Рішення № 103973108, 13.04.2022, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2022 року ЛуцькСправа № 140/16934/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання протиправним та скасування рішення від 21 жовтня 2021 року №907580151204 про відмову у здійсненні перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; зобов`язання зарахувати до пільгового страхового стажу період роботи з 04 жовтня 2019 року по 19 жовтня 2021 року у Відокремленому підрозділі «Шахта «Бужанська» Державного підприємства «Волиньвугілля» (далі - ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля») для здійснення перерахунку призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсії з урахуванням вимог статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та здійснити з 04 жовтня 2021 року перерахунок і виплату пенсії з врахуванням цього пільгового страхового стажу та виплачених сум.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що з червня 2015 року отримує пенсію за віком, а з 04 жовтня 2019 року він був прийнятий на роботу гірничим майстром підземної дільниці у ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля», де працює донині.

Як стверджує позивач, 19 жовтня 2021 року він звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про проведення перерахунку пенсії відповідно до статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», частина четверта якої надає право на перерахунок пенсії, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв. Проте рішенням відповідача від 21 жовтня 2021 року №907580151204 у проведенні такого перерахунку відмовлено з тих підстав, що на день звернення із заявою про здійснення перерахунку пенсії у позивача немає 24 місяців страхового стажу після здійснення попереднього перерахунку пенсії.

З таким рішенням ОСОБА_1 не погоджується та вважає його протиправним, оскільки на момент звернення із заявою його додатково набутий стаж роботи за Списком №1 на посаді майстер гірничий підземної дільниці становить більше 24 місяців. Страхувальником (роботодавцем) ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» за період з жовтня 2019 року по листопад 2021 року щомісячно сплачувалися за нього як застраховану особу страхові внески із заробітної плати; також його робоче місце атестоване за умовами праці за посадою, що віднесена до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. При цьому сам факт незарахування сум страхових внесків, сплачених із заробітної плати, на банківський рахунок Пенсійного фонду за відсутності вини працівника не є підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу відповідного періоду роботи.

Позивач вказав, що незарахування відповідачем набутого стажу роботи за Списком №1 має наслідком протиправну відмову у здійсненні перерахунку його пенсії відповідно до статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням положень статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнав (а.с.30-33). В обґрунтування цієї позиції ГУ ПФУ у Волинській області вказало, що ОСОБА_1 звернувся до Управління із заявою про перерахунок пенсії на підставі частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та за результатами розгляду заяви за принципом екстериторіальності рішенням ГУ ПФУ у Донецькій області позивачу відмовлено в перерахунку пенсії, оскільки на день звернення (21 жовтня 2021 року) він не має 24 місяці страхового стажу після попереднього перерахунку, який проведено 01 березня 2021 року. Крім того, згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 страхувальник з 04 жовтня 2019 року до часу винесення спірного рішення страхових внесків за застраховану особу не сплачував. А тому вимога позивача щодо зарахування йому до спеціального (пільгового) страхового стажу періоду роботи з 04 жовтня 2019 року по 19 жовтня 2021 року у ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» є безпідставною та задоволенню не підлягає. Також відсутні підстави для задоволення вимоги позивача про здійснення перерахунки пенсії згідно із Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці», оскільки стаж позивача на підземних роботах за Списком №1 становить лише 7 років (при необхідних 15 років для чоловіків).

З урахуванням наведеного відповідач у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

У відповіді на відзив (а.с.43-45) представник позивача позовні вимоги підтримала та зауважила, що доказами у справі підтверджується факт сплати страхових внесків за період роботи ОСОБА_1 з жовтня 2019 року по жовтень 2021 року включно. Оскільки з моменту працевлаштування ОСОБА_1 пройшло не менше 24 місяці, то це є безумовною підставою для перерахунку раніше призначеної пенсії на підставі частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до положень статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року до участі у справі залучено як другого відповідача ГУ ПФУ в Донецькій області (а.с.54).

Відповідач ГУ ПФУ в Донецькій області відзив на позовну заяву не подав.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку ГУ ПФУ у Волинській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Пенсія призначена з 09 квітня 2015 року.

З матеріалів справи вбачається, що страховий стаж позивача станом на 30 червня 2015 року становить 34 роки 11 місяців 22 дні, з них додаткові роки за Списком №1 - 7 років (а.с.36-38).

Після призначення у 2015 році пенсії ОСОБА_1 04 жовтня 2019 року прийнятий на роботу у ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» гірничим майстром підземної дільниці (а.с.12-14), про що свідчать відомості трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с.12-14).

Позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про перерахунок пенсії відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», надавши, зокрема, довідку від 08 жовтня 2021 року №184 про підтвердження наявного трудового стажу, видану ВП «Шахта Бужанська» ДП «Волиньвігулля», витяги з наказів від 26 січня 2015 року №24 та від 24 січня 2020 року №25 про результати чергової атестації робочих місць за умовами праці (а.с.16-18).

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення працівниками ГУ ПФУ у Волинській області заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ у Донецькій області, рішенням якого від 21 жовтня 2021 року №907580151204 ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки на день звернення 21 жовтня 2021 року немає 24 місяці після попереднього перерахунку пенсії (а.с.11).

Вважаючи таке рішення пенсійного органу протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Як встановлено частиною четвертою статті 42 Закону №1058-IV, у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.

За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені вчастині першійстатті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

Якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менше як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

Якщо пенсіонер, який продовжував працювати, набув стажу, достатнього для обчислення пенсії відповідно до частини першої статті 28 цього Закону, за його заявою проводиться відповідний перерахунок пенсії незалежно від того, скільки часу минуло після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

Органи Пенсійного фонду щороку з 1 квітня без додаткового звернення особи проводять перерахунок пенсії тим особам, які на 1 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбаченого абзацами першим - третім цієї частини, на найбільш вигідних умовах. Порядок такого перерахунку пенсії встановлюється правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Обчислення страхового стажу, який дає право на перерахунок пенсії відповідно до цієї статті, здійснюється не раніше дня, що настає за днем, по який обчислено страховий стаж під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

Отже, наведені норми визначають право на перерахунок пенсії тим пенсіонерам, які після призначення пенсії продовжують працювати; в застрахованої особи, яка продовжила працювати після призначення їй пенсії, виникає право на перерахунок пенсій через 24 місяці страхового стажу або не раніше ніж через два роки після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. При цьому пенсіонеру, який продовжував працювати і набув стажу, достатнього для обчислення пенсії в мінімальному розмірі відповідно до частини першої статті 28 Закону №1058-IV (35 років для чоловіків чи 30 років для жінок або шахтар набув права на мінімальну пенсію), за його заявою проводиться відповідний перерахунок пенсії незалежно від того, скільки часу минуло після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

За обставин цієї справи позивач після призначення пенсії продовжив працювати (з 04 жовтня 2019 року).

Відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії ГУ ПФУ у Донецькій області виходило з того, що на день звернення (21 жовтня 2021 року) позивач не має 24 місяці після попереднього перерахунку. При цьому з відзиву на позовну заяву ГУ ПФУ у Волинській області слідує, що перерахунок пенсії позивачу проводився станом на 01 березня 2021 року.

Разом з тим, як видно зі змісту рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 22 лютого 2021 року №907580151204 (а.с.36), пенсія позивача перерахована з 01 березня 2021 року; вид перерахунку індексація заробітку (масовий). Тобто, цей перерахунок (автоматичний) стосувався індексації заробітку та він не стосується перерахунку пенсії через додатково набутий пенсіонером стаж.

Воднораз звернення позивача у жовтні 2021 року зумовлене набуттям додаткового страхового стажу після призначення пенсії (за період з 04 жовтня 2019 року по день звернення із заявою). Закон №1058-IV визначає право працюючого пенсіонера на перерахунок пенсії на підставі поданої ним заяви до органів Пенсійного фонду, виходячи із того, коли настало право на такий перерахунок, тобто у кожному конкретному випадку залежно від того, коли набуто 24 місяці страхового стажу після призначення (перерахунку) пенсії. Страховий стаж з 04 жовтня 2019 року у розрахунку пенсії позивача участі не брав та, як слідує із відзиву на позовну заяву ГУ ПФУ у Волинській області, стаж не зарахований через відсутність за даними персоніфікованого обліку відомостей про сплату страхових внесків.

За приписами статті 1 Закону №1058-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Як передбачено частиною другою статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Як встановлено частиною третьою статті 24 названого Закону, періоди роботи після призначення пенсії зараховуються до страхового стажу на загальних підставах. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року (абзац десятий частини третьої статті 24 Закону №1058-IV).

У розумінні статті 1 Закону №1058-IV працюючий пенсіонер - особа, якій призначено пенсію та яка є застрахованою відповідно до пунктів 1 - 7, 11 - 13 частини першої статті 11 цього Закону; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

За наведеним у статті 1 Закону №1058-IV визначенням страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону; роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Як передбачено частинами четвертою - шостою, дев`ятою, десятою статті 20 Закону №1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Системний аналіз норм Закону №1058-IV дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. При цьому, на думку суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені, а у разі їх наявності - сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Крім того, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси застрахованої особи, зокрема, право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 23 березня 2020 року у справі №535/1031/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі №414/736/17, від 20 березня 2019 року у справі №688/947/17, від 27 березня 2018 року у справі №208/6680/16-а.

З відомостей трудової книжки НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_1 04 жовтня 2019 року був прийнятий на роботу гірничим майстром підземної дільниці у ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» (а.с.12-14).

Позивач як працюючий пенсіонер є застрахованою особою та обов`язок зі сплати страхових внесків за нього покладається на роботодавця - ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля». На момент звернення із заявою про перерахунок пенсії (21 жовтня 2021 року) позивач пропрацював безперервно більше як 24 місяці та саме цією обставиною обумовлена його вимога про перерахунок пенсії відповідно до частини четвертої статті 42 Закону №1058-IV.

Як слідує із відзиву ГУ ПФУ у Волинській області, період роботи позивача у ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» з 04 жовтня 2019 року не зарахований до страхового та пільгового стажу у зв`язку з відсутністю даних про сплату страхових внесків за вказаний період.

З індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (довідка форми ОК-5) (а.с.39-41) вбачається, що період роботи з жовтня 2019 року по жовтень 2021 року у ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» дійсно не зараховано до страхового та пільгового стажу позивача.

У той же час із відомостей довідки форми ОК-5 також вбачається нарахування позивачу заробітної плати роботодавцем ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» з 04 жовтня 2019 року. Крім того, виплата заробітної сплати, нарахування та сплата єдиного внеску за спірний період підтверджується довідкою ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» від 13 грудня 2021 року №1422/8.4/01-19 (а.с.15), а також довідкою від 18 січня 2022 року 352/8.4/01-19 (а.с.48).

Отже, наявними у справі письмовими доказами підтверджується, що з жовтня 2019 року по жовтень 2021 року у ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» позивачу була нарахована та виплачена заробітна плата, з якої у свою чергу страхувальником нараховувалися та сплачувалися страхові внески (єдиний внесок) у розмірі, не менше мінімального страхового внеску, тому вказаний період роботи повинен бути зарахований до страхового стажу.

Також згідно з пунктами 3, 10 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, який затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за №1451/11731), до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року. Для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі Порядок №637).

Пунктом 20 Порядку №637 обумовлено, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Спірний період роботи позивача підтверджується, крім записів трудової книжки НОМЕР_1 , також довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 08 жовтня 2021 року №184 (а.с.16), витягами з наказів про результати проведення атестації робочих місць (а.с.17-18).

Отже, на думку суду, оскільки наявними у справі письмовими доказами підтверджується, що з жовтня 2019 року по жовтень 2021 року ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» позивачу була нарахована та виплачена заробітна плата, на яку в свою чергу нараховувалися страхувальником страхові внески (єдиний внесок), то цей період повинен бути зарахований до його страхового та пільгового стажу. Суд наголошує, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства зі страхових внесків не може бути підставою для незарахування до страхового та пільгового стажу позивача періодів його роботи на такому підприємстві.

Зазначений страховий стаж становитиме більше 24 місяців, що дає позивачу право на перерахунок пенсії відповідно до частини четвертої статті 42 Закону №1058-IV.

Суд звертає увагу, що позивач просить здійснити перерахунок та виплату пенсії з 04 жовтня 2021 року з урахуванням періоду роботи по 19 жовтня 2021 року, тобто, періоду поза межами вказаної ним дати перерахунку.

Судом враховано, що оскільки перерахунок пенсії ініційований позивачем, то у такому разі застосовуються положення статті 45 Закону №1058-IV в частині визначення строку проведення перерахунку пенсії: з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Зважаючи на те, що позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії 21 жовтня 2021 року, то такий перерахунок з урахуванням стажу з 04 жовтня 2019 року по 19 жовтня 2021 року йому слід здійснити з 01 листопада 2021 року.

Стосовно вимоги позивача про зобов`язання здійснити перерахунок пенсії з урахуванням вимог статті 8 Закону України від 02 вересня 2008 року №345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці» (далі - Закон №345-VI), суд зазначає, що за змістом цієї норми мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок засписком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно достатті 40Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Зазначена норма стосується особливостей визначення розміру пенсії за віком шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків.

Позивач не має пільгового стажу за Списком №1 15 років (навіть з урахуванням спірного періоду роботи). Підстави для перерахунку пенсії за нормами статті 8 Закону №345-VI позивач ще не набув.

Позивачу при призначенні пенсії було зараховано додатково 7 років за Списком №1 (по одному року за кожний повний рік роботи на підземних роботах за Списком №1).

У розглядуваному випадку відповідачі дійшли висновку про відсутність у позивача права на перерахунок пенсії з підстав відсутності у нього не менше 24 місяців страхового стажу, який вони не зарахували ні в одинарному розмірі, ні з урахуванням норм абзацу десятого частини третьої статті 24 Закону №1058-IV, яким визначено, що за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці засписком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Оскільки обрахування стажу роботи є повноваженням органу Пенсійного фонду, то відсутні підстави вважати, що при перерахунку пенсії позивача не будуть враховані встановлені законом правила обрахунку стажу.

Отже, виходячи із наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, позовні вимоги належить задовольнити частково шляхом прийняття рішення про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Донецькій області від 21 жовтня 2021 року №907580151204 про відмову у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 та зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області (до якого позивач звертався із заявою про перерахунок пенсії) здійснити позивачу перерахунок та виплату призначеної пенсії (з урахуванням виплачених сум) з 01 листопада 2021 року відповідно до Закону №1058-IV, зарахувавши до пільгового та страхового стажу позивача період роботи у ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» з 04 жовтня 2019 року по 19 жовтня 2021 року, та про відмову у задовленні решти позовних вимог.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України установлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Позивач, просив стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908,00 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат.

Для вирішення питання про відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу надано такі документи: копію договору про надання правової допомоги від 08 грудня 2021 року №44/21, укладеного між Адвокатським бюро Герасимчук Л.Р. та Мазяром І.В. (а.с.20-21), ордер серії АС №1023242 (а.с.22),квитанцію до прибуткового касового ордера від 08 грудня 2021 року №44/21 на суму 3000,00 грн (а.с.24).

Відповідно до пункту 1 договору від 08 грудня 2021 року Адвокатське бюро приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу у справі про здійснення перерахунку пенсії, а саме: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складання звернень та інших документів правового характеру; складання процесуальних документів; представництва та захисту інтересів клієнта у будь-яких органах державної влади, в тому числі під час здійснення адміністративного судочинства.

Пунктом 3.1 вказаного договору обумовлено, що розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до цього договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін.

Однак в матеріалах справи відсутні докази укладення між позивачем та Адвокатським бюро додаткової угоди як невід`ємної частини договору від 08 грудня 2021 року №44/21, у якій був би визначений розмір гонорару за надану в межах цього договору правничу допомогу. Крім того, матеріали справи не містять детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у цій справі, як того вимагає частина четверта статті 134 КАС України. З огляду на наведене не є обґрунтованою у розумінні статті 73 КАС України належність квитанції до прибуткового касового ордера від 08 грудня 2021 року №44/21 як доказу для підтвердження витрат на правничу допомогу адвоката.

Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу у порядку та спосіб, визначених договором та процесуальним законом, є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією від 21 грудня 2021 року №68769, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету (а.с.7, 63).

У зв`язку із частковим задоволенням позову на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Донецькій області, рішенням якого було відмовлено позивачу у перерахунку пенсії, що стало підставою для звернення до суду із цим позовом, необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 454,00 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, місто Слов`янськ, площа Соборна, будинок 3, ідентифікаційний код юридичної особи 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 21 жовтня 2021 року №907580151204 про відмову у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 01 листопада 2021 року перерахунок та виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум), зарахувавши до страхового та пільгового стажу період роботи у Відокремленому підрозділі «Шахта «Бужанська» Державного підприємства «Волиньвугілля» з 04 жовтня 2019 року по 19 жовтня 2021 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судові витрати у сумі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк