Рішення № 103986800, 11.04.2022, Рожищенський районний суд Волинської області

Справа № 167/1062/21

Номер провадження 2/167/87/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2022 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Требика В.Б.,

з участю:

секретаря судових засідань Артюха В.В.,

прокурора Мороза Д.В.,

представника позивача Волинської ОДА Горголи О.А.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області цивільну справу за позовом заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах Волинської обласної державної адміністрації, Луцької районної державної адміністрації Волинської областідо ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку зворотної вимоги (регресу),

в с т а н о в и в:

До суду звернувся заступник керівника Луцької окружної прокуратури Мацюк С.Я. в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (далі Волинська ОДА), Луцької районної державної адміністрації (далі Луцька РДА) із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 173 421,56 грн.

Позов обґрунтовується тим, що постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року (справа № 803/3645/15) визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Рожищенської районної державної адміністрації Волинської області (далі Рожищенська РДА) від 4 квітня 2011 року

№ 21-ос «Про звільнення ОСОБА_2 » і поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника відділу освіти Рожищенської РДА. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2016 року (справа № 803/3645/15), залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року (справа № 876/3136/16) задоволено заяву Рожищенської РДА про перегляд вказаного судового рішення за нововиявленими обставинами, скасовано постанову суду першої інстанції і відмовлено у задоволенні позову. На підставі цієї ухвали головою Рожищенської РДА Гайворонською І.М. винесено розпорядження від 4 липня 2016 року № 106-ос «Про звільнення ОСОБА_2 » (далі розпорядження № 106-ос). Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 квітня 2017 року постанову Волинського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року (справа № 876/3136/16) скасовано, постановлено ухвалу про відмову у задоволенні заяви Рожищенської РДА про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Волинського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року (справа № 803/3645/15). Тому,

10 липня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до голови РДА ОСОБА_1 із заявою про скасування розпорядження № 106-ос та поновлення її на посаді начальника відділу освіти та молоді, однак листом від 7 серпня 2007 року ОСОБА_2 відмовлено в цьому. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року (справа № 803/1460/17), яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року, визнано протиправною бездіяльність голови Рожищенської РДА Гайворонської І.М. щодо нескасування розпорядження

№ 106-ос та непоновлення ОСОБА_2 на посаді, скасовано це розпорядження і поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника відділу освіти Рожищенської РДА

з 5 липня 2016 року, а також зобов`язано Рожищенську РДА здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 5 липня 2016 року. На виконання цього рішення суду ОСОБА_2 нараховано заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 268 375,94 грн. і впродовж

листопада 2019 року - листопада 2020 року частково виплачено грошові кошти в сумі

94 954,38 грн. Рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 5 липня 2021 року, та постановою Волинського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року (справа № 167/127/21), із ОСОБА_1 в порядку зворотної вимоги (регресу) стягнуто на користь Луцької РДА матеріальну шкоду в розмірі 88 671,87 грн. Решта суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу в загальному розмірі 173 421,56 грн. ОСОБА_2 виплачено: Рожищенською РДА 29 грудня 2020 року в розмірі 1 896,63 грн. та Луцькою РДА 24 травня 2021 року в розмірі 171 524,93 грн. Зазначають про те, що витрачання з бюджету коштів на виплату ОСОБА_2 заробітної плати за час вимушеного прогулу порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів. Дотримання у цій сфері законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора. Уповноважені органи не повідомили прокурора про те, що будуть самостійно вживати заходів щодо звернення до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування завданої шкоди в порядку регресу, що свідчить про їх бездіяльність. Такі обставини вказують на наявність у прокурора права представляти інтереси держави в даній справі, зокрема й шляхом подачі цього позову до суду. Оскільки ОСОБА_1 допустила бездіяльність щодо нескасування розпорядження № 106-ос та непоновлення ОСОБА_2 на посаді начальника відділу освіти Рожищенської РДА, тобто затримала виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року (справа № 803/3645/15), на відповідача покладається обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну Рожищенській РДА та Луцькій РДА.

У поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 вважає позовні вимоги безпідставними з огляду на те, що прокурором не обгрунтовано його право на представництво інтересів держави в суді. Так враховуючи, що ОСОБА_1 була призначена на посаду голови Рожищенської РДА розпорядженням Президента України, тому прокурор попередньо повинен був звернутися саме до нього, як до відповідного суб`єкта призначення. Зазначає й про пропущення передбаченого ст. 233 КЗпП однорічного строку звернення до суду, оскільки його початок слід обчислювати з часу постановлення ухвали Вищим адміністративним судом 11 квітня 2017 року, тобто коли стали відомі факти заподіяння шкоди та настання негативних наслідків. Не обгрунтовано позивачем й факту заподіяння матеріальної шкоди Волинській ОДА, а достатніми та допустимими доказами не доведено переходу права вимоги до ОСОБА_1 від Рожищенської РДА до Луцької РДА, оскільки Рожищенська РДА не ліквідована і перебуває у стані припинення. Розпорядження № 106-ос є актом індивідуальної дії, тому ОСОБА_1 була позбавлена повноважень його скасовувати. Поруч із цим не доведено підстав для стягнення з неї матеріальної шкоди в повному розмірі, який є непомірно великим для відповідача, оскільки на її вихованні перебуває малолітня донька, яка на даний час перебуває у Республіці Польща, а чоловік не працює. Дохід відповідача складає 10 011 грн. на місяць, з якого вона сплачує заборгованість за кредитом. Об`єктами нерухомості не володіє, заощаджень не має, тому, в разі стягнення з неї заявленої суми, її сім`я опиниться у важкому матеріальному становищі.

У поданій до суду відповіді на відзив заступник керівника Луцької окружної прокуратури зазначає про те, що кошти на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року (справа № 803/1460/17), виплачені ОСОБА_2 . Луцькою РДА та Рожищенською РДА., тому правом на звернення до суду із регресним позовом про стягнення із відповідача коштів у сумі 173 421, 56 грн. наділені Луцька РДА, Рожищенська РДА, а також вищестоящий орган Волинська ОДА. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року № 635-р «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій» передбачено реорганізацію Рожищенської РДА шляхом її приєднання до Луцької РДА. Розпорядженням голови Волинської ОДА від 2 квітня 2021 року № 161 затверджено передавальний акт Рожищенської РДА до правонаступника Луцької РДА, тому з цього часу, саме у Луцької РДА виникло право на стягнення із ОСОБА_1 в порядку зворотної вимоги (регресу) матеріальної шкоди. Вказують про те, що саме з часу виплати грошової суми третій особі обчислюється строк звернення до суду, а тому, в даному випадку, він не пропущений. Обставини допущення бездіяльності відповідачем щодо нескасування розпорядження № 106-ос та неповновлення ОСОБА_2 встановлені вищевказаними судовими рішеннями, а тому відповідно до ст. 82 ЦК не підлягають доказуванню. Вважають що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення ч. 4 ст. 81 Закону України «Про державну службу», оскільки винна особа у невиконанні чи затримці рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника несе повну матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з її вини установі.

У поданих до суду запереченнях на відповідь на відзив ОСОБА_1 просить відмовити в задоволенні позову заступника керівника Луцької окружної прокуратури з підстав, близьких за змістом до наведених у відзиві на позовну заяву. Крім цього зазначає про те, що відшкодування виплат, пов`язаних із трудовими відносинами, не може бути підставою для пред`явлення державою зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. Вважає недоведеним особою, яка звернулась із позовом, обставин незаконності її дій та форми вини у вигляді умислу при звільненні 4 липня 2016 року ОСОБА_2 .

У поданих до суду додаткових письмових поясненнях Луцька РДА зазначає, що 29 грудня 2020 року на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року Рожищенською РДА виплачено1896,63грн.середнього заробітку. На даний час Рожищенська РДА реорганізована шляхом приєднання до Луцької РДА. Перехід майна, майнових прав та обов`язків райдержадміністрацій, що припиняються, до райдержадміністрацій новоутворених районів здійснюється з дня затвердження передавального акта комісії з реорганізації. Такий передавальний акт затверджений розпорядженням голови Волинської ОДА. У зв`язку із відсутністю кошторисних призначень у Рожищенської РДА на 2021 рік, всі кошти на виплату заробітних плат її працівникам враховані в кошторисних призначеннях Луцької РДА. Тому, 24 травня 2021 року Луцькою РДА виплачена решта суми невиплаченого

ОСОБА_2 середнього заробітку в розмірі 171 524,93 грн. Просять задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 4 січня 2022 року позовну заяву залишено без руху і заступнику керівникаЛуцької окружноїпрокуратури надано десятиденний строк для виправлення недоліків з дня вручення копії цієї ухвали.

Відповідно до ухвали суду від 8 лютого 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в цій справі.

Прокурор Мороз Д.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю і просив їх задовольнити. Зазначав, що зайві витрати бюджетних коштів та невжиття відповідними суб`єктами заходів для їх повернення порушує інтереси держави, тому й заявлено цей позов до суду.

Відповідач ОСОБА_1 заперечила проти позовних вимог. Давала пояснення близькі за змістом до обгрунтувань викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив.

Представник Волинської ОДА Горгола О.А. підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі. З його пояснень слідує, що розпорядження № 106-ос є актом індивідуальної дії, тому після постановлення ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 квітня 2017 року воно вичерпало свою дію. За таких обставин відповідач ОСОБА_1 , яка на той час була головою Рожищенської РДА, повинна була винести розпорядження про поновлення ОСОБА_2 на роботі. Посилаючись на

ст. 33 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», вказував, що оскільки розпорядження № 106-ос не суперечило нормативно-правовим актам, які визначені у ч. 3 вказаної норми, а також врегульовувало питання трудових відносин між роботодавцем та працівником, то голова Волинської ОДА позбавлений був можливості скасувати таке розпорядження.

Представник Луцької РДА в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у їх відсутності та підтримання позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення прокурора Мороза Д.В., представника Волинської ОДА Горголи О.А., відповідача ОСОБА_1 , дослідивши та оцінивши докази, які наявні в матеріалах справи, дійшов таких висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1311 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з абзацами 1, 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Перед зверненням до суду прокуратурою виконано вимоги ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо повідомлення відповідних суб`єктів владних повноважень, що підтверджується копіями листів від 1 вересня 2021 року № 15-1728вих-21, № 15-1729вих-21, адресованих Волинській ОДА, Луцькій РДА.

Із листа Волинської ОДА від 5 жовтня 2021 року № 7611/54/2-21 слідує, що Волинською ОДА направлено Луцькій РДА лист для вжиття заходів представницького характеру, у тому числі в судовому порядку, на захист інтересів держави для стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу із колишньої голови Рожищенської РДА ОСОБА_1 .

У листі Луцької РДА № 2221/18/2-21 від 27 вересня 2021 року значиться про те, що у зв`язку із відсутністю кошторисних призначень на ведення претензійно-позовної роботи, Луцька РДА не має можливості застосувати заходи щодо стягнення із колишньої голови Рожищенської РДА ОСОБА_1 в порядку регресу коштів, виплачених ОСОБА_2 за час вимушеного прогулу.

Згідно із листом Луцької РДА від 10 грудня 2021 року № 2987/18/2-21 у добровільному порядку кошти в сумі 173 421,56 грн., виплачені ОСОБА_2 за час вимушеного прогулу, не відшкодовано.

У розпорядженні Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року № 635-р «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій» та Додатку 1 до нього передбачено реорганізацію Рожищенської РДА шляхом її приєднання до Луцької РДА.

Відповідно до п. 7, 8 Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року № 1321, Перехід повноважень, прав та обов`язків (публічно-владне правонаступництво) райдержадміністрацій, що припиняються, до райдержадміністрацій новоутворених районів здійснюється: у разі існування райдержадміністрації в адміністративному центрі новоутвореного району та приєднання до неї райдержадміністрацій, що припиняються, ліквідованих районів - з моменту утворення комісії з реорганізації райдержадміністрації, що припиняється (далі - комісія з реорганізації). Перехід майна, майнових прав та обов`язків райдержадміністрацій, що припиняються, до райдержадміністрацій новоутворених районів здійснюється: у разі існування райдержадміністрації в адміністративному центрі новоутвореного району та приєднання до неї райдержадміністрацій, що припиняються, ліквідованих районів - з дня затвердження передавального акта комісії з реорганізації.

З розпорядження голови Волинської ОДА від 15 січня 2021 року № 5, яке перебуває у відкритому доступі в мережі Інтернет за посиланням http://npa.voladm.gov.ua/index.php?content=all, слідує, що утворено комісії з реорганізації Горохівської, Ківерцівської та Рожищенської РДА, яким визначено, що передавальний акт з реорганізації відповідних районних державних адміністрацій повинен бути наданий для затвердження голові Волинської ОДА до 16 березня 2021 року. Розпорядженням голови Волинської ОДА від 2 квітня 2021 року № 161, яке перебуває у відкритому доступі в мережі Інтернет, затверджено передавальний акт Рожищенської РДА до правонаступника Луцької РДА.

Отже, з дня затвердження цього передавального акту Луцька РДА стала правонаступником майнових прав, зокрема й прав вимоги, які належали Рожищенській РДА.

За таких обставин, оскільки Рожищенська РДА була та Луцька РДА є самостійними юридичними особами, а в подальшому Луцька РДА стала правонаступником Рожищенської РДА, і заходи щодо стягнення завданої шкоди ними не вживалися, та вони не повідомили прокурора про те, що будуть самостійно вживати заходів щодо звернення до суду з відповідним позовом до ОСОБА_1 , що свідчить про їх бездіяльність, то у прокурора виникли правові підстави, передбачені положеннями ст. 1311 Конституції України, ст.23Закону України«Про прокуратуру» для представництва інтересів держави в суді.

Згідно із копією розпорядження Президента України від 6 березня 2015 року

№ 235/2015-рп ОСОБА_1 призначено на посаду Рожищенської РДА.

За змістом, встановлених у копіях рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року (справа № 803/1460/17), рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 5 липня 2021 року, постанови Волинського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року (справа № 167/127/21) обставин, вбачається таке.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року в справі № 803/3645/15 задоволено позов ОСОБА_2 до Рожищенської РДА про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Рожищенської РДА від 4 квітня 2011 року № 21-ос «Про звільнення ОСОБА_2 » та поновлення її на посаді начальника відділу освіти Рожищенської РДА. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2016 року у цій справі, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року задоволено заяву Рожищенської РДА про перегляд вказаного судового рішення за нововиявленими обставинами, скасовано постанову суду першої інстанції від 23 листопада 2015 року, та відмовлено у задоволенні позову. На підставі ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року головою Рожищенської РДА винесено розпорядження від 4 липня 2016 року № 106-ос «Про звільнення ОСОБА_2 ». Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 квітня 2017 року постанову Волинського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року скасовано, постановлено ухвалу про відмову у задоволенні заяви Рожищенської РДА про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Волинського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року. ОСОБА_2 звернулася до Рожищенської РДА із заявою про поновлення на посаді, однак листом Рожищенської РДА від 7 серпня 2007 року № 12-532 їй відмовлено у зв`язку з відсутністю такої вимоги в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11 квітня 2017 року.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23 жовтня

2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного суду від 26 грудня 2019 року (справа № 803/1460/17): 1) визнано протиправною бездіяльність голови Рожищенської РДА Гайворонської І.М. щодо нескасування розпорядження РДА

від 4 липня 2016 року № 106-ос «Про звільнення ОСОБА_2 » та непоновлення ОСОБА_2 на посаді; 2) визнано протиправним та скасовано розпорядження від 4 липня

2016 року № 106-ос «Про звільнення ОСОБА_2 »; 3) поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника відділу освіти РДА з 5 липня 2016 року; 4) зобов`язано РДА здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 5 липня 2016 року. Такі обставини визнаються сторонами.

Суд зауважує, що протиправність бездіяльності голови Рожищенської РДА ОСОБА_1 щодо нескасування розпорядження від 4 липня 2016 року № 106-ос «Про звільнення ОСОБА_2 » та непоновлення ОСОБА_2 на посаді встановлена рішенням суду.

Разом з тим предметом спору в цій справі є відшкодування шкоди в порядку регресу.

За змістом копії довідки-розрахунку Рожищенської РДА від 15 грудня 2020 року № 249/04.12/2-20 на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року (справа № 803/1460/17) ОСОБА_2 нараховано 268 375,94 грн. середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

З копії листа Волинської ОДА від 4 жовтня 2021 року № 7595/43/2-21 вбачається, що протягом листопада 2019 року-листопада 2020 року ОСОБА_2 виплачено

94 954, 38 грн. середнього заробітку.

Відповідно до копії постанови Волинського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року (справа № 167/127/21) із ОСОБА_1 на користь Луцької РДА у порядку зворотної вимоги (регресу) стягнуто матеріальну шкоду в розмірі 88 671,87 грн.

З пояснень прокурора Мороза Д.В., наданих під час розгляду справи, слідує, що виплачена ОСОБА_2 сума середнього заробітку в розмірі 6 282,51 грн. не пред`являлась до стягнення із ОСОБА_1 , оскільки щодо такої минув строк позовної давності.

Копіями розрахункових документів від № 285, 286, 287 та № 362, 363, 364 (номери трансакцій: 203123702, 203123699, 203123700 і 192133085, 192133086, 192133092) підтверджено, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року (справа № 803/1460/17) щодо виплати середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, Луцькою РДА 24 травня 2021 року здійснено виплати в розмірах відповідно 138 077,57 грн., 2 572,87 грн., 30 874,49 грн., та Рожищенською РДА 29 грудня 2020 року в розмірах 341,39 грн., 28,45 грн.,

1 526,79 грн. Загальна сума становить 173 421,56 грн.

Отже, у зв`язку з поновленням ОСОБА_2 на роботі за рішенням суду і сплатою на її користь Рожищенською РДА 29 грудня 2020 року і як правонаступником Луцькою РДА 24 травня 2021 року відповідно 1 896,63 грн. і 171524, 93 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, Рожищенській РДА та Луцькій РДА завдано матеріальної шкоди з вини відповідача.

Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 134 КЗпП працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли службова особа є винною в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

Нормою ст. 237 КЗпП передбачено, що суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення відбулося з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Тобто, обов`язок з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи, покладається на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або яким затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі.

При цьому відповідальність у цих випадках настає незалежно від форми вини.

Трудове законодавство не містить додаткових підстав для відшкодування майнової шкоди з винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення працівника здійснено з порушенням вимог закону або затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Згідно із ч. 6 ст. 261 ЦК за регресними зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов`язання.

Відповідно до ст. 1191 ЦК особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Регресне зобов`язання виникає лише у випадках, передбачених законом, і має похідний характер, оскільки підставою його виникнення є виконання іншою особою відповідного зобов`язання. Підставою регресного позову є відповідальність заподіювача шкоди за завдану шкоду та факт виплати позивачем, що пред`явив регресну вимогу, певної грошової суми в рахунок відшкодування завданої шкоди. Право зворотної вимоги виникає лише після того, як відбулася виплата. Наявність судового рішення, за яким з потенційного регресанта ухвалено стягнути на користь потерпілого певну суму, не вважається достатньою підставою для пред`явлення регресного позову. Такий позов може бути пред`явлений лише після виконання зазначеного рішення, оскільки до моменту виконання в іншої особи, яка відшкодовує шкоду, немає витрат, які підлягають відшкодуванню. Юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану працівником, має право зворотної вимоги (регресу) до цієї особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч. 1 ст. 1191 ЦК), тобто в даному випаду розмір відшкодування визначається трудовим законодавством. Право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством грошової суми третій особі, саме від цього часу обчислюється строк на пред`явлення регресного позову.

На підставі викладеного суд відхиляє доводи відповідача про пропущення прокурором річного строку звернення до суду, оскільки виплата ОСОБА_2 середнього заробіткуза часвимушеного прогулувідбуласяРожищенською РДА 29 грудня

2020 року, Луцькою РДА 24 травня 2021 року, а заступник керівника Луцької окружної прокуратури звернувся до суду з цим позовом 28 грудня 2021 року.

За змістом п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію п. 8 ч. 1 ст. 134 та нової редакції ст. 237 КЗпП України (із 11 квітня 1992 року), настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.

Згідно із п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 2 грудня

1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі п. 8 ч. 1 ст. 134 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі; відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

Оскільки положення п. 8 ч. 1 ст. 134 та ст. 237 КЗпП передбачають настання саме повної матеріальної відповідальності винних в цьому службових осіб і обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу, і не передбачають підстав для застосування ч. 2ст. 137 КЗпП щодо зменшення шкоди, що підлягає покриттю, тому із відповідача ОСОБА_1 у порядку зворотної вимоги (регресу) на користь Луцької РДА підлягає стягненню матеріальна шкода, завдана виплатою ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 173 421,56 грн.

Водночас з огляду на те, що Волинська ОДА жодної матеріальної шкоди при виплаті ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу не понесла і при виконанні рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 жовтня

2019 року (справа № 803/1460/17) не були порушені її права та інтереси, а тому у позові заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах Волинської ОДА слід відмовити через безпідставність.

Згідно із пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру юридичною особою сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову.

Ціна позову складає 173 421,56 грн., тому, відповідно до ст. 141 ЦПК, із відповідача мають бути стягнуті документально підтверджені судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 2 601,32 грн. (173 421, 56 грн. * 1,5%).

Керуючись статтями 4, 12,13, 81, 141, 259, 265 ЦПК, суд, -

в и р і ш и в:

Позовну заяву заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах Луцької районної державної адміністрації Волинської областідо ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку зворотної вимоги (регресу) задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 в користь Луцької районної державної адміністрації Волинської області в порядку зворотної вимоги (регресу)

173421 (сто сімдесят три тисячі чотириста двадцять одну) гривню 56 (п`ятдесят шість) копійок матеріальної шкоди.

Відмовити в задоволенні позовної заяви заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах Волинської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку зворотної вимоги (регресу).

Стягнути із ОСОБА_1 у користь Волинської обласної прокуратури 2601 (дві тисячі шістсот одну) гривню 32 (тридцять дві) копійки судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення: 15 квітня 2022 року.

Позивачі:

Волинська обласна державна адміністрація (місцезнаходження: м. Луцьк, Київський майдан, 9, ідентифікаційний код юридичної особи 13366926);

Луцька районна державна адміністрація (місцезнаходження: м. Луцьк, вул. Ковельська, 53, ідентифікаційний код юридичної особи 04051425).

Відповідач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 ).

Суддя: В.Б. Требик