Рішення № 103984014, 03.02.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.02.2022Справа № 910/13292/21

Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., за участю секретаря судового засідання Цубери Ю.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас"

до Селянського (фермерського) господарства "Віталія"

про стягнення 2 110 529,16 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Луценко Р.О. (ордер серія ВХ № 1016271 від 31.08.2021).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (надалі за текстом також - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Селянського (фермерського) господарства "Віталія" (надалі за текстом також - відповідач) про стягнення 2 110 529,16 грн., з яких 102 373,11 грн. інфляційних втрат, 381 798, 86 грн. 48% річних, 286 349,12 грн. пені та 1 340 008,07 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки № 17/04-3 від 17.04.2018 в частині здійснення своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 відкрито провадження у справі № 910/13292/21, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.09.2021.

08.09.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про залишення позову без розгляду.

30.09.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заперечення щодо задоволення заяви відповідача про залишення позову без розгляду.

У судовому засіданні 30.09.2021 судом відмовлено у задоволенні заяви відповідача про залишення позову без розгляду, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено розгляд справи на 04.11.2021.

04.11.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.

04.11.2021 судове засідання по справі відкладено на 18.11.2021.

18.11.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про призначення судової технічної експертизи документів.

У судовому засіданні 18.11.2021 судом відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судової технічної експертизи документів, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 23.12.2021.

22.12.2021 до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

23.12.2021 судове засідання по справі відкладено на 03.02.2022.

20.01.2022 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про призначення судової технічної експертизи документів.

03.02.2022 до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 03.02.2022 надав письмові пояснення щодо робіт, виконаних адвокатським бюро.

У судовому засіданні 03.02.2022 клопотання позивача про призначення судової технічної експертизи документів залишено без розгляду та відмовлено у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 03.02.2022 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

17.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас", як постачальником та Селянським (фермерським) господарством "Віталія", як покупцем, укладено Договір поставки № 17/04-3 (надалі за текстом також - Договір), згідно пункту 1.1. якого, постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену Договором.

Відповідно до пункту 2.1. Договору, за цим Договором постачається товар, асортимент, кількість та ціна якого визначається додатками та/або накладними, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Загальна сума Договору визначається сукупністю додатків та/або накладних, які зазначені у пункті 2.1. Договору (пункт 2.3. Договору).

Порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до цього Договору (пункт 3.1. Договору).

Відповідно до пункту 3.2. Договору, при проведені розрахунків, сума в гривнях, яку покупець зобов`язаний сплатити постачальнику, як належну оплату повної вартості товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості неоплаченого товару в доларах США/Євро на курс гривні щодо долара США/Євро на міжбанківському валютному ринку (МВР) на день проведення оплати.

Згідно пункту 11.2. Договору, сторони дійшли згоди, що цей Договір набуває чинності з дня його підписання і діє до повного розрахунку за поставлений товар.

На виконання умов Договору, між сторонами були укладені наступні Додатки до Договору та здійснені наступні поставки товару:

-17.04.2018 укладено Додаток №1 до Договору, згідно якого постачальник зобов`язався поставити покупцю товар на загальну суму 5 037,99 доларів США (сума з ПДВ в гривнях - 131 390,78 грн.) із терміном оплати до 01.11.2018. Товар був поставлений 17.04.2018, що підтверджується видатковою накладною № 2324 від 17.04.2018;

-17.04.2018 укладено Додаток №2 до Договору, згідно якого постачальник зобов`язався поставити покупцю товар на загальну суму 49 194,12 євро (сума з ПДВ в гривнях - 1 589 225,89 грн.) із терміном оплати до 01.11.2018. Товар був поставлений 17.04.2018, що підтверджується видатковою накладною № 2352 від 17.04.2018;

Згідно Додаткової угоди №1 від 16.10.2018 до Договору, покупцю надано знижку на товар: кукурудзу Екксклам у розмірі 10% та кукурудзу Ліпеккс у розмірі 11,92%.

-18.04.2018 укладено Додаток №3 до Договору, згідно якого постачальник зобов`язався поставити покупцю товар на загальну суму 20 496,03 доларів США (сума з ПДВ в гривнях - 534 946,50 грн.) із терміном оплати до 01.11.2018. Товар був поставлений 18.04.2018, що підтверджується видатковою накладною № 2523 від 18.04.2018;

-20.04.2018 укладено Додаток №4 до Договору, згідно якого постачальник зобов`язався поставити покупцю товар на загальну суму 22 522,89 доларів США (сума з ПДВ в гривнях - 590 550,12 грн.) із терміном оплати до 01.11.2018. Товар був поставлений 07.05.2018, що підтверджується видатковою накладною № 4027 від 07.05.2018;

-03.05.2018 укладено Додаток №6 до Договору, згідно якого постачальник зобов`язався поставити покупцю товар на загальну суму 18 279,32 доларів США (сума з ПДВ в гривнях - 478 369,81 грн.) із терміном оплати до 01.11.2018. Товар був поставлений 04.05.2018, що підтверджується видатковою накладною № 3860 від 04.05.2018;

-04.05.2018 укладено Додаток №7 до Договору, згідно якого постачальник зобов`язався поставити покупцю товар на загальну суму 58 879,95 євро (сума з ПДВ в гривнях - 1 848 671,40 грн.) із терміном оплати до 01.11.2018. Товар був поставлений 07.05.2018, що підтверджується видатковою накладною № 3957 від 07.05.2018;

-07.05.2018 укладено Додаток №8 до Договору, згідно якого постачальник зобов`язався поставити покупцю товар на загальну суму 18 130,02 євро (сума з ПДВ в гривнях - 571 441,96 грн.) із терміном оплати до 01.11.2018. Товар був поставлений 07.05.2018, що підтверджується видатковою накладною № 4018 від 07.05.2018;

-07.05.2018 укладено Додаток №9 до Договору, згідно якого постачальник зобов`язався поставити покупцю товар на загальну суму 5 051,09 доларів США (сума з ПДВ в гривнях - 133 071,02 грн.) із терміном оплати до 01.11.2018. Товар був поставлений 07.05.2018, що підтверджується видатковою накладною № 4040 від 07.05.2018;

-14.05.2018 укладено Додаток №10 до Договору, згідно якого постачальник зобов`язався поставити покупцю товар на загальну суму 31 771,41 доларів США (сума з ПДВ в гривнях - 832 728,76 грн.) із терміном оплати до 01.11.2018. Товар був поставлений 14.05.2018, що підтверджується видатковою накладною № 4469 від 14.05.2018;

-04.06.2018 укладено Додаток №11 до Договору, згідно якого постачальник зобов`язався поставити покупцю товар на загальну суму 7 217,64 євро (сума з ПДВ в гривнях - 219 912,00 грн.) із терміном оплати до 01.11.2018. Товар був поставлений 04.06.2018, що підтверджується видатковою накладною № 5505 від 04.06.2018;

-21.09.2018 укладено Додаток №12 до Договору, згідно якого постачальник зобов`язався поставити покупцю товар на загальну суму 2 963,55 доларів США (сума з ПДВ в гривнях - 83 127,60 грн.) із терміном оплати до 01.11.2018. Товар був поставлений 21.09.2018, що підтверджується видатковою накладною № 8535 від 21.09.2018.

Позивач вказує, що 26.10.2018 відбулося два випадки повернення поставленого товару на суму 571 441,96 грн. та 452 120,73 грн.

Таким чином, з урахуванням знижки на товар вказаний у Додатку №2, згідно Додаткової угоди №1 від 16.10.2018 до Договору та повернення партії товару, відповідач, як покупець, був зобов`язаний, у термін до 01.11.2018 сплатити позивачу, як постачальнику, вартість поставленого товару у загальній сумі 5 807 868,60 грн.

На виконання своїх зобов`язань, відповідач здійснив наступні платежі: 07.11.2018 в сумі 500 000,00 грн. у т.ч. ПДВ; 27.11.2018 в сумі 500 000,00 грн. у т.ч. ПДВ; 04.12.2018 в сумі 300 000,00 грн. у т.ч. ПДВ; 14.12.2018 в сумі 1 000 000,00 грн. у т.ч. ПДВ; 22.12.2018 в сумі 2 000 000,00 грн. у т.ч. ПДВ; 11.01.2019 в сумі 500 000,00 грн. у т.ч. ПДВ; 16.01.2019 в сумі 500 000,00 грн. у т.ч. ПДВ; 08.02.2019 в сумі 300 000,00 грн. у т.ч. ПДВ та 15.02.2019 в сумі 207 868,60 грн. у т.ч. ПДВ.

Всього відповідач, на виконання своїх грошових зобов`язань з оплати позивачу за товар поставлений згідно укладеного Договору сплатив грошову суму у розмірі 5 807 868,60 грн., що підтверджується матеріалами справи та про що вказує сам позивач.

У зв`язку з порушенням відповідачем термінів здійснення оплати за поставлений товар позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача 2 110 529,16 грн., з яких 102 373,11 грн. інфляційних втрат, 381 798, 86 грн. 48% річних, 286 349,12 грн. пені та 1 340 008,07 грн. штрафу.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Водночас, статтею 174 Господарського кодексу України визначає, що однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Укладений між сторонами Договір №17/04-3 від 17.04.2018 є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 54 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 Цивільного кодексу України внормовано, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Як встановлено судом, позивач у відповідності до вимог чинного законодавства та умов Договору здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 5 807 868,60 грн. з умовою оплати до 01.11.2018.

Відповідач, прийнявши товар на загальну суму 5 807 868,60 грн., здійснив його повну оплату частинами з порушенням визначеного у Договорі кінцевого терміну.

На момент укладення Договору, сторони у пунктах 7.7. та 7.8. визначили, що у разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару, покупець відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, сорок вісім відсотків річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлений відповідними Додатками.

В разі прострочення покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 10 днів, покупець сплачує додатково штраф у розмірі 20 % від суми несвоєчасно сплаченого товару (пункт 7.8. Договору).

Разом з тим, суд встановив, що 03.05.2018 між сторонами була укладена Додаткова угода до Договору, згідно умов якої сторони дійшли згоди щодо внесення змін до Договору в частині, що встановлює відповідальність за його порушення.

Зокрема, згідно пункту 7.7., в редакції Додаткової угоди від 03.05.2018 до Договору, сторони узгодили, що в разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати товару, покупець, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, три проценти річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлений відповідними Додатками. Річні нараховуються на загальну суму прострочення оплати.

Таким чином, здійснивши власний перерахунок 3 % річних від загальної суми простроченої оплати за поставлений товар, суд дійшов висновку, що стягненню підлягає грошова сума у розмірі 23 862,43 грн., замість заяленої позивачем 381 798, 86 грн. (48% річних).

Окрім цього, згідно пункту 7.8., в редакції Додаткової угоди від 03.05.2018 до Договору, в разі прострочення покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 10 днів, покупець сплачує додатково штраф у розмірі 1 % від суми несвоєчасно сплаченого товару.

Відповідно до пункту 7.9., в редакції Додаткової угоди від 03.05.2018 до Договору, сторони домовилися про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України. Строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені), у відповідності до статті 258 Цивільного кодексу України становить 1 (один) рік.

Як визначено статтею 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 260 Цивільного кодексу України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Частининою 1 статті 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Таким чином, початком та закінченням перебігу позовної давності, яка становить 1 рік, та стосується правовідносин із стягнення штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) згідно Договору поставки №17/04-3 від 17.04.2018 є строк з 02.11.2018 по 02.11.2019 (включно).

Оскільки позивач звернувся з позовом лише 13.08.2021, однорічний строк позовної давності для звернення із вимогами про стягнення неустойки є пропущеним.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У наданому до суду відзиві на позов, відповідач подав заяву про застосування наслідків спливу позовної давності у порядку частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 286 349,12 грн. пені та 1 340 008,07 грн. штрафу.

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення 102 373,11 грн. інфляційних втрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Інфляційні нарахування на суму боргу сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та в отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Грошовим є зобов`язання, за яким боржник зобов`язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів.

Згідно зі статтею 524 Цивільного кодексу України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до частини 1 статті 533 Цивільного кодексу України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Поряд з цим, частина друга вказаної норми допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається у гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За змістом статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

З огляду на викладене норми частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

У разі порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені у гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Такий правовий висновок Верховного Суду щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладений у постанові Верховного Суду від 11.10.2018 у справі № 905/192/18, правовідносини в якій є подібними правовідносинам у цій справі.

Як уже зазначалося, за умовами пункту 3.2. укладеного між сторонами у справі Договору, при проведені розрахунків, сума в гривнях, яку покупець зобов`язаний сплатити постачальнику, як належну оплату повної вартості товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості неоплаченого товару в доларах США/Євро на курс гривні щодо долара США/Євро на міжбанківському валютному ринку (МВР) на день проведення оплати.

Окрім цього, у вказаних вище Додатках до Договору сторони узгодили умову про те, що оплата вартості товару здійснюється покупцем в національній валюті України, виходячи з курсу продажу долара США/Євро на міжбанківському валютному ринку України на день, що передує дню здійснення платежу, зафіксованого на момент закриття торгів.

З огляду на викладене, грошове зобов`язання покупця хоча і виражене у гривні, проте має прив`язку до еквіваленту в іноземній валюті. При цьому визначення остаточної ціни договору залежить саме від дати здійснення фактичної оплати товару. Встановлена у Додатках до Договору умова про здійснення оплати товару виходячи із курсу продажу долара США/Євро на міжбанкіському валютному ринку України на день, що передує дню здійснення платежу, має на меті поновити увесь обсяг втрат вартості товару, які позивач як постачальник отримав унаслідок зміни курсу гривні до долара США/Євро.

Отже враховуючи те, що вартість товару перераховується (коригується) відповідачем станом на дату, що передує даті саме фактичної оплати товару (незалежно від того, чи своєчасно, чи ні була здійснена ця оплата) з урахуванням курсу долара США/Євро до гривні, втрати позивача від знецінення національної валюти внаслідок інфляції, зокрема і у разі порушення відповідачем грошового зобов`язання зі сплати вартості товару, відновлюються еквівалентом іноземної валюти. У такому разі стягнення інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості, суперечить частині другій статті 625 Цивільного кодексу України. У разі, якщо матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів покриваються за рахунок донарахування вартості товару з урахуванням курсової різниці, стягнення інфляційних втрат є недопустимим та призведе до подвійного стягнення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29.04.2021 у справі № 910/11077/20.

З урахуванням наведеного, зважаючи на правові висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 102 373,11 грн.

Згідно статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

З огляду на викладене, суд на підставі власної оцінки матеріалів справи та представлених сторонами доказів дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача, на користь позивача 3 % річних у розмірі 23 862,43 грн.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що суд задовольнив позовні вимоги частково, а саме в розмірі 23 862,43 грн., при заявлених 2 110 529,16 грн., сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача становить - 357,94 грн.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" до Селянського (фермерського) господарства "Віталія" про стягнення 2 110 529,16 грн. - задовольнити частково.

2.Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Віталія" (02002, м. Київ, вул. Є.Сверстюка, буд. 21, оф. 83, ідентифікаційний код 30919703) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (08162, Київська область, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 4В, ідентифікаційний код 30048570) 23 862 (двадцять три тисячі вісімсот шістдесят дві) гривні 43 коп. 3 % річних та 357 (триста п`ятдесят сім) гривень 94 коп. судового збору.

3.У іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 18.04.2022.

Суддя С. В. Стасюк