Рішення № 103975611, 13.04.2022, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2022 року справа № 580/7256/21

12 годин 45 хвилин м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Трофімової Л.В. за участі секретаря судового засідання Овсієнко Г.О., розглянувши у письмовому порядку за правилами загального позовного провадження адміністративну справу №580/7256/21

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 21366538)

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, ухвалив рішення.

20.09.2021 вх.35810/21 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо перерахунку пенсії з інвалідності ОСОБА_1 , призначеної відповідно до Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 у розмірі 60% грошового забезпечення, визначеного у довідці прокуратури Черкаської області від 06.03.2020 №18/291вих20 та Черкаської обласної прокуратури від 02.04.2021 №21-161вих21 з обмеженням її граничного розміру;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області перерахувати та виплатити призначену ОСОБА_1 пенсію у розмірі 80% від розміру заробітної плати, що визначена: у довідці Прокуратури Черкаської області від 06.03.2020 №18/291вих20 з 13.12.2019 до 25.03.2020; у довідці Черкаської обласної прокуратури від 02.04.2021 №21-161вих.21 з 26.03.2020 до моменту здійснення перерахунку;

- перерахунок та виплату здійснити без обмеження граничного розміру пенсії та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 13.12.2019 до моменту здійснення перерахунку;

- здійснити виплату різниці суми між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією одноразово.

Ухвалою від 03.02.2022 відкрито провадження у справі та призначене підготовче судове засідання на 23.02.2022, 18.03.2022 підготовче провадження у справі закрите, призначене судове засідання для розгляду справи по суті на 13.04.2022.

В обгрунтуванні позовних вимог позивач зазначає, що до квітня 2015 року проходив службу в органах прокуратури та отримує пенсію по інвалідності, призначену у квітні 2014 року згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», що обчислена у розмірі 80% від грошового забезпечення. Для працівників органів прокуратури стосовно яких право на пенсійне забезпечення настало до 1 січня 2016 року, підстави та порядок перерахунку пенсій визначались і були урегульовані ч. 1. 12, 17 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5.11.1991 № 1789-ХІІ в редакції Закону №2663-ІІІ від 12.07.2001 (на думку позивача) з урахуванням конституційних положень щодо незворотності дії законів в часі, заборони обмеження конституційних прав і свобод людини, звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод та деяких інших, зазначена норма Закону (ст.50-1) для пенсіонерів прокуратури щодо пенсії яких право на пенсійне забезпечення настало до 1 січня 2016 року, повинна застосовуватись довічно. Позивач зазначає, що право на призначення пенсії за вислугу років у нього настало у квітні 2014 року - пенсію було призначено, визначено розмір перерахунку пенсії - 80% від зарплати працюючого працівника. Закон від 02.03.2015 №213-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», яким внесено зміни до частини п`ятнадцятої статті 50-1 Закону №1789-ХІІ «Про прокуратуру», згідно з якою максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, набрав чинності після призначення їй пенсії і не може застосовуватися відповідно до ст. 58 Конституції України. Позивач вважає безпідставним застосування до спірних правовідносин норм Закону №1697, позаяк вказаний Закон поширює свою дію на прокурорів та слідчих органів прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності, натомість внесені у зміни до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ щодо зменшення розміру пенсії у відсотках та встановлення у ст. 86 нового Закону «Про прокуратуру» № 1697 розміру пенсії у 60% і її обмеження граничним розміром стосуються порядку призначення пенсій прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення і не стосуються перерахунку вже призначених пенсій. Змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалось під час призначення відповідно до наявної вислуги років, є незмінним. Позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач позов не визнав, 08.04.2022 вх.10726/22 надав до суду відзив на позовну заяву, де зазначив, що позивач просить зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити пенсію по інвалідності у розмірі 80% (в редакції станом на час призначення пенсії відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ), що суперечить чинному законодавству, позаяк норма втратили чинність з прийняттям Закону №1697-VІІ. Обмеження максимального розміру вперше були введені в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 08.07.2011 №3668-VІ». З часу набрання чинності вказаним Законом останній поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсію за законодавством України, відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у Законі №3668-VІ, зокрема, за Законом України «Про прокуратуру» та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку, тому про "довічно" не йдеться. Положення Закону №3668-VI не визнавались Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), є чинними і належать виконанню. Механізм перерахунку пенсії позивача, як працівника прокуратури, був змінений з моменту рішення Конституційним Судом України від 26.03.2020 №6-р2020, під час перерахунку пенсії не можуть не бути враховані положення частини 15 статті 86 Закону №1697-VІІ щодо максимального розміру пенсії. У задоволенні позовних вимог відповідач просить відмовити повністю.

13.04.2022 учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, до суду не прибули, від представника відповідача до суду надійшло клопотання від 13.04.2022 (вх. від 13.04.2022 №11056/22) про розгляд справи за відсутності представника.

Відповідно до ч.9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі під час розгляду справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Суд доходить висновку про доцільність розгляду справи у письмовому порядку.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем доводи/аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити з огляду на таке.

Конституцією України передбачено (частина 2 статті 19), що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Судом відповідно до матеріалів справи встановлено, що позивачу у квітні 2014 року призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 80% грошового забезпечення.

На виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03.03.2021 у справі № 580/1544/20 відповідач 08.04.2021 (рішення №971010136429) здійснив перерахунок пенсії позивача з 13.12.2019 - пенсію нараховано у розмірі 60% грошового забезпечення (17253,33 грн) та відповідно до чинного законодавства обмежено максимальним розміром до виплати (16380 грн).

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо зменшення відсоткового значення пенсії з 80% до 60% грошового забезпечення та обмеження максимальним розміром пенсії, позивач звернувся з позовом до суду.

Спірними у цій справі є різний підхід до обрання розміру відсотку, що належить застосуванню під час перерахунку пенсії, раніше призначеної працівнику прокуратури відповідно до Закону №1789-XII, а також застосування під час перерахунків пенсії обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до статі 50-1 Закону №1789-ХІІ у редакції, чинній чинній станом на дату призначення позивачу пенсії, із змінами внесеними Законом України від 08.07.2011 №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» та Законом України від 27.03.2014 №1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» було передбачено, що пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. Прокурорам і слідчим, що визнані особами з інвалідністю I або II групи, призначається пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років. Згідно із Законом України від 28.12.2014 №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» у статті 50-1 Закону №1789-ХІІ у частинах другій та п`ятій цифри « 70» замінено цифрами « 60». Відповідно до частини 18 цієї статті (у редакції, чинній до 01.01.2015) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, коли настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. З 01.01.2015 умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначалися Кабінетом Міністрів України.

15.07.2015 набрав чинності Закон №1697-VII: відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон №1789-XII, крім, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, що втратили чинність з 15.12.2015.

З набранням чинності Законом №1697-VII пенсійне забезпечення працівників прокуратури регулюється положеннями статті 86 - за правилами частин першої, другої якої прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років. Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. Згідно з частиною 20 цієї статті призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, під час звільнення з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.

Редакція частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII та частина сімнадцята (з 01.10.2011 - вісімнадцята) статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII від 05.11.1991 містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури. Розділ XII «Прикінцеві положення» Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у т. ч. стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15.07.2015. З 15.07.2015 втратив чинність Закон України «Про прокуратуру» №1789-XII від 05.11.1991 (крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів).

01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», яким, з-поміж іншого, внесено такі зміни: - частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від05.11.2011 (діяла до 15.07.2015) викладено в такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України»; - частину двадцяту статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (набрала чинності 15.07.2015) викладено у такій редакції: « Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. У пункті 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 визначено, що положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII втратили чинність 13.12.2019. Згідно з частиною першою статті 97 Закону України «Про Конституційний Суд України» передбачено, що суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання. Конституційний Суд України у пункті 3 резолютивної частини рішення від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 установив такий порядок його виконання: частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами не належить застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення (з 13.12.2019); частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII належить застосуванню в первинній редакції: « 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

З 13.12.2019 (дати ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019) у Законі України «Про прокуратуру» 14.10.2014 №1697-VII відсутня вимога про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.

Підставою для здійснення перерахунку пенсій працівників прокуратури з 13.12.2019 є підвищення заробітної плати відповідної категорії працівників. Постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» є чинною, тому відсутні підстави для її незастосування, позаяк постанова КМУ є управлінським рішенням соціального характеру про підвищення заробітної плати прокурорським працівникам.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, що безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Зазначені обставини також окреслені у рішенні Черкаського окружного адміністративного суду від 03.03.2021 у справі № 580/1544/20 (набрало законної сили 06.04.2021), де підтверджено право на перерахунок пенсії позивача з 13.12.2019 на підставі довідки прокуратури Черкаської області від 06.03.2020 №18/291вих20.

Оцінюючи доводи щодо підстав перерахунку пенсії з 26.03.2020 на підставі довідки Черкаської обласної прокуратури від 02.04.2021 №21-161вих21, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 81 Закону №1697-VІІ розмір заробітної плати прокурорів визначений у розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з послідовним збільшенням цього розміру з 01.01.2021 та 01.01.2020 та зі збільшенням на відповідні коефіцієнти для прокурорів обласної та Генеральної прокуратури, прокурорів, які обіймають в органах прокуратури адміністративні посади.

Законом України від 28.12.2014 №79-VIII Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу доповнено п. 26 відповідно до якого, зокрема, норми статті 81, частин шістнадцятої, сімнадцятої, вісімнадцятої статті 86, пунктів 13, 14 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України від 14.10.2014 «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Рішенням Конституційного суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, що передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно з п. 2 резолютивної частини цього рішення, пункт 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, що передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "«Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення - відновлено дію статті 81 Закону України «Про прокуратуру» в частині визначення розміру та складових заробітної плати прокурорів.

19.09.2019 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-ІХ, що набув чинності з 25.09.2019.

Законом змінено редакцію статтей 7, 10 Закону України «Про прокуратуру» (№1697-VII) положення яких в редакції Закону №113-ІХ визначають, що систему прокуратури України становлять: 1) Офіс Генерального прокурора; 2) обласні прокуратури; 3) окружні прокуратури; 5) Спеціалізована антикорупційна прокуратура (частина 1 статті 7); у системі прокуратури України діють обласні прокуратури, до яких належать прокуратури областей, прокуратура Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, Київська міська прокуратура (частина 1 статті 10).

Згідно із ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону від 19.09.2019 №113-ІХ визначається порядок обчислення заробітної плати саме для працівників Офісу Генерального прокурора, обласних, окружних прокуратур. Цією статтею в редакції Закону України від 19.09.2019 №113-ІХ передбачено, що заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (частина 1, 3 статті 81). Відповідно до частини 4 цієї ж статті посадові оклади прокурора обласної прокуратури установлюється пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом 1,2. Відповідно до п. 4 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-IX день початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті «Голос України». Згідно з наказом Генерального прокурора від 08.09.2020 №414 «Про день початку роботи обласних прокуратур» днем початку роботи обласних прокуратур визначений 11.09.2020.

З 11.09.2020 виплата грошового забезпечення працівникам обласних прокуратур розпочато відповідно до змінених умов оплати праці згідно зі ст. 81 Закону України «Про прокуратуру». Зважаючи на те, що розмір заробітної плати за посадою позивача з 11.09.2020 був збільшений порівняно зі встановленим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 Черкаською обласної прокуратурою надано позивачу довідку для перерахунку пенсії від 02.04.2021 №21-161 вих21.

Позивач згідно з ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» набув право на перерахунок пенсії із грошового забезпечення, визначеного у довідці від 02.04.2021 №21-161 вих21, у зв`язку із чим позивачеві нараховано відповідачем пенсію у розмірі 60% із грошового забезпечення 46 666,66 грн, проте відповідно до законодавстива обмежено максимальним розміром.

Вирішуючи питання щодо правомірності застосування відсоткового значення розміру пенсії 60% під час перерахунку за новою довідкою, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За загальним правилом норма права діє щодо відносин, що виникли після набрання чинності цією нормою, тобто до правовідносин застосовується той закон, під час дії якого вони настали.

Конституційний Суд України позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів висловлював: згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012 - закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, що виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Ураховуючи, що до правовідносин з визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набрання чинності Законом №1697-VII, повинні застосовуватися виключно норми цього Закону, позааяк застережень щодо застосування норми, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках, що діяла на момент призначення пенсії позивача, Закон №1697-VII не містить та не встановлює окремого порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку раніше вже призначеної пенсії з урахуванням норми Закону №1789-XII, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках та яка діяла на момент призначення пенсії, то одночасного застосування норм, які передбачені різними законами та/або колізій для вирішення, суд не виявив.

Такий правовий висновок узгоджується з покладеним в основу Закону №1697-VII принципом єдності системи прокуратури України, що забезпечується, зокрема єдиним статусом прокурорів, що передбачає однакове матеріальне та соціально-побутове забезпечення, зокрема пенсійне забезпечення прокурорів.

Розмір відсотків, що враховується під час перерахунку пенсії має бути співмірним із тим, який застосовується під час призначення пенсії працівникам прокуратури. Встановлення різних підходів до порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку пенсії після набуття чинності Законом №1697-VII порушував би справедливий баланс між суспільними, службовими, приватними інтересами працівників прокуратури, яким пенсія призначається відповідно до цього Закону та тими, яким вона була призначена відповідно до Закону №1789-XII, ставить у нерівне становище працівників прокуратури, які отримали право на пенсію відповідно до Закону №1697-VII.

У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 №5-р/2018 зазначено, що положення частини першої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що під час ухвалення нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.

Суд зазначає, що гарантією належного пенсійного забезпечення працівників прокуратури є право на безумовний перерахунок розміру пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Таке право за своєю суттю направлене на збільшення розміру виплачуваної працівнику прокуратури пенсії, а гарантія дотримання конституційного права на соціальний захист, зокрема щодо недопущення зменшення такого розміру у випадку перерахунку пенсії, має бути забезпечена виплатою пенсії в раніше встановленому розмірі.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни. згідно із статтею 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Під час розгляду позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі (№580/1544/20), суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, позаяк виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі № 816/2016/17, у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15, від 11.12.2020 у справі № 826/13146/18.

Суд доходить висновку, що до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набранням чинності Законом № 1697-VII повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, зокрема частини другої статті 86, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, а не норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках (80), що діяла на момент призначення пенсії. На час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії стаття 50-1 Закону №1789-ХІІ відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону №1697-VII у частині перерахунку пенсії втратила чинність.

На спірні правовідносини поширюються положення частини другої статті 86 Закону №1697-VII - пенсія працівникам прокуратури призначається (перераховується) в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати.

Позовні вимоги позивача у частині здійснення перерахунку пенсії у розмірі 80 відсотків від суми місячної заробітної плати, є необґрунтованими та задоволенню не належать.

Вказані висновки суду відповідають правовій позиції, що висловлена Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.12.2021 у справі №580/5962/20.

Оцінюючи доводи та докази учасників щодо правомірності відповідачем здійсненого обмеження розміру пенсії позивача максимальним розміром, суд зазначає таке.

За змістом статті 2 Закону №3668-VI (набрав чинності 01.10.2011) максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Законом було внесено зміни до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, частини п`ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII зміст якої викладено в аналогічній редакції.

Згідно з абз. 6 ч.15 ст.86 Закону №1697-VII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

З дати набрання чинності Законом №1697-VII питання призначення та перерахунку пенсій працівникам прокуратури урегульовувалися нормами цього Закону, зокрема статтею 86, частиною п`ятнадцятою якої були встановлені обмеження пенсії максимальним розміром.

Перевіряючи відповідність розміру за новою довідкою до перерахованої пенсії відповідачем максимальному розміру пенсії, варто враховувати, що на її розмір поширюються загальні правила щодо обмежень, установлені статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ, з 14.10.2014 абзацом шостим частини п`ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII. Унаслідок здійсненого перерахунку пенсії позивача з 13.12.2019 її розмір перевищив максимальний, тому правомірно відповідачем застосоване обмеження десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, позаяк на спірні правовідносини поширюються положення абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII.

Аналізуючи питання правомірності встановлення таких обмежень законодавцем і реалізацію відповідачем варто зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо можливості встановлення обмежень розміру соціальних виплат. Відповідно до висновків Конституційного Суду України у рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011 передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) свідчить про те, що висловлюючи правову позицію щодо можливості обмеження розміру соціальних виплат, не заперечуючи право держав зменшувати такий розмір, ЄСПЛ не сформулював правової позиції щодо достатнього розміру таких соціальних виплат, підкреслюючи водночас необхідність забезпечення прозорості, недискримінаційного характеру відповідних змін, не покладення надмірного тягаря на заявників унаслідок втручання держави. Така практика свідчить про достатньо широке «поле» для розсуду, яке ЄСПЛ залишає державам у питаннях соціального забезпечення. ЄСПЛ визнає можливість того, що виплати соціального страхування можуть бути зменшені або припинені, однак, розглядаючи питання відповідності таких дій, у кожній конкретній справі Суд ураховує всі відповідні обставини справи і з`ясовує: чи було законним таке втручання, чи переслідувало легітимну мету таке втручання та чи не поклало таке втручання надмірний тягар на особу, якої це стосується. За схожих обставин ЄСПЛ не констатує порушення статті 1 Першого протоколу до ЄКПЛ (справа Valkov and Others проти Болгарії, заява № 2033/04, справа Khoniakina v. Georgia, заява № 17767/08). Виплати соціального страхування є «майном» у розумінні (автономного тлумачення) статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, проте обмеження максимальним розміром пенсій працівникам прокуратури не може вважатися порушенням їх права володіння цим майном, позаяк здійснені державою шляхом введення нових законодавчих положень з метою регулювання політики соціального забезпечення обмеження не є непропорційними та не призводять до порушення сутності пенсійних прав особи.

Суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача у частині порушень відповідача щодо здійснення перерахунку пенсії за довідкою Прокуратури Черкаської області від 06.03.2020 №18/291вих20 з 13.12.2019 до 25.03.2020 та довідкою Черкаської обласної прокуратури від 02.04.2021 №21-161вих.21 з 26.03.2020 з обмеженням максимальним розміром перерахованої позивачеві пенсії є необґрунтованими, безпідставними та задоволенню не належать.

Встановлення максимального розміру пенсії не можна вважати таким, що поклало на працівників прокуратури надмірний чи непропорційний тягар, чи порушило їх право на мирне володіння своїм майном. Варто зазначити, що розмір пенсії працівників прокуратури (з урахуванням встановлених обмежень максимальною сумою) залишається вищим середньомісячного розміру пенсії в Україні, тобто встановлення межі максимального розміру пенсії для працівників прокуратури не поставило їх у невигідне становище, позаяк право позивача на соціальне забезпечення було за ними збережене, ОСОБА_1 не позбавлений засобів для гідного існування і не був підданий ризику недостатності таких засобів для життя.

Обмеження не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність - не є дискримінаційним, стосується не лише працівників прокуратури, а й інших категорій пенсіонерів, поширюється на пенсії, призначені відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення».

Вказані висновки суду відповідають правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 21.12.2021 у справі №580/5962/20. Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України під час вибору і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно ч.5, ч.6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень/субєкт публічної адміністрації, який адмініструє позабюджетний фонд публічних коштів зобов`язаний враховувати вищевказані висновки Верховного суду, у зв`язку із чим відсутні підстави для покладення на відповідача невідповідних зобов`язань.

Сторонами не заперечується, що довідка від 02.04.2021 №21-161вих21, з якою звертався позивач до відповідача, видана після ухвалення рішення Конституційним Судом України від 26.03.2020 №6-р/2020 - зазнав змін порядок застосування статті 86 Закону №1697 - VII.

У контексті перевірки рішень про перерахунок пенсії позивача, дій/бездіяльності відповідача у спірних правовідносинах за критеріями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінивши докази і доводи/аргументи, що є у матеріалах справи за своїм внутрішнім переконанням та враховуючи наведене, суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому у задоволенні позову належить відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає про таке. Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, що належать відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», відсутні підстави для розподілу витрат зі сплати судового збору. У зв`язку з відмовою у задоволенні позову розподіл судових витрат (судовий збір не сплачувався) відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється (пенсійне посвідчення від 02.02.2016 серії НОМЕР_2 вид пенсії: по інвалідності 2 гр загальне захворювання, термін дії: довічно).

Керуючись статтями 2, 5, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-245, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати не розподіляються. Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 21366538)

Судове рішення складене 13.04.2022.

Суддя Лариса ТРОФІМОВА