиною 5 статті 185 КК України.

У клопотанні також вказував, що щодо обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді застави з покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

У своєму клопотанні прокурор також посилався на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 185 КК України, та існування на даний час обставин, які враховувалися при застосуванні запобіжного заходу, що є підставою для продовження строку покладених обов`язків.

Зазначив про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, ніж застава, оскільки не зменшилися та продовжують існувати ризики, які дають підстави вважати, щообвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню.

Посилався на наявність ризиків, а саме:

-переховування від суду з метою уникнення відповідальності за вчинені ним кримінальні правопорушення, на що вказує його обізнаність про покарання, яке йому загрожує і вказує на те, що він може свідомо з цього приводу уникати відповідальності за скоєння ним кримінальних правопорушень;

-незаконний вплив на інших обвинувачених, потерпілих та свідків у кримінальному провадженні з метою зміни їх показів на його користь, що унеможливить якісне проведення судового розгляду, оскільки йому відоме їхнє проживання;

-вчинення іншого кримінального правопорушення,

-перешкоджаня кримінальному провадженню іншим чином.

У судовому засіданні прокурор підтримав вказане клопотання, пояснення надав аналогічні, викладеним у ньому.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник адвокат Самойленко М.О. судовому засіданні заперечували проти задоволення вказаного клопотання в частині встановлення обов`язку не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає та зареєстрований обвинувачений ОСОБА_1 без дозволу суду.

В обгрунтування своєї позиції захисник зазначив, що протягом усього часу застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу, він належнм чином виконував покладені на нього обов`язки, а необхідність виїзду за межі населеного пункту обумовлена забезпеченням можливості займатися волонтерською діяльністю у зв`язку із введенням на території України воєнного стану.

Представник потерпілої особи товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Міст Експрес» Бардецька Н.І. у вирішенні клопотання покладалась на розсуд суду.

2.2. В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 перебування під домашнім арештом у період доби з 11 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступної доби на 2 місяці, з продовженням строку дії покладених обов`язків.

В обгрунтування клопотання прокурор зазначив, що органами досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 27, частиною 3 статті 15, частиною 5 статті 185, частиною 2 статті 27, частиною 5 статті 185 КК України.

У клопотанні також вказував, що щодо обвинуваченого ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати житло у період доби з 11 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступної доби з покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

У своєму клопотанні прокурор також посилався на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 185 КК України, та існування на даний час обставин, які враховувалися при застосуванні запобіжного заходу, що є підставою для продовження строку покладених обов`язків.

Зазначив про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 більш м`якого запобіжного заходу, оскільки не зменшилися та продовжують існувати ризики, які дають підстави вважати, щообвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню.

Посилався на наявність ризиків, а саме:

-переховування від суду з метою уникнення відповідальності за вчинені ним кримінальні правопорушення, на що вказує його обізнаність про покарання, яке йому загрожує і вказує на те, що він може свідомо з цього приводу уникати відповідальності за скоєння ним кримінальних правопорушень;

-незаконний вплив на інших обвинувачених, потерпілих та свідків у кримінальному провадженні з метою зміни їх показів на його користь, що унеможливить якісне проведення судового розгляду, оскільки йому відоме їхнє проживання;

-вчинення іншого кримінального правопорушення,

-перешкоджаня кримінальному провадженню іншим чином.

У судовому засіданні прокурор підтримав вказане клопотання, пояснення надав аналогічні, викладеним у ньому.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник- адвокат Коротченко О.П. в судовому засіданні зазначили, що клопотання прокурора є необгрунтованим, вважали достатнім застосування щодо обвинувачного більш м`якого запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання.

В обгрунтування такої позиції захисник, зокрема, зазначив, що під час розгляду клопотання слід враховувати наявність нової обставини, яка не існувала під час продовження запобіжного заходу минулого разу, а саме: введення на території України воєнного стану. Так, сторона захисту посилалась на те, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту втратив свій сенс, ризики втратили актуальність, оскільки змінився порядок пересування у місті та у державі, посилився контроль за громадянами, на території кожної області введено комендантську годину, що нівелює ризик втечі. Зазначені обставини, на переконання сторони захисту, є підставою для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на особисте зобов`язання.При цьому, сторона захисту посилалась на необхідність застосування судом положень ст. 616 КПК України.

Крім того, захисник в судовому засіданні вказував, що умови перебування обвинуваченого ОСОБА_2 під домашнім арештом не забезпечують безпеку його життю та здоров`ю під час повітряних тривог та ракетних ударів, а заборона залишати житло у певний період доби не дозволяє у такі моменти перебувати під належним захистом.

Представник потерпілої особи товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Міст Експрес» Бардецька Н.І. під час вирішення клопотання підримала позицію прокурора.

2.3. В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку тримання під домашнім арештом із забороною залишати житло у період доби з 22:00 год до 06:00 год наступної доби, на 2 місяці, з продовженням строку дії покладених обов`язків.

В обгрунтування клопотання прокурор зазначив, що органами досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 27, частиною 3 статті 15, частиною 5 статті 185, частиною 2 статті 27, частиною 5 статті 185 КК України.

Вказував, що щодо обвинуваченого ОСОБА_3 застосовано запобіжних захід у виді домашнього арешту із забороною залишати житло у період доби з 22:00 год до 06:00 год наступної доби з покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

У своєму клопотанні прокурор також посилався на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 185 КК України, та існування на даний час обставин, які враховувалися при застосуванні запобіжного заходу, що є підставою для продовження строку покладених обов`язків.

Зазначив про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 більш м`якого запобіжного заходу, оскільки не зменшилися та продовжують існувати ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню.

Посилався на наявність ризиків, а саме:

-переховування від суду з метою уникнення відповідальності за вчинені ним кримінальні правопорушення, на що вказує його обізнаність про покарання, яке йому загрожує і вказує на те, що він може свідомо з цього приводу уникати відповідальності за скоєння ним кримінальних правопорушень;

-незаконний вплив на інших обвинувачених, потерпілих та свідків у кримінальному провадженні з метою зміни їх показів на його користь, що унеможливить якісне проведення судового розгляду, оскільки йому відоме їхнє проживання;

-вчинення іншого кримінального правопорушення,

-перешкоджаня кримінальному провадженню іншим чином.

У судовому засіданні прокурор підтримав вказане клопотання, пояснення надав аналогічні, викладеним у ньому.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник адвокат Кононенко В.А. заперечували проти задоволення вказаного клопотання, вважали його необгрунтованим, посилались на належне виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків. Захисник, зокрема, зазначив, щов умовах воєнного стану запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не має сенсу та становить надмірний тягар для органів національної поліції. Вказував, що обвинувачений є військовозобов`язаним та має намір виконувати обов`язки по захисту Батківщини. Посилався на достатність застосування більш м`якого запобіжного заходу- у виді особистого зобов`язання, зокрема, з метою забезпечення безпеки його життю під час повітряних тривог, а також для забезпечення можливості займатися волонтерсьою діяльністю.

Представник потерпілої особи товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Міст Експрес» Бардецька Н.І. під час вирішення клопотання підримала позицію прокурора.

3. Обґрунтування позиції суду, мотиви прийняття відповідних рішень, релевантні джерела права та висновки за результатами розгляду клопотань.

Дослідивши подані клопотання та документи, додані до них, заслухавши доводи учасників судового провадження, суд дійшов таких висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 333 КПКзаходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.

Запобіжними заходами є:особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою (ч. 1 ст. 176 КПК України).

Загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження визначені у ст. 132 КПК України.

Так, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, щоіснує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора, може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст.331КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 176 КПК Українизапобіжні заходи застосовуються під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Положеннями ст. 186 КПК України визначено, що клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу розглядається слідчим суддею, судом невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання підозрюваного, обвинуваченого або з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі, чи з моменту подання підозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду відповідного клопотання.

Згідно з ч. 1 ст.194КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК).

Отже, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбаченічастиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).

Разом з тим, продовження строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, здійснюється в порядку, передбаченому ст. 199 КПК. Суд має право продовжити строк дії відповідних обов`язків лише у разі, якщо прокурор доведе, що заявлені ним ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують подальше застосування таких обов`язків.

При цьому, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає належного обгрунтування того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

3.1. Щодо клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку дії покладених обов`язків.

Відповідно до положень ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбаченихчастинами третьоюабочетвертою статті 183цього Кодексу.

Частиною 4 статті 202 КПК України визначено, що з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Обов`язки, передбаченічастинами п`ятоюташостою статті 194 КПК України, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченомустаттею 199цього Кодексу (ч. 7 ст. 194 КПК України).

Встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 27, частиною 3 статті 15, частиною 5 статті 185, частиною 3 статті 27, частиною 5 статті 185 КК України.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_1 ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 22 лютого 2022 року у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у виді застави було продовжено строк дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, який закінчується 17 квітня 2022 року.

Слід зазначити, що розглядаючи клопотання прокурора судом не надається оцінка наявності обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки в силу положень частини другої статті 42Кримінального процесуальногокодексу України ОСОБА_1 наразі перебуває у статусі обвинуваченого і оцінку обґрунтованості підозри щодо нього раніше надавали слідчі судді в межах здійснення судового контролю.

Судом встановлено, що ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_1 може вчинити дії, передбачені п.п. 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України, які наведені в ухвалі Новосанжарського районного суду Полтавської області 22 лютого 2022 року та існування яких стало підставою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу, на даний час продовжують існувати та не зменшилися, виходячи з наступного.

Щодо ризику переховування від суду.

Ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_1 від суду продовжує існувати та обумовлений тяжкістю ймовірного покарання та суворістю можливого вироку (кримінальні правопорушення, інкриміновані ОСОБА_1 є особливо тяжкими злочинами, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна).

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності певної особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від суду.

Наведена обставина у виді безальтернативності та тяжкості покарання, на переконання суду, сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду.

Таким чином, судом встановлена актуальність існування ризику можливого переховування обвинуваченого ОСОБА_1 від суду, що обумовлює необхідність продовження строку дії покладених на нього обов`язків, спрямованих на мінімізацію такого ризику.

При цьому необхідно зауважити, що позиція суду ґрунтується на принципі презумпції невинуватості та не ставить метою передбачити можливе покарання за інкримінований обвинуваченому злочин.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наразі продовжує існувати ризик переховування від суду.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків.

Оцінюючи вірогідність існування вказаного ризику суд виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні.

Зокрема, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224КПК України на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. Тобто вплив на свідків можливий як на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, так і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від цих осіб та їх дослідження судом.

До того ж, під час виконання вимог ст.290КПК України стороні захисту у повному обсязі було відкрито матеріали досудового розслідування, у зв`язку з чим обвинуваченому став відомий зміст показань свідків, якими прокурор має намір доводити пред`явлене обвинувачення.

Зазначене дає підстави обґрунтовано припускати ймовірність незаконного впливу з боку обвинуваченого ОСОБА_1 безпосередньо або через знайомих йому осіб на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень, тому встановлена судом заборона спілкування з цими особами може слугувати важливим фактором для запобігання ризику впливу на цих осіб.

З огляду на вищевикладене, а також приймаючи до уваги ту обставину, що допит свідків у даному кримінальному провадженні ще не розпочато, суд приходить до висновку, що ризик незаконного впливу на свідків не зменшився та продовжує існувати, що обумовлює необхідність застосування до обвинуваченого запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.

При цьому, суд зауважує, що з моменту обрання щодообвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу й неодноразового його продовження судом, надалі не змінилися обставини, які стали підставою для застосування запобіжного заходущодо обвинуваченого, як і не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м`який запобіжний захід, або зменшення обсягу покладених на обвинуваченого обов`язків у зв`язку із застосованим щодо нього запобіжним заходом.

Водночас, суд не знаходить підстав для висновку щодо існування інших ризиків, заявлених прокурором у клопотанні. Наведені у клопотанні твердження прокурора, на думку суду, мають абстрактний характер і являють собою нічим не підтверджені припущення.

Враховуючи, що ризики передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст.177КПК України продовжують існувати та не зменшилися, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, існуючих ризиків, на теперішній час застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов`язків, оскільки застосований запобіжний захід буде більш ефективним щодо інших запобіжних заходів та здатний попередити вчинення обвинуваченим позапроцесуальних дій та неналежної процесуальної поведінки.

Крім того, при вирішенні клопотання про продовження щодо обвинуваченого строку дії обов`язків суд враховує суспільний інтерес у швидкому, повному і об`єктивному судовому розгляді цього кримінального провадження, яке можливе за умов нівелювання встановлених ризиків.

Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо заявленого клопотання суд виходить з наступного.

Так, твердження захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Самойленка М.О. щодо обмеження можливості для обвинуваченого займатися волонтерською діяльністю у зв`язку з покладенням на нього обов`язку не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає та зареєстрований без доволу суду, жодним чином не підтверджені.

При цьому, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст. 26 КПК України), а принцип змагальності, як загальна засада кримінального провадження, передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Водночас, сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Разом з тим, за змістом положень ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 193 КПК України за клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий суддя, суд має право заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу.

Будь- яких матеріалів чи клопотань сторони захисту щодо допиту свідків на підтвердження доводів стосовно здійснення волонтерської діяльності обвинуваченим ОСОБА_1 як і доводів щодо обмежень у здійсненні такої діяльності у зв`язку із покладенням на нього обов`язку не відлучатися із населеного пункту до суду не надходило.

З огляду на наведене, суд не вбачає підстав для скасування покладеного на обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язкуне відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає та зареєстрований, зокрема, з підстав, зазначених стороною захисту.

Інших доводів на спростування обставин чи мотивів заявленого прокурорм клопотання стороною захисту наведено не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що продовження дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язків, передбачених частиною п`ятоюстатті 194 Кримінального процесуального кодексу України, відповідає меті застосування запобіжних заходів, передбаченій частиною першою статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, може гарантувати виконання обвинуваченим ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків та виправдовує подальше їх застосування. Тобто покладення на обвинуваченого вказаних обов`язків необхідне для забезпечення дієвості запобіжного заходу та запобігання існуючим ризикам.

Таким чином, оскільки наразі продовжуютьіснуватиризики, передбачені ч. 1ст. 177 КПК України, якібуливстановлені при застосуванніщодо ОСОБА_1 запобіжного заходу, і протилежного стороною захисту не доведено, наразівідсутняможливістьзапобігтицимризикамвнаслідокзастосування більш м`якого запобіжного заходу, з огляду на що клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Водночас, суд не вважає за доцільне продовжувати дію обов`язку здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну з огляду на те, що заборона виїзду обвинуваченого за кордон охоплюєтьсяобов`язком щодо заборони виїзду за межі населеного пункту, у якому проживає та зареєстрований обвинувачений.

Відтак, суд покладає на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов`язки:

-прибувати за кожним викликом до суду;

-не відлучатися із населеного пункту АДРЕСА_1 , в якому він проживає та зареєстрований без дозволу суду;

-утримуватися від спілкування із свідкамита іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні.

При цьому,суд вважає, що обов`язки, які суд покладає на обвинуваченого за своєю суттю є пропорційними, помірними та такими, що не становитимуть надмірний тягар для обвинуваченого, у зв`язку з чим їх застосування відповідає п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України.

З огляду на положення частини сьомоїстатті 194 Кримінального процесуального кодексу Україниобов`язки, покладені на обвинуваченого ОСОБА_1 у зв`язку з внесенням застави, суд вважає за необхідне продовжити на дві місяці.

3.2. Щодо клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у період доби з 11 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступної доби з продовженням строку дії покладених обов`язків.

Відповідно до ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченомустаттею 199цього Кодексу.

Частиною 7 статті 194 КПК України визначено, що обов`язки, передбаченічастинами п`ятоюташостоюцієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченомустаттею 199цього Кодексу.

Встановлено, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті27, частиною 3 статті15, частиною 5 статті185, частиною 2 статті27, частиною 5 статті185 КК України.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_2 ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 22 лютого 2022 року було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 у період доби з 11 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступної доби з покладанням процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5ст. 194 КПК України, який закінчується 17 квітня 2022 року.

Слід зазначити, що при розгляді клопотання прокурора судом не надається оцінка наявності обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки в силу положень частини другої статті 42 Кримінального процесуального кодексу України ОСОБА_2 наразі перебуває у статусі обвинуваченого і оцінку обґрунтованості підозри щодо нього раніше надавали слідчі судді в межах здійснення судового контролю.

Судомвстановлено, що ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_2 може вчинити дії, передбачені п.п. 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України, які наведені в ухвалі Новосанжарського районного суду Полтавської області 22 лютого 2022року та існування яких стало підставою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу, на даний час не зменшилися, виходячи з наступного.

Щодо ризику переховування від суду.

Ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_2 від суду продовжує існувати та обумовлений тяжкістю ймовірного покарання та суворістю можливого вироку (кримінальні правопорушення, інкриміновані обвинуваченому є особливо тяжкими злочинами, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна).

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності певної особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від суду.

Наведена обставина у виді безальтернативності та тяжкості покарання, на переконання суду, сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду.

Таким чином, судом встановлена актуальність існування ризику можливого переховування обвинуваченого ОСОБА_2 від суду, що обумовлює необхідність продовження строку дії застосованого запобіного заходу, спрямованого на мінімізацію такого ризику.

При цьому необхідно зауважити, що позиція суду ґрунтується на принципі презумпції невинуватості та не ставить метою передбачити можливе покарання за інкримінований обвинуваченому злочин.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наразі продовжує існувати ризик переховування від суду.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків.

Оцінюючи вірогідність існування вказаного ризику суд виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні.

Зокрема, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.23, ст.224КПК України на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. Тобто вплив на свідків можливий як на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, так і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від цих осіб та їх дослідження судом.

До того ж, під час виконання вимогст. 290 КПК Українистороні захисту у повному обсязі було відкрито матеріали досудового розслідування, у зв`язку з чим обвинуваченому став відомий зміст показань свідків, якими прокурор має намір доводити пред`явлене обвинувачення.

Зазначене дає підстави обґрунтовано припускати ймовірність незаконного впливу з боку обвинуваченого ОСОБА_2 безпосередньо або через знайомих йому осіб на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень, тому встановлена судом заборона спілкування з цими особами може слугувати важливим фактором для запобігання ризику впливу на цих осіб.

З огляду на вищевикладене, а також приймаючи до уваги ту обставину, що допит свідків у даному кримінальному провадженні ще не розпочато, суд приходить до висновку, що ризик незаконного впливу на свідків не зменшився та продовжує існувати, що обумовлює необхідність застосування до обвинуваченого запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.

При цьому, суд зауважує, що з моменту обрання щодо обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу й неодноразового його продовження судом, надалі не змінилися обставини, які стали підставою для застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, як і не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м`який запобіжний захід, або зменшення обсягу покладених на обвинуваченого обов`язків у зв`язку із застосованим щодо нього запобіжним заходом.

Разом з цим суд не вважає, що прокурором обґрунтовано наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення. Наведені у клопотанні твердження прокурора, на думку суду, мають абстрактний характер і являють собою нічим не підтверджені припущення.

Враховуючи, що ризики передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст.177КПК України продовжують існувати, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим.

З урахуванням встановлених обставин, існуючих ризиків, на теперішній час застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов`язків, оскільки застосований запобіжний захід буде більш ефективним щодо інших запобіжних заходів та здатний попередити вчинення обвинуваченим позапроцесуальних дій та неналежної процесуальної поведінки.

Крім того, при вирішенні клопотання про продовження щодо обвинуваченого строку дії застосованого запобіжного заходу суд враховує суспільний інтерес у швидкому, повному і об`єктивному судовому розгляді цього кримінального провадження, яке можливе за умов нівелювання встановлених ризиків.

Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо заявленого клопотання суд виходить з наступного.

Так, суд вважає слушними твердження захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Коротченка О.П. щодо необхіності під час розгляду клопотання прокурора враховуватинову обставину, яка була відсутньою тане враховувалась судом при постановленні попередньої ухвали про застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу, а саме: введення на території України воєнного стану.

З огляду на це, сторона захисту зауважила, що за місцем перебування обвинуваченого під домашнім арештом відсутні необхідні умови задля забезпечення обвинуваченого належним укриттям під час повітряної тривоги, а заборона залишати житло у певний період доби обмежує можливість пересування обвинуваченого поза межами помешкання з метою укриття під час загрози нанесення ракетних ударів.

Приймаючи до уваги наведене, а також з метою забезпечення безпеки життю та здоров`ю учасникам кримінального провадження, суд вважає за необхідне дозволити обвинуваченому ОСОБА_2 залишати місце перебування під домашнім арештому період доби з 11 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступної доби під час повітряної тривоги з метою укриття в захисних спорудах цивільного захистута роз`яснити про його право на звернення до суду із клопотанням про зміну адреси перебування під домашнім арештом з метою забезпечення безпеки життю та здоров`ю під час дії воєнного стану в Україні.

Водночас, на переконання суду, введення на території України правового режиму воєнного стану за відсутності активних бойових дій у відповідному регіоні з одночасним існуванням встановлених судом ризиків та неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, не може слугувати підставою для зміни обвинуваченому застосованого щодо нього запобіжного заходу на особисте зобов`язання.

При цьому, посилання захисника на положення ст. 616 КПК України суд не знаходить релевантним з огляду на те, що розгляд питання про зміну запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання згідно з ч. 6 вказаної статті здійснюється за копотанням обвинуваченого, якого до суду не було подано і за умови ведення активних бойових дій у місці перебування під домашнім арештом обвинуваченого, наявність якої, з огляду на поточну ситуацію у відповідному регіоні станом на день розгляду клопотання,не підтверджено.

Водночас, судзвертаєувагу на те, щосумлінневиконання обвинуваченим ОСОБА_2 покладених на ньогоухвалою суду обов`язківніяким чином не свідчить про те, щоризики, якііснували на момент застосуваннязапобіжного заходу, перестали існувати. Разом з тим, стороною захисту не наведено будь-якихіншихобставин, які б свідчили про те, щотакіризикинаразі не існують.

Інших доводів на спростування обставин чи мотивів заявленого прокурорм клопотання стороною захисту зазначено не було.

Таким чином, оскількинаразіпродовжуютьіснуватиризики, передбачені ч. 1ст. 177 КПК України, якібуливстановлені при застосуванніщодо ОСОБА_2 запобіжного заходу, і протилежного стороною захисту не доведено, наразівідсутняможливість запобігтицимризикамвнаслідокзмінизапобіжного заходу, з огляду на що клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Водночас, суд не вважає за доцільне продовжувати дію обов`язку здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну з огляду на те, що заборона виїзду обвинуваченого за кордон охоплюється правовою природою запобіжного заходу у виді домашнього арешту та обов`язком щодо заборони відлучатися з місця проживання у певний період доби.

Відтак, суд покладає на обвинуваченого наступні обов`язки:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) не відлучатися з 11 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступної доби із місця проживання- АДРЕСА_2 ;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватися від спілкування із свідками та іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні.

При цьому,суд вважає, що обов`язки, які суд покладає на обвинуваченого за своєю суттю є пропорційними, помірними та такими, що не становитимуть надмірний тягар для обвинуваченого, у зв`язку з чим їх застосування відповідає п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України.

З огляду на положення частини 6статті 181 Кримінального процесуального кодексу Українистрок дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо обвинуваченого ОСОБА_2 суд вважає за необхідне продовжитина два місяці.

З огляду на положення частини сьомоїстатті 194 Кримінального процесуального кодексу Україниобов`язки, покладені на обвинуваченого ОСОБА_2 у зв`язку з застосуваннм запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд вважає за необхідне продовжити на два місяці.

Адресу, за якою обвинувачений ОСОБА_2 має перебувати відповідно до правил застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд вважає за необхідне залишити без змін.

3.3. Щодо клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку тримання під домашнім арештом із забороною залишати житло з 22.00 год до 06.00 годнаступної доби, на 2 місяці, з продовженням строку дії покладених обов`язків.

Відповідно до ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченомустаттею 199цього Кодексу.

Частиною 7 статті 194 КПК України визначено, що обов`язки, передбаченічастинами п`ятоюташостоюцієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченомустаттею 199цього Кодексу.

Встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті27, частиною 3 статті15, частиною 5 статті185, частиною 2 статті27, частиною 5 статті185 КК України.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_3 ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 22 лютого 2022 року було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_3 , у період доби з 22 год 00 хв до 06 год 00 хв наступної доби з покладанням процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5ст. 194 КПК України, який закінчується 17 квітня 2022 року.

Слід зазначити, що при розгляді клопотання прокурора судом не надається оцінка наявності обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки в силу положень частини другої статті 42 Кримінального процесуального кодексу України ОСОБА_3 наразі перебуває у статусі обвинуваченого і оцінку обґрунтованості підозри щодо нього раніше надавали слідчі судді в межах здійснення судового контролю.

Судом встановлено, що ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_3 може вчинити дії, передбачені п.п. 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України, які наведені в ухвалі Новосанжарського районного суду Полтавської області 22 лютого 2022року та існування яких стало підставою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу, на даний час не зменшилися, виходячи з наступного.

Щодо ризику переховування від суду.

Ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_3 від суду продовжує існувати та обумовлений тяжкістю ймовірного покарання та суворістю можливого вироку (кримінальні правопорушення, інкриміновані обвинуваченому є особливо тяжкими злочинами, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна).

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності певної особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від суду.

Наведена обставина у виді безальтернативності та тяжкості покарання, на переконання суду, сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду.

Таким чином, судом встановлена актуальність існування ризику можливого переховування обвинуваченого ОСОБА_3 від суду, що обумовлює необхідність продовження строку дії застосованого запобіного заходу, спрямованого на мінімізацію такого ризику.

При цьому необхідно зауважити, що позиція суду ґрунтується на принципі презумпції невинуватості та не ставить метою передбачити можливе покарання за інкримінований обвинуваченому злочин.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наразі продовжує існувати ризик переховування від суду.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків.

Оцінюючи вірогідність існування вказаного ризику суд виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні.

Зокрема, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.23, ст.224 КПК Українина стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. Тобто вплив на свідків можливий як на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, так і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від цих осіб та їх дослідження судом.

До того ж, під час виконання вимогст. 290 КПК Українистороні захисту у повному обсязі було відкрито матеріали досудового розслідування, у зв`язку з чим обвинуваченому став відомий зміст показань свідків, якими прокурор має намір доводити пред`явлене обвинувачення.

Зазначене дає підстави обґрунтовано припускати ймовірність незаконного впливу з боку обвинуваченого ОСОБА_3 безпосередньо або через знайомих йому осіб на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень, тому встановлена судом заборона спілкування з цими особами може слугувати важливим фактором для запобігання ризику впливу на цих осіб.

З огляду на вищевикладене, а також приймаючи до уваги ту обставину, що допит свідків у даному кримінальному провадженні ще не розпочато, суд приходить до висновку, що ризик незаконного впливу на свідків не зменшився та продовжує існувати, що обумовлює необхідність застосування до обвинуваченого запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.

При цьому, суд зауважує, що з моменту обрання щодо обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу й неодноразового його продовження судом, надалі не змінилися обставини, які стали підставою для застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, як і не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м`який запобіжний захід, або зменшення обсягу покладених на обвинуваченого обов`язків у зв`язку із застосованим щодо нього запобіжним заходом.

Разом з цим суд не вважає, що прокурором обґрунтовано наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення. Наведені у клопотанні твердження прокурора, на думку суду, мають абстрактний характер і являють собою нічим не підтверджені припущення.

Враховуючи, що ризики передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст.177КПК України продовжують існувати, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим.

З урахуванням встановлених обставин, існуючих ризиків, на теперішній час застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов`язків, оскільки застосований запобіжний захід буде більш ефективним щодо інших запобіжних заходів та здатний попередити вчинення обвинуваченим позапроцесуальних дій та неналежної процесуальної поведінки.

Крім того, при вирішенні клопотання про продовження щодо обвинуваченого строку дії застосованого запобіжного заходу суд враховує суспільний інтерес у швидкому, повному і об`єктивному судовому розгляді цього кримінального провадження, яке можливе за умов нівелювання встановлених ризиків.

Водночас, надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо заявленого прокурором клопотання, судзвертаєувагу на те, щосумлінневиконання обвинуваченим ОСОБА_3 покладених на ньогоухвалою суду обов`язківніяким чином не свідчить про те, щоризики, якііснували на момент застосуваннязапобіжного заходу, перестали існувати. Разом з тим, стороною захисту не наведено будь-якихіншихобставин, які б свідчили про те, щотакіризикинаразі не існують.

При цьому, належнапроцесуальнаповедінкаобвинуваченого ОСОБА_3 не може бути підставою для відмови у задоволенні клопотання чи застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу з огляду на те, щоризик у кримінальномупровадженні як критерійзастосуваннязапобіжного заходу маєпрогностичний характер, спрямований на усунення негативного впливу на кримінальнепровадження в майбутньому, та належневиконанняобвинуваченимпроцесуальнихобов`язків і є метою застосуваннязапобіжного заходу.

Твердження сторони захисту щодо неможливості займатися обвинуваченим волонтерською діяльністю з огляду на застосований щодо нього запобіжний захід не є переконливими, в тому числі, з огляду на те, що встановлена на території Полтавської області комендантська година повністю охоплює час, протягом якого обвинуваченому заборонено залишати місце проживання у зв`язку із обраним щодо нього запобіжним заходом.

Разом з тим, на переконання суду, введення на території України правового режиму воєнного стану за відсутності активних бойових дій у відповідному регіоні з одночасним існуванням встановлених судом ризиків та неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, не може слугувати підставою для зміни обвинуваченому застосованого щодо нього запобіжного заходу на особисте зобов`язання.

Водночас, приймаючи до увагидоводи сторони захисту, а також з метою забезпечення безпеки життю та здоров`ю учасникам кримінального провадження, суд вважає за необхідне дозволити обвинуваченому ОСОБА_3 залишати місце перебування під домашнім арештому період доби з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступної доби під час повітряної тривоги з метою укриття в захисних спорудах цивільного захистута роз`яснити про його право на звернення до суду із клопотанням про зміну адреси перебування під домашнім арештом з метою забезпечення безпеки життю та здоров`ю під час дії воєнного стану в Україні.

Таким чином, оскількинаразі продовжуютьіснуватиризики, передбачені ч. 1ст. 177 КПК України, які буливстановлені при застосуванніщодо ОСОБА_3 запобіжного заходу, і протилежного стороною захисту не доведено, наразі відсутняможливістьзапобігти цим ризикам внаслідокприпинення діїзапобіжного заходу.

Продовжуючи для обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у період з 22:00 год до 06:00 год наступної доби, з огляду на те, що існуючі ризики залишаються актуальними, необхідно також продовжити для обвинуваченого відповідні обов`язки, визначені у ч. 5ст. 194 КПК України, а саме:

1.прибувати за кожною вимогою суду;

2.не відлучатися з місця проживання АДРЕСА_3 у період доби з 22 год 00 хв до 06 год 00 хв наступної доби;

3.повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

При цьому,суд вважає, що обов`язки, які суд покладає на обвинуваченого за своєю суттю є пропорційними, помірними та такими, що не становитимуть надмірний тягар для обвинуваченого, у зв`язку з чим їх застосування відповідає п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України.

З огляду на положення частини 6статті 181 Кримінального процесуального кодексу Українистрок дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо обвинуваченого ОСОБА_3 суд вважає за необхідне продовжити на два місяці.

З огляду на положення частини сьомоїстатті 194 Кримінального процесуального кодексу Україниобов`язки, покладені на обвинуваченого ОСОБА_3 у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд вважає за необхідне продовжити на два місяці.

Адресу, за якою обвинувачений ОСОБА_3 має перебувати відповідно до правил застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд вважає за необхідне залишити без змін.

На переконання суду, застосовані до обвинувачених запобіжні заходи, з огляду на продовження існування ризиків, визначених ст. 177 КПК України, зважаючи на тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , не вступають в суперечність з гарантіям, передбаченимстаттею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є пропорційними, співмірними та такими, що не становить надмірний тягар, а також не суперечать вимогамКримінального процесуального кодексу України.

Таким чином, оскільки на даний час відсутні підстави вважати, що у разі зміни обвинуваченимзапобіжних заходів на більш м`які чи у разі припинення дії застосованих запобіжних заходів, вони будуть продовжувати виконувати свої процесуальні обов`язки належним чином, а ризики, які існували на момент застосування запобіжних заходів, продовжують існувати та не зменшилися, суд приходить до висновку щодо наявності вагомих підстав та достатності мотивів щодо доцільності продовження обвинуваченим застосованих запобіжних заходів.

При цьому, суд при застосуванні щодо обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 запобіжних заходів та покладення на них обов`язків, визначених ст. 194 КПК України враховує, що на території України діє воєнний стан, який введено відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, та який, в свою чергу, продовжено Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року.

Станом на день розгляду клопотання поточна ситуація, яка склалась у регіоні не свідчить про відсутність небезпеки життюта здоров`юучасників кримінальногопровадження у зв`язку із збройною агресією російської федерації. Так, потериторії Полтавської областізавдаються ракетні удари по українських об`єктах критичноїінфраструктури, часто лунають повітряні тривоги та зберігається загроза нанесенняракетних ударів.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до положень ст. 17, 65 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

У зв`язку з цим, обов`язок захищати незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України в умовах повномаштабної збройної агресії росії проти народу України набуває найвищого пріоритету, а тому суд, застосовуючи щодо обвинуваченихзапобіжні заходи, вважає, що виконання зазначеного обов`язку обвинуваченими не може ставитися у залежність від застосованих щодо них запобіжних заходів, з огляду на що вважає за необхідне забезпечити обвинуваченим можливість реалізувати зазначений обов`язок шляхом надання відповідного дозволу.

З огляду на викладене, а також керуючись рекомендаціями Ради суддів України від 02.03.2022 щодо роботи судів в умовах воєнного стану, приймаючи до уваги необхідність брати на себе відповідальність, напрацьовувати відповідну судову практику, виходячи з реалій воєнного часу та необхідності дотримання загальних засад кримінального провадження, суд вважає за необхіднедозволити обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити місце перебування під домашнім арештом, а обвинуваченому ОСОБА_1 залишити населений пункт, в якому він зареєстрований та проживає за умови неможливості залишатися у вказаних місцях, зумовленої режимом воєнного стану чи у випадку загрози здоров`ю, життю та безпеці, виходячи з поточної ситуації у відповідному регіоні, стану ведення воєнних дій, або на випадок захоплення населеного пункту чи безпосередньої загрози його захоплення, або ведення активних бойових дій, а також з метою надання можливості залучитися до протистояння збройній агресії росії проти народу України, зокрема, шляхом вступу до лав Збройних Сил України чи до підрозділу ОСОБА_5 з обов`язковим повідомленням про це суд протягом 72 годин із зазначенням нової адреси місця перебування.

Керуючись статтями 131-132, 176, 177, 178, 181, 186, 194, 201, 331 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку дії обов`язків задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцюм.КременчукПолтавської області,українцю,громадянину України,раніше несудимому,зареєстрованому тапроживаючому заадресою: АДРЕСА_1 , строк дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, а саме:

-прибувати за кожним викликом до суду;

-не відлучатися із населеного пункту АДРЕСА_1 , в якому він проживає та зареєстрований без дозволу суду;

-утримуватися від спілкування із свідками та іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 , що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомоїстатті 194 КПК України.

Строк дії ухвали в частині продовження ОСОБА_1 строку дії зазначених обов`язків встановити до 10 червня 2022 року включно.

За умови неможливості залишатися в населеному пункті, в якому проживає та зареєстрований ОСОБА_1 , зумовленої режимом воєнного стану чи у випадку загрози здоров`ю, життю та безпеці, виходячи з поточної ситуації у відповідному регіоні, стану ведення воєнних дій, або на випадок захоплення населеного пункту чи безпосередньої загрози його захоплення, або ведення активних бойових дій, а також з метою надання можливості залучитися до протистояння збройній агресії росії проти народу України, зокрема, шляхом вступу до лав Збройних Сил України чи до підрозділу Територіальної Оборони, дозволити ОСОБА_1 залишити населений пункт, в якому він зареєстрований та проживає з обов`язковим повідомленням про це суд протягом 72 годин із зазначенням нової адреси місця перебування.

Ознайомити та вручити обвинуваченому ОСОБА_1 під розписку копію ухвали негайно після її оголошення.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 у вигляді домашнього арешту задовольнити.

Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Кременчук Полтавської області, українця, громадянина України, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 у період доби з 11 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступної доби з продовженням дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) не відлучатися з 11 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступної доби із місця проживання- АДРЕСА_2 ;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватися від спілкування із свідками та іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні.

Ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у період доби з 11 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступної доби передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_2 .

Строк дії ухвали про продовження строку застосування домашнього арешту щодо ОСОБА_2 встановити до 10 червня 2022 року включно.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_2 , що відповідно до частини п`ятоїстатті 181 Кримінального процесуального кодексу Українипрацівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Покладені обов`язки довести до відома обвинуваченого та роз`яснити, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.

Дозволити ОСОБА_2 залишати місце перебування під домашнім арештом у період доби з 11 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступної доби під час повітряної тривоги з метою укриття в захисних спорудах цивільного захисту.

За умови неможливості залишатися за місцем перебування під домашнім арештом, зумовленої режимом воєнного стану чи у випадку загрози здоров`ю, життю та безпеці, виходячи з поточної ситуації у відповідному регіоні, стану ведення воєнних дій, або на випадок захоплення населеного пункту чи безпосередньої загрози його захоплення, або ведення активних бойових дій, а також з метою надання можливості залучитися до протистояння збройній агресії росії проти народу України, зокрема,шляхом вступудо лавЗбройних СилУкраїни чидо підрозділуТериторіальної Оборони, дозволити ОСОБА_2 залишити місце перебування під домашнім арештом з обов`язковим повідомленням про це суд протягом 72 годин із зазначенням нової адреси місця перебування.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_2 про його право на звернення до суду із клопотанням про зміну адреси перебування під домашнім арештом з метою забезпечення безпеки життю та здоров`ю під час дії воєнного стану в Україні.

Ознайомити та вручити обвинуваченому ОСОБА_2 під розписку копію ухвали негайно після її оголошення.

Клопотання прокурорапро продовженняобвинуваченому ОСОБА_3 домашнього арешту задовольнити.

Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Кременчук Полтавської області, українця, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 - запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_3 , у період доби з 22 год 00 хв до 06 год 00 хв наступної доби, з продовженням дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України:

1)прибувати за кожною вимогою суду;

2)не відлучатися з місця проживання АДРЕСА_3 у період доби з 22 год 00 хв до 06 год 00 хв наступної доби;

3)повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_3 .

Строк дії ухвали про продовження строку застосування домашнього арешту щодо ОСОБА_3 встановити до 10 червня 2022 року включно.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що відповідно до частини п`ятоїстатті 181 Кримінального процесуального кодексу Українипрацівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Покладені обов`язки довести до відома обвинуваченого та роз`яснити, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.

Дозволити ОСОБА_6 залишати місце перебування під домашнім арештом у період доби з 22 год 00 хв до 06 год 00 хв наступної доби під час повітряної тривоги з метою укриття в захисних спорудах цивільного захисту.

За умови неможливості залишатися за місцем перебування під домашнім арештом, зумовленої режимом воєнного стану чи у випадку загрози здоров`ю, життю та безпеці, виходячи з поточної ситуації у відповідному регіоні, стану ведення воєнних дій, або на випадок захоплення населеного пункту чи безпосередньої загрози його захоплення, або ведення активних бойових дій, а також з метою надання можливості залучитися до протистояння збройній агресії росії проти народу України, зокрема,шляхом вступудо лавЗбройних СилУкраїни чидо підрозділуТериторіальної Оборони, дозволити ОСОБА_3 залишити місце перебування під домашнім арештом з обов`язковим повідомленням про це суд протягом 72 годин із зазначенням нової адреси місця перебування.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_3 про його право на звернення до суду із клопотанням про зміну адреси перебування під домашнім арештом з метою забезпечення безпеки життю та здоров`ю під час дії воєнного стану в Україні.

Ознайомити та вручити обвинуваченому ОСОБА_3 під розписку копію ухвали негайно після її оголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурорів, що входять до складу групи прокурорів у даному кримінальному провадженні.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення.

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області Кашуба М.І.

Повний текст ухвали оголошено о 10 год 00 хв 18 квітня 2022 року.