Ухвала суду № 103984041, 16.02.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

16.02.2022Справа № 910/10890/21

За заявою Громадської спілки «Коаліція аудіовізуальних і музичних прав»

про розподіл судових витрат

у справі № 910/10890/21

За позовом Громадської спілки Коаліція аудіовізуальних і музичних прав»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАВУТИНА.НЕТ»

про визнання договору укладеним

Суддя Підченко Ю.О.

Секретар судового засідання Лемішко Д.А.

Представники сторін:

від позивача: не з`явилися;

від відповідача: Карнаух-Голодняк О.В. - представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/10890/21 за позовом Громадської спілки «Коаліція аудіовізуальних і музичних прав» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Павутина.НЕТ» про укладення з 10.04.2020 між сторонами договору про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення, на умовах, визначених в прохальній частині позовної заяви.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 позовні вимоги задоволено частково.

16.12.2021 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат та стягнення 30 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В указаній вище заяві позивач просить, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу покласти на відповідача в повному обсязі, оскільки спір у справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем вимог закону щодо обов`язкового укладення договору з акредитованою організацією колективного управління на підставі ст. 20 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав".

Враховуючи викладене, право сторін на доступ до правосуддя, суд дійшов висновку про необхідність призначити судове засідання з повідомленням учасників справи з метою визначення остаточного розміру судових витрат, які поніс позивач у зв`язку з розглядом даної справи на 16.02.2022.

07.02.2022 через загальний відділ діловодства суду відповідачем подані письмові заперечення проти заяви позивача про розподіл витрат.

Безпосередньо в судовому засіданні 16.02.2022 представник відповідача усно підтримав доводи, викладені в письмових запереченнях.

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання 16.02.2022 не забезпечив, про час та місце розгляду заяви був повідомлений належним чином.

За результатами розгляду заяви позивача та враховуючи доводи представника відповідача суд дійшов наступних висновків.

Заперечуючи проти заяви позивача про розподіл витрат відповідач посилається, зокрема, на таке:

- спір у справі для кваліфікованого адвоката є незначної складності, оскільки у даних спорах судова практика є сталою, великої кількості законів а підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні відносини не передбачають;

- матеріали справи не містять великої кількості документів для дослідження чи збирання яких адвокат витратив би значний час;

- розмір витрат на правову допомогу позивача не співмірний витраченому часу адвоката, а у судовому реєстрі є кілька десятків справ з аналогічними позовними вимогами та обґрунтуванням про укладення договору;

- враховуючи часткове задоволення позову, витрати, які пов`язані з професійною правничою допомогою покладаються на обидві сторони та підлягають перерахунку пропорційно до розміру задоволених вимог.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

На підтвердження понесених позивачем судових витрат у матеріалах справи наявні наступні докази (у копіях):

- договір № 01/02/2020 про надання професійної правничої допомоги від 28.02.2020 та додаткова угода від 01.06.2021;

- акт прийому-передачі послуг від 09.12.2021;

- витяг з Єдиного реєстру адвокатів України щодо адвоката Неволіної А.Ю.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частинною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 "Послуги. Загальні положення" підрозділу 1 розділу III Книги п`ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також, за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож, домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Верховний Суд у постанові від 09.04.2019 р. у справі №826/2689/15 зазначив, зокрема, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості, а тому сторона не повинна надавати докази на підтвердження обґрунтованості ринкової вартості послуг.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року ( East/West Alliance Limited v. Ukraine , заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з гонораром успіху . ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України , принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України .

Відповідна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 №910/13071/19.

Враховуючи предмет спору у справі та наявні в матеріалах справи фактичні дані, суд дійшов висновку про відповідність витрат позивача на професійну правничу допомогу фактично наданим послугам відповідно до акту приймання-передачі, який долучено до заяви.

У той же час, як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2021, позовні вимоги задоволено частково, а тому й витрати на професійну правову допомогу мають бути відшкодовані позивачу відповідачем пропорційно до розміру задоволених вимог.

Спір у справі № 910/10890/21 є немайновим.

У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; при задоволенні позову в повному обсязі відшкодування витрат позивача, що пов`язані зі сплатою судового збору, покладається на відповідача; в разі відмови у позові повністю ці витрати покладаються на позивача. Такі правила розподілу судового збору застосовуються у спорах як майнового, так і немайнового характеру.

Судовий збір у справах зі спорів, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, покладається на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття обґрунтованих пропозицій другої сторони. Якщо розбіжності між сторонами вирішено частково на користь однієї із сторін і частково на користь другої сторони, то витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, розподіляються між обома сторонами з урахуванням кількості та змісту прийнятих господарським судом пропозицій кожної із сторін (зокрема, у залежності від кількості пунктів спірного договору, прийнятих судом у редакції позивача і відповідача).

Якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо (зокрема, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 18.12.2018 у справі № 923/20/18 та від 10.12.2020 у справі № 922/3812/19.

Отже, враховуючи те, що позовні вимоги у цій справі є вимогами немайнового характеру та були задоволені частково, однак визначити пропорцій задоволених вимог неможливо, тоді витрати позивача на професійну правничу допомогу покладаються на обидві сторони порівну, а стягненню з відповідача підлягають витрати в розмірі 15 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 42, 86, 123, 126, 129, 233 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Громадської спілки Коаліція аудіовізуальних і музичних прав» про розподіл судових витрат задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАВУТИНА.НЕТ» (03187, м. Київ, вул. Заболотного, 46, кВ. 25; код ЄДРПОУ 35076618) на користь Громадської спілки Коаліція аудіовізуальних і музичних прав» (01021, м. Київ, вул. Шовковична, 10, оф. 28; код ЄДРПОУ 43080257) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000, 00 грн.

3. У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її прийняття.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішенні питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено та підписано - 24.02.2022

Суддя Ю.О. Підченко