Рішення № 103980377, 18.04.2022, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 947/39535/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2022 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі :

судді Гандзій Д.М.

при секретарі Задеряка Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

17 грудня 2021 року, представник ТОВ «Консалт Солюшенс», звернувся до Київського райсуду м. Одеси з даним позовом, в якому, посилаючись на невиконання відповідачем умов кредитного договору «Автопакет» № 008/14/АП/2008-840 від 19.02.2008 р., укладеного між останнім та ВАТ КБ «Надра», які в подальшому, згідно Закону України «Про акціонерні товариства» № 514-VI від 17.09.2008 р. було перейменоване на ПАТ «КБ «Надра» та відповідно до нотаріально посвідченого договору про відступлення права вимоги № GL2N79746 від 26.02.2020 р. (реєстр. № 99) між останніми та позивачами, до яких перейшло право вимоги за вказаним договором, та за яким, відповідач особисто отримав готівкою 25200 дол. США на придбання автомобілю марки «Mazda 3», 2008 року випуску, д/н НОМЕР_1 . Так, станом на 03.07.2014 р. заборгованість відповідача за зазначеним вище договором становить 15023,52 дол. США, які до сьогодні відповідачем не сплачені, з урахуванням того, що згідно розрахунку боргу, доданого позивачами до позову, відповідач сплачував кредит до 03.06.2011 р., після чого оплата кредиту не здійснювалась.

Як йдеться у позові, в порушення умов договору, відповідач свої кредитні зобов`язання належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на 03.07.2014 р., у нього перед позивачами утворилась заборгованість у розмірі 15023,52 дол. США (еквівалент за курсом НБУ станом на 14.12.2021 р. 403901,32 грн.), що є загальним залишком заборгованості за тілом кредиту, яку представник позивачів у позові, просив суд стягнути з відповідача та суму судового збору у розмірі 6058,53 грн. на їхню користь.

Ухвалою Київського райсуду м. Одеси від 28.12.2021 р., матеріали вказаної цивільної справи в порядку ст.ст. 27,31,187 ЦПК України були направлені за підсудністю до Овідіопольського райсуду Одеської області у зв?язку з зареєстрованим в встановленому законом порядку місцем проживання (перебування) відповідача на території Одеського (Овідіопольського) району Одеської області, отримані вказаним судом 25.03.2022 р. та ухвалою якого від 28.03.2022 р. були прийняті до провадження з призначенням справи до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 34-36,41-44).

Представник позивачів в судове засідання не з`явився, надіславши на електронну адресу (скриньку) Овідіопольського райсуду Одеської області клопотання, в якому позов підтримав у повному обсязі та на підставі ч. 4 ст. 223, ч. 5 ст. 279, п. 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, просив суд слухати справу за його відсутності, в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, не заперечуючи проти постановлення заочного рішення по справі (а.с. 35,36).

У визначений ухвалою суду від 28.03.2022 р., згідно з якою, розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, 15-ти денний строк з дня вручення даної ухвали та матеріалів позову з додатками в порядку ст. 178 ЦПК України, відповідач відзиву на позов, письмових пояснень, заперечень чи зустрічного позову не надав, хоча вказані матеріали позову та ухвалу суду у відповідності до вимог ст.ст. 130,131 ЦПК України, направлялись за останньою відомою судові адресою місця проживання відповідача, зареєстрованого у встановленому Законом порядку, що підтверджується довідкою ВАДР ГУ ДМС України в Одеській області від 21.12.2021 р. про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою : АДРЕСА_1 , а також зворотним поштовим повідомленням, яке повернулося до суду з відміткою про вручення матеріалів справи та ухвали суду (а.с. 34,46).

На підставі ст. 280 ЦПК України, якщо відповідач не подав відзив на позов, суд вважає можливим розглянути справу на підставі даних, які є в матеріалах справи та зі згоди позивача, який не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку, ухвалити рішення при заочному розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження, що відповідає положенням ст.ст. 191 ч. 2,281 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 18 ЦПК України встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

За змістом ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З матеріалів позову вбачається, що 19.02.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір «Автопакет» № 008/14/АП/2008-840, за змістом п. 1.1. якого, банк надав позичальнику (відповідачу) у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти (кредит) у сумі 25200 дол. США в порядку і на умовах визначених кредитним договором. При чому, вказаний договір був особисто підписаний як відповідачем, так і його дружиною (поручителем) ОСОБА_2 (а.с. 7-9,26).

У п. 1.1.4. кредитного договору зазначено, що банк надає позичальнику кредит строком до 18 лютого 2015 року.

Відповідно до пункту 3.1.1. договору визначено, що в якості забезпечення виконання позичальником зобов`язання щодо погашення кредиту/кредитної лінії, сплати відсотків та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій - позичальник передає в заставу автотранспортний засіб, що набувається позичальником по договору купівлі-продажу автотранспортного засобу, укладеному між позичальником та автосалоном «Автобум», який, як предмет застави визначено у кредитному договорі, а саме автомобіль, марки «Mazda 3», рік випуску 2008, заводський номер кузову НОМЕР_2 , реєстраційний № НОМЕР_1 , зареєстрований РЕВ-1 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області 19.02.2008, який належить відповідачу ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 виданим тим же МРЕВ 19.02.2008 р.

В цей же день, 19.02.2008 р., на підставі заяви на видачу готівки № 14/16 відповідачу було видано грошові кошти в розмірі 25200 дол. США (а.с. 10).

Той факт,що кредитнийдоговір набравчинності підтверджуєтьсятим,що до03.06.2011р.відповідач сплачувавгрошові коштиза цимдоговором,що підтверджуєтьсянаявним розрахункомзаборгованості (а.с.24-25).

Згідно з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства» № 514-VI від 17.09.2008 р. були внесені зміни у статут Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра», відповідно до яких найменування банку стало: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (ПАТ «КБ «Надра»).

Відповідно до п. 1.1.3.1. кредитного договору відсотки за користування Кредитом розраховуються Банком на підставі відсоткової ставки в розмірі 12,8% річних, нарахування яких за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів у періоді (28-29-30-31/360) на залишок заборгованості. При розрахунку відсотків враховується день надання та не враховується день погашення кредиту.

Згідно з пунктом 2.2.1. кредитного договору, щомісячна сума мінімально необхідного платежу складає 458,35 дол. США.

У пункті 4.3.3. кредитного договору зазначено, що позичальник зобов`язаний сплачувати мінімально необхідні платежі у розмірі і в порядку, визначених у п.п. 2.2.1., 2.2.2 договору.

У відповідності до пункту 7.3 кредитного договору сторони, керуючись ст. 259 ЦК України, дійшли згоди збільшити строк позовної давності до 10 (десяти років) (а.с. 9).

Так, станом на 03.07.2014 р. заборгованість за тілом кредиту становила 15023,52 дол. США. При цьому, відомостей щодо подальшого погашення заборгованості за договором до ТОВ «Консалт Солюшенс» не надходило, що вбачається зі змісту позову та доданого до нього розрахунку заборгованості (а.с. 24-25).

Станом на момент звернення з позовом до суду, відповідач свої зобов`язання, встановлені вищенаведеними договорами, не виконував не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість.

05.02.2020 р. було проведено аукціон електронний аукціон №UA-EA-2020-01-14-000012-b за лотом № GL2N79746 за кредитним портфелем, що складається з прав вимоги та інших майнових прав за 193 кредитними договорами, що забезпечені транспортними засобами, переможцем яких було визнано позивачів ТОВ «Консалт Солюшенс», що підтверджується протоколом електронного аукціону №UA-EA-2020-01-14-000012-b (а.с. 11).

26.02.2020 р. між ПАТ «Комерційний банк «Надра» та позивачами ТОВ «Консалт Солюшенс», як новим кредитором, було укладено договір № GL2N79746 про відступлення прав вимоги, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Толочко Я.М. та зареєстрованим в реєстрі за № 99, за змістом п. 1 якого банк відступає позивачам належні банку, а Новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників, та/або заставодавців, та/або поручителів, зазначених у додатку 1 до цього договору (боржники), включаючи права вимоги до правонаступників боржників, їхніх спадкоємців або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)), та/або договорами поруки та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень та додатків до них, згідно реєстру у додатку № 1 до цього договору, за які новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором (а.с. 12-23).

За змістомпункту 2вказаного договору,новий кредиторв деньукладення цьогодоговору,але вбудь-якомувипадку нераніше моментуотримання банкому повномуобсязі коштів,відповідно допункту 4цього договору,набуває усіправа кредитораза основнимидоговорами,включаючи:право вимагатиналежного виконанняборжниками зобов`язаньза основнимидоговорами,сплати боржникамигрошових коштів,сплати процентів у розмірах, вказаних у додатку № 1 до цього договору, право вимагати сплати неустойок, пені, штрафів, передбачених основними договорами, право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань, права, що випливають із судових справ, виконавчих проваджень, право отримання коштів від реалізації заставного майна за основними договорами. Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників, що надане банку відповідно до умов основних договорів.

За змістом п. 155 додатку № 1 до договору № GL2N79746 про відступлення прав вимоги від 26.02.2020 р. до заявника ТОВ «Консалт Солюшенс» перейшло право вимоги, серед іншого до відповідача за договором «Автопакет» № 008/14/АП/2008-840 від 19.02.2008 р. (а.с. 19).

ТОВ «Консталт Солюшенс» сплатило ПАТ «КБ «НАДРА» кошти в порядку пункту 4 договору до моменту набуття чинності договором у розмірі 1568700,27 гривень без ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 35 від 13.02.2020 р. (а.с. 21).

ТОВ «Консалт Солюшенс» є фінансовою установою згідно свідоцтва про реєстрацію фінансової установи від 29.08.2019 р. та здійснює свою господарську діяльність з надання фінансових послуг на підставі розпорядження Нацкомфінпослуг № 1739 від 10 вересня 2019 року (а.с. 22,23).

Виходячи з розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором № 008/14/АП/2008-840 від 19.02.2008 р., станом на 03.07.2014 р. заборгованість за тілом кредиту становить 15023,52 дол. США, що підтверджується відповідним розрахунком позивачів (а.с. 24-25).

Відповідно до частини першої статі 509 Цивільного кодексу України зобов?язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов?язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов?язку.

Відповідно доприписів ст.625ЦК України-боржник незвільняється відвідповідальності занеможливість виконанняним грошовогозобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст.ст. 626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенізакономяк істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК Українипередбачено, що зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов?язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно достатті 524ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України, іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

При цьому згідно із статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», кошти це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Статтею 599 ЦК України зобов?язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов?язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

За змістом ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов?язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України позовна давність заміна кредитора у зобов?язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ч. 1 ст. 256 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зч.1ст.259ЦК України,позовна давність,встановлена законом,може бутизбільшена задомовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

У відповідності з ч. 1 ст. 262 ЦК України - заміна сторін у зобов?язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 рокуу справі «Парафіягреко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоніпроти Франції», заява № 17862/91,§ 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W.проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).

З огляду на те, що принцип верховенства права передбачає наявність правової визначеності, зокрема і при вирішенні питання щодо необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах, Велика Палата Верховного Суду зазначає про відступ від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постановівід 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14).

Суд наголошує - в Україні визнається і діє принцип Верховенства Права.

Конституція Українимає найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основіКонституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено устатті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України - держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першоюстатті 1 ЦК України - цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов?язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов?язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов?язку. Зобов?язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачам не повернуті, а також вимоги частини другої статті 50ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов?язку визначений моментом пред?явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивачі вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів у виді суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 15023,52 дол. США грн. (заборгованість за тілом кредиту), у зв`язку з чим, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Крім суми заборгованості за тілом кредиту, з відповідача на користь позивачів, в порядку ст. 141 ЦПК України - підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за розгляд справи 6058,53 грн. (а.с. 30).

Керуючись ст.ст. 3-7,10-13,18,11,76-83,95,133,141,174,213,228,229,241-246,258,259,263-268,272,273,280-283 ЦПК України, ст.ст. 207,512,524,526,549,551,626,628,633,634,638,1048-1050 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити ;

2.Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП : НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (ЄДРПОУ: 42251700)заборгованість затілом кредитуза договором«Автопакет» №008/14/АП/2008-840від 19лютого 2008року урозмірі 15023,52доларів США(еквіваленту гривніза курсомНБУ станомна 14.12.2021 403901,32грн. та судовий збір у сумі 6058,53 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено та підписано 18.04.2022 р.

Суддя Д.М. Гандзій