Рішення № 103983990, 15.04.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.04.2022Справа №910/1439/22Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Логістик Сістем", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Буд Сервіс", м. Київ

про стягнення 599 678,76 грн, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

01.02.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Логістик Сістем" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Буд Сервіс" (відповідач) суми заборгованості в розмірі у з`язку з невиконанням відповідачем грошового зобов`язання за Договорами про надання послуг великовантажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів №0133/21 від 03.08.2021 року, №1208/21 від 06.08.2021 року та №0153/21 від 30.08.2021 року.

Згідно з п. 2 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, направлялась ухвала суду від 07.02.2022 року.

Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105492022205 отримав ухвалу суду від 07.02.2022 про відкриття провадження у справі 17.02.2022.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто, з урахуванням викладених норм та дати отримання ухвали суду відповідачем, строк для подачі останнім відзиву на позовну заяву встановлено судом до 04.03.2022 року (включно).

Відповідач правом на подачу до суду відзиву не скористався.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Дане рішення постановлено з перевищенням встановленого строку, у зв`язку із запровадженням Указом Президента №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» воєнного стану з 24.02.2022.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.08.2021 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено Договір про надання послуг великовантажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів №0133/21 (надалі - Договір-1).

Відповідно до п. 1.1. Договору-1 виконавець на власний ризик та власними засобами зобов`язується надавати замовнику послуги великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів (надалі за текстом - техніки), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги.

Згідно з п. 4.1. Договору-1 ціна (загальна вартість) Договору визначається в національній валюті України - гривні, та складається із ціни (загальної вартості) витрат виконавця на мобілізацію/демобілізацію, монтаж/демонтаж техніки та ціни (загальної вартості) наданих технікою послуг, згідно з погодженими актами приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до п. 4.6. Договору-1 остаточний розрахунок за фактично надані послуги техніки здійснюється замовником протягом 10 банківських днів з дати погодження сторонами акту приймання-передачі наданих послуг безпосередньо на підставі цього Акта, без необхідності виставлення окремого рахунку-фактури.

Надані послуги передаються виконавцем та приймаються замовником за актом приймання-передачі наданих послуг великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів. (п. 5.1. Договору-1).

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання належним чином уповноваженими представниками і засвідчення печатками (за наявності) сторін та діє до 31 грудня 2021 року. (п. 9.1. Договору-1).

Відповідно до п. 9.2. Договору-1 у випадку, якзо за 30 календарних днів до закінчення строку дії Договору жодна із сторін не направить іншій стороні письмове повідомлення з відмовою від продовження цього Договору, то дія автоматично продовжується на один рік на тих самих умовах. Кількість пролонгацій не обмежена.

На виконання умов Договору-1 позивачем було надано відповідачу послуги на суму в розмірі 24 575,06 грн, що підтверджується Актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) №ГОГЛ0002523 від 10.08.2021 року.

Зазначений акт, підписаний з боку обох сторін.

Також, 10.08.2021 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено Договір про надання послуг великовантажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів №1208/21 (надалі - Договір-2).

Відповідно до п. 1.1. Договору-2 виконавець на власний ризик та власними засобами зобов`язується надавати замовнику послуги великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів (надалі за текстом - техніки), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги.

Згідно з п. 4.1. Договору-2 ціна (загальна вартість) Договору визначається в національній валюті України - гривні, та складається із ціни (загальної вартості) витрат виконавця на мобілізацію/демобілізацію, монтаж/демонтаж техніки та ціни (загальної вартості) наданих технікою послуг, згідно з погодженими актами приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до п. 4.6. Договору-2 остаточний розрахунок за фактично надані послуги техніки здійснюється замовником протягом 10 банківських днів з дати погодження сторонами акту приймання-передачі наданих послуг безпосередньо на підставі цього Акта, без необхідності виставлення окремого рахунку-фактури.

Надані послуги передаються виконавцем та приймаються замовником за актом приймання-передачі наданих послуг великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів. (п. 5.1. Договору-2).

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання належним чином уповноваженими представниками і засвідчення печатками (за наявності) сторін та діє до 31 грудня 2021 року. (п. 9.1. Договору-2).

Відповідно до п. 9.2. Договору-2 у випадку, якзо за 30 календарних днів до закінчення строку дії Договору жодна із сторін не направить іншій стороні письмове повідомлення з відмовою від продовження цього Договору, то дія автоматично продовжується на один рік на тих самих умовах. Кількість пролонгацій не обмежена.

На виконання умов Договору-2 позивачем було надано відповідачу послуги на суму в розмірі 323 845,92 грн, що підтверджується наступними Актами здачі-приймання робіт (наданих послуг):

- №ГОГЛ0002891 від 20.09.2021 року на суму в розмірі 68 055,91 грн;

- №ГОГЛ0002895 від 23.09.2021 року на суму в розмірі 20 740,01 грн;

- №ГОГЛ0003017 від 30.09.2021 року на суму в розмірі 178 762,50 грн;

- №ГОГЛ0003045 від 05.10.2021 року на суму в розмірі 41 737,50 грн;

- №ГОГЛ0003148 від 08.10.2021 року на суму в розмірі 5 100,00 грн;

- №ГОГЛ0003172 від 20.10.2021 року на суму в розмірі 9 450,00 грн.

Зазначені акти, підписані з боку обох сторін.

Також, 30.08.2021 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено Договір про надання послуг великовантажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів №0153/21 (надалі - Договір-3).

Відповідно до п. 1.1. Договору-3 виконавець на власний ризик та власними засобами зобов`язується надавати замовнику послуги великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів (надалі за текстом - техніки), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги.

Згідно з п. 4.1. Договору-3 ціна (загальна вартість) Договору визначається в національній валюті України - гривні, та складається із ціни (загальної вартості) витрат виконавця на мобілізацію/демобілізацію, монтаж/демонтаж техніки та ціни (загальної вартості) наданих технікою послуг, згідно з погодженими актами приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до п. 4.6. Договору-3 остаточний розрахунок за фактично надані послуги техніки здійснюється замовником протягом 10 банківських днів з дати погодження сторонами акту приймання-передачі наданих послуг безпосередньо на підставі цього Акта, без необхідності виставлення окремого рахунку-фактури.

Надані послуги передаються виконавцем та приймаються замовником за актом приймання-передачі наданих послуг великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів. (п. 5.1. Договору-3).

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання належним чином уповноваженими представниками і засвідчення печатками (за наявності) сторін та діє до 31 грудня 2021 року. (п. 9.1. Договору-3).

Відповідно до п. 9.2. Договору-3 у випадку, якзо за 30 календарних днів до закінчення строку дії Договору жодна із сторін не направить іншій стороні письмове повідомлення з відмовою від продовження цього Договору, то дія автоматично продовжується на один рік на тих самих умовах. Кількість пролонгацій не обмежена.

На виконання умов Договору-3 позивачем було надано відповідачу послуги на суму в розмірі 178 762,50 грн, що підтверджується наступними Актами здачі-приймання робіт (наданих послуг):

- №ГОГЛ0002811 від 11.09.2021 року на суму в розмірі 89 775,00 грн;

- №ГОГЛ0002831 від 15.09.2021 року на суму в розмірі 88 987,50 грн.

Відповідачем було здійснено частковий розрахунок за отримані послуги, а саме за Договором-3, в розмірі 30 000,00 грн, що зокрема підтверджується довідкою АТ «Таскомбанк» станом на період з 01.01.2021 року по 19.01.2022 року.

У зв`язку з наявністю неоплаченої вартості наданих позивачем послуг, останнім було направлено відповідачу лист №132-11/2021 від 15.11.2021 року з вимогою оплатити наявну заборгованість.

Відповіді на вказаний лист позивач від відповідача не отримав, як і коштів на свій рахунок.

Станом на момент звернення позивача до суду грошові кошти, в повному обсязі, за надані позивачем послуги за Договорами, згідно вказаних вище актів, не були оплачені відповідачем, в результаті чого за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 497 183,48 грн.

Звертаючись до суду позивач окрім основної суми заборгованості просить стягнути з відповідача суму пені в розмірі 26 703,70 грн, суму штрафу в розмірі 52 716,35 грн, суму інфляційних втрат в розмірі 18 461,29 грн та суму 3% річних в розмірі 4 613,94 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов`язань та обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. (ст. 901 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Матеріалами справи встановлено, а відповідачем не спростовано, факт надання позивачем та відповідачу послуг за вказаними вище актами на суму в розмірі 527 183,48 грн (24 575,06 грн за Договором-1; 323 845,92 грн за Договором-2; 178 762,50 грн за Договором-3), а також факт оплати відповідачем частини цих послуг за Договором-3 на суму в розмірі 30 000,00 грн.

Як зазначалось вище, остаточний розрахунок за фактично надані послуги техніки здійснюється замовником протягом 10 банківських днів з дати погодження сторонами акту приймання-передачі наданих послуг безпосередньо на підставі цього Акта, без необхідності виставлення окремого рахунку-фактури. (пункти 4.6. Договорів).

Доказів оплати відповідачем залишку вартості послуг за трьома Договорами на суму в розмірі 497 183,48 грн (24 575,06 грн + 323 845,92 грн + 178 762,50 грн - 30 000,00 грн), у тому числі у встановлені Договорами строки, або висловлення будь-яких заперечень, суду не надано.

Відповідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строк виконання відповідачем обов`язку з оплати вартості наданих позивачем послуг за Договорами настав.

Таким чином, всупереч умов Договорів та норм чинного законодавства, відповідач не виконав в належні строки взяті на себе зобов`язання щодо оплати наданих позивачем послуг, тим самим порушуючи майнові права та законні інтереси позивача, що полягали в отриманні оплати за надані послуги згідно Договорів, а тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача основної суми заборгованості на суму в розмірі 497 183,48 грн є доведеними та обґрунтованими.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 26 703,70 грн. (суми пені в розмірі 1 766,04 грн за Договором-1, суми пені в розмірі 15 836,19 грн за Договором-2 та суми пені в розмірі 9 101,47 грн за Договором-3) та суми штрафу в розмірі 52 716,35 грн (суми штрафу в розмірі 2 457,51 грн за Договором-1, суми штрафу в розмірі 32 384,59 грн за Договором-2 та суми штрафу в розмірі 17 874,25 грн за Договором-3).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 6.3. Договорів у випадку порушення замовником строків оплати наданих послуг останній зобов`язаний виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми простроченого грошового зобов`язання за кожен день прострочення оплати до дати виконання оплати.

У випадку порушення замовником строків оплати наданих послуг понад 30 календарних днів останній зобов`язаний сплатити виконавцю штраф в розмірі 10% від суми простроченого грошового зобов`язання. (п. 6.4. Договорів).

Необхідно зазначити, що такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір передбачено ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Позиція викладена в постанові Верховного суду від 8 грудня 2018 №908/639/18.

Правовий аналіз вказаного, що також викладено у рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013, дає підставу стверджувати, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань може бути застосовано як штраф так і пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В той же час згідно з нормою ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Умовами Договорів враховано зазначені норми Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Судом перевірено наведені позивачем у матеріалах справи розрахунки сум пені та штрафу і визнано їх обгрунтованим та таким, що здійснені у відповідності до зазначених вище норм і з врахуванням положень Договорів, а тому, обґрунтованими до стягнення з відповідача є сума пені у розмірі 26 703,70 грн. (сума пені в розмірі 1 766,04 грн за Договором-1 + сума пені в розмірі 15 836,19 грн за Договором-2 + сума пені в розмірі 9 101,47 грн за Договором-3) та сума штрафу в розмірі 52 716,35 грн (сума штрафу в розмірі 2 457,51 грн за Договором-1 + сума штрафу в розмірі 32 384,59 грн за Договором-2 + сума штрафу в розмірі 17 874,25 грн за Договором-3).

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача також суму 3% річних в розмірі 4 613,94 грн (сума 3% річних в розмірі 309,04 грн за Договором-1, сума 3% річних в розмірі 2 728,86 грн за Договором-2 та сума 3% річних в розмірі 1 576,04 грн за Договором-3) та суму інфляційних втрат в розмірі 18 461,29 грн (сума інфляційних втрат в розмірі 1 250,96 грн за Договором-1, сума інфляційних втрат в розмірі 11 292,14 грн за Договором-2 та сума інфляційних втрат в розмірі 5 918,19 грн за Договором-3).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки вказаних сум, судом визнаються вони обґрунтованими, а тому до стягнення з відповідача підлягає сума 3% річних в розмірі 4 613,94 грн (сума 3% річних в розмірі 309,04 грн за Договором-1 + сума 3% річних в розмірі 2 728,86 грн за Договором-2 + сума 3% річних в розмірі 1 576,04 грн за Договором-3) та сума інфляційних втрат в розмірі 18 461,29 грн (сума інфляційних втрат в розмірі 1 250,96 грн за Договором-1 + сума інфляційних втрат в розмірі 11 292,14 грн за Договором-2 + сума інфляційних втрат в розмірі 5 918,19 грн за Договором-3).

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано, контррозрахунку заявлених до стягнення з нього сум суду не надано, водночас позивачем не доведено суду наявності правових підстав для покладення на відповідача відповідальності за неналежне виконання умов Договорів у вигляді штрафних санкцій понад суми, визнані судом обґрунтованими.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу в розмірі 497 183,48 грн, сума пені в розмірі 26 703,70 грн, сума штрафу в розмірі 52 716,35 грн, сума 3% річних в розмірі 4 613,94 грн та сума інфляційних втрат в розмірі 18 461,29 грн.

Позивачем також заявлено про стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що позов позивача не підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі №914/434/17).

Як вбачається з матеріалів справи, 15.01.2022 року між адвокатом Трофимовим Сергієм Олесійовичем та позивачем (клієнт) було укладено Договір про надання правової допомоги №7, предметом якого є надання клієнту адвокатом правової допомоги, здійснення захисту, представництва за окремими дорученнями в судових справах.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивачем було подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, Акт приймання-передачі наданих правових послуг №ГЛС/22/02/09 від 09.02.2022 року, рахунок-фактуру №ГЛС/22/02/09 від 09.02.2022 року та платіжне доручення №56 від 10.02.2022 на суму 20 000,00 грн.

Судом встановлено, що Трофимов Сергій Олексійович є адвокатом в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю.

Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового засідання, юридичну кваліфікацію правовідносин у справі, Суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, а відтак з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 120 000,00 грн.

Судовий збір позивача, у розмірі 8 995,18 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Буд Сервіс» (ідентифікаційний код 40725987, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 41) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Логістик Сістем» (ідентифікаційний код 37200332, місцезнаходження: 01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 5) суму основного боргу в розмірі 497 183,48 грн (чотириста дев`яносто сім тисяч сто вісімдесят три гривни 48 копійок), суму пені в розмірі 26 703,70 грн (двадцять шість тисяч сімсот три гривни 70 копійок), суму штрафу в розмірі 52 716,35 грн (п`ятдесят дві тисячі сімсот шістнадцять гривень 35 копійок), суму 3% річних в розмірі 4 613,94 грн (чотири тисячі шістсот тринадцять гривень 94 копійки), суму інфляційних втрат в розмірі 18 461,29 грн (вісімнадцять тисяч чотириста шістдесят одна гривна 29 копійок) , суму судового збору у розмірі 8 995,18 грн (вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять гривень 18 копійок) та суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн (двадцять тисяч гривень 00 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С. МОРОЗОВ