Рішення № 103977032, 15.04.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.04.2022Справа № 910/20495/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондаренко-Легких Г.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/20495/21,

За позовом Національної поліції України (вул. Богомольця, буд. 10, м. Київ, 01601)

До Товариства з обмеженою відповідальністю "МАТЕРІАЛОЗНАВСТВО" (вул. Героїв Севастополя, буд. 5А, м. Київ 124, 03124)

Про стягнення 39 934,02 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Національна поліція України (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАТЕРІАЛОЗНАВСТВО" (далі - відповідач) про стягнення 39 934,02 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов`язань за договором №191НП про закупівлю допоміжного екіпірування (проти кульові щити збільшеної площі 6-го класу захисту із тактичним ліхтарем) від 30.09.2020 в частині дотримання строків поставки товару. У зв`язку із зазначеним позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, нараховану за 7 днів прострочення поставки товару. Також позивач просить покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн..

16.12.2021 Господарський суд міста Києва дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - п`ять днів з дня вручення ухвали від 16.12.2021.

24.12.2021 до Господарського суду міста Києва надійшов лист позивача за вих. №6466/26/3-2021 від 21.12.2021, до якого позивач долучив виправлену позовну заяву з урахуванням недоліків встановлених ухвалою суду від 16.12.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/20495/21, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін; запропоновано надати відповідачу відзив на позовну заяву з доказами направлення позивачу - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та заперечення на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив, в свою чергу, позивачу відповідь на відзив - протягом 15 днів з дня отримання відзиву на позов (якщо такий буде поданий) та поінформовано сторін, що подання ними додаткових письмових доказів, висновків експертів, клопотань, заяв, пояснень, можуть бути подані до суду в межах строків передбачених ГПК України та встановлених судом.

10.02.2022 до відділу діловодства суду від відповідача надійшов відзив, в якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог, пославшись на відсутність у договорі строку для сплати пені й необхідність попередньо заявити вимогу щодо сплати штрафних санкцій.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2020 року між Національною поліцією України (далі - позивач/ покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - відповідач/ постачальник) було укладено договір №191НП (далі- Договір №191НП) про закупівлю допоміжного екіпірування (протикульові щити збільшеної площі 6-го класу захисту із тактичним ліхтарем) (далі - товар) у кількості 35 одиниць на загальну суму 5 704 860,00 гривень (ціна за одиницю товару 162 996,00 грн.).

Відповідно до пункту 5.1 розділу V Договору №191НП постачальник зобов`язався здійснити поставку товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів включно з дати отримання Заявки замовника на поставку товару встановленого зразка (Додаток №3 до Договору) за адресою замовника у місті Києві (вул. Святошинська, 27, м. Київ, 03115). Заявка направляється постачальнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається особисто під підпис постачальнику або уповноваженій особі постачальника.

Заявка від 30.10.2020 року за № 5648/31/03 постачальнику вручена під підпис 09 листопада 2020 року. Відповідач був зобов`язаний здійснити поставку до 09 грудня 2020 року включно. Таким чином, відповідач буде вважатися таким, що прострочив поставку з 10.12.2020 року.

Отже, між сторонами спору виникли договірні зобов`язаня, які регулюються наступними нормами ЦК України та ГК України.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не установлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Вказані норми кореспондуються з положеннями Господарського кодексу України, зокрема з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України установлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти указаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не установлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Тридцять п`ять одиниць товару було поставлено з порушенням термінів, визначених Договором, з простроченням на сім днів з моменту отримання заявки позивача на поставку продукції, що підтверджується накладною від 16.12.2020 №142.

Відповідно до пункту 9.9. розділу ІХ Договору №191НП штрафні санкції згідно цього Договору та/або законодавства України сплачуються постачальником шляхом перерахування коштів та реєстраційний рахунок покупця, який відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ.

Пунктом 9.2 розділу ІХ Договору визначено, що за несвоєчасне виконання зобов`язання щодо поставки товару, з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості товару.

При цьому, день поставки товару поставленого постачальником з порушенням строку, передбаченого пунктом 5.1 розділу 5 Договору, вважається днем прострочення, за який постачальнику нараховується штрафні санкції згідно умов цього Договору.

Постачальник не поінформував покупця про затримку поставки товару та їй причини.

Розмір пені за прострочення на сім днів виконання постачальником зобов`язання по поставці товару складає 39 934,02 грн., а саме: 5 704 860,00 грн. (ціна товару, з якого допущено прострочку) * 0,1 відсотка * 7 днів = 39 934,02 грн.

Обставини, викладені в позовній заяві щодо посмтавки відповідачем товару з простроченням, підтверджуються Договором від 30.09.2020 №191НП; Заявкою на поставку Товару від 30.10.2020 №5648/31/03-2020,належним чином завіреною копією накладної від 16.12.2020 №142 про поставку товару, що підтверджує прострочку поставки товару на сім днів, розрахунком штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір установлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування пені та/або штрафу надано сторонам частиною 2 статті 231 ГК України.

Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Пунктом 9.2 Договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов`язання з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості Товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості, що повністю узгоджується з нормами абзацу 2 ч. 2 ст. 231 ГК України.

При цьому, відповідно до п. 5.2 датою поставки Товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін накладної.

Однак, відповідно до п. п. 9.2 договору, день поставки Товару поставленого Постачальником з порушенням строку передбаченого п. 5.1 договору, вважається днем прострочення, за який Постачальнику нараховується штрафні санкції згідно умов цього Договору.

Виходячи з того, що сторони умовами договору передбачили застосування у разі порушення терміну поставки продукції пені від суми несвоєчасно поставленого товару за прострочення до 30 днів; спірні правовідносини є господарськими, а відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські санкції, зокрема, пеня, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання, вимоги позивача є обґрунтованими, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня за загальний період прострочки з 10.12.2021 по 16.12.2021 (включаючи день поставки) у розмірі 39 934,02 грн.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності унаслідок порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не установлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Доводи відповідача щодо необхідності направлення вимоги щодо сплати пені не ґрунтується на нормах чинного законодавства, оскільки пеня є заходом забезпечення та різновидом відповідальності за неналежне (несвоєчасне) виконання зобов`язання.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАТЕРІАЛОЗНАВСТВО" на користь Національної поліції України підлягає стягненню 39 934,02 грн. пені за порушення строку виконання зобов`язання з поставки товару.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 4 статті 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, у зв`язку з задоволенням позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Національної поліції України до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАТЕРІАЛОЗНАВСТВО" про стягнення 39 934,02 грн. пені задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАТЕРІАЛОЗНАВСТВО" (вул. Героїв Севастополя, буд. 5А, м. Київ 124, 03124, ідентифікаційний код 163008400) на користь Національної поліції України (01601, місто Київ, вул. Богомольця, будинок 10, ідентифікаційний код 40108578) 39 934,02 грн. (тридцять дев`ять дев`ятсот тридцять чотири) грн 02 коп. пені та судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі сімдесят) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бондаренко-Легких Г.П.